Класифікація ППД

План.

Тема: Передовий педагогічний досвід та інноваційна спрямованість педагогічної діяльності.

ЛЕКЦІЙНЕ ЗАНЯТТЯ

Мета: Ознайомити студентів із передовим педагогічним досвідом, поняттями, видами та критеріями.

Розширити знання студентів щодо інноваційної спрямованості педагогічної діяльності.

1. Передовий педагогічний досвід (ППД): поняття, види, критерії.

2. Технологія виявлення, вивчення та впровадження ППД.

3. Інноваційна спрямованість педагогічної діяльності.

Опорні поняття: передовий досвід, передовий педагогічний досвід (ППД),інновації в освіті, інноваційна педагогічна діяльність, авторські школи.

1. Передовий педагогічний досвід (ППД): поняття, види, критерії.

Проблема ППД є актуальною у педагогічній науці завжди. Адже ППД є закономірністю педагогічного процесу і педагогічної діяльності.

На важливу роль педагогічного досвіду вказували корифеї української педагогіки. К.Д.Ушинський використовує поняття “педагогічна досвідченість” (факти виховання, пережиті вчителем). А.С.Макаренко розкриває діалектичну природу педагогічного досвіду, вказуючи на важливість індукції та дедукції в ньому.

В.О.Сухомлинський у праці «Розмова з молодим директором школи» вказує на творчий підхід у використанні чужого досвіду: «Досвід уявляється мені садом квітучих троянд. Ось нам треба пересадити цей квітучий кущ із саду на своє поле. Що для цього треба зробити? Насамперед, вивчити ґрунт свого поля, додати те, чого в ньому не вистачає. Підготувати цей ґрунт, потім уже пересаджувати. Але як? Разом з ґрунтом, не оголюючи коренів».

Проблема ППД – коло наукових досліджень Ю.К.Бабанського, Е.І.Монозсона, М.М.Скаткіна, М.М.Поташника, Я.С.Турбовського, М.Д.Ярмаченка, О.Я.Савченко, В.І.Бондаря, М.Ю. Красовицького та ін.

Основні поняття передового педагогічного досвіду: передовий досвід (ПД), передовий педагогічний досвід (ППД), критерії оцінки ППД, риси передового педагога.

Педагогічний досвід - сукупність знань, умінь і навичок, здобутих у процесі практичної навчально-виховної роботи (з Педагогічної енциклопедії).

Педагогічний досвід – це:

· важливий елемент загальної культури педагога;

· результат педагогічної діяльності;

· підґрунтя, на якому зростає педагогічна майстерність;

· джерело розвитку педагогічної науки;

· «пробний камінь» під час експерименту, перевірки істинності теорій, концепцій, прогнозів;

· форма засвоєння педагогом раціональних здобутків своїх колег;

· основа інноваційної спрямованості педагогічної діяльності.

Розрізняють ПД:

1) передовий педагогічний досвід – це досвід, який забезпечує високу результативність як на основі сумлінного виконання обов’язків, так і новаторства;

2) масовий (позитивний) досвід є характерним для широкого загалу педагогічних працівників;

3) недостатній досвід – це досвід помилковий або застарілий, досвід роботи молодих учителів.

Передовий педагогічний досвід (за М.М. Фіцулою) – творче, активне засвоєння і реалізація вчителем у практичній діяльності засобів і принципів педагогіки з урахуванням конкретних умов, особливостей дітей, учнівського колективу і особи вчителя.

Передовий педагогічний досвід (за Н.Є. Мойсеюк) – це діяльність педагога, яка забезпечує стійку ефективність навчально-виховного процесу шляхом використання оригінальних форм, методів, прийомів, засобів навчання та виховання, нових систем навчання і виховання або вже відомих форм, методів, прийомів, засобів роботи на основі їх удосконалення.

Передовому вчителеві властиві прийоми науково-педагогічне мислення: аналізує виховні явища в сукупності, взаємозв’язку та взаємозалежності; простежує ґенезу впливу педагогічних взаємодій і впливів; співвідносить педагогічну дію з цілями і результатами навчання й виховання; охоплює всі типи і способи мислення; аналізує і синтезує педагогічні явища; розрізняє педагогічну істину й помилки; відмовляється від усталених шаблонів і стереотипів; шукає і знаходить нові оцінки, узагальнення, підходи, дії; використовує нові ідеї в практичному і творчому пошуку; виявляє мислительну гнучкість і оперативність; співвідносить тактичні й стратегічні дії.

1. За обсягом виділяють такі види досвіду:

· система роботи установи (школи, відділу народної освіти, методичного кабінету і под.);

· система роботи працівника (учителя, директора, інспектора-методиста тощо);

· вирішення важливої педагогічної проблеми у закладі освіти (моральне виховання учнів);

· вирішення важливої педагогічної проблеми у діяльності окремих педагогів (індивідуалізація навчання у процесі викладання математики);

· певні форми, методи і прийоми, які застосовуються у навчальному закладі; форми, методи і прийоми, якими послуговуються окремі педагоги.

1. За обсягом проблеми (теми). Комплексний досвід охоплює значну кількість питань роботи вчителя чи педагогічного колективу (наприклад, система роботи вчителя з розвитку зв’язного мовлення учнів, система роботи педколективу навчального закладу щодо формування національної свідомості учнів). Локальний досвід охоплює окреме питання чи кілька взаємозв’язаних питань (наприклад, досвід роботи вчителя математики з проблеми диференціації навчання школярів, досвід педколективу з питань оптимізації навчально-виховного процесу).

2. За кількістю авторів. Індивідуальний досвід – це конкретний педагогічний досвід. Колективний досвід – це досвід педколективу навчального закладу, творчого об’єднання учителів тощо.

3. За рівнем творчої самостійності його автора. Новаторський досвід (від лат. novator – обновник) виділяється певною оригінальністю, новизною. (новизна досвіду може мати об’єктивний або суб’єктивний характер). Дослідницький досвід. Новизна досвіду об’єктивна і пошуки педагога-новатора носять експериментальний характер. Раціоналізаторський досвід відрізняється певною оригінальністю, вдосконаленням форм, методів, засобів навчання і виховання на основі творчого їх використання. Зразковий досвід – це досвід роботи сумлінних вчителів, які використовують досягнення педагогічної науки і практики, методичні рекомендації, розроблені вченими, методистами, і педагогічна діяльність яких служить зразком для інших.

Передовий педагогічний досвід виростає з-поміж маси позитивного. Для його виявлення користуються системою критеріїв. У педагогічній літературі автори (Ю.К.Бабанський, М.М.Таланчук, В.І.Бондар, М.Ю.Красовицький та ін.) використовують різну кількість критеріїв – 5-7. З метою комплексної оцінки педагогічного досвіду як передового доцільно використовувати оптимальну кількість критеріїв, тому що на основі одного критерію оцінити таке складне явище неможливо, а надмірна їх кількість утруднить даний процес. Оптимальною кількістю таких критеріїв є 5. Це – актуальність, новизна, результативність, стабільність, перспективність.

Актуальним вважається такий досвід, який спрямований на розв’язання найважливіших проблем навчання і виховання школярів, поставлених урядом перед школою.

Новизна досвіду – це такий критерій, який дозволяє виділити передовий досвід з-поміж маси позитивного.

У педагогічній літературі виділяють такі показники, що характеризують новизну досвіду: 1) відкриття нових форм, методів, способів педагогічної діяльності, вихід за межі відомого в науці і масовій практиці; 2) творча реалізація в досвіді нових теоретичних концепцій, ідей; 3) творче впровадження нових форм, методів, способів педагогічної діяльності з урахуванням місцевих умов; 4) раціоналізація окремих сторін педагогічної діяльності; 5) використання методичних рекомендацій, розроблених вченими, методистами, кращими вчителями; 6) оптимальна організація педагогічної діяльності, яка служить зразком для оточуючої практики.

Показники 1-4 характеризують новаторський досвід, причому перші два із них – дослідницький, а показники 3 і 4 – раціоналізаторський досвід. Дослідницьким є досвід роботи А.С.Макаренка, В.О.Сухомлинського, а також педагогів-новаторів В.Ф.Шаталова, С.М.Лисенкової, М.П.Гузика та ін.

Зразковий досвід відповідає показникам 5 і 6. Новизна у зразковому досвіді носить суб’єктивний характер, тобто є новою лише для певної групи людей.

Результативність досвіду. Без даного критерію досвід не може називатися передовим. Проте не завжди високі результати дають підставу вважати даний досвід передовим. Часто вони можуть бути випадковими. «Те, що зроблено в житті мною і моїми колегами-комунарами, – писав А.С.Макаренко, – це ще тільки досвід. ї очевидно для того, щоб із цього досвіду можна було зробити якісь певні висновки, потрібно ще перевірити його не раз і не два».

Результативний досвід характеризується такими показниками, як наявність в учнів міцних знань, вмінь і навичок з навчальних предметів, високий рівень розвитку школярів, їх вихованість, причому таких результатів досягнуто завдяки оптимальному використанню відведеного часу і власних сил.

Стабільність досвіду. Цей критерій передбачає функціонування досвіду не менше 3-4 років, а також перевірку досвіду в практиці роботи педагогічних працівників. Тимчасові позитивні результати не дають підстав говорити про досвід як передовий.

Перспективність досвіду вказує на можливість його творчого наслідування іншими педагогами. А для цього потрібно виділити в досвіді типове, суттєве, доступне для наслідування іншими та вказати педагогічні умови, за яких таке наслідування можливе (у звичайних умовах, в умовах обладнання класу-кабінету тощо).

Педагогічні інновації визначаються за допомогою критеріїв, які засвідчують ефективність того чи іншого нововведення. Беручи до уваги наявний досвід досліджень з педагогіки, визначають такі критерії передового педагогічного досвіду:

актуальність – критерій, який означає, що досвід спрямований на розв’язання найважливіших проблем навчання, ви ховання і розвитку учнів;

оригінальність – означає, що в практиці роботи даного педагога, педагогічного колективу використовуються форми, методи, прийоми, засоби або їх системи, які ще не застосовувалися в умовах сучасної школи;

висока ефективність – досвід можна вважати передовим лише тоді, коли педагогом досягнуто вищих порівняно з масовою практикою результатів навчання, виховання і розвитку;

стабільність результатів – виявлений передовий педагогічний досвід характеризується стійкою ефективністю і стабільністю результатів протягом тривалого часу;

оптимальність – це витрати часу, зусиль учителів та учнів на досягнення результатів; оптимальними є ті інновації, що досягають високих результатів при найменших фізичних, розумових і часових витратах;

можливість творчого застосування передового педагогічного досвіду в масовій практиці.

Наведені критерії використовуються на стадії первинного ознайомлення з досвідом, а також у процесі його аналізу та узагальнення. Висновок про наявність у тій чи іншій педагогічній діяльності передового досвіду робиться на основі обліку всіх показників, які представляють його загальні критерії. Відсутність хоча б одного з них не дає підстав вважати досвід передовим.

Прикладом раціоналізаторського досвіду є досвід роботи вчительки початкових класів з м. Кіровограда С.П.Логачевської, сконцентрований на вмілу реалізацію в практичній діяльності ідей педагогічної науки з питань диференціації навчання. На основі розроблених структурно-логічних схем С.П.Логачевська здійснює диференційований підхід до учнів на всіх етапах засвоєння знань. Цьому сприяють диференційовані завдання, дібрані за ступенем складності й ступенем самостійності. Так, наприклад, на етапі закріплення навчального матеріалу диференціація навчальної роботи має таку послідовність: на першому етапі сильні учні виконують основне завдання самостійно, середнім надаються допоміжні матеріали (вказівка на зразок виконання, пам’ятки, додаткова конкретизація, запитання тощо), а слабші учні працюють з учителем; на другому етапі сильні учні виконують творче завдання, середні – основне, слабші – завдання, що супроводжують ся допоміжними матеріалами. На третьому етапі сильні учні працюють над виконанням цікавого завдання, середні – творчого завдання, а слабші учні виконують основне завдання. На четвертому етапі всі учні виконують спільне завдання ‘.

Новаторським є досвід донецького вчителя фізики В.Ф.Шаталова. В основі досвіду – виклад нового матеріалу укрупненими блоками, що спричиняє значне скорочення термінів вивчення окремих навчальних предметів. Це серйозно змінює технологію навчання. За методикою В.Ф.Шаталова робота над новим матеріалом охоплює такі етапи: 1) розгорнуте, образно-емоційне пояснення вчителем відібраних для уроку параграфів; 2) стислий виклад навчального матеріалу за опорним плакатом (збільшена копія аркуша з опорними сигналами); 3) вивчення опорних сигналів, які отримує кожний учень і вклеює їх у свої альбоми; 4) робота з підручником і аркушем опорних сигналів у домашніх умовах; 5) письмове відтворення опорних сигналів на наступному уроці; 6) відповіді за опорними сигналами; 7) постійне повторення й поглиблення раніше вивченого матеріалу.

Сім етапів роботи над теоретичним матеріалом забезпечують глибоке розуміння учнями теоретичних питань, що, в свою чергу, викликає бажання випробувати свої сили на практиці, а час, заощаджений на сконцентрованому вивченні теорії, уможливлює збільшення кількості розв’язуваних за дач, урізноманітнює їх типологію, збільшує варіативність шляхів розв’язання.

На уроці пропонується еталон розв’язання типової задачі. Додому задається аналогічна задача, яку можуть розв’язати всі учні. Знання теорії обумовлює першу успішну спробу самостійного розв’язку задачі, що призводить до появи бажання самостійно працювати, розвиває смак самостійної роботи.

Нову систему вивчення навчального матеріалу запропонував також одеський учитель хімії М.П.Гузик. Матеріал подається «великими порціями», тому планування вчителем кожної навчальної теми передбачає таку систему уроків: 1) уроки – лекції; 2) уроки – семінарські заняття; 3) уроки узагальнення і систематизації знань; 4) уроки захисту творчих завдань; 5) уроки – практикуми.

Урок – лекція складається з трьох частин. Спочатку коротко (без деталізації) учитель викладає навчальний матеріал (до 7 хв.). Після цього протягом 30 хвилин учитель пояснює той самий матеріал вдруге, але детальніше, дає інструктаж щодо індивідуального його вивчення кожним учнем. У під сумковій частині уроку (5-8 хв.) учитель втретє повертається до нового матеріалу, робить підсумки і подає список літера тури для домашнього опрацювання.

На уроці-семінарі здійснюється самостійне вивчення учнями навчального матеріалу на різному рівні складності, що забезпечується трьома програмами (програма А – на рівні творчого використання, програма В – відтворення отриманих знань на репродуктивному рівні, вміння застосовувати їх за аналогією; програма С – репродуктивне відтворення знань, застосування їх за зразком). Ці програми учні обирають самостійно. На уроці – семінарі застосовується групова форма роботи. Виконуючи завдання, учні використовують підручники, власні конспекти лекцій, а в разі потреби звертаються за консультацією до вчителя. Наприкінці уроку – семінару вчитель дає самостійну роботу.

На уроці-заліку узагальнюється і систематизується засвоює ний матеріал. Міжпредметне узагальнення і систематизація знань відбуваються на уроці захисту творчих завдань. Такі уроки проводяться після вивчення великих розділів. Тематичні творчі завдання до цих уроків учні отримують заздалегідь. Над їх вирішенням працюють групами. На уроці з повідомленням про виконану роботу виступає керівник групи. Учитель підсумовує обговорення даного варіанта вирішення завдань.

Педагогом-новатором є петербурзький учитель літератури Є.М.Ільїн. Суть досвіду – «навчаюче виховання», метою якого є моральне формування особистості засобами літератури, а не літературознавчі знання. Основний метод – морально-публіцистична інтерпретація тексту, зближення літератури з життям учня. Метод реалізується за допомогою прийомів: аналізу яскравої конструктивної деталі, складного морального питання, етичного монологу, мікродиспуту і под. Новизна досвіду – у сукупності прийомів, які розвивають самосвідомість, аналітичні художні здібності учня.

Справжнє відкриття зробив педагог – новатор із підмосковного Рутова І.П.Волков. Він розробив систему розвитку різнопланових здібностей учня шляхом вирішення оригінальних задач, виконання завдань і виготовлення різноманітних предметів без опори на зразки. При цьому замість уроків праці, малювання, позакласної роботи використовуються «блоки знань і умінь», а на зміну традиційним урокам приходять уроки навчання творчості. У результаті в учнів розвиваються пізнавальні, трудові, евристичні, винахідницькі здібності і передовсім у тих видах діяльності, які відповідають природній обдарованості; достовірно визначається професійна спрямованість.

За ініціативою І.П.Волкова в школі для кожного учня було заведено розроблену ним «Творчу книжку учня» – невеликий, віддрукований типографським способом зошит, у якому ведеться облік і оцінюється будь-яка творча робота учня, виконана за його ініціативою (модель, інструмент, вишивка і под.), участь у предметних олімпіадах, проведення занять з молодшими учнями, спортивні досягнення та інше. Все це пізніше відображається у характеристиці учня. І найголовніше – організований у такий спосіб точний облік творчих справ уможливив визначення нахилів і спричинив розвиток здібностей кожного.

Дата добавления: 2014-01-07