Особливості вживання займенників у діловому мовленні

Відмінювання вказівних займенників

Відмінювання присвійних займенників

Та зворотного займенника себе

Відмінювання особових займенників

Займенник

Займенником називається повнозначна самостійна частина мови, яка вказує на предмет (він, ти, ми), ознаки (той, всякий), кількість (скільки, стільки), але не називає їх.

Займенники співвідносні з іменниками, прикметниками, числівниками.

Займенники змінюються за відмінками, деякі - за родами й числами (я, мене, наш, наша, наші).

У реченні займенники виступають у ролі головних і другорядних членів.

Кількість займенників у лексичному складі української мови порівняно з іншими повнозначними частинами мови невелика, але вживаються вони дуже часто.

За значенням займенники поділяються на такі розряди:

- особові (я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони);

- зворотний (себе);

- питальні (хто?, що?, який?, чий?);

- відносні (хто, що, який, чий);

- заперечні (ніхто, ніщо, ніякий);

- присвійні (мій, твій, наш, ваш);

- вказівні (той, цей, такий);

- означальні (весь, всякий, сам, самий);

- неозначені (дехто, дещо, хтось, щось).

ВІДМІНЮВАННЯ ЗАЙМЕННИКІВ

Займенники відмінюються по-різному. За особливостями відмінювання їх можна згрупувати так:

1. особові займенники та зворотний;

2. присвійні, вказівні, означальні займенники, які відмінюються, як прикметники;

3. усі інші займенники відмінюються за окремими зразками.

Однина
	Для всіх родів	Чоловічий і середній рід	Жіночий рід
Н.	я	ти	-	він	воно	вона
Р.	мене	тебе	себе	його (до нього)	її (до неї)
Д.	мені	тобі	собі	йому	їй
З.	мене	тебе	себе	його	її
О.	мною	тобою.	собою	ним	нею
М.	(на) мені	(на) тобі	(на) собі	(на) ньому (на)нім	(на) ній

Множина
Для всіх родів
Н.	ми	ви	вони
Р.	нас	вас	їх (до них)
Д.	нам	вам	їм
З.	нас	вас	їх
О.	нами	вами	ними
М.	(на) нас	(на) вас	(на) них

	Однина	Множина
	чоловічий рід	середній рід	жіночий рід
Н.	мій	моє	моя	мої
Р.	мого	мого	моєї	моїх
Д.	моєму	моєму	моїй	моїм
З.	Н. або Р.	моє	мою	Н. або Р.
О.	моїм	моїм	моєю	моїми
М.	(на) моєму	(на) моєму	(на) моїй	(на) моїх
	(на) моїм	(на) моїм

	Однина	Множина
	чоловічий рід	середній рід	жіночий рід	для всіх родів
Н.	той, цей	те, це	та, ця	ті, ці
Р.	того, цього	того, цього	тієї, цієї	тих, цих
			тої, цеї
Д.	тому, цьому	тому, цьому	тій, цій	тим, цим
З.	Н. або Р.	те, це	ту, цю	тих, цих
О.	тим, цим	тим, цим	тією, цією	тими, цими
			тою, цею
М.	(на) тому,	(на) тому,	(на) тій, цій	(на) тих, цих
	цьому	цьому

Переважна більшість документів пишеться від імені установи, підприємства, організації (тобто від першої особи множини). Проте займенник ми в цій ситуації, як правило, пропускається; ділові листи, наприклад, часто починаються дієсловом у першій особі множини (наприклад, просимо..., повідомляємо...). Паралельною до щойно розглянутої є форма третьої особи однини (наприклад, дирекція просить..., завод повідомляє). Хоча реальний діяч тут " я ", проте виклад, як правило, ведеться від третьої особи. Мовець майже усунений від участі у мовленні, ніяк себе не проявляє, що й надає викладові нейтрального або офіційного характеру.

Займенник Вам у конструкціях типу надсилаємо Вам для ознайомлення опускається, що й створює загальне враження об'єктивності викладу, типової для ділового стилю.

Проте наявність чи відсутність займенника Вам, Вас, Вами змінює спрямування й тональність висловлення. Так, звороти типу пропоную з'явитись, прошу уточнити виражають більш категоричну й безапеляційну вимогу, ніж ці самі звороти з особовим займенником Вам, Вас, Вами; порівняйте пропоную Вам з'явитись, прошу Вас уточнити. Введення особового займенника пом'якшує категоричність вимоги.

Вживання займенника першої особи однини я також обминається; розпорядження й накази розпочинаються дієсловом у першій особі однини (наприклад, пропоную..., наказую...). Ця займенникова форма можлива лише в особистих паперах і в деяких видах документів (автобіографія, доручення).

У діловому стилі авторське ми застосовується в тих випадках, коли є потреба пом'якшити категоричність тону (наприклад, ми приходимо до таких висновків).

Займенник свій часто буває зайвим у діловому документі, він дублює вже наявне в тексті слово.

Прикметник окремий іноді вживається замість неозначеного займенника деякий (окремі підприємства, окремі товариші). Не слід забувати, що основне значення прикметника окремий - це "незалежний"; бувають випадки, коли це значення виходить на перший план, тоді текст документу стає двозначним, наприклад, тов.... виконував окремі завдання (незалежні від завдань, що їх одержала група, деякі завдання, з тих, що одержала група?). Такої двозначності слід уникати.

Дата добавления: 2014-01-07