Загальна рівновага та економіка добробуту

Ефективність при обміні обумовлена, насамперед, гранич.нормами заміщення, які притаманні учасникам мінових (торгових) операцій. До тих пір, поки ці норми різняться між собою. Існує можливість взаємовигідного обміну й підвищення ефективності. Розподіл товарів є ефективним тоді, коли гранич.норми заміщення між будь-якими парами товарів однакові для всіх споживачів, тобто подальше продовження мінових операцій призведе до зниження ефективності розподілу.

Рівновага обміну

Втручання в ринкову рівновагу: примусове «понижуюче» ціноутворення

Примусове встановлення ціни Р₁ на рівні нижче ринкової зміщає криву попиту до рівня соціально незахищених груп населення.

Порушення законів попиту та пропозиції відбулося, насамперед, через те, що сукупний попит не обмежується попитом соціально незахищених шарів населення, до якого примусово «приведений» рівень ціни Р₁.

Однак цей штучно зміщений попит викликав «понижуючу» тенденцію в пропозиції товарів через їх примусово низькі ціни. Виробники не зацікавлені випускати і поставляти на ринок товари по зниженим, які не відшкодовують витрати цінам Р₁. Відбувається зниження обсягів виробництва Q_EQ₁, відзначене уздовж відповідної осі. Однак ще більш хворобливим і болючим для суспільства буде розмір товарного дефіциту.

Умови ефективності обміну у формалізованому вигляді можна представити таким чином. Два споживачі С і Пшляхом взаємообміну міняють кількості придбаних товарів А і В доти, поки співвідношення цін на них не дорівнюватиме їхнім граничюнормам заміщення товару А товаром В:

При аналізі загальної рівноваги ціни і кількості визначаються на всіх ринках одночасно з урахуванням фактору зворотних зв’язків. Ефектом зворотного зв’язку називається зміна цін і кількості товарів на певному ринку як реакція на аналогічні зміни, що виникають на споріднених ринках.

Ціни та обсяги встановлюються з урахуванням ефекту зворотнього зв’язку – зміни часткової рівноваги на даному ринку внаслідок змін, що відбулися на суміжних ринках під впливом первинних змін на даному ринку.

Очевидно, що при аналізі заг.рівноваги головна увага має приділятися вивченню взаємозалежності (взаємодоповненості та взаємозамінності) різних товарів. У зв’язку з цим найпростіший аналіз має передбачати як мінімум 4 етапи:

1)первинна зміна на даному ринку;

2)зміни на ринках товарів-субститутів;

3)зміни на ринках товарів-комплементів;

4)ефект зворотнього зв’язку.

Поняття "заг.ринк.рівновага" тісно пов’язано із ефективністю розміщення ресурсів в ек.с-мі на стадіях виробництва, обміну та споживання (ефективне – жоден з ресурсів не витрачається марно). Але якщо можливий такий перерозподіл ресурсів, коли будь-який ек.агент може покращити своє становище без погіршання становища будь-якого іншого, тоді при попередньому розміщенні ресурсів мало місце певне марнотратство й ефективність розміщення не досягалася. Такий підхід базується на понятті "ефективність", запропонованому італійським економістом Вільфредом Парето наприкінці ХІХст. Парето-ефективний розподіл ресурсів (благ) – такий розподіл ресурсів (благ), за якого неможливо збільшити виродництво (споживання) будь-якого товару (шляхом перерозподілу) без втрат для виробництва іншого товару (для добробуту іншого споживача).

Проаналізуємо конкурентні ринки прокату відеодисків і продажу квитків у кінотеатрі. Зміни в цінах, що діють на один із цих ринків торкнуться й іншого, що, в свою чергу, спричинить ефект зворотного зв’язку на першому ринку.

P S*k P

В Sb

6.75

D’k 3.5

6.35 3.0 A D’b

А Sk Db

6.0 Dk

80 90 100 Q 200 220 Q

а) квитки б) диски

На графіку (а) початкова ціна квитка становить 6 грн. На графіку (б) ринок дисків перебуває у стані рівноваги за ціною 3 грн.

Ціна на квиток піднімається до 6,35 грн. Це спричинить зниження кількості проданих квитків від 100 до 80. Частина ринку переорієнтується на диски.

Квитки та диски взаємозамінні. Ріст попиту на диски призведе до збільшення ціни з 3 грн. до 3,50 грн. Ріст ціни призведе до зменшення попиту та його переорієнтацію на квитки.

Нова ціна рівноваги на квитки тепер становить 6,75 грн., а продаж витків збільшиться до 90.

Сукупна (зведена) ефективність ек.системи – поняття, що враховує ефективність у виробництві (досягається за мінімізації витрат виробництва), ефективність у споживанні (досягається за максимізації задоволення потреб споживачів) і певний баланс між інтересами виробників та споживачів на ринках.Отже, для еф-го функ-ня ек-ки в цілому розм-ня ресурсів між вир-вом різних товарів має бути таким, щоб структура цього вир-ва за еф-го використання ресурсів збігалася із структурою споживання. Тобто споживачі мають бути готові заміщати блага саме у такій пропорції, в якій вир-во може трансформувати один товар в інший. Виконання цієї умови можливе тільки тоді, коли всі ринки є досконало конкурентними і на кожному з них встановлюються еф-ні ціни:

Добробут – забезпеченість населення необхідними матеріальними і духовними благами, тобто товарами, послугами, що задовольняють людські потреби. Залежить від рівня розвитку продуктивних сил і характеру пануючих виробничих відносин. Добробут обраховується системою показників, що характеризують рівень життя.

Рівень життя (добробуту) – рівень матеріального благополуччя, що характеризується обсягом реальних доходів на душу населення і відповідним обсягом споживання. Особисті доходи (кошти), одержувані завдяки володінню факторами виробництва, використовуються для оплати витрат.

Доходи залежать від того, якими факторами виробництва володіє людина. Якщо це трудові ресурси, то за свою працю він одержує заробітну плату, якщо капітал, то за його вкладення власник капіталу одержує частину прибутку (дивіденди, відсотки), якщо природні ресурси (наприклад, земля), те доход власника складає рента.

Доходи забезпечують поточне споживання, а також відкладаються як заощадження. При цьому аналіз структури витрат служить джерелом надзвичайно важливих даних для оцінки стану справ в економіці будь-якої країни.

При вивченні питання про рівень життя основною проблемою є проблема нерівності добробуту, а також породжуваного нею соціальної напруги в суспільстві. Розрив у рівні життя залежить від різної цінності приналежних людям факторів виробництва й ефективності їхнього використання. Працівник фірми, що робить дефіцитний і високоякісний товар, може мати більш високий заробіток, чим його колега тієї ж кваліфікації, що працює у фірмі, товари якої продаються з працею. Доходи також залежать від обсягу факторів виробництва. Зовсім очевидно, власник двох нафтових шпар одержує за інших рівних умов більший доход, чим власник однієї шпари.

Нерівність доходів може досягати величезних масштабів і створювати погрозу для політичної й економічної стабільності в країні, тому практично всі розвиті країни світу змушені постійно скорочувати розрив у доходах різних груп населення. Але розробка такого роду мір можлива лише при умінні точно визначати ступінь диференціації доходів і багатства і впливати на неї за допомогою державної політики.

Відповідно до сучасної економічної теорії небажано як абсолютна рівність у розподілі доходів, так і різкий розрив у рівні життя різних груп населення. Абсолютна рівність у доходах не стимулює продуктивна праця, тому визначене нерівність доходів є украй важливим засобом заохочення трудової активності людей.

Але якщо ж на частку 40% населення приходиться менш 12-13% загальної суми доходів країни, те такий перекіс викликає різке невдоволення незаможних громадян і може бути чреватий соціально-економічними і політичними потрясіннями.

Основними інструментами, за допомогою яких держава регулює розходження в доходах різних соціальних груп, є прогресивне оподатковування, податки на майно і спадщину, а також система соціальних виплат.

Концепція ефективності конкурентної ринкової системи базується на понятті "ефективності Парето". (Вильфредо Парето (1848-1923) італійський економіст, представник математичної школи. У роботі "Курс політичної економії" (1906) здійснив вирішальний поворот, що визначив майбутній розвиток теорії добробуту. У ній В.Парето відкинув ідею про вимірність і зіставлення індивідуальних оцінок корисності. У результаті відмовлення від поняття сукупної корисності В.Парето зумів дати короткий опис результатів, що створюються ринковою рівновагою. Це, у свою чергу, привело його до визначення соціального оптимуму з його наступним використанням як критерій для порівняння загальних результатів в економіці. Хоча у своїй роботі В.Парето часто висловлюється за одиничності такого оптимуму, він підкреслював, що в дійсності мається безліч оптимумів: їх настільки ж багато, скільки мається різних варіантів ринкової рівноваги, заснованих на різних способах розподілу власності на ресурси.)

Ефективність за Парето (Парето-оптимум) означає, що ресурси розподілені оптимально, якщо ніхто не може покращити свого становища, не погіршуючи становища іншого.

Основним критерієм ефективності за Парето є наявність або відсутність розтрати ресурсів. Парето-оптимальними є розподіли, за яких будь-які подальші вигідні зміни неможливі.

Парето-оптимальний розподіл ресурсів може не давати соціального оптимуму, допускаючи крайню нерівномірність розподілу наявних благ у суспільстві. Неефективний розподіл ресурсів іноді може бути більш справедливим, ніж ефективний.

В цілому розрізняють чотири концептуальних підходи до проблеми справедливості: егалітарний, утилітарний, роулзівський і ліберальний.

Егалітарний підхід вимагає рівномірного розподілу, за якого всі блага поділені порівну між усіма індивідами.

Утилітарний підхід розглядає суспільний добробут як суму добробуту всіх членів суспільства. Принцип перерозподілу доходів ґрунтується на припущенні про спадну граничну корисність: для заможних членів суспільства корисність одиниці вилученого доходу спадає в меншій мірі, ніж зростає корисність одиниці додаткового доходу для незаможних.

Роулзівський (концепція Дж. Роулза) підхід допускає існування нерівності, щоб не позбавити найпродуктивніших виробників стимулу до праці, але передбачає перерозподіл частини доходів більш продуктивних економічних суб'єктів на користь найбідніших членів суспільства.

Ліберальний підхід полягає у тому, що результати конкурентних ринкових процесів вважаються справедливими, оскільки винагороджують тих, хто більш здібний і працьовитий, навіть якщо при цьому має місце крайня нерівність; не передбачає перерозподілу благ.

Егалітарний, утилітарний і роулзівський підходи передбачають державне втручання з метою коригування результатів ринкових процесів і досягнення більш справедливого розподілу, ліберальний підхід заперечує необхідність такого втручання. Сучасна держава прагне досягнення компромісу між критеріями оптимальності та справедливості.

Питання для самоконтролю:

1. Поняття ринкової рівноваги

2. Рівновага обміну

3. Загальна рівновага та економіка добробуту

Дата добавления: 2014-01-07