Класифікація інновацій за І.М. Дичківською

Тема 2. Класифікація педагогічних технологій

- Класифікація інновацій за І.М. Дичківською

- Класифікація педагогічних технологій (за Л.Д. Столяренко)

- Класифікація педагогічних технологій (В.С. Кукушин)

Література

1. Ліхачов Б. Педагогічні технології. – К., 1998. – С.148-157.

2. Волков І. Педагогічні інновації.// Дошкільне виховання. – 1999. - №6. – С.8-14.

3. Москаленко П. Педагогічні технології. – К., 2001. – С.115-117.

4. Артемова Л. Педагогічні технології. – К., 2000. – С.197-200.

5. Буркуна Н. Педагогічні інновації у дошкільній освіті// Дошкільне виховання. – 2000. - №8. – С.11-14.

6. Основи педагогічної інноватики / О.В. Попова, Г.Ф. Пономарьова, Л.О. Петриченко. – Харків: 2009. – 192 с.

7. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології. – К.: Академвидав, 2004. – 352 с.

8. Г.К. Селевко Современные образовательные технологии. – М., 1998).

Класифікація нововведень необхідна для з'ясування всебічної характеристики нововведення, пізнання, осмислення спільного й відмінного з іншими нововведеннями. Завдяки їй збагачуємося знаннями, що допомагають якнайточніше обирати необхідне нове й розробляти оптимальну технологію його освоєння, у якій максимально враховувалася б специфіка нововведення.

У загальній теорії інновацій залежно від предметного змісту виокремлюють такі види нововведень:

- техніко-технологічні (стосуються вдосконалення організаційно-виробничих процесів у промисловості); соціально-економічні (спрямовані на оновлення економічних і суспільних явищ);

- організаційно-управлінські (охоплюють різні сфери управлінської діяльності);

- комплексні (органічне поєднання двох або всіх видів нововведень).

Виокремити види педагогічних нововведень досить складно, тому, що вони тісно взаємопов'язані, взаємозумовлені та взаємозалежні, тому що новації в одній із них зумовлюють новації в будь-якій іншій. Досить складно впроваджувати новації в деякі компоненти освіти, оскільки у зв'язку з цим неминуче виникає проблема сукупного ефекту. Класифікація педагогічних нововведень іще більше утруднюється з огляду на складність, комплексність і динамічність процесу навчання та виховання.

Традиційно інновації в освіті поділяють на такі групи:

1. Відповідно до сфери застосування:

- інновації у змісті освіти (оновлення змісту навчальних програм, підручників, посібників тощо). Прикладами таких інновацій можуть слугувати оновлені програми з історії нашої країни, коли батьки не мають можливості дати пояснення з деяких тем, що вивчаються в сучасній школі;

- інновації в технології навчання та виховання (оновлення методик викладання та взаємодії у виховному процесі); запровадження розвивального навчання, ігрових методик, проектної діяльності стали ознакою сьогодення;

- інновації в організації педагогічного процесу (оновлення форм і засобів здійснення навчально-виховного процесу); сюди можна віднести дистанційну форму організації навчання як приклад нової організації педагогічної взаємодії;

- інновації в управлінні освітою (оновлення структури, організації й керівництва освітніми закладами); прикладом є посилення ролі органів учнівського та студентського самоврядування в управлінні навчальним закладом;

- інновації в освітній екології (архітектурне планування освітніх закладів, використання будівельних матеріалів, інтер'єр приміщень тощо); замість традиційних міркувань, де і що розмістити, сучасні будівлі пропонують оптимальне розміщення всіх необхідних приміщень, комунікацій, вузлів.

2. Відповідно до масштабу перетворень:

- часткові (локальні, одиничні) нововведення, не пов'язані між собою; прикладом можуть слугувати окремі новаторські винаходи, що запроваджуються локально, або окремі винаходи щодо вдосконалення процесу вивчення окремих тем;

- модульні нововведення (комплекс пов'язаних між собою часткових нововведень, що належать, наприклад, до однієї групи предметів, однієї вікової групи дітей тощо); наприклад, технологію розвивального навчання покладено в основу концепції початкової освіти в Україні;

- системні нововведення (охоплюють весь навчально-виховний заклад); ними передбачається перебудова всього закладу під певну ідею, концепцію або створення нового освітнього закладу на базі попереднього (наприклад, дитячий садок – школа, адаптивний дитячий садок, школа-лабораторія тощо); для їх освоєння необхідне укладення програми розвитку навчально-виховного закладу.

3. Залежно від інноваційного потенціалу:

- модифікаційні нововведення (пов'язані з удосконаленням, раціоналізацією, видозміною, модернізацією того, що має аналог або прототип); це може бути програма, методика, окрема розробка тощо; модернізація може бути спрямована як на технологічний, так і на особистісний аспекти засобу, що оновлюється; можна видозмінити відому методику чи застосувати її до нового предмета, а можна, визначивши особистісні якості, інакше її реалізувати й цим суттєво посилити її ефективність;

- комбінаторні нововведення (передбачається нове конструктивне поєднання елементів раніше відомих методик, що в такому варіанті ще не запроваджувались); вони є не будь-яким поєднанням, а саме конструктивним, тобто таким, за якого з'являються нові системні властивості, що породжують новий ефект;

- радикальні, або фундаментальні, глобальні, базові нововведення (вони, зазвичай, є відкриттями, найчастіше виникають у результаті творчої інтеграції та сприяють створенню принципово нових навчальних засобів).

4. Відповідно до позиції щодо свого попередника:

- заміщуючі нововведення (їх запроваджують замість конкретного застарілого засобу); такими нововведеннями є зміни в дозуванні фізичного навантаження учнів на заняттях фізичної культури, упровадження нових систем оцінювання знань учнів;

- скасувальні нововведення (суть їх полягає в припиненні діяльності певних органів, об'єднання, у скасуванні форми роботи, програми без заміни їх іншими, якщо вони неперспективні з огляду на потреби розвитку навчального закладу або гальмують його). Піонерська, комсомольська організація припинили своє існування в закладах системи освіти, а Закон «Про освіту» 1991 року чітко визначив неприпустимість існування політичних організацій у закладах освіти;

- відкривальні нововведення (передбачається освоєння нової програми, нового виду освітніх послуг, нової технології тощо); наприклад, комп'ютеризація освітнього процесу, перехід до нових інформаційних технологій;

- ретровведення (освоєння в навчально-виховному закладі нового, що існувало в педагогічній практиці раніше); зазвичай, воно тривалий час не запроваджувалось, колись було скасовано помилково чи втратило свою актуальність за тодішніх умов; такими ретровведеннями можна вважати вивчення в сучасних школах історії різних релігій, запровадження курсів логіки, психології, риторики, давніх мов тощо.

5. Відповідно до місця виникнення:

- нововведення в науці (оновлення педагогічної теорії); прикладів нововведень у науці, що були запроваджені в практику організації освітнього процесу не так часто, оскільки теоретичних розробок, що успішно можна запроваджувати, історія знає не багато; прикладом може слугувати технологія розвивального навчання, що з моменту свого теоретичного обґрунтування до широкого запровадження більше 70-ти років буде у стані доведення рівня готовності до придатного запровадження;

- нововведення в практиці (оновлення педагогічної практики); більшість нововведень є результатом оновлення педагогічної практики як творчої діяльності педагогів-новаторів; це значно більший у порівнянні з попереднім блок нововведень.

6. Відповідно до терміну виникнення:

- історичні нововведення (відродження історико-педагогічної спадщини за нових умов); із огляду на термін, фактичного створення тієї чи іншої технології можна говорити про її сучасний або історичний характер виникнення;

- сучасні нововведення (інновації сьогодення).

7. Відповідно до рівня очікування, прогнозування та планування:

- очікувані (планові) нововведення;

- неочікувані (незаплановані) нововведення.

8. Відповідно до галузі педагогічного знання:

- виховні нововведення (у галузі виховання);

- дидактичні нововведення (у галузі навчання);

- історико-педагогічні нововведення (у галузі історії педагогіки) тощо.

Типології педагогічних нововведень вибудувані на основі різноманітних підходів, тому одне й те саме нововведення може виникнути в різних типологічних групах (у двох і більше) відповідно до того, яка його ознака буде в конкретному випадку взята до уваги.

Класифікація педагогічних технологій (за Л.Д. Столяренко)

Інші в педагогічній літературі можна прочитати безліч варіантів організації навчально-виховного процесу. Кожен автор прагне привнести в цей процес щось особливе, індивідуальне, висвітлити власну точку зору або свій педагогічний досвід. У зв'язку з цим існує справедливе твердження, що кожна окрема педагогічна технологія є авторською. Із цим слід погодитися. Воднораз чимало технологій за своїми цілями, змістом, методам і засобами мають чимало спільних ознак. Це дає можливість і серйозні підстави для класифікації педагогічних технологій і виокремлення на цій основі основних узагальнених груп.

Основними критеріями, за якими можуть бути класифіковані освітні технології Л.Д. Столяренко називає: цільові орієнтації, характер взаємодії вчителя та учня, організацію навчання. Отже, усі освітні технології автор поділяє на такі класи:

- за рівнем упровадження: загальнопедагогічні, частковометодичні (предметні) та локальні (модульні) технології;

- за філософською основою: матеріалістичні та ідеалістичні, діалектичні та метафізичні, наукові (сцієнтичні) та релігійні, гуманістичні й антигуманістичні, антропософські й теософські, прагматичні й екзістенціальні, вільного виховання та примушення.

Якщо об'єктивно проаналізувати принципи класифікації відомих освітніх технологій, то можна впевнено стверджувати, що таких монотехнологій, які б визначалась за одним певним фактором не існує. Педагогічна технологія завжди характеризується комплексністю. Воднораз можна справедливо зазначити, що в педагогічній технології зміщується акцент на ту чи іншу сторону процесу навчання, що стає характерною ознакою конкретної технології й у такий спосіб вона отримує свою назву.

1. За науковою концепцією виокремлюють:

- Асоціативно-рефлекторні,

- біхевіористичні,

- гельшаттехнології,

- розвивальні технології.

Також до цієї групи належать технології нейролінгвістичного програмування та сугестивна технологія.

2. За орієнтацією на особистісні структури:

- інформаційні технології (формування знань, умінь, навичок із окремих дисциплін);

- операційні (формування способів розумових дій); емоційно-художні та емоційно-моральні (формування сфери естетичних і моральних відносин):

- технології саморозвитку (формування самокерівних механізмів особистості);

- евристичні (розвиток творчих здібностей);

- прикладні (формування діяльнісно-практичної сфери).

3. За характером змісту та структури поділяють на:

- Навчальні та виховні.

- Світські та релігійні (національна система освіти є світською, але за своїм походженням окремі технології можуть мати релігійний підтекст. Прикладом може слугувати навіть класно-урочна система організації навчального процесу, оскільки Я.А. Коменський розробляв її, керуючись релігійними поглядами на суть і призначення людини, особливості її навчання, розвитку.

- Загальноосвітні та професійно орієнтовані.

- Гуманітарні та технократичні.

- Різні галузеві.

- Монотехнології, комплексні (політехнології) тощо. У монотехнологіях увесь навчальний процес будується на основі якоїсь пріоритетної, відповідної ідеї, концепції, а в комплексній – комбінуються елементи різних технологій.

Якщо елементи певної технології часто запроваджуються в інших технологіях і виконують роль каталізаторів, активізують відповідні процеси, то такі технології називають проникаючими.

Принципово важливою стороною в педагогічній технології є позиція учня в процесі навчання та ставлення дорослого до учня. За цією ознакою виокремлюють кілька типів технологій:

- авторитарні технології;

- дидактоцентричні (суб'єкт-суб'єктні взаємини, а головний фактор формування особистості – дидактичні засоби);

- особистісно орієнтовані технології (у центрі освітньої системи – особистість дитини, забезпечення комфортних умов для розвитку, реалізація природного потенціалу дитини).

Воднораз особистісно орієнтовані технології поділяють на: гуманно-особистісні (усебічна повага до дитини, психологічна підтримка, оптимістичне прогнозування); технології співпраці (демократизм, партнерство у спілкуванні, спільні дії при плануванні цілей, методів і способів навчальної діяльності); технології вільного виховання (повна свобода вибору й саморозвитку).

За категоріями учнів технології поділяють на:

- традиційну, що розрахована на «середнього» учня;

- технологію «продвинутого» рівня (поглиблене вивчення дисциплін, гімназична, ліцейська, спеціальна освіта);

- технології компенсованого навчання (педагогічної корекції, підтримки, вирівнювання);

- віктимологічні технології (сурдо-, орто-, тифло-, олігофренопедагогіка);

- технології роботи з обдарованими та складними дітьми.

Класифікація педагогічних технологій (В.С. Кукушин)

За рівнем упровадження: загальнопедагогічні, частковометодичні (предметні) та локальні (модульні технології).

За філософською основою:

- матеріалістичні та ідеалістичні,

- діалектичні та метафізичні,

- наукові та релігійні,

- гуманістичні та антигуманні,

- антропософські та теософські,

- прагматичні та екзистенціальні,

- вільного виховання та примусу.

За провідним фактором психічного розвитку:

- біогенні,

- соціогенні,

- психогенні,

- ідеалістичні.

За науковою концепцією:

- асоціативно-рефлекторні,

- біхевіористичні,

- гештальттехнології,

- інтеріоризаторські,

- розвивальні.

За орієнтацією на особистісні структури:

- інформаційні (формування ЗУН),

- операційні (формування способів розумових дій),

- емоційно-художні,

- технології саморозвитку (формування самокерівних механізмів особистості),

- евристичні,

- прикладні.

За характером змісту та структури:

- навчальні та виховні,

- світські та релігійні,

- загальноосвітні та професійно орієнтовані,

- гуманітарні та технократичні,

- галузеві, монотехнології, проникні технології.

За позицією учня та ставленням до нього вчителя:

- авторитарні,

- дидактоцентричні,

- особистісно орієнтовані,

- гуманно-особистісні,

- технологія співпраці,

- технологія вільного виховання

За категорією учнів:

- масова,

- технологія підвищеного рівня

- технологія компенсованого навчання (педагогічна корекція, підтримка, вирівнювання);

- віктимологічні технології (сурдо, тіфло, орто),

- технології роботи з учнями з відхиленням від норми (складні, талановиті).

За змістом модернізацій та модифікацій:

- педагогічні технології на основі гуманізації й демократизації педагогічних відносин; до таких технологій належать ті, у яких визначається пріоритет індивідуального підходу, не жорстке демократичне керівництво навчальним процесом і гуманістична спрямованість змісту; (педагогіка співпраці, гуманно-особистісна технологія Ш. Амонашвілі);

- педагогічні технології на основі активізації та інтенсифікації діяльності учнів; прикладами є: ігрові технології, проблемне навчання, технологія навчання на основі опорних сигналів В.Ф. Шаталова);

- педагогічні технології на основі ефективності організації й керівництва процесом навчання; приклади: програмне навчання, диференційоване навчання, індивідуалізації навчання, групові та колективні способи навчання, комп'ютерні (інформаційні) технології;

- педагогічні технології на основі методичного вдосконалення й дидактичного реконструювання навчального матеріалу: укрупнення дидактичних одиниць, технологія "Діалог культур", технологія реалізації теорії поетапного формування розумових дій;

- природовідповідні, у яких запроваджують методи народної педагогіки (Л.М. Толстой, М. Монтессорі);

- альтернативні: вальдорфська педагогіка, технологія вільної праці С. Френе;

- комплексні політехнології.

Отже, вибір критеріїв є підставою класифікувати будь-яку технології так, щоб суттєво визначити її переваги й хиби в порівнянні з іншими можливими варіантами й у такий спосіб дати комплексну оцінку всім можливим для впровадження в конкретній ситуації технологіям. Із огляду на сучасні тенденції оновлення педагогічної практики, із метою інтенсифікації освітніх процесів, класифікація освітніх технологій дає підстави педагогам-практикам свідомо здійснювати інноваційну педагогічну діяльність.

Завдання для самоконтролю

1. Назвіть відомі вам критерії класифікації педагогічних технологій.

2. Наведіть приклади класифікації відомих вам освітніх технології за різними критеріями.

3. Дайте обґрунтування принципів класифікації освітніх технологій.

4. Назвіть основні критерії класифікації педагогічних інновацій.

Дата добавления: 2014-01-07