Монтажі пристрої та обладнання

До монтажних пристроїв і обладнання відносять канати і. де­талі їх кріплення, блоки й поліспасти, монтажні пристрої для піднімання елементів, а також пристрої для їх тимчасового за­кріплення і вивіряння, риштування, площадки, обгородження і драбини, лебідки, домкрати і крани.

6.1 Канати застосовують прядив'яні та стальні.

П р я д и в' я н і канат и використовують тільки для допо­міжних робіт: як відтяжки під час піднімання елементів і дета­лей такелажного обладнання, для підв'язування окремих кон­структивних деталей тощо.

Стальні канати (троси) застосовують для решти ро­біт (піднімання елементів, запасування поліспастів, влаштуван­ня вант, стропів, розчалок і т. п.). їх розрізняють за звиван­ням — однобічним і хрестовим — і за кількістю дротин у шести пасмах, обвитих навколо прядив'яного сердечника.

Канати з однобічним звиванням, у яких дротини всіх пасом і самі пасма звиті в одному напрямі, краще не застосовувати.в будівництві, тому що вони розкручуються. В канатах хресто­вого звивання дротини пасом спрямовані вздовж каната і звиті в кожному з них у напрямі, протилежному напряму звивання пасом у канаті. Прядив'яний сердечник надає канату гнучкості і забезпечує змащення пасом мастилом, яким він просочений.

Розрізняють канати з точковим (ТК) і лінійним (ЛК) доти­канням дротин у пасмі, що залежить від кута нахилу дротин у суміжних рядах. Канати ЛК гнучкіші і більш стійкі проти спрацювання.

Найчастіше застосовують канати 6X19+1; 6X37+1; 6Х61 + 1. Числа позначають: 6 — шестипасмовий; 19, 37 і 61 — кількість дротин у кожному пасмі; 1 — один прядив'яний сер­дечник.

Чим більше дротин в одному пасмі каната, тим він гнучкі­ший. Канат 6x19 + 1 —найжорсткіший — застосовують для вант і розчалок; канат 6X37+1—для запасування поліспастів; 6X61 + 1—пайм'якіший — для виготовлення стропів, які часто перегинають, зв'язують у вузли.

Зусилля, допустимі в стальному канаті, визначають за фор­мулою

, (6.1)

де Р — розривне зусилля каната за заводським паспортом або визначене випробуванням;

К — коефіцієнт запасу міцності, величину якого приймають рівною:

Для вант і розчалок.......................... …...3,5

» канатів у поліспастах з ручним приводом.….. 4,5

Те саме, з механічним приводом……………………5

Для стропів, що мають на кінцях крюки, кільця,

Серги……………………………………………………….6

Те саме, при обв'язуванні вантажу т……………6
Те саме, <50 т.............................................. 8

Треба додержувати не тільки запасу міцності, а й співвід­ношення між діаметром барабана лебідки або ролика блока і діаметром каната. Це співвідношення має бути не меншим ніж:

Для монтажних кранів з режимом роботи:

легким.................................................. ……….16

середнім.............................................. ……….18

важким................................. ………………………20

Для ручних лебідок вантажопідйомністю до 1т….12

Якщо понад 10% дротин на одному кроці звивки обірвано, такий канат до застосування непридатний.

Змотують канати з котушок і бухт, обертаючи їх або розко­чуючи, але не витками, бо при цьому канат закручується, на ньому утворюються петлі і переломи, пасма розшаровуються, що прискорює спрацювання канатів.

Канати зрощують по довжині на петлях, які утворюють за­плітанням, а також сплітаючи кінці на ділянці довжиною 40смабо на стискачах (рис. 118,а), які застосовують тільки для зрощування стропів, вантів і інших канатів поза зоною їх пере­гину. Кількість стискачів і відстань між ними беруть залежно від діаметра каната.

Щоб зачіпляти і піднімати елементи, а також закріплювати канати, користуються вантажними крюками, карабінами, глухи­ми і шарнірними скобами (сергами), петлями (рисунок 6.1).

Рисунок 6.1 – Вантажні крюки і пристрої для кріплення канатів

На кінцях канатів, якими за петлі піднімають елементи, є крюки або карабіни. Щоб строп не випав з зіва крюка або карабіна, їх оснащують запобіжними пристроями. Для підвішу­вання стропів до крюка крана застосовують гакові кільця і ско­би, а крюки стропів зчеплюють з кінцем каната, що йде від крана, сергою.

Щоб петлі на кінцях канатів не перетиралися, в них закла­дають коуш і (рисунок 6.1, ж).

Вузли, якими канати прив'язують до стропованих монтажних елементів, повинні бути надійними і після встановлення елемен­та на місце легко зніматися.

6.2 Блоки застосовують для піднімання і переміщення вантажів (вантажніблоки), для зміни напряму руху каната (відвідні блоки — рисунок 6.2, г), а також для утворення поліспастів (рисунок 6.2, в, г).

Залежно від кількості роликів блоки можуть бути однорольними, дворольними і т. д.

О д и о р о л ь н и й нерухомийблок (рисунок 6.2,а) не дає виграшу ні в зусиллі, прикладеному до каната, ні в швидкості переміщення каната, але дає можливість змінювати напрям зу­силля: канат тягнуть униз або вбік, а вантаж піднімається вгору.

Дворольні(рисунок 6.2,6) і багаторольніблоки за­стосовують у поліспастах, якими користуються як самостійними вантажопідйомними пристроями або як складовою частиною різних вантажопідйомних машин.

Рисунок 6.1 – Блоки і поліспасти

Тягове зусилля 5 для підняття вантажу Р, яке дорівнює зу­силлю у вітці (питці) каната, що збігає до лебідки, визначають за формулою:

, (6.2а)

де к — коефіцієнт, яким ураховують кількість роликів у блоках, кількість відвідних блоків і тертя у всіх роликах. Зна­чення коефіцієнта к для різного поєднання роликів наве­дено в табл. 6.1.

Таблиця 6.1 - Коефіцієнт для поліспастів з різною к-стю робочих ниток

К-сть робочих ниток у поліспасті	К-сть відвідних однорольних блоків
	1,00	0,96	0,92	0,88	0,85
	1,96	1,88	1,81	1,73	1,66
	2,88	2,76	2,65	2,55	2,44
	3,77	3,62	3,47	3,33	3,20
	4,62	4,44	4,26	4,09	3,92
	5,43	5,21	5,00	4,80	4,61
	6,21	5,96	5,72	5,49	5,27
	6,97	6,69	6,42	6,17	5,92
	7,69	7,38	7,09	6,80	6,53
	8,38	8,04	7,22	7,41	7,12

Швидкість підняття вантажу вбачають за формулою

,

де швидкість руху збіжної вітки канату;

кількість робочих ниток.

Рисунок 6.3 - Стропи

Щоб запасувати канат у поліспаст, один його кінець (мерт­вий) закріплюють на одному з блоків; робочі нитки каната ут­римують рухомий блок і вантаж; збіжний кінець відводять до лебідки. При цьому в поліспастах першого роду збіжний кінець сходить з нерухомого блока, а в поліспастах другого роду — з рухомого блока, потім піднімається на відвідний блок і далі — на лебідку.

У поліспастах першого роду кількість робочих ниток дорів­нює кількості роликів в обох блоках, а в поліспастах другого роду — робочих ниток на одну більше.

6.3 Монтажні пристрої для піднімання елементів — стропи, за­хвати, траверси — вибирають залежно від ваги, габаритів і кон­структивних особливостей елементів.

Рисунок 6.4 – Схеми захоплення елементів стропи

Стропивиготовля­ють, як правило, з стального каната.

Універсальний строп

(рис. 6.3, а) являє собою замкнуту петлю, а полегше­ний (рисунок 6.3,6)—кусок ка­ната з крюком, карабіном або петлею на кінці.

Із стропів з крюками і петлями на кінцях за допо­могою кілець і скоб утворю­ють дво-, три- або чотиривіткові полегшені стропи (рисунок 6.3, в, г), щоб захоп­лювати елемент за дві і біль­ше точок, (рисунок 6.4).

При похилому положенні стропа зусилля 5 в кожній його питці визначають за формулою

, (6.3)

де вага елемент, який піднімають;

кількість ниток стро­па, яка залежить від конструкції захвата: у захваті, зображеному на рисунку 6.4,з, кількість ниток приймають рівною двом, у решті випад­ків— рівною загальній кількості ниток;

коефіцієнт, що залежить від кута нахилу стро­па до вертикалі:

Легко помітити, що із збільшенням кута зростають розтягуючі зусилля у нитках стропа і стискальні зусилля в елементі, який піднімають. Тому кут а не повинен перевищувати 50—60°.

Універсальними і полегшеними стропами елементи захоп­люють за петлі або в обхват. І в тому, і в другому випадку, щоб звільнити строп або зняти крюки з петель, треба підніма­тися до місця їх розташування на змонтованому елементі. Крім того, петлі на елементах далі звичайно не використовуються, вони потрібні тільки для монтажу.

Цих незручностей немає, коли застосовують стропи з за­хватамифрикційними і напівавтоматичними (рисунок 6.5 і 6.5,а), кліщовими, а також дистанційного — електричного або пневма­тичного керування.

Траверсиіз стропами (рисунок 6.7) застосовують для підн імання лінійно і двомірно протяжних елементів — балок, ферм, панелей перекриттів, елементів оболонок. Траверси у вигляді балок або ферм дають можливість підвішувати елемент у кіль­кох точках. Це зменшує згинальні моменти в елементах від їх власної ваги виключає стискальні зусилля, що виникають, коли застосовують похилі стропи, і усуває згинання петель на еле­ментах.

Рисунок 6.5 – Фрикційний захват (а) і схема підйому колони таким захватом (б)

Рисунок 6.6 – Напівавтоматичний захват (а) і схема підйому колони вагою до 4 т таким захватом (б)

Для піднімання довгомірних елементів балочного типу засто­совують балансирну траверсу, що складається з власне травер­си і двох блоків на її кіпцях. Нитки стропів, перекинуті через ці блоки, мають рівномірний натяг, і тому навантаження від елемента рівномірно розподіляється між точками, за які він під­вішений (рисунок 6.7, а). При підніманні великопрольотних ферм балочну траверсу краще заміняти решітчастою, а захвати на кінцях стропів слід робити напівавтоматичними, щоб їх можна було дистанційно розстроповувати (рисунок 6.7,6).

Рисунок 6.7 - Траверси

Триблокова траверса для піднімання великорозмірних плит за шість точок зображена на рисунку 6.4, є.

Для піднімання елементів оболонок, стінових панелей та ін­ших тонкостінних конструкцій застосовують траверси з захвата-ми-присосками.

6.4 Домкрати. На будівельно-монтажних роботах застосовують рейкові (вантажопідйомність 5 т, висота підйому до 600 мм), гвинтові (вантажопідйомність до 20 т, висота підйому до 320 мм), гідравлічні (вантажопідйомність до 200 т, висота підйому 180 мм) і пневматичні домкрати.

Потреба в домкратах виникає, коли треба підняти складені елементи або конструкції на невелику висоту, а також для пере­кантовування або зміщення елемента при вивірянні його проект­ного положення

Домкрати — основний монтажний механізм па будівництві методом піднімання поверхів

Якщо конструкцію треба підняти на висоту більшу від ходу рейки, гвинта або поршня домкрата, з шпал викладають клітки, на які конструкцію спирають на час, потрібний для перестав­ляння домкрата на нову, вищу опору.

6.5 Лебідки застосовують на монтажі як, самостійні вантажо­підйомні механізми і як силовий елемент будівельних кранів. Розрізняють лебідки приводні та ручні, а ті й другі характеризують вантажопідйомністю, канатоємкістю барабана і швидкістю намотування каната.

Приводні лебідки розрізняють і за способом з'єднання вала двигуна з барабаном (редукторні, фрикційні, електрореверсив-ні).Для монтажних робіт застосовують, як правило, електричні лебідки з редукторною жорсткою передачею. Фрикційні лебідки, в яких опускання вантажу регулюється стрічковим гальмом, не досить безпечні, тому їх застосовують лише для горизонтально­го переміщення вантажів і монтажних механізмів.

Канатоємкість лебідок, м, залежить від довжини і діа­метра, мм, барабана, кількості шарів навивки і діаметра каната, мм

. (6.4)

Потрібну канатоємкість визначають залежно від висоти піднімання вантажу Н і кількості ниток у поліспасті п і дода­ють деякий запас каната по довжині (5—10%)

. (6.5)

Потужність електродвигуна лебідки, кВт, визначають за формулою

, (6.6)

де — тягове зусилля лебідки, кгс. Воно повинно бути дещо більшим від зусилля у збіжній нитці поліспаста;

— швидкість намотування каната, м/хв;

— к.к.д. лебідки.

Залежність між зусиллям Р на рукоятці ручної лебідки і тя­говим зусиллям виражає співвідношення

. (6.7)

Зусилля одного робітника па рукоятці приймають приблизно 15 кгс, а середню швидкість обертання рукоятки м/сек. К.к.д. ручної лебідки при одній передачі; при двох і при трьох передачах.

Працюючи з лебідками, треба звертати особливу увагу на якість їх кріплення (анкеруванпя), справність гальмівних при­строїв, якість намотування і стан каната, а також стежити за тим, щоб канат намотувався на барабан знизу.

Дата добавления: 2014-01-07