Масовий характер освіти та її неперервність

Глобальні освітні тенденції

Педагогічні інновації дедалі частіше стають об’єктом науково-педагогічних досліджень, оскільки вже впродовж тривалого часу системою освіти в різних країнах світу вимагається від педагогічної науки й практики вивчення й впровадження нових методів навчання й виховання дітей.

Педагогічні інновації тісно пов'язані з загальними процесами, що відбуваються в суспільстві. За своїм змістом, формами й методами освіта не виступає незмінним, закостенілим феноменом, адже в ній враховуються тенденції, перспективи розвитку людства. Оновлення навчально-виховної практики не завжди відповідає за своїми темпами темпам цивілізаційного розвитку, соціальних вимог до неї. На сучасному етапі проблемою визначається відставання можливостей організації навчального процесу школи темпам накопичення людством системи знань і способів діяльності. Актуальні вимоги сучасних роботодавців а показником необхідності докорінного оновлення якості педагогічної взаємодії в навчальному процесі, що матиме результатом формування в учня системи прагматичних знань. У сучасній школі недостатньо розвиваються здібності, необхідні її випускникам для того, щоб самостійно приймати обґрунтовані рішення щодо свого майбутнього, бути активними, мобільними суб'єктами на ринку праці, займатись самоосвітою тощо.

Характерною особливістю сучасної системи освіти є існування в її межах двох стратегій організації навчання – традиційної та інноваційної. Терміни «традиційне (нормативне) навчання» та «інноваційне навчання» запропоновані групою вчених у доповіді Римському клубові (1978), який звернув увагу світової наукової громадськості на неадекватність принципів традиційного навчання вимогам сучасного суспільства до особистості, її пізнавальних можливостей. Інноваційне навчання трактувалось як процес і результат навчальної та освітньої діяльності, що стимулює новаторські зміни в культурі, соціальному середовищі, зорієнтоване на формування готовності особистості до динамічних змін у соціумі завдяки розвитку здібностей, різних форм мислення, а також здатності до співпраці з іншими людьми.

Усвідомлення хибі помилок сучасної освіти сприяло виникненню й розвитку глобальних освітніх тенденцій.

Ця тенденція особливо помітною стала в другій половині ХХ століття. Тоді чимало країн узяли курс на забезпечення можливості здобути освіту всім верствам населення. Це стало підставою для створення розгалуженої мережі навчальних закладів, що надавали як платні, так і безкоштовні освітніх послуги. В результаті реалізації цієї тенденції наприкінці ХХ століття відсоток населення без жодної освіти в розвинутих країнах світу наблизився до нуля. В окремих країнах уряди навіть увели в кримінальні кодекси відповідні статті про відповідальність батьків, чиї діти не відвідують загальноосвітнього навчального закладу.

Воднораз, розвиток ступеневої освіти у ХХ столітті призвів і до негативних наслідків. Ідеться передусім про так звані «тупикові програми», коли, отримуючи диплом про освіту (на рівні професійно-технічного училища), людина позбавляється права продовжувати навчання і власне – підвищувати рівень своєї освіти. Практикою розвинутих країн заведено доцільність створення умов для реалізації прагнення особистості навчатись усе життя.

Слід зазначити, що в Україні як одній із держав пострадянського простору, таких проблем не виникало. Для будь-якої людини створені умови для вибору власної освітньої траєкторії. Можна закінчити 9 класів загальноосвітньої школи, вступити до вищого навчального закладу І-ІІ рівня акредитації й, отримавши диплом молодшого спеціаліста чи бакалавра, претендувати на вступ до вищого навчального закладу ІІІ-ІV рівня акредитації. Іншим варіантом передбачається закінчення 11 класів загальноосвітньої школи і вступ до вищого навчального закладу ІІІ-ІV рівня акредитації. Отже, людина може отримати різну кількість документів про освіту:

- атестат про загальну середню освіту, диплом бакалавра та магістра;

- атестат про загальну середню освіту, диплом бакалавра, спеціаліста, магістра;

- атестат про загальну середню освіту, диплом молодшого спеціаліста, бакалавра, спеціаліста та магістра;

Дата добавления: 2014-01-07