Карти сільськогосподарського призначення, для потреб меліорації

Інженерно-геоморфологічні карти сільськогосподарського призначення служать для висвітлення геоморфологічних умов організації сільськогосподарського виробництва, розміщення різних сільськогосподарських культур, нарізки полів сівозмін, боротьби з ерозією ґрунтів і т. д.

Т. В. Дзвонкова (1970) загальним принципом складання геоморфологічних карі для сільськогосподарських цілей вважає відображення на карті зв'язків рельєфу з комплексом

природних умов і, в першу чергу, з кліматом, грунтами, рослинністю. Карта повинна вміщувати такі геоморфологічні показники, які дозволяють оцінити закономірності розміщення грунтів, їх вологість, розподіл снігу, а також режим силового стоку і змитість грунтів, мікрокліматичні умови.

Дрібномасштабне геоморфологічне районування для розробки зональних систем сільського господарства проводять за абсолютними висотами, ступенем вертикального розчленування рельєфу і геоморфологічними умовами, які викликають природні процеси (ерозію, дефляцію, заболочування, замулювання тощо).

Для середньомасштабних геоморфологічних карт ведучим показником виступає горизонтальне розчленування рельєфу. Великомасштабні геоморфологічні карти характеризують місцеві геоморфологічні умови. Карта вміщує кількісну оцінку земель різної якості по ухилах, густоті долинно-балкової сітки, довжині та експозиції схилів і ін.

Крім спеціального навантаження, на загальних геоморфологічних картах сільськогосподарського призначення наносять границі землекористування, типи угідь, дороги, колодязі, ставки та інші об'єкти. Все це вимагає при інженерно-геоморфологічних дослідженнях складати поряд із загальною цілу серію окремих інженерно- геоморфологічних карт.

Найчастіше на інженерно-геоморфологічних картах сільськогосподарського призначення (при організації виробництва, землевпорядних роботах, розробці протиерозійних заходів тощо) показують геоморфологічні елементи і приурочені до них різновиди ґрунтів. Така карта дає можливість провести оцінку геоморфологічних умов на основі численних діагностичних показників ґрунтів (гумус, гранулометричний склад).

Численні інженерно-геоморфологічні карти складаються для потреб меліорації. Розглядаючи меліорацію як комплекс заходів, спрямованих на корінне поліпшення і перетворення природних умов, виділяють меліорації для сільського, лісового і водного господарств, будівництва, рекреації, багатоцільові. У свою чергу, вони діляться за характером впливу на природу і зміною її особливостей: водні, земельні, кліматичні, біологічні, хімічні, рекультиваційні.

Найбільша увага в господарській діяльності приділяється водним меліораціям, через що в практиці інженерно-геоморфологічних досліджень важливе місце займає оцінка рельєфу при зрошенні, осушенні та обводненні територій. Для таких меліорацій необхідне (Палієнко, 1978) вивчення ярусності будови рельєфу, виявлення азональних процесів, пов'язаних з диференційованістю неотектонічних і сучасних рухів земної кори, проведення палеогеоморфологічного аналізу. Результатом дослідження повинна бути карта інженерно-геоморфологічного районування.

Дата добавления: 2014-01-07