Організація і ведення бухгалтерського обліку на підприємстві

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" питання організації обліку відно­ситься до компетенції його власника (власників) або уповнова­женого органу (посадової особи) відповідно до законодавства й установчих документів. Відповідальність за організацію бух­галтерського обліку і забезпечення відображення фактів здійснення всіх господарських операцій в первинних докумен­тах, зберігання й обробки документів, регістрів і звітності про­тягом встановленого строку (але не менше 3-х років) несе влас­ник або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством згідно з чинним законодавством і установчими документами.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприєм­ство самостійно вибирає форми його організації:

— введення в штат підприємства посади бухгалтера або, створення бухгалтерської служби, як самостійного структурного підрозділу, на чолі з головним бухгалтером;

— користування послугами спеціаліста з бухгалтерського

обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підпри­ємницьку діяльність без створення юридичної особи;

— ведення на договірних началах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою;

— самостійне ведення бухгалтерського обліку і складання звіт­ності безпосередньо власником або керівником підприємства. Підприємство самостійно:

— визначає облікову політику підприємства. Облікова політика — це сукупність принципів, методів і процедур, при­йнятих підприємством для складання та подання звітності. Підприємство має висвітлювати облікову політику обґрунтуванням: принципів оцінки статей звітності, методів обліку за окремими статтями звітності, відсутності змін в обліковій політиці. Будь-які зміни в обліковій політиці, що мають суттєвий вплив на показники звітного або майбутніх періодів, мають бути описані з зазначенням їх причин та змін у відповідних статтях;

— розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (уп­равлінського) обліку, звіту і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підпис бухгалтерських документів;

—може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділи та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік з наступним включенням показників до фінансового звіту підприємства.

Важливою передумовою раціональної організації обліку на підприємстві є правильна розстановка кадрів на окремих ділян­ках облікового процесу, встановлення такої структури апарату бухгалтерії, яка якнайбільше відповідала б конкретним умовам роботи підприємства. Чисельність облікового апарату і його структура значною мірою залежать від обсягу облікових і кон­трольних робіт, від форми організації й автоматизації обліку, а також від таких факторів, як масштаби виробництва і структу­ра управління ним.

Найбільш поширена така структура апарату бухгалтерії, коли в її складі виділяють групи з обліку матеріальних ціннос­тей, праці і заробітної плати, затрат на виробництво, готової продукції та її реалізації, а також узагальнення всіх даних обліку і складання звітності.

Бухгалтерія підприємства може мати такі відділи (сектори);

фінансово-розрахунковий — здійснює облік коштів у касі і банку, розрахункових і кредитних операцій, а також підзвітних сум. Якщо на підприємстві не відокремлено фінансову службу, ця група забезпечує також фінансове планування, контролює додержання платіжної дисципліни;

праці і заробітної плати (оплати праці} — здійснює облік виробітку і розрахунків по заробітній платі з робітниками і службовцями, облік розрахунків з депонентами, фінансовими органами по податках, утриманих із заробітної плати робіт­ників і службовців, органами соціального страхування, а також складає звітність про використання фонду заробітної плати;

матеріального обліку — веде облік матеріальних цінностей, придбання і витрачання їх, здійснює облік розрахунків з поста­чальниками і підрядчиками, контролює' стан складського обліку, бере участь в інвентаризації цих цінностей, складає встановлену звітність;

виробництва і калькуляції — здійснює облік затрат на вироб­ництво, складає калькуляції собівартості продукції (робіт і пос­луг), виявляє результати роботи окремих виробничих підрозділів і підприємств в цілому, бере участь в інвентаризації незавершеного виробництва, складає звітність про виконання плану виробництва і собівартості продукції;

готової продукції та її реалізації — обліковує надходження з виробництва готової продукції на склади підприємства, її відвантаження і реалізацію, веде розрахунки з покупцями, а також складає звітність про виконання плану реалізації;

зведено-балансовий — здійснює облік решти господарських опе­рацій (облік доходів, фінансових результатів, внутрішньовідомчих розрахунків тощ'о), веде узагальнюючі і облікові регістри, складає баланс та інші форми звітності з основної діяльності під­приємства, організовує бухгалтерський архів.

Роботу кожного відділу очолює старший бухгалтер.

Особливості роботи підприємств зумовлюють різні струк­турні варіанти бухгалтерії. Так, на період здійснення підпри­ємством капітального будівництва створюється відповідна група, яка забезпечує облік і складання звітності щодо капітальних вкладень і джерел фінансування їх. При наявності великого житлово-комунального господарства спеціальна група бухгалтерії здійснює облік операцій цього господарства тощо. Деякі відділи можуть бути укрупнені, а на малих підприємствах облікові роботи розподіляють між окремими працівниками бухгалтерії без створення самостійних груп.

Важливу роль в успішному розв'язанні завдань, покладених на апарат бухгалтерії, відіграє чітке розмежування обов'язків між ок­ремими її працівниками. Функції кожного облікового працівника, його обов'язки, відповідальність за ведення обліку і права визна­чаються службовими характеристиками і посадовими інструкці­ями. Це дає змогу уникнути знеособлення у виконанні облі­кових робіт, створює умови для злагодженої і планомірної роботи облікового апарату, одержання своєчасної і якісної еко­номічної інформації, потрібної для управління господарством.

Основою удосконалення бухгалтерського обліку є підвищен­ня рівня економічних знань та ділової кваліфікації працівників обліку, оскільки в сучасних умовах правильно і раціонально організувати облікові роботи в господарстві можуть тільки спеціалісти, які знають як методологію і техніку обліку, так і економіку виробництва. Вони повинні володіти певним рівнем знань в галузі планування, фінансування, кредитування, еко­номічного аналізу, права, ефективно використовувати сучасні засоби обчислювальної техніки для опрацювання обліково-еко­номічної інформації.

Головний бухгалтер призначається на посаду і звільняється з посади власником (або першим керівником) підприємства.

Головний бухгалтер (або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку) підприємства:

— забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних принципів бухгалтерського обліку, складання і подання в установлені строки фінансової звітності;

— організовує контроль за відображенням на рахунках всіх господарських операцій;

— забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку в філіях, представництвах, відділах та інших відокремлених підрозділах підприємства;

— бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з неста­чею і відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжок і псування, активів підприємства. Разом з іншими службами головний бух­галтер повинен забезпечити економічний аналіз фінансово-гос­подарської діяльності підприємства для виявлення внутріш­ньогосподарських резервів і визначення шляхів подальшого розвитку підприємства.

Усі працівники, зайняті обліком і звітністю, підпорядкову­ються головному бухгалтеру і призначаються керівником підприємства за рекомендацією головного бухгалтера. Він встановлює для кожного облікового працівника службові обов'язки і контролює їх виконання.

Розпорядження головного бухгалтера щодо порядку і строків документального оформлення господарських операцій, подання в бухгалтерію належних документів є обов'язковими для всіх працівників підприємства, які причетні до обліку.

Право розпоряджатися господарськими засобами і пов'язане з цим право першого підпису на грошових і розрахункових до­кументах, фінансових і кредитних зобов'язаннях, господарсь­ких угодах (контрактах) тощо належить керівникові господарства. Головний бухгалтер контролює дотримання чинного за­конодавства і має право другого підпису: його підпис є конт­ролюючим. Без підпису керівника господарства чи головного бухгалтера документ вважається недійсним.

Головному бухгалтеру (або особі, на яку покладено функції ведення бухгалтерського обліку на підприємстві) забороняється приймати до виконання документи по операціях, що порушу­ють чинне законодавство, фінансову дисципліну. При отри­манні від керівника підприємства розпорядження на здійснення такої операції головний бухгалтер, не підписуючи такий доку­мент, повинен письмово попередити керівника про неза­конність даного розпорядження. Якщо керівник письмово на­полягає на здійсненні такої операції, головний бухгалтер підписує документ. У цьому випадку всю повноту відповідаль­ності за незаконність операції несе керівник підприємства.

Отже, в ринкових умовах господарювання, щоб головний бухгалтер міг виконувати свої обов'язки і використовувати свої права, він повинен бути економічно і юридичне освіченим, знати різні методи формування тих або інших показників і ре­зультатів діяльності, повинен вміти вибрати і запропонувати керівництву той варіант облікової політики, який найбільш повно забезпечує реалізацію прийнятої на підприємстві фінан­сової стратегії.

Збільшення і ускладнення господарських зв'язків в умовах рин­ку, а звідси — зростання оперативної інформації, необхідної для управління, вимагають подальшого удосконалення організації бухгалтерського обліку, а також підвищення рівня економічних знань та ділової кваліфікації всіх облікових працівників. Раціонально організувати облік можуть тільки спеціалісти, які володіють глибокими знаннями як з методології і техніки бухгал­терського обліку, так і з економіки, права, аналізу й аудиту.

Дата добавления: 2014-01-07