Тема 14. Організація та функціонування підприємств з іноземним капіталом

4. Порядок створення змішаних підприємств за участю українського капіталу за кордоном, їх види, умови існування та ліквідування.

5. Організаційні аспекти діяльності спільних підприємств.

6. Перспективи розвитку спільних підприємств в Україні.

Тема 15. Управління діяльністю спільних підприємств (СП)

5. СП як суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності.

6. Особливості управління СП.

7. Органи управління СП.

8. Порядок управління філіями СП.

Мета створення СП (вітчизняний контрагент):

1) підвищення конкурентоспроможності продукту на ринку, галузі в цілому;

2) залучення додаткових фінансових і матеріальних ресурсів;

3) використовування передової зарубіжної техніки і технології;

4) використовування торгової марки партнера для поліпшення процесу збуту і підвищення конкурентоспроможності;

5) придбання досвіду у сфері керівництва кадрами і виробничим процесом;

6) розвиток експортної бази і скорочення нераціонального імпорту;

7) поліпшення матеріально-технічного забезпечення за рахунок отримання від зарубіжного партнера що не виготовляються ними дефіцитних матеріалів, комплектуючих вузлів і деталей (виробництво «викрутки»);

8) розділення комерційного ризику іноземним партнером у разі фінансового краху.

Мета створення СП (іноземний контрагент):

1) освоєння нових ринків;

2) скорочення витрат виробництва (скорочення капітальних витрат і зниження ризику при створенні нових потужностей);

3) притока ресурсів (придбання нових джерел сировини і оновлення виробничої бази).

Крім того:

1) національні;

2) особові;

3) екологічні;

4) підвищення престижу.

Засновницький договір.

Мета – визначення всіх основних параметрів взаємостосунків між участн6иками СП, раніше все майнового і організаційного характеру.

Питання:

- конкретні розміри, терміни і порядок участі партнерів в form майнової бази СП;

- умови участі в розподілі прибутку і ризиків СП;

- конкретні односторонні і двосторонні права і обов'язки учасників;

- порядок передачі прав на об'єкти промислової власності (винаходи, промисловість, зразки і т.д.) і їх комерційне використовування;

- відповідальність партнерів за неналежне виконання своїх зобов'язань;

- форс мажорні обставини, звільнення учасників від відповідальності зважаючи на неможливість виконання прийнятих на себе зобов'язань;

- порядок дозволу суперечок між учасниками і вживаному праві;

- конфіденційності, що полягає в гарантуванні нерозголошування партнерами інформації, отриманої ними в ході створення;

- термін його діяльності.

ТЕО – основна увага економічної оцінки:

- розрахунки статутних фундацій СП;

- виробнича програма, реальні ціни;

- взаємостосунки, самоокуповування, розподіл прибутку, економічна вигідність для СП, держави;

- висновок про доцільність або недоцільність здійснення конкретного проекту form СП.

Засновницькі документи.

1)

имеют самостоятельное значение и одинарную юридическую силу

Засновницький договір

2) Статут.

Статут – мета: дати цільне уявлення про правовий статус СП як самостійного господарського суб'єкта, володіючому всіма правами юридичної особи, його внутрішній механізм управління і самоврядування трудового колективу, режимі form і ще майна СП, розпорядження його засобами і прибутком.

Ознаки статуту:

- визначення в статуті: власника і найменування підприємства;

- його місцезнаходження;

- предмет і мета діяльності;

- органи управління, порядок їх формування і компетенції;

- повноваження трудового колективу і його виборних органів;

- органу має право представляти інтереси трудового колективу;

- порядок утворення майна підприємства;

-

  Общее с учр. дог.

умови реорганізації і ліквідації підприємства;

- найменування СП, місцезнаходження;

- розмір УД;

- розмір і склад внеску учасника;

- порядок і термін внесення внесків;

- порядок розподілу прибутку;

- порядок form і повноважень організації управління;

- умови ліквідації СП.

Протокол в намірах – документ, в якому орієнтовно повинно торкнутися питань:

- об'єми випуску і асортиментний перелік продукції СП;

- розподіл поставок продукції на зовнішній і внутрішній ринок;

- оцінки і організація продажу продукції СП за рубежем;

- потреба СП в основних фундаціях, у тому числі в устаткуванні, сировині, трудових ресурсах, включаючи іноземних фахівців;

- розмір і склад внесків партнерів в СП, у тому числі в іноземній валюті;

- тривалість діяльності СП, що позначається, намірі партнерів в плані продовження співпраці або ліквідації СП після закінчення передбачуваного терміну дії угоди;

- вимога від іноземного партнера ефективної діяльності СП і окупності витрат по створенню СП;

- інші умови і вимоги партнера стосовно економіки і організації виробництва в СП.

Реквізити і складання протоколу про наміри:

- точні найменування сторін;

- предмет переговорів;

- перелік питань, які сторонам належить обговорити на наступній зустрічі з вказівкою терміну проведення доцільно відобразити попередні домовленості;

- предмет, мета і задачі діяльності СП;

- об'єм виробництва;

- вимоги до технічного і якісного рівня продукції;

- об'єм поставок на внутрішній і зовнішній ринок;

- грошові і накопичувальні внески в статутній фундація;

- співвідношення власних і позикових засобів;

- умови материало-технічного забезпечення виробництва;

- умови розподілу прибутку;

- термін дії протоколу.

Протокол не є юридичною підставою для виникнення яких би то ні було имуществ, фінансових і комерційних зобов'язань для сторін, які могли б з'явитися предметом судового розгляду, а також про зобов'язання сторін по збереженню конфіденційності всіх переговорів або окремо обговорюваних питань сторони торкаються певної комерційної інформації.

Винагороди у вигляді додаткового заохочення посередника за виконання ним своїх обов'язків використовується у випадках проведення технічного обслуговування машин і устаткування. При цьому посередник повинен відповідно до умов договору представити документи (перелік їх злагоджений в договорі), підтверджуючі факт проведення цих робіт.

Застосовуються два способи виплати винагороди посередникам: шляхом утримання посередником що належать йому сум з платежів експортера за проданий товар; зворотний переклад продавцем винагороди з отриманих від посередника платежів за поставлені товари. Другий спосіб у відносинах з іноземними посередниками переважно, оскільки дозволяє вітчизняним організаціям здійснювати контроль і регулювання виплат залежно від виконання посередниками своїх обов'язків.

Організація спільного підприємства.

Відповідно до існуючими у нас правових норм спільне підприємство (СП) це форма господарсько-виробничої співпраці вітчизняної юридичної особи (або осіб) з іноземним партнером (одним або декількома юридичними особами), при якому за рахунок злиття капіталу партнерів створюється загальна виробнича база, на основі якої проводиться товар (послуги), що знаходиться в загальній власності вітчизняного і іноземного партнерів.

По своєму функціональному змісту СП відноситься до стрічної торгівлі як форма зовнішньоекономічної співпраці. Але відносно СП є істотна відмінність. В СП відбувається не обмін товаром (як в стрічній торгівлі) з передачею прав власності на нього, а з'єднання капіталу (в грошовій і матеріалізованій формах) при збереженні прав власності на капітал за кожним учасником цієї комерційної операції. Причому право власності за кожним партнером розповсюджується і проведений товар в результаті спільної діяльності.

Що дає розвиток даного виду зовнішньоекономічної діяльності? По-перше, за допомогою СП (точніше за іноземного партнера по СП) з'являється можливість привернути в країну зарубіжні новітні технології і устаткування (або вільно-конвертовану валюту у вигляді внеску іноземного партнера, за рахунок якої отримуються за рубежем ці технології і устаткування). Зокрема через СП можна успішно вирішувати такі важливі задачі в області природокористування і ресурсозберігання як: використовування вторинних матеріальних ресурсів відходів, утилізації списання техніки; глибокої переробки сировини, що здобувається, на основі безвідходних технологій; технологічного відтворювання возобновимых природних ресурсів; використовування нетрадиційних джерел енергії (вітрової, сонячної, геотермальної). В галузях АПК спільні підприємства найбільший ефект досягають, забезпечуючи рішення таких народногосподарських програм: вирощування рослинних культур з використанням інтенсивних технологій; інтенсивне вирощування і зміст високопродуктивної худоби; комплексна переробка рослинної і тваринної сировини для випуску харчової, технічної і медичної продукції; зберігання і реалізація сільськогосподарської сировини і напівфабрикатів. По-друге, СП можна розглядати як базу для утворення торгових каналів по збуту вітчизняних товарів за рубежем. Все це разом узяте дозволяє збільшити в країні СП виробництво товарів народного споживання, прискорити практичне освоєння наявних національних ресурсів, розвивати ринкові відносини, сприяти становленню економіки країни. Організація СП припускає проходження ряду обов'язкових і послідовних етапів:

- вибір області діяльності СП;

- вибір конкретного іноземного партнера;

- ведення переговорів з іноземним партнером і складання протоколу про наміри;

- підготовка і затвердження засновницьких документів СП;

- складання техніко-економічного обгрунтовування СП;

- реєстрація СП;

- рішення питань матеріально-технічного постачання, фінансування і збуту продукції;

- рішення питань оподаткування СП;

- рішення питань оплати праці працівників СП.

При створенні СП на перше місце виходять особливі обставини, пов'язані з наявністю в його складі іноземного учасника. Останній, вкладаючи свій капітал в СП, розраховує отримати на нього деякий дохід (дохід на капітал у вигляді частини прибутку СП) і вивезти його за межу. В осоружному він просто не піде на утворення СП і не вкладатиме свій капітал в сумнівне для нього справу (при цьому не має значення, хто є іноземний партнер: приватна (фізичне) особа, підприємство як юридична особа або державне іноземне підприємство.

В даному випадку питання стоїть прямо: «а що я реально матиму?» Є два можливі шляхи вивозу доходу від інвестованого капіталу за рубіж. Перший – у вигляді частини товарної продукції СП за межу, де іноземний партнер зможе її реалізувати і отримати свою частку доходу у вільно-конвертованій валюті. Але при цьому слід враховувати, що такий товар СП повинен користуватися популярністю на світовому ринку і бути конкурентоздатним. Крім того, СП повинне узяти на себе витрати на транспортування, страхування і інші види витрат обігу. Правда, для того, щоб уникнути покриття цих витрат наявними ВКВ, можна збільшити експорт товару в такому розмірі, щоб додатковий експорт по вартості міг покрити витрати обігу. Друга можливість – на ту частину прибутку, що виражається у валюті країни СП, яка доводиться іноземному партнеру, останній придбаває в країні СП товари, що користуються попитом на світовому ринку і вивозить (експортує) їх за рубіж для реалізації. Знову таки тут витрати обігу повинні бути покритий СП. З урахуванням вищевикладеного можна визначити область майбутньої діяльності СП, тобто вибрати види товару і послуг, які воно проводитиме. Якщо товари СП орієнтовані для реалізації на зовнішньому ринку, то вони повинні бути конкурентоздатний. Якщо товар СП орієнтований для внутрішнього ринку, то СП повинне отримати сприяння від урядових органів, які б не тільки вітали випуск потрібного товару з метою ліквідації товарного дефіциту на внутрішньому ринку, але і реально видали дозвіл на закупівлю іноземним партнером вітчизняних товарів для їх вивозу за рубіж в рахунок що належить йому частки прибутку (а це означає по суті справи безвалютний експорт дефіцитного товару).

Видно більш предпочтительней є перший шлях вибору сфери діяльності СП, при якому:

- вивіз іноземної частки прибутку СП за рубіж здійснюється за рахунок товару самого СП і не зачіпається решта галузей економіки країни (за винятком сировини, на основі якої проведений даний товар);

- вітчизняний учасник СП може одержувати ВКВ, збільшивши експорт товару СП за рубіж, використовуючи за домовленістю канали збуту іноземного партнера;

- за рахунок неекспортної частки товару СП забезпечує наповнення цим товаром внутрішній ринок.

Можна приблизно (орієнтовно) визначити розмір річного об'єму експорту товару в рахунок покриття частки доходу іноземного партнера: припустимо, що іноземний партнер вклав свій капітал в СП в розмірі А грошових одиниць. Він повинен щорічно одержувати на цей капітал дохід не нижче за розмір відсотка на комерційний кредит, збільшений на декілька пунктів з метою стимулювання інвестора (інакше він не вкладатиме капітал в СП, а просто розмістить його на довгостроковий депозит і не їздитиме по закордоні).

Якщо в даний час на світовому ринку комерційний відсоток на кредит рівний 12-14 %, то іноземний партнер повинен щорічно одержувати дохід в розмірі не менше 16 % вкладеного капіталу. Далі: витрати обігу при експорті (транспортування, зберігання, страхування, збут і т.д.) рівні приблизно 50 % експортної ціни. Таким чином, річний об'єм експорту товару СП в рахунок відшкодування частки доходу іноземного партнера рівний по вартості не нижче 0,24 А. Это означає, що при коефіцієнті фондовіддачі, рівному 1, приблизно четверта частина вироблюваної продукції СП прямуватиме на покриття частки доходу іноземного партнера. При коефіцієнті, рівному 0,4, який відповідає нашим з.-х. підприємствам, розмір такої продукції зростає до 60 %. Даний приклад показує, що СП повинне бути організацією високої економічної ефективності виробництва товару, що користується попитом на світовому ринку. Досягти такого можна тільки на основі застосування новітніх технологій і устаткування, що використовується в світовій практиці. Тому при виборі області майбутньої діяльності СП необхідно провести ретельне маркетингове дослідження на відповідному сегменті ринку за всією програмою (де реалізувати товар, хто конкуренти, кому продавати, в якому вигляді, за якою ціною зараз і в майбутньому і т.д.).

СП створюється з участю іноземної фірми (фірмами), що має стійке фінансове положення і добру ділову репутацію. В більшості випадків при виборі партнерів СП необхідно віддавати перевагу тим іноземним фірмам, які представлять рекомендаційні листи, або про які отримана з незалежних джерел інформація про технічний рівень фірми, її фінансове положення, наявності у партнера стійких торгових зв'язків на зовнішньому ринку. Доцільно мати саме вибір партнерів, тобто декількох вірогідних кандидатів. Це дозволить краще оцінити потенційного партнера на фоні інших. По-друге, умисне просочування інформації під час переговорів з якимсь партнером про те, що у нього є суперники, допомагає добиватися більш вигідних умов для майбутньої діяльності.

Після того, як партнер буде відібраний, можна приступати до проведення переговорів з ним. Але заздалегідь необхідно:

- повідомити про початок і характер майбутніх переговорів своєї вищестоящої організації або органу державної влади з тим, щоб мати попередні домовленості з питань матеріально-технічного постачання, арендувати приміщень, отримання вивізних ліцензій, розміщення іноземного персоналу і т.п.;

- запитати у іноземного партнера, окрім документів, що свідчать про його фінансовий стан, офіційні свідоцтва про його правовий статус (напр., виписування з торгового реєстру його країни). Річ у тому, що у нас в країні реєструють як іноземні партнери СП тільки юридичних осіб. За рубежем переважна частина підприємств (головним чином малі, але можуть бути і середні підприємства) не мають статусу юридичні особи (в США до таких підприємств відносяться близько 85 % загального їх числа). В зарубіжній практиці юридичний статус має повне товариство (суспільство з повною відповідальністю) і товариства з обмеженою відповідальністю (включаючи акціонерні і трастові суспільства). Незнання цієї обставини може привести до ситуації, коли після успішного проведення переговорів, засновницькі документи не будуть зареєстровані і утворення СП не відбудеться.

Проведення переговорів можна розділити на два етапи:

1) попередні, які завершуються підписанням протоколу про наміри;

2) переговори, пов'язані з виробленням тексту засновницьких документів.

В ході попередніх переговорів партнери повинні обменятся інформацією з наступних питань:

- про предмет сумісного виробництва (товар або послуга, вигляд, якість, технічний рівень, особливі вимоги до нього);

- об'єми майбутнього виробництва товару, поставки його на зовнішній і внутрішній ринки;

- пропозиції про внесок капіталу партнерів до статутного фонду у вигляді грошових коштів, устаткування, нерухомості, оборотних фундацій, ліцензій, ноу-хау і т.д.;

- пропозиції про організацію матеріально-технічного постачання, збуту продукції, проведення рекламних заходів;

- попередні розрахунки по ефективності діяльності підприємства, можливі шляхи виклику капіталу за рубіж і інші.

Після того, як партнери висловлять свої міркування з усіх питань організації СП і зупиняться на якомусь компромісному варіанті, то останній фіксується в «протоколі про наміри», що складається в довільній формі і який підписується учасниками переговорів. Даний документ не має юридичної сили, але він утворює початкову базу для остаточних засновницьких документів, які виробляються на другому етапі переговорів, під час якого складаються тексти цих документів і їх підписання засновниками СП.

До засновницьких документів відносяться:

- дозвільний лист вищестоящої організації (або урядового органу) на створення СП;

- договір (угода) про створення СП з прикладеним техніко-економічним обгрунтовуванням;

- статут СП.

Серед цих документів основною є угода (договір), оскільки в ньому визначені основні обов'язки і права партнерів в ході освіти, функціонування і у разі ліквідації. Статут є додатком до договору, багато в чому повторює статті договору і більше уваги в ньому звертається на питання організації управління усередині підприємства.

Договір про створення СП повинен як мінімум включати наступні елементи: назва сторін за договором, їх юридичний статус і адреси, національна прив'язка партнерів, назва і юридичний статус СП; визначення сфери діяльності СП; капітал підприємства і його розподіл між учасниками; права учасників по управлінню підприємством; термін дії договору; порядок ліквідації підприємства у разі припинення або закінчення терміну дії договору.

Необхідно дати деякі пояснення по ряду розділів. Почнемо з «назви і юридичного статусу СП». Назва підприємства: це питання не так простий, як це може показатися на перший погляд, бо до назви пред'являються певні вимоги. По-перше, ця назва не повинна повторювати назву підприємств-засновників. По-друге воно не повинне у жодному випадку складатися більш ніж з трьох слів, бо довга і нелегка для читання назва може нашкодити просуванню товару підприємства на ринок. По-третє, бажано, щоб назва підприємства не вимагала перекладу на інші мови і розумілася однозначно у всіх країнах. Тому рекомендується вибирати назви на латинській або грецькій мовах або поєднання із слів на цих мовах, що отримали інтернаціональне розповсюдження (ІБМ, телеком і ін.). До назви прийнято робити додавання, що позначають скорочено юридичний статус підприємства у вигляді лтд, инк, корп, С0.

Відповідно до міжнародної практики СП може бути утворено як повне товариство або товариство з повною відповідальністю (компанія), де статут грає другорядну роль, визначаючи головним чином правила внутрішнього розпорядку, а учасники його несуть необмежену і солідарну відповідальність по всіх боргах і зобов'язаннях спільної діяльності. Тому статут повного товариства з юридичної точки зору необов'язковий для реєстрації підприємства. Для іншої форми юридичного статусу СП – підприємства з юридичною відповідальністю реєстрація статуту зобов'язання (причому перереєстрація обов'язкова при внесенні змін в текст договору про створення СП). Даний юридичний статус має такі типи підприємств: товариство з обмеженою відповідальністю (або партнерське підприємство, що позначається індексом лтд, корп; дане підприємство відноситься до закритого типа, у якого число учасників обмежено); акціонерне суспільство (підприємство відкритого типу, має позначення – пік, гмбш) і трастове підприємство (довірче управління третьою особою). Частіше за все СП утворюються по типу товариства з обмеженою відповідальністю закритого типу.

Сферу діяльності підприємства в договорі можливо позначити досить широко, оскільки діючі законодавства не містять яких-небудь обмежень. Відносно обов'язків учасників СП договір характерний передбачає тільки одну – внести обумовлену договором частку в капітал СП. Зате цей один обов'язок дає йому три права: право формувати самі найвищі органи підприємства і призначати його дирекцію; право на отримання прибутку підприємства в частці, що належить кожному його учаснику, право одержувати свою частку майна підприємства у разі його ліквідації (після задоволення вимог кредиторів).

В договорі і статуті перераховані повноваження збору пайовиків (засновників, аукционеров): вибори правління, затвердження звітів про роботу підприємства. Періодичність проведення збору: звичайні – раз або двічі на рік для проведення балансу і затвердження плану роботи наступного року, а також екстраординарні – на вимогу будь-якого з учасників, у разі надзвичайної ситуації; види звітності: загальний баланс, звіт прибутків і збитків, проект розподілу прибутку або покриття збитків; в період між зборами учасників функції самого найвищого органу СП виконує його правління, але що приймаються їм в цей період всі найважливіші питання (перелік яких приводиться в договорі) підлягає обов'язковому затвердженню загальним збором учасників. До них звичайно відносяться: купівля-продаж крупних споруд, залучення кредитів в особливо крупних розмірах і ін. Проте такі питання, як зміни договору або статуту, прийом нових учасників можуть розв'язуватися тільки загальним збором, правління ж має право тільки вносити свої пропозиції з цих питань.

Особливо ретельно з правової точки зору повинен бути складений розділ договору і статуту СП, в якому обмовляються питання освіти і використовування сумісного капіталу підприємства, бо всякого роду неточності можуть ставити працівників підприємства в скрутне положення, та і привести до самих непередбачуваних наслідків, аж до банкрутства. Так, відповідно до договору капітал СП утворюється у вигляді майна, грошових коштів у валютах країни – учасників і у вільно конвертованій валюті. Виникає цілком зрозуміле питання: в якій валюті обчислювати весь капітал, частку капіталу кожного учасника, складати баланс і взагалі вести облік? Якщо в договорі буде вказаний, що облік в одиницях вітчизняної валюти, не зробивши особливих обмовок відносно іноземних валют, то це може привести до спотворення обліку (якщо іноземна валюта переводиться по якомусь постійному курсу, не пов'язуючи його з курсом на світових валютних біржах). Другий приклад: звичайно не додають особливої уваги на наступну редакцію тексту договору: «статутної фундація СП може поповнюватися за рахунок прибутку від господарської діяльності підприємства, а при необхідності також за рахунок додаткових внесків його учасників». Друге доповнення в даній пропозиції («. а при необхідності»), по-перше, входить в суперечність із статусом підприємства з обмеженою відповідальністю і, по-друге, приводить якраз до непоправних наслідків. Наприклад, спільне підприємство, в основі якого було промислове виробництво якогось товару, має статутний капітал (який утворили учасники СП на правах обмеженої відповідальності) у розмірі 1 млн. рублів. Трапилася аварія, в результаті якої завданий збитку комусь або навколишньому середовищу на суму 10 млн. крб. У зв'язку з тим, що це підприємство з обмеженою відповідальністю, то його учасники сплачують 1 млн. крб. за рахунок розпродажу свого статутного капіталу (тобто ліквідовується і саме підприємство) і за решту збитку – 9 млн. рублів вони не несуть відповідальності. Все це було б так насправді, якби не було додавання у вигляді «. а при необхідності». Суд в даному випадку в обов'язковому порядку вхопиться за це додавання, порахувавши, що відшкодування збитку якраз і є необхідність, зобов'яже СП узяти кредит, щоб розплатитися по ухвалі суду. Розглянемо ще приклад: якийсь колгосп (радгосп) вирішив створити з іноземним партнером СП по вирощуванню сої – бобів на зрошуваних площах. Іноземний партнер надає технологію, посівний матеріал, гербіциди, набір машин, проводить консультації і навчання персоналу; колгосп надає робочу силу, якусь частину машин і найголовніше – земельну площу, забезпечуючи подачу необхідного об'єму поливної води згідно графіка.

При розрахунку статутного капіталу вартість земельної ділянки була включена в його склад. Ніби все правильно. Через 3 роки термін договору закінчився, іноземний партнер, маючи право на свою частку майна після ліквідації СП, зажадав, щоб йому майно було надано у вигляді земельної ділянки (до того ж він всі 3 роки не забирав свою частку прибутку). Чи має рацію іноземний партнер? По-перше, в договорі на утворення СП повинна бути чітко обумовлений умова: в якій формі (грошової, товарної або майнової) кожному учаснику повинен бути наданий капітал і дохід на нього. По-друге, вартість земельного майданчика не повинна включатися до складу статутного капіталу, оскільки колгосп є не власником, а тільки користувачем землі. Природні ресурси у вигляді землі, вод і лісу до складу статутного капіталу включатися у формі арендувати платні.

Техніко-економічне обгрунтовування (ТЕО) є невід'ємною частиною договору про створення СП. Його звичайно розуміють як зразковий фінансовий розрахунок його рентабельності. Проте це відносно СП не зовсім точно, бо в ньому йдеться про рентабельність в умовах зовнішньоекономічних відносин. В даному випадку ТЕО є глибоким дослідженням трьох важливих питань: стан відповідного зовнішнього і внутрішнього ринку товару, який випускатиме СП; рівень ціни на цей товар і тенденції його зміни; витрати виробництва і збуту цього товару по елементах і порівняно на зовнішньому і внутрішньому ринках. На базі цього дослідження в ТЕО відображається питання про те яким чином СП зможе працювати на необхідному рівні рентабельності, забезпечуючи валютне самофінансування. ТЕО СП складається у формі балансів доходів і витрат на початковий період і на період, коли підприємство вийде на розрахунковий рівень виробництва.

СП вважається створеним і одержує офіційний статус юридичної особи з моменту його реєстрації в Міністерстві фінансів. Реєстрація СП здійснюється на основі письмової заяви про реєстрацію, яке подає вітчизняний учасник СП, а також нотаріально завірених копій наступних документів: дозвіл вищестоящої організації на створення СП; договори про створення СП з прикладеним ТЕО; статуту СП. При реєстрації орган, що здійснює цю операцію, може зажадати ще ряд додаткових документів, перш за все довідку про учасників підприємств (для вітчизняних учасників її видає вищестояща організація, для іноземних – виписування з торгового реєстру, довідка фінансуючого банку, довідка аудиторської компанії по перевірці кредитоспроможності). У випадку, якщо для створення СП притягуватимуться банківські кредити, то потрібен проект угоди з банком; при освіті в СП резервних і інших фундацій, то до статуту додається положення про фундації.

Зареєстрованому СП видається «Довідка про реєстрацію СП», вона вноситься в державний торговий реєстр (офіційний перелік підприємств країни). На підставі виданої довідки підприємство може вступати в господарські зв'язки, укладати договори з контрагентами в країні і за рубежем, відкривати рахунки в банку і реєструватися як учасник ВЕС.

Важливим елементом структури СП є фундації підприємства, оскільки від їх формування і використовування багато в чому залежить успіх діяльності сумісного підприємництва. З погляду цільового призначення виділяється три основні групи фундацій СП:

- резервна фундація, що є обов'язковим; розмір його повинен бути рівний 25 % статутного капіталу і витрачається на будь-яку мету, передбачену угодою і статутом підприємства;

- амортизаційна фундація, фундація розвитку виробництва;

- фундації матеріального заохочення і соціального розвитку

Тема 16. Управління діяльністю транснаціональних компаній (ТНК)

1. Особливості управління діяльністю ТНК.

2. Політика зовнішньої експансії.

3. Управління технологічною діяльністю ТНК.

4. Міжнародний ринок технологій.

5. Стратегія науково-технічного співробітництва.

6. Фінансування міжнародних проектів. Організація міжнародних НДДКР.

Сутність керівництва багатонаціональними корпораціями.

Дата добавления: 2014-01-07