Міграційний контроль за перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України

Суттєві зміни у зовнішньополітичному становищі нашої країни, а саме набуття членства в Раді Європи та вступ до інших впливових міжнародних структур, вимагають від України як демократичної, соціальної, правової держави запровадження відповідних міжнародних стандартів. Свобода пересування і вибору місця проживання людини передбачені Загальною декларацією прав людини від 10.12.48 р. (стаття 13), Міжнародним пактом про цивільні й політичні права від 16.12.66 р. (стаття 12), Конвенцією ООН про статус біженців від 28.07.51 р. (стаття 26), іншими міжнародно-правовими актами, зокрема Протоколом № 4 до Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини від 04.11.50 р. Права іноземців та осіб без громадянства на території України відповідають загальновизнаним нормам міжнародного права. В Україні законодавчо закріплено принцип недискримінації іноземців та осіб без громадянства: вони рівні перед законом незалежно від походження, соціального та майнового статусу, расової та національної приналежності, статі, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять та інших обставин.

Одночасно обмеження прав іноземців та осіб без громадянства зумовлені необхідністю забезпечення державної безпеки, охорони громадського порядку, здоров’я, захисту прав та інтересів громадян України і не суперечать нормам міжнародного права.

Сьогодні в Україні вироблено єдину концепцію державної політики у сфері регулювання міграційних процесів. Більше того, є чітке усвідомлення масштабів загрози національній безпеці України від такого явища як незаконна міграція, торгівля людьми.

Законодавець помістив адміністративні правопорушення, вчинювані

іноземцями, у главу 15 КУпАП «Адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління». Однак у разі незаконного

перетинання державного кордону порушується не просто порядок управління міграційними процесами, а практично право держави на суверенітет над власною територією. У випадку порушення кордону держава не контролює частину своєї території, якою можуть вільно переміщуватися в будь-якому напрямку особи, товари, наркотики, зброя та ін.

Для отримання ефективних результатів у реалізації державної політики у сфері протидії нелегальній міграції, а також притягнення до адміністративної відповідальності за порушення законодавства у сфері реєстрації фізичних осіб, видачі документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство створене і ефективно функціонує Управління та підрозділи міліції міграційного контролю МВС України.

У проекті Концепції державної міграційної політики України зустрічаємо таке визначення міграційний контроль - діяльність уповноважених державних органів, спрямована на проведення державної міграційної політики, забезпечення дотримання законодавства у сфері міграції та ефективне управління міграційними процесами, на боротьбу з незаконною міграцією, захист державної безпеки та національних інтересів України в цій сфері.

Міграційний контроль носить комплексний характер оскільки об’єднує у собі такі види контролю у сфері міграції, як: імміграційний контроль, прикордонний контроль, реєстраційний контроль. У науковій літературі, на законодавчому рівні зустрічаються визначення зазначених видів контрою.

У науці міграційного права визначають два підходи: міжнародний і національний до вивчення імміграційного контролю. З позиції першого рівня, імміграційний контроль інтерпретується як структурна потреба, що є наслідком невідповідності між відкритими державними утвореннями, які характеризуються глобальним впливом ринкових сил, і закритими, що мають територіальні кордони.

Шляхом прийняття Закону України «Про прийняття Статуту Міжнародної організації з міграції та Змін до Статуту» [] Україна підтвердила своє бажання вступити до Міжнародної організації з міграції. Відповідно до статті 1 цілі і функції Міжнародної організації з міграції полягають у наступному: забезпечувати, на прохання та за згодою відповідних держав, міграційні послуги, такі як набір, відбір, підготовка до міграції, мовна підготовка, координаційна діяльність, медичне обстеження, розміщення, заходи, що сприяють прийому та інтеграції, консультативні послуги з питань міграції та інша допомога, яка відповідає цілям Організації. Разом з тим Організація визначає той факт, що контроль за критеріями прийняття та числом іммігрантів, що приймаються, відноситься до внутрішньої юрисдикції держав, і під час виконання своїх функцій дотримується законів, правил і політики відповідних держав, іншими словами відноситься до національного підходу вивчення імміграційного контролю.

Отже, можна зробити висновок, що імміграційний контроль за національним підходом - це складова міграційного контролю, що полягає у здійсненні, компетентними органами державної влади, адміністративно-правових заходів, щодо встановлення імміграційної квоти, надання дозволу на імміграцію, реалізація правового статусу іммігранта у встановленому законом порядку. Стосовно функцій імміграційного контролю, можна назвати наступні:- регулювання питань щодо категорій іммігрантів, яким дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції та поза квотою;- забезпечення порядку провадження за заявами про надання дозволів на імміграцію, скасування дозволів на імміграцію та виконання прийнятих рішень;- дотримання правил і порядку оформлення і видачі посвідки на постійне проживання;- перевірка правильності оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію;- дотримання затвердженого переліку спеціальностей та вимог до кваліфікації спеціалістів і робітників, потреба в яких може бути задоволена за рахунок імміграції;- дотримання вимог затвердженого переліку інфекційних хвороб, захворювання на які є підставою для відмови у наданні дозволу на імміграцію;- регулювання питань щодо повноважень органів, що забезпечують виконання законодавства про імміграцію.

Закон України «Про імміграцію» регулює правовідносини у сфері імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства тим само побічно визначаючи імміграційний контроль як важливий напрямок державної діяльності, що реалізується через відповідних суб’єктів, має чітко визначений зміст, відображає, конкретизує необхідні цілі та завдання держави щодо забезпечення імміграційного правопорядку.

Далі розглянемо таку складову міграційного контролю як прикордонний контроль. Необхідно акцентувати увагу на тому, що даний вид контролю визначається і на законодавчому рівні, і має доктринальне розуміння. На думку О.Ю. Костина прикордонний контроль – посідає одне з головних місць у системі державного контролю. Здійснення даного виду контролю покладене на центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом – Державну прикордонну службу, яка в межах наданих повноважень, виконує одні з головних конституційних завдань – охорону державного кордону, захист прав та інтересів громадян при перетині державного кордону.

Згідно зі ст..2 Закону України «Про прикордонний контроль», прикордонним контролем визначається - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.

Прикордонний контроль зводиться до проставлення печатки в паспортному документі. Відповідно до пп. 3.1. і 3.2. Інструкції пропорядок реєстрації іноземців та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон, затвердженої Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 24.12.2001 р. за № 773, відомості про іноземців, зареєстрованих у пунктах пропуску через державний кордон, заносять до реєстру іноземців автоматизованого робочого місця «РІ-ПП» (АРМ «РІ-ПП»). У пунктах пропуску, не обладнаних АРМ «РІ-ПП», дані заносять до персональної електронно-обчислювальної машини (ПЕОМ) або журналу «Іноземці, зареєстровані під час перетинання державного кордону» за формою, передбаченою, відповідно, в частинах «Прибуття» та «Вибуття» імміграційної картки. Інформацію про зареєстрованих іноземців та їх паспортні документи передають до бази даних центрального сховища даних Державної прикордонної служби у відповідному файловому форматі за допомогою спеціального програмного забезпечення «Кордон-ІК».

З метою з’ясування сутності прикордонного контролю необхідно визначитись з його функціями: - перевірка документів; - огляд осіб, транспортних засобів, вантажів; - виконання доручень правоохоронних органів України; - перевірка виконання іноземцями, особами без громадянства умов перетинання державного кордону у разі в'їзду в Україну, виїзду з України та транзитного проїзду територією України; - реєстрація іноземців, осіб без громадянства та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон; - перевірка автомобільних транспортних засобів з метою виявлення викрадених. Отже, зазначене дозволяє зробити висновок, що належне виконання функцій прикордонного контролю надасть змогу ефективно застосовувати профілактичні заходи і заходи припинення порушень у сфері протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон. Вагоме значення у системі міграційного контролю займають питання державної реєстрації мігрантів згідно з Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». В.В. Степаненко визначає державну реєстрацію як управлінську діяльність, що реалізує в собі функції контролю та нагляду. Вивчення й оцінка результатів загального функціонування керованого об’єкта, а також конкретних дій суб’єктів державного управління щодо державної реєстрації, має специфічні риси: чітко виражений правовий характер, превентивний характер, владний характер. Водночас зазначає, що облік та легалізація, як самостійні цілі державної реєстрації, виконують функції обліку та контролю відповідно. На нашу думку, реєстраційний контроль як елемент міграційного контролю дає змогу отримати достовірну інформацію про фактичну кількість мігрантів на території України, про стан дотримання законодавства у сфері реєстрації громадян, іноземців та осіб без громадянства та оформлення документів, працевлаштування, навчання, надання житла; вжити адміністративно-правових заходів щодо профілактики, виявлення, припинення дій, що порушують загальнообов’язкові правила у сфері міграційного процесу. До функцій реєстраційного контролю можна віднести наступні:- реєстрація місця проживання, місця перебування фізичних осіб;- зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб; - ведення реєстраційних обліків;

- перевірка осіб та документів, що посвідчують особу, визначають місце її проживання/ перебування, підтверджують законність її перебування на території України, робить в документах відповідні відмітки і при необхідності їх тимчасово вилучати;

- скорочення терміну перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні;

- обстеження жилих, службових, виробничих та інші приміщення, території і земельних ділянок, що використовуються для розміщення та проживання/ перебування мігрантів;

- здійснення адміністративного затримання осіб за порушення законодавства у сфері міграції, на строк до трьох годин для складення протоколу, а в необхідних випадках для встановлення особи і з’ясування обставин правопорушення – до трьох діб з повідомленням про це письмово прокурора протягом двадцяти чотирьох годин з моменту затримання або за постановою судді, на строк необхідний для прийняття рішення про легалізацію іноземця, особи без громадянства чи її видворення з України або передачі властям суміжної держави;

- здійснення особистого огляду затриманих осіб, огляд і при необхідності вилучення наявних при них речей, про що складати відповідний протокол;

- тримання осіб, підданих адміністративному затриманню, а також у випадках встановлених законодавством, мігрантів відповідних категорій, в ізоляторах тимчасового утримання, пунктах розміщення відповідних категорій іноземців, осіб без громадянства, біженців, осіб, що отримали притулок в Україні або інших приміщеннях спеціально обладнаних для цих цілей, забезпечувати охорону цих осіб.

Зазначимо, що кожна з названих функції (імміграційного контролю, прикордонного контролю, реєстраційного контролю) спрямовується на реалізацію основного призначення міграційного контролю – організуючий вплив на суспільні відносини задля забезпечення функціонування і розвитку суспільних відносин у сфері міграції як єдиного цілого. А міграційний контроль виступає основним способом забезпечення законності і дисципліни в управлінні міграційними процесами.

До компетенції підрозділу міліції міграційного контролю МВС України відносяться право здійснювати розшук іноземців та осіб без громадянства, які ухиляються від виїзду з України. Необхідно наділити ці підрозділи правом здійснювати оперативно-розшукову діяльність у повному обсязі для розкриття та запобігання злочинам, передбаченим ст. 332 КК України. До речі, в цьому плані російське законодавство є більш прогресивним і обачливим: наприклад, серед обов’язків підрозділів паспортно-візової служби МВС РФ є й такий як розшук іноземних громадян та осіб без громадянства, котрі ухиляються від реєстрації в ОВС. Отож, єдиним органом, здатним виконувати це завдання, є міліція міграційного контролю МВС України, працівники повинні здійснювати контроль за реєстрацією іноземців та осіб без громадянства за місцем перебування або мешкання, а в разі ухилення від виїзду з території України здійснювати їх розшук із подальшим видворенням за межі України.

З метою оптимізації взаємодії центральних органів виконавчої влади, на

які покладено функції реєстраційного контролю, необхідно створити спільний із Державною прикордонною службою України автоматизований

банк даних стосовно осіб, котрі в’їхали до України, прискорити розгортання

міжвідомчої інтегрованої автоматизованої інформаційної системи «Аркан»

для забезпечення дієвого контролю за іноземними громадянами, які в’їздять

до України, на всіх стадіях міграційного процесу (оформлення візи, в’їзд,

перебування в країні, своєчасний виїзд, ідентифікація, відомості про

правопорушення, заборона щодо в’їзду тощо). У разі виїзду іноземця інформація про це має надходити до централізованого банку даних. Відсутність такої інформації свідчитиме про те, що іноземець територію України у встановлений термін не залишив.

Висновки

Концепція державної міграційної політики спрямована на забезпечення ефективного державного управління міграційними процесами, створення умов для сталого демографічного та соціально-економічного розвитку держави, підвищення рівня національної безпеки шляхом запобігання виникненню неконтрольованих міграційних процесів та ліквідації їх наслідків, узгодження національного законодавства у сфері міграції з міжнародними стандартами, посилення соціального і правового захисту громадян України, які перебувають або працюють за кордоном, створення умов для безперешкодної реалізації прав, свобод, законних інтересів мігрантів і виконання ними передбачених законодавством обов'язків, забезпечення повноти використання інтелектуального та трудового потенціалу таких осіб, додержання принципів захисту інтересів України.

Дата добавления: 2014-01-07