Контроль нарахування та сплати земельного податку

Контроль у сфері майнового оподаткування

Тема 9

Мета: формування знань студентів щодо порядку проведення податкового контролю з майнових податків (земельного податку та збору за першу реєстрацію транспортних засобів); порядку ведення податкового обліку з податків; розрахунку сум майнових податків, що підлягають сплаті в бюджет, з врахуванням особливостей визначення ставок;порядку складання податкової звітності з цих податків.

План:

1. Контроль нарахування та сплати земельного податку.

2. Перевірка збору за першу реєстрацію транспортних засобів.

Література: [2]; [3]; [6]; [7]; [8];[9].

Плата за землю – загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п.п. 14.1.147 ПК України).

Земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Орендна плата за земельни ділянки державної і комунальної власності – обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Платниками є фізичні та юридичні особи, які постійно користуються земельною ділянкою у зв`язку з набуттям права власності на неї або використовують на підставі укладеного договору оренди земельну ділянку, яка перебуває в державній або комунальній формі власності.

При податковому контролі плати за землю перевірці підлягають питання щодо:

1) правових основ землекористування:

- наявність акту на право власності на землю або на право постійного використання земельною ділянкою;

2) моменту виникнення права на землю яким є момент державної реєстрації прав власності або оренди;

3) наявності документів, що посвідчують право власності на земельної ділянки, земельну частку (пай):

- державний акт щодо права власності на земельну ділянку;

- державний акт щодо права постійного використання земельною ділянкою;

- свідоцтво про право на спадщину;

- засвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких подається сертифікат на право на земельну частку (пай);

- договір оренди;

- договір купівлі-продажу;

- рішення суду про визначення на земельну частку (пай).

Документом, що посвідчує право на отримання земельної частки (паю) громадянами України, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї.

4) визначення бази оподаткування:

- нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації;

- площа земельних ділянок, нормативна грошова оцінка яких не проведена.

5) правильності застосування ставок земельного податку:

В залежності від призначення землі розрізняють ставки, що встановлюються щодо земель сільськогосподарського і несільськогосподарського призначення. В свою чергу ставки плати за землю несільськогосподарського призначення диференціюються для земель населених пунктів і земель промисловості, транспорту тощо за межами населених пунктів.

Щодо земель сільськогосподарського призначення, ставки встановлюються у відсотках від нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь. ПКУ встановлює два види ставок земельного податку залежно від типу сільського господарського угіддя: для ріллі, сіножатей та пасовищ – 0,1 % та для багаторічних насаджень – 0,03 %.

За земельні ділянки в межах населених пунктів ставки податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1% від їх нормативної грошової оцінки..

Якщо грошову оцінку земельних ділянок не проведено, використовуються середні ставки (в гривнях за 1 кв. метр) для населених пунктів, розміри яких диференціюються залежно від чисельності населення.

У населених пунктах, віднесених КМУ до курортних, встановлюються підвищуючи коефіцієнти до середніх ставок:

на Південному узбережжі Автономної Республіки Крим - 3,0;

на Південно-східному узбережжі Автономної Республіки Крим - 2,5;

на Західному узбережжі Автономної Республіки Крим - 2,2;

на Чорноморському узбережжі Миколаївської, Одеської та Херсонської областей - 2,0;

у гірських та передгірних районах Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей - 2,3, крім населених пунктів, які Законом України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" віднесені до категорії гірських;

на узбережжі Азовського моря та в інших курортних місцевостях - 1,5.

Податок за земельні ділянки, зайняті житловим фондом, автостоянками, гаражами, садовими і дачними будинками громадян, а також за земельні ділянки для нужд сільськогосподарського виробництва, водного і лісного господарства, які зайняти виробничими, культурно-побутовими, господарськими будівлями і спорудами податок справляється в розмірі 3% суми земельного податку.

Податок за земельні ділянки на територіях та об'єктах природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення, зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими будівлями і спорудами, що не пов'язані з функціональним призначенням цих об'єктів, справляється у п'ятикратному розмірі відповідного земельного податку.

6) правильності та своєчасності надання податкових пільг з податку:

Від сплати податку звільняються юридичні особи:

- заповідники, національні природні парки, заказники, ботанічні сади, зоологічні парки;

- вітчизняні дослідні господарства науково-дослідних установ і

навчальних закладів сільськогосподарського профілю та професійно-технічних училищ;

- органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, органи прокуратури, бюджетні установи, спеціалізовані санаторії України, громадські організації інвалідів України;

- вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального захисту, фізичної культури та спорту;

- зареєстровані релігійні та благодійні організації, що не займаються підприємницькою діяльністю;

- дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України;

- новостворені фермерські господарства протягом трьох років, а в

трудонедостатніх населених пунктах – протягом п`яти років з часу передачі їм земельної ділянки у власність та інші.

Від сплати податку звільняються фізичні особи:

- інваліди першої та другої групи;

- особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;

- пенсіонери (за віком);

- ветерани війни;

- особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб поширюється на одну земельну ділянку у межах граничних норм, а саме:

- для ведення особистого селянського господарства – у розмірі не більш як 2 гектари;

- для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах – не більш як 0,25 гектара, в селищах – не більш як 0,15 гектара, в містах – не більш як 0,10 гектара;

- для індивідуального дачного будівництва – не більш як 0,10 гектара;

- для будівництва індивідуальних гаражів – не більш як 0,01 гектара;

- для ведення садівництва – не більш як 0,12 гектара);

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, міські, селищні та сільські Ради можуть встановлювати пільги щодо плати за землю: часткове звільнення на певний строк, зменшення суми земельного податку, але лише за рахунок коштів, що зараховуються до відповідних бюджетів.

7) правильності визначення сум земельного податку, що підлягає сплаті в бюджет та орендної плати.

ПКУ передбачено два можливих варіанти обчислення суми податку платником – юридичною особою - щорічний та щомісячний. При цьому обрання тієї чи іншої моделі та безпосередньо нарахування плати за землю він здійснює самостійно. У разі коли платником податку виступає фізична особа, нарахування плати за землю та видача повідомлення-рішення про внесення податку в бюджет здійснюється податковими органами. У розрахунку суми земельного податку слід перевірити правильність застосування коефіцієнтів індексації. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру станом на 1 січня поточного року.

8) своєчасності подання податкової звітності органам ДПС.

Формою звітності з податку є Податкова декларація з плати за землю, яка встановлена приказом ДПАУ від 24.12.2010 р. № 1015. Заповнення та подання декларації покладено на платника податку, до його обов`язків також віднесено надання довідки (витягу) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Базовим податковим періодом є календарний рік. Декларація може подаватися до органів ДПС:

-або один раз на рік – не пізніше 20 лютого звітного року;

-або кожен місяць – протягом 20 календарних днів, що настають за останнім днем календарного місяця.

До декларації додаються всі необхідні додатки. Додаток 1 до декларації є обов’язковим для всіх платників податку. Додаток 2 подається власниками землі та землекористувачами, які мають пільги щодо сплати земельного податку. Додатки 3-6 подаються в залежності від наявності земельних ділянок відповідної категорії та від того, встановлена чи ні їх грошова оцінка.

9) своєчасності сплати земельного податку:

- юридичними особами річна сума податку сплачується рівними частками протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем календарного місяця;

- фізичними особами сума податку сплачується протягом 60 календарних днів, що настають за останнім днем вручення їм повідомлення-рішення про сплату податку податковими органами.

При перевірці первинні документи доповнюються іншими документами, характерними для визначення об’єкту оподаткування (технічна документація землеустрою по встановленню меж земельних ділянок, матеріали управління земельних ресурсів, щодо грошової оцінки земельних ділянок, аналіз бухгалтерського рахунку 101 «Земельні ділянки», податкові розрахунки з даного податку.

Для обліку платників земельного податку, земельних ділянок, що перебувають у їх власності чи користуванні, використовуються земельно-кадастрові, поземельні, по господарські, алфавітні книги та книги реєстрації права власності на землю, користування ділянками, рішення виконавчих органів сільських, селищних, міських рад про зміни щодо власника (користувача) та розміру земельних ділянок, рішення про виділення земельних ділянок у тимчасове користування. Слід перевірити в якому стані знаходяться записи в земельно-кадастрових документах про розміри земельних ділянок, для яких цілей вони були надані громадянам та записи по господарських книгах сільських рад. Також необхідно перевірити та здійснити звірки щодо наданих пільг за рішенням місцевих рад, рішення про виділення земельних часток (паїв) та договорів оренди щодо повноти виділення чи передачі в оренду площ земель за призначенням.

Оскільки земельно-кадастрові та інші документи є основними документами з повноти обліку земельних ділянок і від правильності та якості їх ведення залежить повнота і правильність нарахування земельного податку громадянам, то податкові інспекції під час проведення податкового обліку повинні при виявленні порушень та недоліків у веденні земельно-кадастрових документів скласти акт перевірки місцевої ради із наданням строків щодо усунення виявлених порушень.

Для повноти обліку платників земелько податку податкові органи використовують дані нотаріальних контор про укладені договори дарування, купівлі-продажу, перехід у спадок, органів БТУ та виконавчих органів місцевих рад про перереєстрацію земельних ділянок.

При уточненні списків громадян, котрі мають право на пільги по земельному податку, необхідно використовувати дані:

1) військового комісаріату і сільських рад про осіб, які проходять дійсну строкову військову службу;

2) відділів соціального забезпечення та військових комісаріатів про пенсіонерів, ветеранів війни, місцевих рад – про осіб, які мають 3 та більше дітей;

3) дані інших організацій щодо осіб, які мають право на пільги по земельному податку.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюється у договорі оренди, а обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки земель.

Однак річна сума платежу орендної плати не може бути менш ніж:

- для земель сільськогосподарського значення - розміра земельного податку, котрий встановлюється розд. XIII ПКУ;

- для других категорій земель – трьохкратного розміру земельного податку, котрий встановлено розд. XIII ПКУ.

Дата добавления: 2014-01-07