Народження особистості

Особистістю є соціалізований індивід, котрий утілює найсуттєвіші соціально значущі властивості.

Особистістю є людина, яка має свою життєву позицію, що утвердилася внаслідок тривалої і кропіткої свідомої праці; їй притаманні свобода волі, здатність до вибору, відповідальність.

Особистість кожної людини має сукупність рис і особливостей, яка властива лише їй і характеризує її індивідуальність.

Індивідуальність— це особистість у її своєрідності. Коли кажуть про індивідуальність, то мають на увазі оригінальність особистості. Індивідуальність людини проявляється в рисах темпераменту, характеру, звичках, інтересах, особливостях сприймання, памяті, мислення, фантазії, здібностях тощо. Індивідуальна кожна людина, але індивідуальність одних проявляється дуже яскраво, випукло, інших—непримітно.

З думкою про те, що особистістю людина не народжується, а стає, згодні зараз більшість психологів. Однак, їх точки зору на те, якими законами підпорядковується розвиток особистості, значно розходяться. Ці розбіжності важливі для розуміння рушійних сил розвитку, зокрема, значення суспільства і різних соціальних груп для розвитку особистості, закономірностей і етапів розвитку, наявності, специфіки в цьому процесі криз розвитку особистості, можливості прискорення процесу розвитку та інших питань.

Фундаментальною у більшості вітчизняних досліджень є ідея про те, що особистість людини створюється тими суспільними відносинами, в які людина вступає у своїй діяльності (соціогенетичні теорії). За Виготським Л.С. розвиток дитини обумовлений соціальним середовищем, у якому вона зростає. Поява самосвідомості означає новий етап у розвитку особистості, оскільки стає можливим оволодіння процесом розвитку власної особистості, активне й цілеспрямоване її самовиховання.

У стабільному соціальному середовищі розвиток особистості опосередковується внутрішніми психологічними закономірностями і проходить фази адаптації, індивідуалізації та інтеграції.

Протягом життя людина переживає 8 криз, вихід із яких дає можливість подальшому розвиткові особистості:

1. – криза І року життя (довіра-недовіра);

2. – перший досвід навчання дитини, вироблення навичок охайності;

3. – криза самостійності (кр.3-го р.ж.);

4. – криза молодшого шкільного віку (смак до роботи – почуття меншовартості);

5. – кр.підліткового віку (становлення ідентифікації);

6. – кр. юнацького віку (пошук близькості з коханою людиною);

7. – кр. 40-річного віку (висока працездатність – апатія, розчарування);

8. – підсумки життя.

Гармонійна особистість – це людина, яка перебуває в єдності зі світом, людьми і сама з собою.

3. Характеристика особливостей особистості. – С.Д. Максименко!!!

Характерні ознаки особистості:

- наявність свідомості,

- місце, яке людина посідає в суспільстві,

- роль у суспільстві,

- діяльність на користь суспільства.

Особистість завжди конкретно-історична, вона є продуктом своєї доби і тих суспільно-економічних відносин, в яких вона знаходиться.

Змістовними ознаками особистості є:

Цілісність – інтегрована єдність біологічного, соціального та духовного;

Незавершеність – параметр особистості, що притаманний їй однаково, що на початку життя, що в кінці;

Активність – обумовленість поведінки людини її власними усвідомленими цілями та мотивами.

Вираження – певне активне спрямування внутрішнього в бік зовнішнього (від ідей до продуктів діяльності), само перетворення внутрішнього у зовнішнє.

Відкритість – здатність особистості сприймати та пізнавати навколишній світ, людей і себе в ньому з довірою та інтересом.

Саморозвиток – свідомий, ціленаправлений процес удосконалення себе (своєї особистості).

Саморегуляція – здатність людини керувати обставинами власного життя і самою собою.

Дата добавления: 2014-01-07