Лекція 9

Контрольні повноваження МВФ

Належне керівництво системою, створеною у Бреттон-Вудсі, повинно засновуватися на тому, що організація, яка відповідає за функціонування цієї системи, отримує широкі контрольні повноваження. До речі, ком­петенція МВФ у цій сфері не тільки є доволі значною, а й по­стійно ним розширюється.

Засоби здійснення Фондом контролю є різними. По-перше, відповідно до Статуту МВФ має сукупність інформаційних даних щодо економічного стану кожної держави—члена, які зобов'язані надавати Фонду будь-яку ін­формацію, яку він вважає за необхідну. Окрім того, майже що­річно держави—члени проводять з МВФ консультації. Фонд направляє до держав—членів групу спеціалістів, які на місці ра­зом із високими посадовцями відповідної держави всебічно вив­чають економічну політику, що цією державою проводиться. Потім ця група готує доповідь, яка обговорюється Адміністра­тивною радою Фонду у присутності представників держави (з урахуванням їх зауважень). Після цього Рада оголошує свою офіційну думку про стан речей в державі, що консультується, у формі рішення. Незважаючи на назву, це рішення є лише реко­мендацією, що не підлягає розголошенню та не має обов'язкової юридичної сили. Безперечно, держава може й не враховувати пропозиції Фонду, але якщо пізніше вона звернеться до Фонду по допомогу, питання про виконання цих рекомендацій стане вкрай суттєвим.

Крім того, в рамках завдання щодо контролю за валютними курсами держав—членів Фонд створює особливу мережу дво­сторонніх консультацій, що зазвичай позначаються як «кон­сультації в межах ст. IV». Хоча процедура таких консульта­цій є конфіденційною, у щорічній доповіді Фонду міститься все необхідне, аби зрозуміти, як Адміністративна рада оцінює управ­ління економічною політикою держав—членів.

Можна вказати й на те, що з ряду питань держави мають отримати попередню згоду Фонду. Це, наприклад, питання про введення обмежень на поточні платежі, застосування дискримі­наційних валютних заходів та деякі інші.

Якщо застосування засобів контролю не дало потрібних ре­зультатів, МВФ може перейти до застосування санкцій, яки­ми можуть бути, наприклад, заборона на використання грошо­вих коштів Фонду або виключення з Організації. До речі, перша із зазначених санкцій є досить-таки важкою, оскільки держава, що позбавлена права доступу до ресурсів Фонду, de facto ніколи не зможе отримати доступу до приватних джерел міжнародного фінансування.

Дата добавления: 2014-01-07