Причини неплатоспроможності підприємства можна поділити на дві групи: зовнішні та внутрішні

Неплатоспроможність як передумова банкрутства підприємства

Сутність та види банкрутства підприємства

Неплатоспроможність як передумова банкрутства підприємства

План

ТЕМА: ФІНАНСОВА САНАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВА ТА БАНКРУТСТВО

2. Фінансова санація підприємства. Її економічний зміст та порядок проведення.

Неплатоспроможність та банкрутство – цілком об’єктивні явища в економіці, які є відображенням циклічності її розвитку.

На лекції про «Оцінку фінансового стану підприємства» розглядалися показники ліквідності і платоспроможності. Вони визначаються на основі співставлення обсягу строкових зобов’язань та ліквідних активів за рахунок яких вони можуть бути погашені.

Платоспроможність - це здатність підприємства вчасно розплачуватися за взятими на себе борговим зобов'язанням.

Неплатоспроможність - неспроможність суб’єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку грошові зобов’язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності (згідно Закону).

Зовнішні — об’єктивні по відношенню до підприємства-боржника:

— різке скорочення попиту на продукцію та падіння цін на неї;

— підвищення цін на сировину, матеріали, енергоресурси;

— політична та соціально-економічна ситуація в державі;

— природна стихія тощо.

Внутрішні — суб’єктивні, які залежать від керівництва та спеціалістів підприємства:

— недоліки у виробничо-технічній та економічній політиці;

— несвоєчасна і неадекватна реакція на зміни в ринковому середовищі;

— нераціональна організаційна структура;

— помилки у виборі лінії та стратегії розвитку, широкомасштабних інвестиційних проектів, об'єктів діяльності тощо.

У кризовому стані підприємство опиняється не відразу, а рух до нього починається з погіршення певних показників, які характеризують його зовнішнє і внутрішнє середовище, тобто з'являються ознаки (симптоми) неплатоспроможності та ризику настання банкрутства. До них належать:

1. Спад попиту на продукцію і зменшення обсягів виробництва.

2. Втрата клієнтів і покупців.

3. Зниження прибутковості виробництва.

4. Збільшення величини неліквідних оборотних коштів.

5. Неритмічність виробництва.

6. Низький рівень використання виробничого потенціалу і зниження рівня продуктивності праці.

7. Скорочення робочих місць.

8. Збільшення витрат на виробництво.

9. Припинення поточних платежів та систематичне порушення термінів погашення зобов'язань.

10. Зменшення потоку грошових коштів від здійснення операцій.

11. Падіння ринкової ціни цінних паперів і скорочення виплачуваних дивідендів.

Усі ці симптоми поділяють на дві групи:

— ті, що характеризують тотальну заборгованість підприємства;

— ті, що характеризують повну неплатоспроможність.

Рис. 1. Спрощена схема життєвого циклу підприємства

З рисунка видно, що підприємство розвивається і по мірі цього збільшуються його прибутки. В певний момент часу підприємство досягає максимального для себе рівня розвитку (за існуючого рівня технологій, конкурентної ситуації) і не може розвиватися далі. Тоді починається зменшення обсягів реалізації його продукції і, за інших незмінних умов, це призведе до втрати прибутку і причини існування організації.

Прослідкувати вплив процедур відновлення платоспроможності на фінансовий стан та життєвий цикл підприємства-боржника можна прослідкувати на рисунку 2.

Рис. 2. Життєвий цикл підприємства із застосуванням заходів відновлення платоспроможності та санації

З рисунка видно, що спад та неплатоспроможність не обов’язково є кінцевою фазою життєвого циклу підприємства, оскільки завдяки реорганізації (відрізок Д) чи санації (відрізок Ж) може бути досягнуто вихід підприємства на новий рівень з відновленням його платоспроможності. Хоча, якщо не вжити заходів відновлення платоспроможності, або якщо вони будуть неефективними, підприємство дійде до кінцевого етапу його існування – ліквідації.

Отже, фаза неплатоспроможності не обов’язково є кінцевим етапом функціонування підприємства, оскільки за реалізації заходів спрямованих на відновлення платоспроможності (реорганізації та санаційних заходів) підприємство може знову перейти на фазу зростання, подовжуючи цим тривалість свого життєвого циклу. Життєвий цикл підприємства в результаті ефективного застосування заходів з подолання кризових явищ та відновлення платоспроможності (рис. 3).

Рис. 3. Життєвий цикл підприємства за ефективного застосування заходів відновлення платоспроможності

Причиною неплатоспроможність та фінансової кризи дуже часто є криза збуту. Для провадження своєї діяльності фірма обов’язково несе якість витрати (щонайменше на сировину, оплату праці, комунальні послуги, обов’язкові платежі). Джерелом доходів є виручка від реалізації. Якщо фірма виробляє продукцію, на яку немає попиту, вона не має за рахунок чого погасити свої витрати. І якщо вона, не змінюючи специфіку своєї діяльності, продовжить господарську діяльність надалі, це лише поглибить її збитки.

Отже, у стані неплатоспроможності підприємство не може нормально функціонувати протягом тривалого періоду часу, оскільки це вестиме тільки до поглиблення збитків і буде невигідним.

В таких умовах керівництво неплатоспроможного підприємства обирає однин двох можливих варіантів його подальшого розвитку:

1) здійснити заходи, спрямовані на відновлення платоспроможності (ввести нову продукцію, нові технології для зниження собівартості);

2) припинити діяльність взагалі (в мікроекономіці «точкою закриття» вважають ситуацію, коли прибуток не покриває середні змінні витрати).

Якщо сума заборгованості підприємства перед кредиторами є незначною, воно саме визначає яку модель поведінки йому більш вигідно обрати – відновлення платоспроможності чи ліквідації. Для прийняття рішення про добровільну ліквідацію голосуванням засновників призначається поіменно і склад ліквідаційної комісії.

Проте, якщо неплатоспроможне підприємство заборгувало комусь достатньо велику суму протягом тривалого часу (300 мінімальних зарплат протягом 3 місяців) і кредитори подав до господарського суду заяву про порушення справи про банкрутство – в силу вступають правові механізми, яких боржник зобов’язаний дотримуватися.

В результаті провадження справи про банкрутство у судовому порядку, вже не підприємство, а суд приймає рішення або про санацію боржника (якщо завдяки цьому воно зможе відновити платоспроможність та більш повно задовольнити вимоги кредиторів), а в разі її недоцільності – рішення про примусову ліквідацію суб’єкта господарювання. При цьому кошти направлятимуться на погашення вимог кредиторів.

Отже, ми дійшли до висновку, що циклічність функціонування підприємства є об’єктивним економічним явищем. Проте стан неплатоспроможності не обов’язково повинен стати причиною припинення діяльності підприємства, оскільки за реалізації відповідних заходів підприємство може знову повернутись до нормальної діяльності.

Тепер перейдемо до більш детального розгляду санації як способу відновлення платоспроможності боржника.

2. Фінансова санація підприємства. Її економічний зміст та порядок проведення.

Термін «санація» походить від латинського «sanare» - «оздоровлення», «одужання».

Економічний словник трактує санацію як систему заходів, що здійснюються для запобігання банкрутства промислових, торгових, банківських монополій. Санація може відбуватися:

· способом об’єднання підприємства, яке перебуває на межі банкрутства з потужнішою компанією;

· з допомогою випуску нових акцій або облігацій для мобілізації грошового капіталу;

· збільшення банківських кредитів і надання урядових субсидій;

· перетворення короткострокової заборгованості в довгострокову;

· повної або часткової купівлі державою акцій підприємства, що перебуває на межі банкрутства.

Універсальне визначення: санація – система фінансово-економічних, виробничо-тех­нічних, організаційно-правових та соціальних заходів, спрямованих на досягнення чи відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості та конкурентоспроможності підприємства-боржника в довгостроковому періоді. Інакше кажучи, санація — це сукупність усіх можливих заходів, які спроможні привести підприємство до фінансового оздоровлення (Н. Здравомислов, Б. Бекенферде, М. Гелінг).

У Законі «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» подане таке визначення санації:

Санація – система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом реструктуризації підприємства, боргів і активів та/або зміни організаційно-правової та виробничої структури боржника.

Ознаки санації:

1) система заходів під час провадження у справі про банкрутство;

2) мета – запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації;

3) спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника та задоволення вимог кредиторів;

4) здійснюється шляхом реструктуризації підприємства, боргів і активів та/або зміни організаційно-правової та виробничої структури боржника.

Метою фінансової санації є покриття поточних збитків та усунення причин їхнього виникнення, поновлення або збереження ліквідності та платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу та формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.

Санація може проводитися:

1) до порушення провадження у справі про банкрутство (раніше «досудова санація»);

2) під час провадження у справі про банкрутство.

Санація боржника до порушення справи про банкрутство - система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які може здійснювати засновник (учасник, акціонер) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, кредитор боржника, інші особи з метою запобігання банкрутству боржника шляхом вжиття організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів відповідно до законодавства до порушення провадження у справі про банкрутство.

Ініціатором провадження справи про банкрутство може бути боржник або кредитор, які подають до господарського суду за місцезнаходженням банкрута відповідну заяву.

Кредиторами можуть бути:

· юридичні і фізичні особи (в тому числі іноземні) незалежно від наявності в них статусу суб’єкта підприємницької діяльності, які мають підтверджені відповідними документами грошові вимоги до боржника за грошовими зобов’язаннями (окрім кредиторів, майнові вимоги яких повністю забезпечені заставою);

· працівники боржника, які мають вимоги щодо виплати заборгованості по заробітній платі, відшкодуванню шкоди, заподіяної життю і здоров’ю, моральної шкоди;

· органи державної податкової служби, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов’язкових платежів) і мають повноваження щодо представництва інтересів державного і місцевих бюджетів;

· органи Пенсійного фонду України та інших фондів.

Кредитори:

1) конкурсні - кредитори, що мають вимоги до боржника, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство і не забезпечені заставою, та кредитори, які отримали такі вимоги в порядку правонаступництва;

2) поточні - кредитори за вимогами, які виникли після порушення провадження у справі.

Поточні вимоги кредиторів не включаються до реєстру вимог кредиторів і повинні задовольнятися боржником в загальному порядку поза межами процедури банкрутства. Тому визначальну роль у процедурах відновлення платоспроможності чи ліквідації боржника відіграють конкурсні кредитори.

Конкурсним кредиторам надано право звертатися до господарського суду із заявою про визнання боржника банкрутом та задоволення їхніх грошових вимог за рахунок майна боржника. Крім того, вони наділені цілою низкою специфічних повноважень. Так, тільки за узгодженням з конкурсними кредиторами господарський суд може відкрити процедуру санації боржника, затвердити план санації та мирову угоду. Рішення з питань проведення процедур у справі про банкрутство кредитори приймають на своїх зборах. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього подано більшість голосів присутніх кредиторів за умови належного повідомлення всіх кредиторів про час і місце проведення зборів. Кількість голосів кредиторів визначається пропорційно сумі визнаних судом грошових вимог.

Здійснення процедури санації боржника організовує керуючий санацією, який призначається господарським судом з числа арбітражних керуючих. Керуючий санацією – фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення процедури санації боржника.

З моменту винесення ухвали про введення процедури санації:

· керівник боржника звільняється з посади у порядку, визначеному законодавством;

· управління боржником переходить до керуючого санацією;

· зупиняються повноваження органів управління боржника - юридичної особи щодо управління та розпорядження майном боржника, повноваження органів управління передаються керуючому санацією, за винятком повноважень, передбачених планом санації.

Керуючий санацією має право:

- звертатися до господарського суду;

- розпоряджатися майном боржника відповідно до плану санації та з урахуванням обмежень, передбачених законодавством;

- укладати від імені боржника мирову угоду, цивільно-правові, трудові та інші правочини (договори);

- подавати заяви про визнання правочинів (договорів), укладених боржником, недійсними.

Керуючий санацією зобов’язаний:

- прийняти до господарського відання майно боржника та організувати проведення його інвентаризації;

- відкрити спеціальний рахунок для проведення санації та розрахунків з кредиторами;

- розробити та подати до суду план санації, погоджений з комітетом кредиторів;

- забезпечити ведення боржником бухгалтерського і статистичного звіту та фінансової звітності;

- здійснювати заходи щодо стягнення на користь боржника дебіторської заборгованості, а також стягнення заборгованості з осіб, які несуть з боржником відповідно до закону або договору субсидіарну чи солідарну відповідальність;

- розглядати вимоги кредиторів щодо зобов’язань боржника, які виникли після порушення справи про банкрутство в процедурі розпорядження майном боржника та санації;

- заявляти в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог кредиторів за зобов’язаннями, які виникли після порушення справи про банкрутство;

- повідомляти у десятиденний строк з дня винесення господарським судом відповідної ухвали орган, уповноважений управляти державним майном, про своє призначення, затвердження мирової угоди, закінчення виконання плану санації, звільнення від обов’язків;

- забезпечувати визначення початкової вартості майна шляхом проведення незалежної оцінки в разі відчуження майна у процедурі санації в порядку, установленому законодавством про оцінку майна, майнові права та професійну оціночну діяльність;

- повідомляти орган, уповноважений управляти державним майном, про реалізацію плану санації щодо боржника - державного підприємства або господарського товариства, у статутному капіталі якого частка державної власності становить п’ятдесят і більше відсотків;

- надавати господарському суду на його вимогу інформацію про здійснення плану санації;

- на період санації виступати представником сторони (власника) у колективному договорі;

- здійснювати інші передбачені законодавством повноваження.

Санація боржника здійснюється на основі плану санації, який затверджується комітетом кредиторів.

Розробка плану фінансового оздоровлення здійснюється:

1. фінансовими та контролінговими службами підприємства, яке перебуває у фінансовій кризі;

2. представниками потенційного санатора;

3. незалежними аудиторськими та консалтинговими фірмами.

Об’єктами планування є фiнансовi, виробничі та трудові ресурси пiдприємства, процеси господарської дiяльностi тощо

План санації складається зі вступу і чотирьох розділів (рис. 5).

Рис. 5. Структурно-логічна схема плану санації підприємства

План санації має містити заходи щодо відновлення платоспроможності боржника.

План санації має передбачати строк відновлення платоспроможності боржника. Платоспроможність вважається відновленою за відсутності ознак неплатоспроможності, визначених цим Законом.

План санації може містити умови про:

- виконання зобов’язань боржника третіми особами;

- задоволення вимог кредиторів іншим способом, що не суперечить законодавству;

- відшкодування коштів, витрачених на проведення зборів акціонерів та (або) засідань органів управління боржника відповідно до цього Закону.

За джерелами мобілізації коштів для провадження санації вона може бути автономна і гетерономна.

Автономна санація передбачає фінансування оздоровлення підприємства за рахунок його власних ресурсів і коштів, наданих власниками та іншими особами (без залучення в санаційний процес сторонніх осіб). Гетерономна (зовнішня) санація характеризується участю в ній сторонніх осіб, зокрема банків та інших кредиторів, клієнтів, держави.

Заходами щодо відновлення платоспроможності боржника, які містить план санації, можуть бути:

· реструктуризація підприємства;

· перепрофілювання виробництва;

· закриття нерентабельних виробництв;

· відстрочення та/або розстрочення платежів або прощення (списання) частини боргів, про що укладається мирова угода;

· ліквідація дебіторської заборгованості;

· реструктуризація активів боржника відповідно до вимог цього Закону;

· продаж частини майна боржника;

· виконання зобов’язань боржника власником майна боржника та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов’язань;

· відчуження майна та погашення зобов’язань боржника шляхом заміщення активів;

· звільнення працівників боржника, які не можуть бути задіяні в процесі виконання плану санації;

· одержання кредиту для виплати вихідної допомоги працівникам боржника, які звільняються згідно з планом санації, що відшкодовується відповідно до вимог цього Закону позачергово за рахунок продажу майна боржника;

· інші способи відновлення платоспроможності боржника.

При цьому розрізняють два види санації:

1. Санація зі збереженням існуючого юридичного статусу підприємства-боржника.

2. Санація зі зміною організаційно-правової форми підприємства-боржника.

Під реструктуризацією підприємства розуміється здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зокрема шляхом його поділу з переходом боргових зобов’язань до юридичної особи, що не підлягає санації, на зміну форми власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, підвищенню ефективності виробництва, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції та повному або частковому задоволенню вимог кредиторів.

Таблиця 1

Дата добавления: 2014-01-06