Освітні процеси

Наприкінці XIV ст. значну частину української території підкорило Велике князівство Литовське. Тут продовжували діяти пpaвoслaвнi (Монастирські й церковно-приходські) школи, традиції яких склалися ще у період Київської Русі. Вони забезпечували Основи грамотності.

Викладання в школах велося церковнослов'янською мовою. З другої половини XVI ст., коли більшість українських земель входить до складу Речі Посполитої (польсько-литовської феодальної держави). Виникає реальна загроза окатоличення й полонізації українського народу. Одним із засобів полонізації стали католицькі, школи. Єзуїти відкривали свої школи (елементарні й середні) і колегії, які мали два відділи: нижчий (гімназія, п'ять класів) і виший (де три роки вивчалася філософія і чотири - богослов'я).

Навчальні заклади організовувалися на зразок західноєвропейських і надавали найвищу освіту в межах Речі Посполитої. У 1570 р. єзуїти заснували Віленську колегію (найбільший у той час освітній центр на Сході), якій Польський король Стефан Баторій надав права академії (тобто дозвіл викладати богословські науки). Папа Римський призначив першим її ректором Петра Скаргу, активного діяча єзуїтів (за його безпосередньою участю Прийнята Берестейська унія 1596 р.).

В Україні діяли 23 єзуїтські колегії: у Ярославі (1574, тут навчався Б. Хмельницький), Львові (1608), Луцьку (1614), Києві (1647), Кам'янці-Подільському, Ужгороді, Вінниці, Перемишлі та ін.

Майже до кінця ХУІ ст. не було середніх і Вищих навчальних закладів, тому вже з середини XIV ст. помітно Зростає кількість українців, які навчаються в Європейських університетах. Так, в В Європі з ХІІ по ХУШ ст, відкрито близько 50 університетів: в Італії - Болонья (1119), Вінченція (1205), Ареццо (1215). Неаполь (1224), Рим (1303); Англії - Оксфорд (ХІІ ст.). Кембридж (1209); Франції -Сорбонна (1257); Іспанії - Сієна (1240); Празький (1348). Краківський (1364), Віденський (1365), Лейпцігський(1409), Вітенберзький (1502), Кенігсберзький (1544), Страсбурзький (1567) та ін.

Так, у найстарішому в Європі Болонському університеті здобув освіту Юрій Дрогобич (бл. 1450- 1494). Він став першим вітчизняним доктором медицини (1482), одержав ступінь доктора філософії, у 1481-1482 рр. його обрано ректором цього. університету. Юрій Дрогобич - автор першої української друкованої книги „Прогностична оцінка поточного 1483 року", опублікована у Римі того ж року), вчений європейського масштабу, зачинатель гуманізму в Україні. Першими серед українців докторами богослов'я і філософії стали Бенедикт Сервінус та Іван Тинкевич з Києва, які здобули високі звання в Сорбонні (близько 1483). В Падуанському університеті (за списками тільки одного польського земляцтва) у 1592-1610 рр. лекції Галілея відвідували 52 студенти-українці (можливо, серед них були й білоруси). У Краківському університеті впродовж ХУ-ХУІ СТ. навчалося більш ніж 800 укрaїнцiв, зокрема зі Львова -108, Городка -19, Дрогобича -15 Українські студенти (згодом науковці) були добре обізнані із сучасною їм західноєвропейською культурою, гуманістичними ідеями. Своєю діяльністю вони сприяли піднесенню вітчизняної культури. Першим поетом-гуманістом України вважається Павло Русин (?-1517) із західноукраїнського міста Кросно. Він навчався в Краківському й Грейфсвальдському університетах. В останньому працював бакалавром вільних мистецтв, а в Краківському - здобув ступінь магістра, очолював кафедру римської літератури.

Під впливом західноєвропейських гуманістичних і реформаційних ідей в українській освіті на межі ХУІ-ХУІІ ст. відбуваються найвагоміші зміни. Створюються якісно нові навчальні заклади, які грунтуються на національних традиціях, поєднують вітчизняний і передовий європейський досвід. До них належать Острозький Культурно-освітній центр, Львівська і Київська братські школи, Київська колегія, Києво-Могилянська академія.

Культурно-освітній центр нового типу заснував 1576 р. у м. Острозі на Волині князь Костянтин Острозький (1526-1608). Центр складався з колегії, літературно-наукового гуртка, друкарні (яку у 1571-1582 рр. очолював Іван Федоров) і бібліотеки. Навчання здійснювалося за поширеною у Європі системою "семи вільних мистецтв", яка поділялася на trivium (тривіум) -граматику, риторику, діалектику і quadrivium (квадривіум) - арифметику, геометрію, музику, астрономію. Особлива увага приділялася вивченню слов'янської, грецької й латинської мов. Старослов'янська мова утверджувалася як засіб боротьби проти національно-релігiйного гноблення, запорука чистоти православної віри й самозбереження національної культури.

Першим ректором колегії був Герасим Смотрицький, письменник-полеміст, і культурно-освітній діяч ХУІ ст. В Острозькому центрі поєднувалися викладацька, наукова, перекладацька й видавнича діяльність. Розроблялися вітчизняні версії peнесaнсного гуманізму (у i контексті слов'яно-візантійської та західноєвропейської традицій) і реформаційної ідеології, видавалися. полемічні твори антикатолицького змісту. Тут працювали вчені, письменники, перекладачі. з високою гуманістичною освітою. Серед них - українці Д. Наливайко (зробив значний внесок у розвиток афористичного типу філософськогo знання в Україні), Василь Суразький (теоретично обґрунтував релігійну доктрину острозьких книжників У праці "О единой истинной православной вере", виданій в Острозі 1588 р.), білорус Андрій Римша (автор виданої в Острозі "Хронології", 1581), росіянин Андрій Курбський (для потреб шкільної освіти підготував посібник з логіки), грек Кирило Лукаріс (навчався у - Венеції і Падуі, здійснював переклади з грецької на слов'янську й книжну українську мови), поляк за походження Ян Лятош (математик і астроном, доктор філософії і медицини, професор Краківського університету) та ін.

Утвердженню авторитету старослов'янської мови сприяло перевидання Іваном Федоровим «Букваря» (1578), яке доповнено грецькими і старослов'янськими текстами, вміщує трактат чорноризця Храбра "О письменах", про створення слов'янської азбуки. Це видання відоме на сьогодні у двох примірниках, один зберігається у Королівській бібліотеці м. Копенгагена у Данії, другий - у бібліотеці м. Готи в Німеччині. В Україні назва початкових посібників для навчання грамоти довго не була усталеною. Їх називали "азбуками', "абетками", "граматиками.

Характерним явищем освітніх процесів в Україні були братські школи.

Першу школу заснувало Успенське братство у Львові (1586). Наприкінці ХVІ - початку ХУІІ ст. виникають близько 30 братських шкіл у різних містах України -Перемишлі, Галичі, Городку, Стрию, Холмі, Луцьку, Вінниці, Києві, Кам'янці-Подільському та ін. Школи створювалися також в селах.

В умовах наступу католицизму на релігійні та національні права українського народу братства вбачали свою патріотичну ціль у відродженні слов'янської мови. Братські Школи за програмою навчання були закладами середнього типу. В них найголовніша увага приділялось вивченню слов'янської і української книжної мов. Всі братські школи у своєму розвитку пройшли два етапи. Вони виникали як греко-слов'янські, а згодом почали зближатися з латино-польськими. Знання мов відкривало можливості опанування досягненнями західноєвропейської культури. Крім того, важливим було те, що полеміка вивчала методи ідеологічного противника. А з початком викладання дисциплін, що тяжіють до філософії (риторики із скороченими варіантами діалектики, тобто логіки), підготовкою підручників, окремих філософських трактатів створювалися передумови для відокремлення філософії з нефілософських сфер, передусім теології.

Високим авторитетом користувалося Львівське Успенське братство. Водночас з відкриттям братської школи був заснований "Порядок шкільний" - один з найстаріших шкільних статутів Європи. Статут уклав Арсеній Еласонський (1549-1626), перший ректор школи (1586-1589), грецький і український культурно-освітній діяч. У Статуті він висловив ідею станової рівності, тут наголошувалось, що "багаті над убогими в школі нічим не можуть бути вищими, крім тільки наукою". "Порядок шкільний" був взірцем для всіх інших братств. Навчання мало загальноосвітній демократичний характер. Програма включала церковнослов'янську, грецьку, латинську мови, Псалтир, часослов, катехізис, Євангеліє, астрономію і математику, музику, основи риторики, діалектику.

Педагогічна (дидактична), літературно-філософська й видавнича діяльність Успенського братства сприяла піднесенню національної культури. Написані викладачами Львівської школи підручники поширювалися в Україні, а також в Росії, Білорусі, Молдавії. Під керівництвом А. Еласонського 1591 р. видано "Адeльфотес" - перший підручник грецької мови з словеноруським (словеноукраїнським) перекладом.

На початку ХУІІ ст. активізується братський рух у Центральній Україні, провідну роль відіграє Київське братство, яке стало ідейно-культурним осередком національно-визвольної боpoтьби, українського народу. В заснуванні Київського братства, Києво-братського монастиря і школи при ньому особливе значення мала подія, що відбулася 15 жовтня 1615 р. Цього дня киянка Галшка (Єлизавета) Василівна Гулевичівна (1575-1642), дружина Мозирського маршалка Лозки, підписала фундуш (дарчу), за якою ії спадкова земля у Києві на Подолі переходила у власність братства "духовних і світських православних", передбачалося зведення монастиря і відкриття школи "для дітей, як шляхетських, так і міщанських". Статут школи нaголошувaв, що "учитель зобов'язаний вчити і любити всіх дітей однаково - як синів багатих, так і синів убогих".

Непересічні здобутки вітчизняної освіти пов’язані з Петром Могилою. - Петро Могила здобув освіту в Сорбонні (є припущення, що навчання він розпочинав У Львівській братській школі), 1631 р. став митрополитом Київським. У 1631 р. заснував Лаврську школу як вищий заклад європейського типу, а з 1 вересня 1632 р. об'єднав Лаврську і Київську братську школи у Київську колегію (колегіями називали у Західній Європі навчальні заклади вищого типу).

Дата добавления: 2014-01-07