Тема 4. Податок на додану вартість

1. Сутність та фіскальна роль податку на додану вартість як форми універсального акцизу.

2. Платники та ставки податку на додану вартість. Об’єкт оподаткування.

3. Визначення податкової бази щодо ПДВ.

4. Пільги з податку на додану вартість.

5. Методика включення податку в ціни товарів, робіт та послуг.

6. Порядок обчислення та сплати податку.

7. Податкова декларація з ПДВ.

-1-

Оподаткування процесів споживання в Україні здійснюється через використання акцизів і мита. Акциз – це непрямий податок, який представляє собою надбавку до ціни. Акцизи представлені двома формами: специфічні та універсальні.

Суть специфічних акцизів в тому, що не всі товари підпадають під акцизне оподаткування, а лише окремі їх види, причому є різні підходи до оподаткування різних груп товарів. Специфічним акцизом є акцизний збір, який встановлюється на окремі види товарів, які як правило, не належать до речей першої необхідності і рівень рентабельності яких досить високий за диференційованими ставками.

Функціонування універсальних акцизів пов’язане із загальним підходом до оподаткування процесів споживання. Універсальний акциз має свої особливості в порівнянні з специфічними акцизами:

а) широка база оподаткування;

б) можливість використання універсальної ставки незалежно від виду товару;

в) податковою базою виступає валовий оборот в грошовому виразі;

г) простота контролю за надходженням до державного бюджету.

Вперше в історії універсальний акциз у формі податку з обороту (Warenumsatzstewer) був прийнятий німецьким рейхстагом у 1916 році за проектом Мюллер – Фульда.

Універсальний акциз автоматично враховує всі зміни у товарному асортименті й стягується у трьох формах:

1. Податку з обороту в однорівневій формі;

2. Податку з обороту в багаторівневій формі;

3. Податку на додану вартість.

Специфіка нарахування та сплати ПДВ в тому, що дана форма універсального акцизу нараховується та сплачується на кожному етапі руху товару від виробника до споживача.

Характерною рисою сплати ПДВ до бюджету в Україні є те, що не вся нарахована сума, виходячи з оборотів по реалізації сплачується до бюджету, а лише різниця між нарахованою сумою і сумою ПДВ, яка оплачена конкретним платником при купівлі сировини, матеріалів, товарів. Це забезпечує оподаткування не всіх оборотів, а лише величини вартості, що додається до матеріальних затрат та закупівельних цін.

Доцільно зазначити, що роль податку на додану вартість проявляється через його фіскальну функцію, тобто мобілізацію колосальних фінансових ресурсів до державного бюджету України.

-2-

Платником податку на додану вартість в Україні є:

1) особа, в якої загальна сума від здійснення операцій з потсавки товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню протягом останніх 12 календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування ПДВ) незалежно від того, який режим оподаткування вона використовує;

2) особа, що уповноважена вносити консолідований податок з об’єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності та підприємствами зв’язку, що перебувають у підпорядкуванні платника податку, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

3) особа, яка поставляє товари (послуги) на митній території України використанням глобальної або локальної комп’ютерних мереж, при цьому особа - нерезидент може здійснювати таку діяльність тільки через своє постійне представництво, зареєстроване на території України;

4) особа, що здійснює операції з реалізації конфіскованого майна, незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій з поставки товарів (послуг), чи ні, а також незалежно від того, який режим оподаткування вона використовує;

5) особа, яка імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню згідно з встановленими нормами, за винятком фізичних осіб, не зареєстрованих платниками податку, які ввозять товари у супроводжувальному багажі в обсягах, що не підлягають оподаткуванню відповідно до митного законодавства та нерезидентів, які пересилають поштові відправлення згідно з правилами Міжнародного поштового союзу на митну територію України, та отримувачів таких поштових відправлень;

6) особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник ПДВ.

ПДВ в Україні розраховується за двома ставками:

1) базова ставка – 20% бази оподаткування (17% згідно Податкового кодексу). Податок додається до ціни товарів (робіт, послуг);

2) нульова ставка.

Податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з:

a) продажу товарів, що були вивезені за межі митної території України;

б) продажу робіт (послуг), призначених для використання та споживання за межами митної території України;

c) продажу товарів (робіт, послуг) підприємствами роздрібної торгівлі, які розташовані на території України у зонах митного контролю (безмитних магазинах);

д) надання транспортних послуг з перевезення пасажирів та вантажів за межами митного кордону України;

e) продажу переробним підприємствам молока та м’яса живою вагою сільськогосподарськими товаровиробниками всіх форм власності і господарювання;

є) щодо операцій ввезення і продажу газу безпосередньо споживачам, крім бюджетних організацій і населення;

є) продажу товарів (робіт, послуг), за винятком підакцизних товарів, грального бізнесу, покупних товарів підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів.

Об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з:

- поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в т.ч. операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також передачі об’єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю);

- ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту;

- вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту.

-3-

Механізм нарахування ПДВ побудований на визначенні не об’єкту оподаткування, а податкової бази.

База оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів, за винятком ПДВ, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг).

У разі продажу товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних операцій, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операцій, але не нижчої за звичайні ціни.

Для товарів, які ввозяться на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менше митної вартості, зазначеної у митній декларації, з урахуванням витрат на переміщення до перетину митного кордону за винятком ПДВ, що включаються у ціну товару.

Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Нацбанку України, що діяв на момент виникнення податкових зобов’язань.

Сума ПДВ нараховується за формулами 1.-4:

1) на товари, що обкладаються митом та акцизним збором:

ПДВ = (МВ + СМ + САЗ)*20%: 100; (1)

2) на товари, що обкладаються тільки митом:

ПДВ = (МВ + СМ)*20%: 100; (2)

3) на товари, що обкладаються тільки акцизним збором:

ПДВ = (МВ + САЗ)*20%: 100; (3)

4) на інші товари, що не підлягають обкладанню митом та акцизним збором:

ПДВ = МВ*20%: 100, (4)

де МВ - митна вартість;

СМ - сума ввізного мита;

САЗ - сума акцизного збору.

-4-

Українське законодавство передбачає три види пільг щодо ПДВ:

1) операції, які не виступають об’єктом оподаткування;

2) операції, що звільнені від оподаткування;

3) оподаткування за нульовою ставкою.

Не є об’єктом оподаткування операції з:

- випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб’єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Мінфіном України, органами місцевого самоврядування;

- надання орендодавцем (лізингодавцем) майна у користування орендарю (лізингоотримувачу) згідно з умовами договору оперативної оренди (лізингу) або оренди землі, а також повернення орендодавцю (лізингодавцю) після закінчення дії такого договору;

- надання послуг із страхування і перестрахування;

- обігу валютних цінностей, банківських металів, банкнот та монет Національного банку України, за винятком тих, що використовуються для нумізматичних цілей, базою оподаткування яких є продажна вартість;

- надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов’язаннями;

- оплати вартості державних платних послуг, які надаються фізичним або юридичним особам органами виконавчої влади і місцевого самоврядування;

- виплат заробітної плати, пенсій, стипендій, субсидій, дотацій, інших грошових або майнових виплат за рахунок бюджетів або соціальних чи страхових фондів;

- передачі основних фондів як внеску до статутного фонду юридичної особи;

- з надання позашкільним навчальним закладом вихованцям, учням і слухачам платних послуг у сфері позашкільної освіти.

Звільняються від оподаткування операції з:

1) продажу вітчизняних продуктів дитячого харчування молочними кухнями і спеціалізованими магазинами;

2) надання послуг згідно ліцензії з освітньої діяльності;

3) послуг з доставки пенсій та грошової допомоги населенню;

4) продажу товарів спеціального призначення для інвалідів;

5) надання послуг з реєстрації актів громадянського стану державними органами;

6) надання в порядку та в межах норм, встановлених Кабміном України послуг з утримання дітей у дошкільних закладах, школах інтернатах, осіб у будинках пристарілих;

7) надання послуг з перевезення пасажирів міським і приміським пасажирським транспортом та автомобільним транспортом в межах району;

8) надання культових послуг;

9) надання послуг з поховання;

10) передачі конфіскованого майна, знахідок, скарбів;

11) надання благодійної допомоги;

12) продажу товарів (робіт, послуг), за винятком підакцизних товарів, грального бізнесу, покупних товарів підприємствами та організаціями інвалідів, майно яких є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду 50% загальної чисельності працюючих і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менше 25% суми загальних витрат на оплату праці.

Окремі операції звільняються від сплати ПДВ тимчасово і закріплені законодавчо тільки на певний період.

Окрему групу пільговиків складають платники, які розраховують ПДВ за нульовою ставкою. На відміну від осіб, які не сплачують ПДВ нульова ставка дає право на відшкодування сум податкового кредиту. Фактично, по операціях які обкладаються нульовою ставкою, держава гарантує повернення ПДВ в межах сум, які надійшли від попередніх учасників.

-5-

Податок на додану вартість є непрямим податком, а тому він сплачується за рахунок покупця, а не за рахунок доходів підприємства, яке реалізує відповідні товари чи послуги. Отож, платником податку виступає підприємство, яке реалізує продукцію, а податковий тягар фактично переноситься на покупця.

ПДВ включається до ціни товарів, робіт, послуг, тому він є ціноутворюючим фактором. Ціни суб’єкта господарювання, залежно від міри врахування в них витрат і прибутку поділяють на: оптові, відпускні, роздрібні. Структура роздрібної ціни показана на рисунку 1.

Роздрібна ціна
Відпускна ціна виробника	Націнка
Оптова ціна	ПДВ	Витрати обігу	Прибуток	ПДВ
Виробнича собівартість	Валовий прибуток

Рис. 1. Структура роздрібної ціни

Оптова ціна виробу складається з собівартості виробу та прибутку і обчислюється за формулою:

Оц = Св + (Св * Р): 100, де (5)

Оц – оптова ціна виробу;

(Св * Р) – прибуток;

Св – виробнича собівартість;

Р – рентабельність виробу.

Відпускну ціну виробника з урахуванням податку на додану вартість розраховують так:

ВЦв = Оц + (Оц * Спдв):100 або ВЦв = Оц * 1,2, де (6)

ВЦв – відпускна ціна виробника;

Спдв – ставка податку на додану вартість,%;

(Оц * Спдв): 100 – сума податку на додану вартість.

Відпускну ціну виробника з урахуванням акцизного збору і податку на додану вартість розраховують наступним чином:

1. Оптова ціна з урахуванням акцизного збору:

Оца = Оц: (100 - Са) * 100, де (7)

Оца – оптова ціна виробу з урахуванням акцизного збору;

Са – ставка акцизного збору, %

2. Відпускна ціна з урахуванням акцизного збору і податку на додану вартість:

ВЦа = Оца + (Оца * Спдв):100 або ВЦа = Оца * 1,2, де (8)

ВЦва - відпускна ціна з урахуванням акцизного збору і податку на додану вартість.

Роздрібну ціну визначають наступним чином:

РЦ = ВЦв + Нр,

Нр = Во + П + ПДВ, де (9)

РЦ – роздрібна ціна;

Нр – націнка;

Во – витрати обігу;

П – прибуток;

ПДВ – сума податку на додану вартість.

Обчислення податку на додану вартість проводиться методом, який дістав назву сальдового. Він полягає в тому, що для обчислення суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету, величина добавленої вартості не підраховується (адже, не завжди на підприємстві можна розрахувати їх конкретну суму), а розмір податку обчислюється шляхом віднімання від суми ПДВ по реалізованій продукції (товарах, роботах, послугах) суми ПДВ, що сплачений постачальникам за виконані роботи, надані послуги, придбані матеріальні ресурси і введені в експлуатацію основні виробничі фонди.

-6-

ПДВ – це складний податок, який передбачає існування податкових зобов’язань щодо ПДВ і сум, що підлягають сплаті ПДВ до бюджету.

Механізм обчислення ПДВ базується на співставленні сум податкового зобов’язання і сум податкового кредиту.

Податкове зобов’язання – загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Важливим елементом у механізмі сплати ПДВ є дата виникнення податкових зобов'язань і права платника на податковий кредит.

Датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника);

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

1. дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

2. для операцій із ввезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) - дата сплати податку по податкових зобов'язаннях;

Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. Сплата податку провадиться не пізніше двадцятого числа місяця, що настає за звітним періодом.

Якщо за результатами звітного періоду різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду має від'ємне значення, то така сума підлягає (як надміру сплачена) відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України.

Підставою для отримання відшкодування є дані виключно податкової декларації за звітний період.

Відшкодування при настанні терміну проводиться згідно з рішенням платника податку, яке відображене в податковій декларації (одночасно може бути декілька напрямів відшкодування) шляхом:

- перерахування грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує;

- зарахування суми відшкодування в рахунок платежів з податку на додану вартість;

- зарахування суми відшкодування в рахунок інших податків, зборів (обов'язкових платежів), які надходять до Державного бюджету України.

Для платників податку, в яких обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) за попередній календарний рік перевищує 7200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, податковий (звітний) період дорівнює календарному місяцю.

Платники податку, що мають менший обсяг операцій з продажу, можуть застосовувати за своїм вибором податковий період, що дорівнює календарному місяцю або кварталу. Заяву про своє рішення з цього питання платник податку подає органу державної податкової служби за один місяць до початку календарного року.

Протягом календарного року дозволяється заміна квартального податкового періоду на місячний з початку будь-якого кварталу поточного року. Заява про таку заміну надається платником податку до органу державної податкової служби за один місяць до початку кварталу. Зворотні зміни в одному календарному році не дозволяються.

-7-

Податкові декларації по ПДВ подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку.

Декларація подається до податкового органу за місцем реєстрації особою яка зареєстрована платником податку на додану вартість. Особи, які не підпадають під визначення платників податку у зв'язку з обсягами оподатковуваних операцій, меншими ніж 3600 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян протягом будь-якого періоду за останні 12 календарних місяці, у тому числі особи, які зареєстровані за власним бажанням, а також ті, що здійснюють торгівлю за готівку до досягнення зазначеного обсягу оподатковуваних операцій, подають декларацію за скороченою формою.

Декларація складається зі вступної частини та чотирьох розділів, з них платником заповнюються перші три розділи та вступна частина, четвертий розділ заповнюється працівниками податкової інспекції (адміністрації) лише на оригіналі декларації, який залишається у податковій інспекції (адміністрації).

Платник податку подає органу державної податкової служби податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання, чи ні.

Декларація може бути заповнена від руки чорнильною чи кульковою ручкою або видрукувана (заповнення олівцем не допускається), без виправлень і помарок; у рядках, де відсутні дані для заповнення, має бути проставлений прочерк. Платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського обліку, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник – фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) – підписами відповідальних осіб (директора, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі – електронним підписом підзвітних осіб, зареєстрованих у порядку визначеним законодавством.

Податкова декларація по ПДВ має таку структуру:

Вступна частина.

І. Податкові зобов'язання.

ІІ. Податковий кредит.

ІІІ. Розрахунки з бюджетом за звітний період.

IV. Результати розрахунків з податку на додану вартість.

Одночасно з декларацією повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації. До податкової декларації додаються:

додаток 1. “Розрахунок експортного відшкодування”;

додаток 2. “Розрахунок коригування сум ПДВ”;

додаток 3. “Розрахунок частки бюджетного відшкодування”.

Дата добавления: 2014-01-07