Мікроекономіка, як складова частина теоретичної економіки

Методологія мікроекономіки

Предмет, концептуальні основи та об’єкт мікроекономіки

Мікроекономіка, як складова частина теоретичної економіки

ТЕМА 1. ПРЕДМЕТ І МЕТОД МІКРОЕКОНОМІКИ

Харків

Фінансів та міжнародної торгівлі

Кафедра економічної теорії

"МІКРОЕКОНОМІКА"

Конспект лекцій

для студентів денної та заочної форм навчання

освітньо-кваліфікаційний рівень – бакалавр

галузь знань 0305 "Економіка та підприємництво"

напрями підготовки 6.030508 "Фінанси і кредит", 6.030509 "Облік і аудит"

Розглянуто та ухвалено

на засіданні кафедри

Протокол від 19.01.2009 № 8

ЗМІСТ

Тема 1. Предмет і метод мікроекономіки
Тема 2. Теорія граничної корисності та поведінка споживача
Тема 3. Ординалістська теорія поведінки споживача
Тема 4. Аналіз поведінки споживача
Тема 5. Попит, пропозиція, їх взаємовідносини
Тема 6. Мікроекономічна модель підприємства
Тема 7. Варіації факторів виробництва та оптимум товаровиробника
Тема 8. Витрати виробництва
Тема 9. Ринок досконалої конкуренції
Тема 10. Монопольний ринок
Тема 11. Олігополія та монополістична конкуренція
Тема 12. Ринок факторів виробництва
Тема 13. Загальна ринкова рівновага та економіка добробуту
Тема 14. Інституційні аспекти ринкового господарства
Глосарій

Мета: надати студентам знання щодо сутності мікроекономіки, обмеженості ресурсів та їх альтернативному використанні, суб’єктів та методів мікроекономічного аналізу.

Питання для самостійної роботи:

1. Економічний вибір в умовах обмеженості ресурсів

Перелік літератури:

Основна:

1 [1. С. 17 – 52];

2 [2. С. 15 – 51];

3 [3. С. 9 – 18];

4 [4. С. 10 – 21].

Додаткова:

5 [5. С. 16 – 19];

6 [6. С. 12 – 22].

Інтернет-ресурси:

http://korolenko.kharkov.com

http://www.library.kharkov.ua

http://library.if.ua

http://alexlib.com.ua

http://readbookz.com

http://apelyacia.org.ua

http://www.vuzlib.net

http://almamater.com.ua

http://zakon.rada.gov.ua

Економічна наука вивчає поведінку людей і допомагає пояснити, як і чому приймаються різноманітні економічні рішення в суспільстві. Поділ економічної науки на "мікроекономіку" та "макроекономіку" пов’язаний з розглядом різних рівнів на яких ухвалюються рішення. Так, якщо макроекономіка має справу з вищим рівнем – економікою в цілому і оперує низкою агрегованих показників, то мікроекономіка аналізує поведінку на рівні окремих суб’єктів ринку – фірм і домогосподарств.

Мікроекономіку цікавить, наприклад, як фірма визначає кількість товару, що його збирається виробити; якою є мета функціонування фірми; чим керується споживач, вибираючи той чи інший товар.

Мікроекономіка – розділ економічної теорії, що вивчає поведінку окремих суб’єктів господарювання (домогосподарств, підприємств, держави) за умов рідкісності (обмеженості) ресурсів та альтернативності напрямів їх використання.

Як самостійний розділ економічної теорії мікроекономіка сформувалася в кінці 19 на початку 20 ст. основи мікроекономіки виявляються ще в класичній політичній економіці. Адам Сміт заклав основи функціонального аналізу. Він також вважав, що багатство створюється в процесі виробництва, а розподіл праці, конкуренція, продуктивність праці, ринок підвищують ефективність виробництва. Держава, на думку Сміта, повинна здійснювати лише мінімальний вплив на економіку. Ринок він порівнює з невидимою рукою, яка ефективно направляє індивідуальні економічні сили.

Засновниками мікроекономіки вважаються вчені Жан Батіст Сей і Томас Мальтуc. Теорія трьох факторів виробництва Сея та закон спадної доходності Мальтуса досі використовується в мікроекономіці.

У кінці 19 століття з’явилася ціла плеяда економістів неокласичного напрямку: А. Маршал, К. Менгер, Ф. Візер, Дж. Б. Кларк. Неокласики істотно модифікували теорію цін. Зокрема, ними були введені такі поняття, як попит, пропозиція, ціна рівноваги та інші. Покупець займає у неокласиків важливе місце в ціноутворенні, у класичній же школі акцентувалась увага на головній ролі виробника у процесі ціноутворення. До мікроекономіки у цей період активно ввійшли математичні методи, графіки, психологія.

Однак поділ на макро та мікроекономіку дещо умовний. Вивчення кожного розділу передбачає розуміння явищ, які відбуваються на макрорівні (на рівні національної економіки в цілому), так і на мікрорівні (рівні окремого економічного суб’єкта). Мікроекономіка також тісно пов’язана з такими дисциплінами як політекономія, статистика, математика.

Ще один важливий аспект мікроекономіки – аналіз процесу утворення ринків у різних галузях і їхня взаємодія. Аналізуючи різні ринки, мікроекономіка концентрує увагу на закономірностях визначення цін в залежності від типу ринкової структури. Тому мікроекономіку ще називають "теорією цін".

Головна економічна проблема – це обмеженість ресурсів суспільства, з одного боку, та безмежність бажань і потреб людей – з іншого.

Ресурс – це все те, що необхідно для організації процесу виробництва.

Фактори виробництва (ресурси):

1. праця (труд), робоча сила;

2. капітал (основний, оборотний);

3. земля;

4. підприємницькі здібності.

Особливістю економічних ресурсів є їх відносна обмеженість. Тому суспільству завжди необхідно робити вибір між альтернативними цілями використання обмежених ресурсів. При цьому мікроекономіка виходить з гіпотези про раціональну поведінку економічних суб’єктів. Згідно з цим принципом суб’єкт господарювання завжди намагається отримати за даних умов найкращій для себе результат. Тому вважається, що всі економічні суб’єкти діють раціонально, як при визначенні цілей своєї діяльності, так і при виборі способів її досягнення.

Макро- та мікроекономіка є найважливішими складовими сучасної теоретичної економіки.

Дата добавления: 2014-01-07