Посадки в системі отвору

На кресленні повинна бути мінімальна, проте достатня кількість розмірів. Кожний розмір наводиться на кресленні лише один раз. Не допускається включення ширини фасок і канавок до загального ланцюга розмірів (вони задаються окремо).

ПОНЯТТЯ ПРО ДОПУСКИ ТА ПОСАДКИ

Тема 4.3.

Принцип конструювання та виготовлення деталей, що забезпечує можливість правильного складання або зміни при ремонтах незалежно виготовлених деталей та складальних одиниць без додаткової обробки та припасовки зі збереженням відповідної якості та надійності з’єднань називається взаємозамінністю.

Розмір – числове значення лінійної величини у вибраних одиницях (мм в машинобудуванні), буває:

- дійсний розмір – розмір, що встановлюється вимірюванням;

- граничний розмір – два гранично допустимі розміри елемента, між якими повинен знаходитись дійсний розмір;

- номінальний розмір – розмір, відносно якого визначається відхилення;

- функціональний розмір – визначає якісні показники виробу;

- вільні розміри – розміри неспряжених поверхонь;

- довідковий розмір – позначають зірочкою (*), а в технічних вимогах роблять запис: “* Розміри для довідок”.

Загальні положення і основи побудови системи допусків та посадок для гладких елементів деталей із номінальними розмірами до 3150 мм встановлені ГОСТ 25346-89 та ГОСТ 25347-82.

Допуск – це різниця між найбільшим і найменшим граничними розмірами або алгебраїчна різниця між верхнім і нижнім відхиленням.

Поле допуску – поле, що обмежене найбільшим і найменшим граничними розмірами і визначається допуском та його положенням до номінального розміру (рис. 4.5).

Вал – термін, що умовно вживається для позначення зовнішніх (охоплюваних) елементів деталей, включаючи і нециліндричні елементи.

Отвір – термін, що умовно вживається для позначення внутрішніх (охоплюючих) елементів деталей, включаючи і нециліндричні елементи.

При графічному зображенні поле допуску обмежене двома лініями, що відповідають верхньому та нижньому відхиленням відносно нульової лінії.

Відхилення – алгебраїчна різниця між розміром (дійсним або граничним) і відповідним номінальним розміром (рис.4.6).

Основне відхилення – одне з двох граничних відхилень, що визначає положення поля допуску відносно нульової лінії. Положення допуска відносно нульової лінії позначається літерами латинського алфавіту. Для отворів – це великі літери A, B, C … ZA, ZB, ZC. Для валів поля позначаються відповідними малими літерами a, b, c … za, zb, zc. Основний отвір – отвір, нижнє основне відхилення якого дорівнює нулю. Основний вал – вал, верхнє основне відхилення якого дорівнює нулю.

Рис. 4.5.

Рис. 4.6.

Квалітет (сутність точності) – сукупність допусків, що відповідають одному рівню точності для всіх номінальних розмірів. Існує 19 квалітетів. Позначаються: 01; 0; 1; 2; 3; …; 17.

Чим менша цифра – тим більша точність:

01…4 – для калібрів, кінцевих мір;

5…13 – допуски на спряжені поверхні;

14…17 – допуски для неспряжених поверхонь.

Квалітет визначає розмір поля допуску.

На кресленні розмір проставляється наступним чином: абсолютне значення розміру за яким стоїть позначення поля допуску (наприклад: 20Н7 або 42е8, де Н7 та е8 – позначення поля допуску). Позначення поля допуску складається з латинської букви, яка вказує положення поля допуску відносно нульової лінії, та цифри, яка вказує номер квалітету точності (наприклад 20H7, де - позначення діаметра, 20 – номінальний розмір, Н – положення поля допуску відносно нульової лінії; 7 – номер квалітету).

Іноді позначають з граничним відхиленням 20Н7 (+0.021), 42е8 .

При з’єднанні двох деталей утворюється посадка, яка визначається різницею їх розмірів при складанні, тобто отриманими зазорами або натягами.

На кресленні посадки позначаються 40Н7/d6 або 40Н7-d6 або 40.

Залежно від розмірів спряжених поверхонь деталей у з'єднанні може виникнути зазор або натяг. Зазор – різниця розмірів отвору і вала до складання, якщо розмір отвору більший за розмір вала. Натяг – різниця розмірів вала і отвору до складання, якщо розмір вала більший за розмір отвору.

Всі посадки поділяють на три групи: посадки з зазором, посадки а натягом і перехідні посадки.

Посадка із зазором – посадка, при якій завжди забезпечується зазор у з'єднанні, тобто найменший граничний розмір отвору більше найбільшого граничного розміру вала чи дорівнює йому (поле допуску отвору розміщене над полем допуску вала, див. рис.4.7).

До посадок із зазором належать також посадки, в яких нижня границя поля допуску отвору збігається з верхньою границею поля допуску вала.

Посадка з натягом – посадка, при якій завжди забезпечується натяг у з'єднанні, тобто найбільший граничний розмір отвору менше найменшого граничного розміру вала або дорівнює йому (поле допуску отвору розміщене під полем допуску вала, див. рис.4.7).

Перехідна посадка – посадка, при якій можливі як зазор, так і натяг у з'єднанні залежно від дійсних розмірів отвору і вала (поля допусків отвору і вала перекриваються частково або повністю, див. рис.4.7).

Розрізняють дві системи утворення посадок – систему отвору і систему вала.

В системі отвору для розміру вала вибирається довільне положення поля допуска відносно нульової лінії, а для отвора – Н. В системі вала – навпаки: положення допуску отвора змінюється довільно, а для вала вибирається положення h.

На рис. 4.7 показана схема утворення посадок у системі отвору і в системі вала. Посадки в системі отвору утворюються зміною розміщень полів допусків валів щодо поля допуску основного отвору, а посадки в системі вала – зміною розміщення полів допусків отворів щодо поля допуску основного вала. Для системи отвору і для системи вала на рис. 4.7 цифрами позначені: 1, 2 – поля допусків посадок із зазорами; 3, 4, 5 – поля допусків перехідних посадок; 6 – поля допусків посадок з натягом.

Рис. 4.7.

посадки з зазором ,

посадки з натягом ,

перехідні посадки .

Дата добавления: 2014-01-07