Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Сучасні системи нотаріату

У наш час існує два типи нотаріальних систем, де форми організації нотаріату є різними залежно від то­го, яку роль і значення у сфері реалізації прав визнає за нотаріатом та чи інша держава.

Першу групу складають нотаріальні органи англо­саксонських країн (Англія, США тощо), до компетен­ції яких входить лише посвідчення документів і під­писів. Наприклад, в англійських судах посвідчений нотаріусом документ не має повної юридичної сили до­казу й потребує перевірки фактів, викладених в угоді. Система англосаксонського типу характеризується тим, що кодифіковані закони тут нечисленні, джере­лами правових норм є переважно традиції та преце­денти, утворені юридичною практикою. З метою забез­печення основного принципу цивільного обігу — сво­боди угод — передбачена можливість користуватися будь-якими доказами. Сторони, що укладають кон­тракт, перебувають «віч-на-віч» і, навіть передбачаю­чи заздалегідь можливі конфлікти з приводу виконан­ня такої угоди, покладаються на суд, який повинен буде вирішити спір, що виникне.

Другу групу складають нотаріальні органи країн ла­тинського, так званого писаного права, де з метою ско­рочення чисельності справ, що розглядаються судами, визнається особлива важливість письмових доказів, в яких фіксуються юридичні умови укладення різних правочинів. Щоб забезпечити превентивний захист прав окремих осіб і юридичної сили контрактів, що укладаються, в цих країнах уповноважують (призна­чають і контролюють) кваліфікованих професіоналів посвідчувати достовірність вчинюваних юридичних дій з тим, щоб гарантувати ефективність різних прав. При цьому мається на увазі, що вирішення конфлік­тів, що виникають у подальшому, з допомогою судо­вих органів має бути виключенням, оскільки при укладенні угоди створюються всі умови для її подаль­шої реалізації згідно із законом та інтересами сторін.

Довгий час існування англосаксонської системи но­таріату виправдовувалося вимогами прагматизму, швидкості й ефективності. її прибічники об'являли систему латинського права джерелом формалізму, зво­лікань і труднощів. Останнім часом усе більша кіль­кість країн визнає переваги системи латинського нота­ріату. Для суб'єктів права, й особливо для суб'єктів цивільного обігу, важливим є той факт, що звернутися до нотаріуса набагато дешевше і швидше, аніж у по­дальшому ставати стороною в судовому спорі, сплачу­ючи досить дорогі послуги адвокатів і витрачаючи час та зусилля на доведення фактів, які могли б вважати­ся безспірними.

Таким чином, система нотаріату як засобу попере­дження судових спорів, у тому числі й таких, що ви­никають з контрактів, стає сьогодні найпоширенішою.

Однак і серед системи латинського права існує різна організація органів нотаріату. У більшості західноєв­ропейських країн, а також у Латинській Америці та Японії функціонує нотаріат, де нотаріус є особою віль­ної юридичної професії, не входить до державного апа­рату і не є державним службовцем. Однак свої повно­важення він отримує від державної влади, держава делегує йому право посвідчувати документи, що ним редагуються або складаються, з метою надання їм пуб­лічної сили та доказовості, яку можна оспорити тіль­ки в судовому порядку.

Існує ряд країн, де нотаріуси є тільки державними службовцями (наприклад, Португалія). Донедавна до таких належали Україна та Росія. Аналіз Закону «Про нотаріат» дозволяє виснувати, що він орієнтований на латинську модель нотаріату. Цей факт є ре­зультатом усвідомлення того, що реорганізація нота­ріату (якому досить довго не приділялося достатньої уваги) сьогодні має розглядатися як необхідна умова ефективної взаємодії держави та права в межах еконо­мічного ринку. Одним з першочергових заходів, вжи­тих країнами, що намагаються ввести ринкову еконо­міку, стала реставрація нотаріального інституту за типом країн латинського права.

 

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Виникнення та розвиток нотаріату в Україні | Поняття нотаріату та нотаріальної діяльності
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 452; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.008 сек.