Система та компетенція нотаріальних органів

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про нотаріат», вчинення нотаріальних дій покладається на нота­ріусів, які працюють у державних нотаріальних кон­торах, державних нотаріальних архівах (державні но­таріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси). У населених пунк­тах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії вчиняють уповноважені на це посадові особи органів місцевого самоврядування. Вчинення нотаріальних дій за кордо­ном покладається на консульські установи України, а у випадках, передбачених чинним законодавством, — на дипломатичні представництва України. Крім того, посвідчення заповітів і довіреностей, що дорівнюються до нотаріальних, може провадитися особами, вказа­ними у ст. 40 Закону (головними лікарями лікарень, лікувальних закладів, санаторіїв; капітанами мор­ських судів; начальниками експедицій тощо).

Держава покладає на нотаріальні органи функцію вчинення нотаріальних дій і наділяє їх владними пов­новаженнями (компетенцією).

Законодавство про нотаріат, на відміну від ЦПК України, не містить норми, яка б закріплювала загальні правила підвідомчості справ нотаріальним органам. У Законі перераховані нотаріальні дії, які в сукупності складають компетенцію нотаріальних органів.

Повноваження нотаріальних органів на вчинення нотаріальних дій регламентуються залежно від суб'єк­та, уповноваженого здійснювати нотаріальні функції. Найширше коло нотаріальних дій вчиняється у дер­жавних нотаріальних конторах. Відповідно до ст. 34 Закону та Інструкції про порядок вчинення нотаріаль­них дій нотаріусами України,, у нотаріальних конторах вчиняються такі нотаріальні дії:

—посвідчуються угоди (договори, заповіти, довіре­ності, шлюбні договори тощо);

—вживаються заходи до охорони спадкового майна;

—установлюється опіка над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, а також фізичної особи, місце перебування якої невідоме;

—видаються свідоцтва про право на спадщину;

—видаються свідоцтва про право власності на част­ку в спільному майні подружжя;

—видаються свідоцтва про посвідчення та про при­йняття на зберігання секретних заповітів;

—видаються свідоцтва виконавцям заповіту;

—оголошуються секретні заповіти;

—видаються свідоцтва про придбання майна з при­людних торгів (аукціонів);

—видаються дублікати документів, що зберігають­ся у справах нотаріальної контори, приватного нота­ріуса;

— накладається заборона відчуження жилого бу­динку, будівлі, садиби, квартири, дачі, садового бу­динку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого та рухомого майна, майнових прав;

—засвідчується правильність копій (фотокопій) до­кументів і виписок з них;

—засвідчується справжність підпису на документах;

—засвідчується правильність перекладу документів з однієї мови на іншу;

—посвідчується факт, що фізична особа є живою;

——посвідчується факт перебування фізичної особи впевному місці;

— посвідчується тотожність фізичної особи з осо­бою, зображеною на фотокартці;

— посвідчується час пред'явлення документів;

— передаються заяви фізичних і юридичних осіб ін­шим фізичним і юридичним особам;

— приймаються у депозит грошові суми та цінні па­пери;

— вчиняються виконавчі написи;

— вчиняються протести векселів;

— пред'являються чеки до платежу і посвідчується неоплата чеків;

— вчиняються морські протести;

— приймаються на зберігання документи;

— засвідчується справжність електронного цифро­вого підпису на документах (за наявності технічної можливості роботи з електронними документами).

Законодавством України на державних нотаріусів мо­же бути покладено вчинення й інших нотаріальних дій. Державні нотаріуси у державних нотаріальних архі­вах видають дублікати та засвідчують правильність ко­пій (фотокопій) і виписок з документів, які зберігаються у справах цих архівів, а також скасовують заповіти, довіреності, розривають (припиняють дію) договорів довічного утримання, ренти, спадкові та інші договори, знімають заборону відчуження або здійснюють її перереє­страцію (ст. 35 Закону, п. 4 Інструкції).

Компетенція приватного нотаріуса є дещо вужчою, аніж компетенція державного. Так, відповідно до ст. 36 Закону, він не має права накладати і знімати забо­рону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, са­дового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна; видавати свідоцтво про право влас­ності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя; видавати свідоцтво про право на спадщину; вживати заходи щодо охорони спадкового майна; посвідчувати договори довічного утримання; засвідчувати справжність підпису на до­кументах, призначених для дії за кордоном, та посвід­чувати доручення для цієї мети, а також засвідчувати справжність підпису батьків або опікуна (піклуваль­ника) на згоді про усиновлення дитини.

Указом Президента України від 23 серпня 1998 р. «Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні» (далі — Указ) компетенцію приватних нотаріусів роз­ширено. Відповідно до п. 2 цього Указу приватні но­таріуси наділені правом посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, і вчиняти всі нотаріальні дії, підвідомчі державним нотаріусам, за виключенням видачі свідоцтва про право на спадщину і прийняття заходів щодо охорони спадкового майна.

Затвердження наказом міністерства юстиції 3 берез­ня 2004 р. нової Інструкції про порядок вчинення но­таріальних дій нотаріусами України знов змінило вре­гулювання питання про компетенцію приватних нотаріусів. Незважаючи на основні тенденції розвитку нотаріального законодавства, які полягають у реорга­нізації нотаріальних органів шляхом переведення но­таріату на єдину організаційну основу, що, безумовно, має означати уніфікацію компетенції державних та приватних нотаріусів, п. З Інструкції знову звужує компетенцію приватних нотаріусів. Так, згідно із за­значеним пунктом Інструкції, приватні нотаріуси не мають права:

—видавати свідоцтва про право на спадщину;

—видавати свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з по­дружжя;

—уживати заходів до охорони спадкового майна;

—видавати свідоцтва виконавцю заповіту в разі, якщо заповідач не призначив виконавця заповіту або якщо виконавець відмовився від виконання заповіту чи був усунений від його виконання.

Компетенція посадових осіб органів місцевого само­врядування, відповідно до ст. 37 Закону, визначається так.

У населених пунктах, де немає державних нота­ріусів, посадові особи органів місцевого самоврядуван­ня вживають заходів щодо охорони спадкового майна;накладають та знімають заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

У населених пунктах, де немає нотаріусів взагалі, посадові особи органів місцевого самоврядування крім зазначених дій посвідчують: заповіти, доручення, вір­ність копій документів і виписок з них; справжність підпису на документах.

Посадові особи органів місцевого самоврядування не мають права оформляти документи, призначені для дії за кордоном.

Компетенція консульських установ України перед­бачає вчинення широкого кола нотаріальних дій (ст. 38 Закону):

— посвідчення угод (договорів, заповітів, доручень та ін.), крім договорів про відчуження та заставу жи­лих будинків, квартир, дач, садових будинків, гара­жів, земельних ділянок, іншого нерухомого майна, що знаходиться в Україні;

— вжиття заходів до охорони спадкового майна;

— видача свідоцтв про право на спадщину;

— видача свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя;

— засвідчення вірності копій документів та виписок з них;

— засвідчення справжності підпису на документах;

— засвідчення вірності перекладу документів з од­нієї мови на іншу;

— посвідчення факту, що громадянин є живим;

— посвідчення факту знаходження громадянина в певному місці;

— посвідчення тотожності громадянина з особою, зображеною на фотокартці;

— посвідчення часу пред'явлення документів;

— прийняття в депозит грошових сум і цінних папе­рів;

— вчинення виконавчих написів;

— прийняття на зберігання документів;

— вчинення морських протестів.

Законодавством України можуть бути передбачені й інші дії, що вчиняються консульськими установами України.

Законодавство про нотаріат окремо визначає компе­тенцію посадових осіб щодо засвідчення заповітів і до­віреностей, що дорівнюються до нотаріально засвідче­них. Відповідно до ст. 40 Закону, до нотаріально посвідчених документів дорівнюються:

— заповіти громадян, які перебувають на лікуванні в лікарнях, інших стаціонарних лікувально-профілак­тичних закладах, санаторіях або проживають у будин­ках для престарілих та інвалідів, посвідчені головними лікарями. їх заступниками по медичній частині або черговими лікарями цих лікарень, лікувальних закладів, санаторіїв, а також директорами і головни­ми лікарями зазначених будинків для престарілих та інвалідів;

— заповіти громадян, які перебувають під час пла­вання на морських суднах або суднах внутрішнього плавання, що плавають під прапором України, посвід­чені капітанами цих суден;

— заповіти громадян, які перебувають у розвіду­вальних, арктичних та інших подібних до них експе­диціях, посвідчені начальниками цих експедицій;

— заповіти та доручення військовослужбовців та ін­ших осіб, які перебувають на лікуванні в госпіталях, санаторіях та інших військово-лікувальних закладах, посвідчені начальниками, їх заступниками по медич­ній частині, старшими і черговими лікарями цих гос­піталів, санаторіїв та інших військово-лікувальних за­кладів;

— заповіти та доручення військовослужбовців, а в пунктах ислокації військових частин, з'єднань, уста­нов і військово-навчальних закладів, де немає держав­них нотаріальних контор, приватних нотаріусів, поса­дових осіб та органів, що вчиняють нотаріальні дії,

— також заповіти і доручення робітників і службовців, членів їх сімей і членів сімей військовослужбовців,

— посвідчені командирами (начальниками) цих частин, з'єднань, установ і закладів;

— заповіти і доручення осіб, які перебувають у міс­цях позбавлення волі, посвідчені начальниками місць позбавлення волі.

Посадові особи, перераховані у ст. 40 Закону, зобо­в'язані негайно передати по одному примірнику по­свідчених ними заповітів у державний нотаріальний архів чи в державну нотаріальну контору за постійним місцем проживання заповідача.

Каштани морських суден зобов'язані передати по одному примірнику посвідчених ними заповітів на­чальникові порту України або консулові України в іноземному порту для подальшого направлення їх у державний нотаріальний архів чи державну нотарі­альну контору за постійним місцем проживання запо­відача.

Державна нотаріальна контора передає одержаний нею примірник заповіту на зберігання у відповідний державний нотаріальний архів з повідомленням про це заповідача та посадової особи, яка посвідчила заповіт. Якщо заповідач не мав постійного місця проживан­ня в Україні або якщо місце проживання заповідача невідоме, заповіт направляється в Державний нота­ріальний архів міста Києва. Завідуючий Державним нотаріальним архівом зобов'язаний перевірити закон­ність заповіту, що надійшов на зберігання, і в разі встановлення невідповідності його закону повідомити про це заповідача і посадову особу, яка посвідчила за­повіт.

Посвідчення заповітів і доручень посадовими особа­ми, зазначеними у ст. 40 Закону, провадиться з дотри­манням вимог чинного законодавства в порядку, який визначається постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 р.

— витребувати від підприємств, установ і організа­цій відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій;

— складати проекти угод і заяв, виготовляти копії документів та виписки з них, а також давати роз'яс­нення з питань вчинення нотаріальних дій і консуль­тації правового характеру. Чинним законодавством нотаріусу можуть бути надані й інші права.

Відповідно до ст. 5, нотаріус зобов'язаний:

—здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до Закону і принесеної присяги;

—сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав і захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджа­ти про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для то­го, щоб юридична необізнаність не могла бути вико­ристана їм на шкоду;

—зберігати в таємниці відомості, одержані ним у зв'язку з вчиненням нотаріальних дій;

—відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її не­відповідності законодавству України або міжнарод­ним договорам.

Дата добавления: 2014-01-07