Види складів та основних механізмів

Так як склади функціонують в різних сферах логістики (заготівельної, виробничої, розподільчої), вони мають в залежності від цього своє призначення та спеціалізацію склади заготівельної логістики спеціалізуються на збереження сировини, матеріалів, комплектуючих виробів та іншої продукції виробничого призначення. Ці склади здійснюють з забезпечення виробничих підприємств.

Виходячи з орієнтації на особливості переробки вантажопотоків, враховуючи господарську приналежність (постачальника-виробника, посередника, виробника-споживача) вони можуть бути умовно розподілені на слідуючи групи:

- склади сировинні матеріалів. Для них характерна переробка однорідних вантажів, котрі постачаються великими партіями, інтенсивними вантажопотоками по ритмічному графіку постачання споживачу; відносно постійна обертаність дає змогу вести автоматизовану складську переробку вантажів

- склади продукції виробничого призначення роблять, як правило з тарними вантажами з відносно однорідною номенклатурою.

Великі об’єми переробки дозволяють використовувати механізацію і автоматизацію складських робіт на вищому рівні. Склади виробничої логістики входять у склад організаційної системи виробництва і призначені для забезпечення технологічних процесів. На цих складах зберігаються залишки незавершеного виробництва, прибори, інструменти, запасні частини та інше. Робота пов’язана з відносно постійною номенклатурою вантажу, що постачається з визначеною періодичністю і невеликим терміном збереження, що і дозволяє автоматизувати обробку вантажу або більш вищого рівня механізації операцій, що виконуються.

Склади розподільчої логістики призначені за для підтримання безперервності руху товарів з сфери виробництва в сферу споживання. Основне їх призначення є в перетворенні і в безперервному забезпеченні різних споживачів, в тому числі роздрібну мережу. Вони можуть належати як виробникам (склади торгівельної продукції, розподільчі склади виробників), так і підприємствам торгівлі.

Склади готової продукції і розподільчі склади виробників в різних регіонах збуту (центральні і регіональні склади) займаються обробкою тарних і штучних вантажів відносно однорідної продукції у межах асортиментного переліку одного виробника з швидким обертом товарів, що реалізуються великими партіями. Це дає можливість здійснювати автоматизовану і високомеханізовану переробку вантажу.

Склади оптової торгівлі товарами народного споживання в основному забезпечують дрібних споживачів і роздрібну мережу. В зв’язку зі своїм призначенням такі склади концентрують залишки з конче широкої номенклатури вантажу і нерівномірною оберту (іноді сезонного попиту) товару, що реалізується різними партіями постачання. Це робить не доцільним втілення автоматизованої обробки вантажів на втілення автоматизованої обробки вантажів на цих складах. Там більш доцільно високомеханізована і механізована обробка.

Склади роздрібної торгівлі проводять забезпечення роздрібних торгівельних мереж, котрі об’єднані зі складом в організаційно-господарську одиницю, як і на оптових складах, там зберігається товар з дуже великим асортиментом партій, щоб підтримувати в магазинах постійно широкий асортимент товару. Реалізація зі складу здійснюється дрібними партіями з частим постачанням. Такі склади, як правило невеликі, тому на них раціонально використовувати, як механізовану, так і ручну обробку вантажів.

Склади транспортних організацій створюються для тимчасового складування. Це склади залізничних станцій, вантажні термінали автотранспорту, морських і річкових портів, термінали повітряного транспорту. По характеру операцій вантажопереробки вони відносяться до транзитно-перевалювальних. Термін зберігання вантажів зведений до мінімуму, так як метою цього складу є ефективне і своєчасне забезпечення клієнтів шляхом одного виду доставки (або транспортного засобу) на інший. Вантажі постачаються і відправляються великими партіями, при цьому вантажна одиниця (піддон або контейнер) на складі не розформовується. На таких складах необхідно використання високого рівня механізації. Група цих складів може знаходитись як в межах заготівельної так і розподільчої логістики.

Для вивчення складського господарства, аналізу стану його розвитку необхідно провести класифікацію складів, тобто розподілити усю їх сукупність за однорідними групами (класами). Класифікація дає змогу охарактеризувати мережу складів, окремі їх види, дає уявлення про те, як створюються ці види, який роль вони відіграють у процесі товароруху. Склад є спеціальним стаціонарним чи пересувним приміщенням, або іншим місцем зосередження матеріальних цінностей. Він забезпечує необхідний ступень їх збереження, як правило є обладнаним власними чи обслуговується залученими засобами механізації (автоматизації) робіт. Складську мережу класифікують за різними ознаками. Основні класифікаційні ознаки та відповідні види товарних складів представлені у таблиці.

Таблиця

Класифікація складів

Ознака класифікації	Види товарних складів
Характер виконуваних функцій	Сортувально-розподільчі; транзитно-перевалочні; накопичувальні
Товарна спеціалізація	Універсальні; спеціалізовані; вузькоспеціалізовані; комбіновані; неспеціалізовані; змішаного зберігання
Технічна будова, яка визначає режим зберігання товарів	Загальнотоварні; спеціальні
Розмір корисної складської площі (складського об'єму), місткості	Малі - до 5 тис м2 (30 тис м3), до 1 тис. т; середні - від 5 до 10 тис м2 (від 30 до 60 тис м3), від 1 до 6 тис. т; великі - понад 10 тис м2 (понад 60 тис м3), понад 6 тис. т.
Рівень механізації вантажопереробки	Немеханізовані; механізовані; комплексно-механізовані; автоматичні
Поверхова висота приміщень	Одноповерхові (низьковисотні, середньовисотні, висотні)
Транспортні умови	Прирейкові; портові; при пристанях; неприрейкові (внутрішньоміські)
Конструктивні особливості	Закриті; напівзакриті; відкриті
Температурний режим	Утеплені; неутеплені; опалювані; неопалювані; склади-холодильники
Форма користування	Індивідуального користування; спільного користування; загального користування
Форма власності	Державні; колективні; приватні; спільні

Однією з основних ознак класифікації складів є характер виконуваних ними функцій. Залежно від цього склади поділяються на сортувально-розподільчі, транзитно-перевалочні, накопичувальні. Найпоширенішим видом складів є сортувально-розподільчі, які мають значну питому вагу у складському товарообороті. На таких складах здійснюється приймання товарів від місцевих та позамісцевих постачальників, а також їх сортування, комплектування партій товарів відповідно до замовлень роздрібних торгівельних організацій. На сортувально-розподільчих складах, як правило, зосереджуються поточні товарні запаси, які зберігаються відносно недовгий час. Тому функція зберігання товарів для цих складів не є характерною.

Транзитно-перевалочні склади в основному призначені для перевідправлення товарів з районів виробництва до пунктів споживання різними видами транспорту. Ці склади виконують роль перевалочних пунктів, забезпечуючи вивантаження товарів, що прибули на одному з видів транспорту, приймання їх за масою та кількістю місць, сортування згідно з місцем призначення та навантаження на інший вид транспорту.

Накопичувальні склади існують для сезонного та тривалого зберігання товарів. Оскільки вони забезпечують накопичення та відносно тривале зберігання товарів, великого значення набуває також контроль за якістю зберігання товарів. Накопичувальні склади зосереджені здебільшого в оптовій ланці. Поряд з основними функціями накопичення та зберігання товарів ці склади виконують допоміжні технологічні операції, пов'язані з прийманням та відпуском товарів оптовим покупцям. Йдеться про їх перепакування, сортування тощо. Залежно від товарної специфікації, обумовленої асортиментом товарів, які підлягають зберіганню, розрізняють універсальні, спеціалізовані, вузькоспеціалізовані, комбіновані, неспеціалізовані склади та склади змішаного зберігання.

Універсальні склади використовуються для зберігання й складської обробки однієї з груп товарів.

Вузькоспеціалізовані склади використовують для зберігання товарів одного виду, як правило, простого асортименту, але таких, які вимагають особливого режиму зберігання на комбінованих складах.

Неспеціалізовані склади на відміну від попередніх видів призначені для зберігання й проведення різних технологічних операцій з двома-трьома чи декількома групами товарів, не пов'язаних між собою єдністю споживчого призначення 9 склади гастрономічних, м'ясних, рибних та інших товарів).

На складах змішаного зберігання складські операції виконують з основними видами продовольчих та непродовольчих товарів.

Важливою ознакою класифікації складів є їх технічна побудова, що визначає режим зберігання товарів. За цією ознакою склади поділяються на загальнотоварні та спеціальні.

Загальнотоварні склади призначені для зберігання й складської обробки товарів, які не потребують дотримання спеціальних умов зберігання.

Спеціальні склади призначені для зберігання товарів, фізико-хімічні особливості яких потребують створення спеціальних конструкцій будівель чи технологічних пристроїв. Як правило, спеціалізовані склади поділяються на такі основні типи: немеханізовані, механізовані, комплексно-механізовані, автоматизовані, автоматичні.

Немеханізованими є складами з ручною вантажопереробкою, механізовані ж є складами, що мають дільниці з локально механізованими технологічними операціями за умов ручного укладання та комплектування продукції.

Комплексно-механізованими є склади з механізованою вантажопереробкою, що відбувається протягом усього технологічного циклу.

Автоматизованими є комплексно-механізованими складами чи їх дільниці, що мають автоматизовану систему пошуку та розміщення вантажів (АСПРВ), програмно-керований працетехнічний чи автооперативний комплекс (ПКРАК), що експлуатується у людинно-максимальному режимі, чи комплекс устаткування з локальними системами автоматизованого управління, оснащений електронною автоматикою.

Автоматичні склади є програмно-керованими автоматизованими складами, що експлуатуються в автоматизованій системі управління технологічним процесом (АСУПТ) за допомогою ЕОМ без безпосередньої участі людини, тобто склади-автомати з технологією, що не потребує участі людини.

Важливим елементом класифікації складів є їх поверхневість та висота приміщень. Відповідно до цього розрізняють одноповерхові низьковисотні склади (їх робоча висота сягає 7,2 м), середньовисотні склади (їх висота становить від 7,2 до 12,6 м), висотні склади (їх висота становить понад 12,6 м) та багатоповерхові склади. Залежно від транспортних умов, зокрема враховуючи розміщення поблизу залізничних чи водних шляхів, склади відповідно називають прирейковими (вони розташовані біля магістральних залізничних шляхів або мають під'їзні шляхи), склади при пристанях (розташовані на річкових пристанях, які мають причали), портові (розташовані у морських портах).

Залежно від конструктивних особливостей складські будівлі бувають закритими, напівзакритими, відкритими. Закриті склади є основним видом складських будівель. Вони, як правило, розподіляються у певній послідовності на окремі приміщення, призначені для виконання різних видів робіт (приймання, зберігання, фасування, комплектування партій товару тощо).

Закриті склади розрізняють за утепленістю, кількістю поверхів, матеріалів стін, за ступенем вогнестійкості (неспалимі, важкоспалимі, спалимі).

До напівзакритих належать різного типу навіси. За конструкцією вони можуть бути або зовсім без стін, або мати одну, дві, три стіни. Висота їх досягає 4-6 м. Довжина може бути різною, але не більше 180 м. Фундаменти навісів асфальтують чи бетонують.

Відкриті склади є рівними майданчиками з незначним схилом до країв для стоку дощової та талої води. На них зберігаються матеріальні цінності, яким не загрожує температурний чи атмосферний вплив.

Залежно від температурного режиму чи утепленості закриті склади поділяються на неутеплені (неопалювані), утеплені (опалювані) та склади-холодильники.

Не утеплені (неопалювані) склади використовують в основному для зберігання товарів у скляній, м'якій чи іншій тарі. Ці склади будують без горищного покриття, утепленої підлоги та дверних тамбурів.

Утеплені (опалювані) склади мають горище чи є поєднаними з утепленим дахом, а також мають дверні тамбури, утеплені підлоги. На таких складах створюються умови для захисту товарів від зовнішньотемпературних перепадів та вологості повітря.

Склади-холодильники обладнані пристроями для підтримання від’ємного рівня температури у камерах зберігання швидкопсувних товарів.

Залежно від форми використання розрізняють склади індивідуального, спільного та загального користування.

Склад індивідуального користування перебуває у власності однієї торгівельної організації чи підприємства, які використовують його площу для та обладнання за власним розсудом, однак він може бути і орендованим приміщенням.

Серед складів спільного користування виділяють два різновиди: кооперативні та об’єднані склади.

Кооперативні склади належать торгівельним організаціям, які об’єднали капітал для будівництва великого складського комплексу й користуються ним спільно.

Об’єднані склади належать одній торгівельній організації, але використовують їх декілька установ чи підприємств.

До складів загального користування належать спеціально споруджені складські будівлі, приміщення яких здаються у тимчасову експлуатацію будь-якій торгівельній організації, яка потребує складської площі. Такі склади перебувають у власності транспортно-експедиційних та контейнерних служб залізничного транспорту, а також автотранспортних підприємств.

Важливою ознакою класифікації складів є форма власності, яка в Україні визначається законом “Про власність” 7.02.1991. Згідно з цим законом склади можуть бути державними, колективними, приватними та спільними. Зараз склади в основному є державною та колективною власністю підприємств та організацій. Основу оптової торгівлі у перспективі ж становитимуть склади, що є власністю трудового колективу. Певну їх частку мають становити приватні складські підприємства, що є невеликими складами, викуплені здебільшого з складського фонду роздрібної торгівлі чи збудовані на власні кошти приватних осіб. Набули розвитку і спільні складські підприємства, основою яких є змішана форма власності – державна, колективна, приватна форми власності юридичних і фізичних осіб України та інших держав. Поступово, з втіленням Програми приватизації у життя, питома вага державної складської мережі буде зменшуватися.

Кількісне та якісне зображення повинно забезпечувати матеріали від механічних ушкоджень, забруднення, зміни фізико-хімічних властивостей, шкідливого впливу один на одного. Все це потребує відповідних умов та техніки збереження.

Під умовами збереження матеріалів розуміють зовнішнє середовище (температура, вологість та освітлення).

Під технікою збереження – порядок і способи розміщення матеріалів на складі.

Дуже важливе значення в організації складських процесів має розміщення та збереження матеріальних ресурсів.

При розміщенні матеріалів враховують їх розміри, сорту, місця збереження, рівномірність оберненості кожного виду матеріалу, забезпечення поточного переміщення. Чіткий порядок розміщення дає можливість швидко знаходити необхідні матеріали при відпуску їх споживачам або вільне місце для розміщення знову отриманих партій. Він покращує їх облік, сприяє втіленню автоматизації управління складським процесом, спрощує складську переробку вантажів.

Розрізняють декілька способів розміщення матеріалів в складському приміщенні. Частіше використовують сортовий (номенклатурний) порядок розміщення матеріальних ресурсів на місцях збереження. При цьому розміщенні кожному найменуванню, марці, сорту, розміру товару відводиться певне місце збереження. Потрібно, щоб кожне місце збереження було забезпечене спеціальним паспортом (ярликом), в якому вказувалось би найменування товару, марка, сорт, розмір. На складах з великим асортиментом матеріалів місця збереження маркірування здійснюють шляхом в привласненні номера або літери. Індекси, котрі позначені на місцях збереження привласнюють розміщенням на цих місцях матеріалам і вказують їх у картках складського обліку. По признаку виробничого виготовлення або споживання розміщення здійснюють по партійності і комплектності.

При партійному розміщенні вантажі зберігаються окремими партіями з роздільним оформленням кожної партії, котра складається з матеріалів маючих індивідуальні відмінні якості (метали різних плавок, цемент різних марок та інше).

При комплектному способі збереження разом зберігаються в одному місці або в суміжних осередках вантажі різних найменувань, розмірів, сортів складаючи комплект одночасно використовуваних у виробництві матеріалів.

По характеру заповнення складського об’єму розрізняють підлоговий, підвісний та комбінований спосіб зберігання.

Вибір того чи іншого способу розміщення вантажів при зберіганні проходить з урахуванням окремих факторів, важливим з котрих є фізико-хімічні параметри, ступінь масовості вантажів і механізованої її переробки, вимоги до техніки безпеки.

Штабельне збереження здійснюється, коли потрібно зберігати затарені або штучні товари. При цьому формують штабель з урахуванням тиснення, котре створюють вище лежачі матеріали, цей спосіб є оптимальним при збереженні вантажів великих кількостей і невеликої номенклатури. Головна перевага штабельного зберігання є максимальне використання площ та об’ємів. Крім цього цей вид зберігання дозволяє спростити облік матеріалів та контроль за їх рухом.

Недолік є в тому, що він може використовуватись тільки при обмеженні номенклатури вантажів, а також неподобство при виїмки їх зі штабеля і неможливість автоматизації складських процесів. Стелажне збереження – найбільш оптимальний спосіб для багато номенклатурних вантажів. Він забезпечує механізацію та автоматизацію складських процесів. Його недоліком можна вважати недостатнє використання складських площ та об’ємів складу, потреба у стелажах та в більш складному під”ємно-транспортному обладнанні.

Рис. Схема класифікації обладнання для зберігання матеріалів

У складських приміщеннях широко використовується обладнання, що дає змогу зберігати різні матеріали (товари) за видами, типами, призначенням. Таке обладнання підвищує ефективність використання площі та об’єму сховища, сприяє найбільш раціональному використанню вантажно-розвантажувальних та транспортних засобів. Обладнання для зберігання різних матеріальних цінностей залежно від їх фізико-хімічних властивостей можна розподілити на три основні групи: обладнання для зберігання штучних та затарених матеріалів (металу, інструменту, різних виробів), обладнання для зберігання сипких матеріалів (цементу, вугілля, алебастру), обладнання для зберігання нафтопродуктів та інших рідин (бензину, керосину, дизельного палива). Обладнання для зберігання штучних й затарених матеріалів та виробів включає різні типи універсальних і спеціалізованих стелажів.

Стелажі являють собою металоконструкцію з сортового прокату чи гнучких профілів різного перетину, що створюють осередки для зберігання вантажу. Стелажі можуть виготовлятися з дерева, з великорозмірних. Схожих на літери Г та Т, залізобетонних елементів.

Залежно від конструкції опорних поверхонь для вантажу розрізняють стелажі поличні та безполичні, каркасні, консольні, пірамідальні, стоякові.

На поличних стелажах вантаж зберігається у пакетованому вигляді, як правило, на плоских стандартних піддонах.

Безполичні та каркасні стелажі експлуатуються у комплекті із спеціальною складською ящиковою тарою, в яку спочатку вкладається продукція, що надійшла до складу. Ці види стелажів використовуються для зберігання широкої номенклатури продукції виробничо-технічного призначення.

Стоякові стелажі використовуються для зберігання сортового металу, труб- одного таромаркорозміру, круглого лісу. Для зберігання металопрокату та труб використовуються також консольні стелажі (однобічні та двобічні), на яких продукція укладається в спеціальних металевих піддонах (касетах) довжиною до 6м.

Для зберігання продукції спеціального виду, наприклад, барабанів з кабелем, використовуються пірамідальні стелажі.

Значного поширення набули автоматизовані елеваторні стелажі, призначені для зберігання та зручності комплектування дрібноштучних вантажів широкої номенклатури.

На складах використовуються вантажні піддони різних конструкцій (розбірні та нерозбірні).Залежно від будови піддони поділяються на три групи: плоскі – без надбудов над верхньою площиною настилу, стоякові – з постійними чи зйомними стояками, ящикові – з постійними, зйомними чи відкидними стояками. Виготовляються піддони з дерева, металу, пластмаси, пресованого паперу. Існують також комбіновані піддони (дерев’яно-металеві).

Для зберігання різних сипких матеріалів використовують бункери, засіки, траншеї, естакади.Бункери є ємкості різної форми: круглі, прямокутні, конічні, які зверху мають завантажувальний, а знизу розвантажувальний отвір з механічним затвором. Затвор може бути зв’язаним з автоматичним дозатвором та ваговим пристроєм, що дає змогу відпускати споживачеві ту чи іншу порцію металу. Бункери можуть бути металевими, залізобетонними та вироблятися з інших матеріалів (дерв’яні з металевим каркасом), а за видом установки – надземні, підземні та напівзаземленні.

Для зберігання нафтопродуктів на складах використовуються резервуари та дрібна тара (бочки, бідони тощо).

Резервуари бувають металеві та неметалеві (залізобетонні, бетонні, цегляні). За формою металеві резервуари бувають циліндричними (вертикальними та горизонтальними), квадратними, прямокутними, краплевидними, сферичними та іншими. За способом установки резервуари поділяються на наземні, напівпідземні та підземні.

Класифікації під”ємно-транспортного обладнання

Обладнання, котре використовують в складських комплексах, розділяється на окремі категорії і види, поєднуються в групи по продуктивності, напряму і характеру переміщення вантажів, виду рухомої сили і типу конструкції.

При обранні під”ємно-транспортного обладнання слід керуватись наступним:

- усе обладнання повинно бути надійним, мати необхідну міцність та стійкість, великий КПД, бути безпечним для обслуговуючого персоналу, а також мати невелику вагу;

- виробнича потужність машин і пристроїв повинна відповідати умовам і обсягам робіт, сприяти скороченню простою рухомого складу під вантажними операціями;

- машини для вантажно-розвантажувальних і складських робіт по можливості повинні бути однотипні, щоб в необхідних випадках була можливість замінювати одна одну і забезпечувати комплексну механізацію робіт;

- обладнання, котре використовується для виконання складських робіт, повинно забезпечувати якісне і кількісне збереження переробляємих матеріалів;

- тип під”ємно-транспортних машин обирається, виходячи з виду габаритних розмірів та ваги матеріалів;

- машини та пристрої, що використовуються, повинні бути економічними.

Згідно зі схемою, під”ємно-транспортні машини поділяються на машини періодичної і безперервної дії. Крім, того існують ще і спеціальні допоміжні пристрої і машини, котрі використовують тільки для виробництва вантажних або розвантажувальних робіт.

Машини періодичної дії займаються переміщенням різних видів матеріалів, як правило окремими порціями. Для них характерна циклічність процесу. Крім того по характеру своєї роботи, машини періодичної і безперервної дії поділяються також в залежності від напрямів переміщення по спеціальним допоміжним пристроям, які використовуються для виконання вантажно-розвантажувальних робіт, слід віднести розвантажувальні склади, напівбункери і бункерні пристрої, вагоноопрокідувачі та ін.

Для горизонтального і злегка нахиленого переміщення різного виду матеріалів і виробів на складах використовують ручні та механічні візки, різні конвеєри та інше.

При встановленні продуктивності під”ємно-транспортних машин розрізняють технічну норму продуктивності, виробничу норму вироблення і фактичне вироблення. Технічна норма показує проектну (транспортну) продуктивність машини при її повном завантаженні і правильній організації робіт. З удосконаленням техніки і методів організації робіт, технічна норма перевіряється та підвищується.

Виробнича норма характеризує продуктивність механізму в даних конкретних виробничих умовах роботи з урахуванням використання її в часі та завантаженні на протязі виробничої зміни по переробці визначених видів матеріалів. Виходячи з виробничої норми встановлюється виробниче завдання на плануємий період часу.

Фактичним виробленням машини називають кількість матеріалів (т, м³, шт), переробляємих у середньом за годину або зміну роботи на протязі встановленого періоду часу.

Продуктивність машини Q₂(T/г) періодичної дії визначається по формулі:

Q₂ = qb х n х b = p х n, де

qb – вантажопід”ємність машини Т;

а – коефіцієнт використання машини по вантажопід”ємності;

n – кількість зроблених циклів за годину;

р – кількість вантажу, переробляємих машиною за один цикл (Т).

Під повним циклом слід розуміти операції, котрі необхідно виконати машині при переміщенні матеріала з одного місяця на інше. В тому випадку, коли всі операції виконуються послідовно, час повного циклу визначається по формулі:

Т = t_н + t_p + E_t, де

Т – повний цикл (г);

t_н - час, котрий потрібен на навантаження матеріалів;

t_p – час необхідний для розвантажування матеріалів;

E_t – час необхідний для виконання допоміжних робіт.

Для деяких машин зайнятих на вантажно-розвантажувальних роботах (різних видів кранів та інше) необхідно передбачити можливе сполучення руху у роботі машин. Тоді повний цикл розраховується як: Т = Т х φ (φ – коефіцієнт сполучення руху або операцій, котрі приймаються для мостових кранів – 0,8 для рухомих стрілкових – 0,7).

Продуктивність під”ємно-транспортних машин (Т/г) безперервної дії визначається по формулі:

Q₂ = 3,6 х q х v, де

q – середнє навантаження, припадають на 1 поч. м – довжини завантажної частки машини, (Т);

v – швидкість, (м/с).

При переміщенні сипких матеріалів потоком на будь-якому конвеєрі інтенсивність навантаження буде:

q₁ = 1000 Fх γ, де

F – площа поперечного січення матеріала, м²;

γ – насипна вага, т/м³,

таким чином

Q₂ = 3,6 х 1000 Fх γ х v

Кількість під”ємно-транспортного обладнання можливо визначити по формулі:

N = P x K_н, де

Q

N – кількість обладнання;

Р – кількість переробляємого вантажа;

K_н – коефіцієнт нерівномірності постачаємого вантажу;

Q – продуктивність машин та механізмів.

Дата добавления: 2014-01-07