Основні тенденції розвитку експертно-аналітичних структур на сучасному етапі

Аналітичні центри України.

Державні:

– Президент України: Секретаріат Президента;

– РНБОУ: Національний інститут стратегічних досліджень (Національний інститут проблем міжнародної безпеки), Інститут проблем національної безпеки

– Урядові: МЗС, Міністерство економіки, міжнародні відділи у всіх міністерствах

– ВР: Комітет з питань європейської інтеграції

Недержавні аналітичні центри (НАЦ):

– Український центр політичних та економічних досліджень ім. О.Разумкова;

– Фонд Європа ХХІ;

– Інститут європейських та міжнародних досліджень;

– Інститут Євроатлантичного співробітництва;

– Фонд “Демократичні ініціативи”.

Традиційною формою співпраці НАЦ і органів державної влади є проведення публічних заходів (конференцій, круглих столів тощо), які проводяться НАЦ самостійно або в співпраці з органами державної влади (комітетами ВР, міністерствами, держадміністраціями тощо).

Більш тісна співпраця:

1) Консультативна рада неурядових організацій при МЗС України була створена у 2002 р. за ініціативи міністра Анатолія Зленка. До неї увійшли керівники та експерти біля 20 неурядових аналітичних центрів, які фахово займаються питаннями зовнішньої політики та міжнародних відносин.

2) Профільний комітет з питань європейської інтеграції ВР під керівництвом Б.Тарасюка створив відповідну Раду науково-експертну раду при комітеті.

3) Міністерство економіки також протягом останніх років намагався запровадити формат відносин з НАЦ на рівні Департаменту європейської інтеграції. Співпраця досі залишається не формалізованою.

Не зважаючи на різноманіття сучасних "мозкових центрів", їхній інтенсивний розвиток, і як наслідок складність вивчення і навіть класифікації, можна виділити наступні найбільш загальні тенденції, що визначають їхній сучасний стан і можливу еволюцію.

1. Кількісне зростання. Проте, оскільки межі між "мозковими центрами" і пропагандистськими організаціями поступово стираються, деколи не зрозуміло, які з них слід зараховувати до категорії архетипів, класичних "мозкових центрів".

2. Зближення з політичними і державними структурами і проблема впливу. Для дослідницьких установ, які прагнуть активно брати участь у дискусіях з формування політичного курсу країни, найважливішою перевагою є близькість до структур і осіб, відповідальних за ухвалення рішень. І ця сфера діяльності описуваних структур стає найважливішою.

3. Тематична спеціалізація і міждисциплінарний підхід. "Мозкові центри", прагнучи закріпитися і завоювати репутацію, часто йдуть шляхом спеціалізації досліджень. Якщо центри з давньою історією проводять дослідження з широкого кола проблем, то недавно створені частіше спеціалізуються на одній або кількох проблемах, а якщо предметом їхнього вивчення стає зовнішня політика, то інтерес фокусується на якому-небудь одному регіоні миру. Спеціалізація полегшує фінансування досліджень з певних фондів, допомагає привернути увагу ЗМІ і політичних діячів до нових інститутів, які ще не мають сталої репутації.

4. Зміни у форматі продукції "мозкових центрів" і стратегіях її розповсюдження. Ефективною формою стали working paper - короткі аналітичні зведення або авторські інтерпретації в доступній формі викладу. Завдяки Інтернету змінилися способи розповсюдження інтелектуальних продуктів "мозкових центрів" і інформації організаційного характеру.

5. Створення коаліцій (мереж). Порівняно новим явищем стала практика формування експертних мереж. Під їхнім впливом можуть відбуватися:

– відхід від застарілих норм і догм;

– поява нового формату продуктів інтелектуальної праці;

– загострення суперництва між учасниками ринку експертизи за фінансові і технічні ресурси;

– виникнення нових можливостей для самовідтворення найбільш успішних практик, міжнародних обмінів, як їхніх наслідків.

При цьому формуються поля взаємного перетину різних мереж. Обмін ресурсами дає, як правило, синергетичний ефект. А можливі результати "трансферту знань" полягають в гармонізації і зближенні інтересів різних акторів, зокрема шляхом:

– формування "консенсусного знання", яке розділяє більшість еліти;

– дифузії знань, яка виступає в "кодифікованій" формі (публікації, конференції тощо) і формі, що "само по собі розуміється" (загальні уявлення);

– розповсюдженні вдалого досвіду;

– створенні більш конкурентного середовища як усередині регіону, так і на міжрегіональному рівні;

– розширенні ґрунту для інновацій.

Дата добавления: 2014-01-07