Тема 4. Етапи розвитку технологічного підходу

- Еволюція поняття "педагогічна технологія"

- Історія формування технологічного підходу в освіті

- Історичні етапи розвитку педагогічної технології

Література

1. Беспалько В.П. Слагаемые педагогической технологии. – М.: Педагогика, 1989.

2. Ильевич Г.П. Технологический подход к обучению: традиции и инновации. // Педагогический альманах. № 1/2001.

3. Нісімчук А.С., Падалка О.С., Шпак О.Т. Сучасні педагогічні технології: Навчальний посібник. – К.: Видавничий центр "Просвіта", 2000. – 368 с.

4. Падалка О.С., Нісімчук А.С. Дидактично-технологічна підготовка магістрів: прикладний аспект. - Луцьк: Видавництво "Волинська обласна друкарня", 2004.

5. Пєхота О.М. Освітні технології: Навчально-методичний посібник. К.: АСК, 2002.

6. Прокопенко І.Ф., Євдокимов В.І. Педагогічна технологія: Посібник. – Х.: Основа, 1995.

7. Селевко Г.К. Современные образовательные технологии. Учебное пособие. - М.: Народное образование, 1998.

Термін «технологія» історично став поширюватись в галузі промислового виробництва, де результатом є матеріальні продукти. Останнім часом зміст цього поняття значно поширився. Актуальними стали поняття інформаційних технологій, а також технології, що спрямовані на досягнення наперед заданого ставлення широких мас населення до певних об'єктів (PR - технології). На педагогіці, як науці про навчання, виховання й розвиток особистості теж позначився вплив технологічного підходу. Поняття «педагогічна технологія» останнім часом дедалі більше поширюється у науці й освіті. Його варіанти – «педагогічна технологія», «технологія навчання», «освітні технології», «технології в навчанні», «технології в освіті» – широко вживаються у психолого-педагогічній літературі й мають понад 300 формулювань. Така кількість визначень залежить від різних тлумачень авторів структури й компонентів освітнього процесу. Аналіз еволюції поняття «педагогічна технологія» дає можливість прогнозувати технологічні тенденції в освіті.

У Росії термін «педагогічна технологія» вперше вживається у 20-ті роки ХХ століття в працях з педології, заснованих на працях із рефлексології (І. Павлов, В. Бехтерев, С. Шацький). Воднораз послуговувалися й терміном «педагогічна техніка», що тлумачиться в Педагогічній енциклопедії 30-х років.

Педагогічна техніка визначається як сукупність прийомів і засобів, спрямованих на чітку й ефективну організацію навчальних занять. Проте слід зазначити, що поняття «педагогічна техніка» стосується комплексу вмінь і прийомів учителя користуватися своїм психофізіологічним апаратом для досягнення максимального педагогічного впливу на особистість вихованця. Цей термін розкриває одну зі складових педагогічної майстерності вчителя.

Інший науковий термін – «технологія виховання» (як і "педагогічна техніка") у педагогічну науку ввів А.С. Макаренко, але це поняття не набуло широкого вжитку. Водночас науковці різних країн визнають накопичений А.С. Макаренком досвід перевиховання й упроваджують окремі елементи його методики. Цілком можливо, що з відродженням цієї методики й широким упровадженням у виховні заклади, для яких її було створено, поняття «технологія виховання» стане широко відомим педагогічним терміном.

Приблизно у той же час (середина 20-х рр. ХХ століття) американцем С. Прессі був розроблений механічний пристрій для перевірки виконання контрольних завдань. Створивши кілька таких пристроїв, С. Прессі побачив у них дещо більше, ніж звичайні машини для автоматизованого опитування. Він оцінив їх як внесок у технічну революцію: "Освіта належить до крупних галузей індустрії, а тому має запроваджувати методи масового виробництва. В освіті цілком можлива своя технологічна революція. Можливо, що саме в такий спосіб можна досягти ефективної загальної освіти".

Технологічну революцію в освіті започаткувало впровадження перших програм аудіовізуального навчання в США в 30-х роках. Це стало поштовхом до дискусії, що триває дотепер, про суть, предмет, концепції, джерела розвитку нової галузі педагогічної науки та нової дисципліни - педагогічної технології. У центрі дискусії понятійний апарат численних видань із проблем педагогічної технології. Педагогічну технологію у світовому освітньому просторі досліджують розгалужені локальні центри, національні й міжнародні центри, асоціації й інститути, де здійснюється підготовка професійний педагогів-технологів.

Що стосується розвитку цієї науки, то умовно дослідники (В.П. Беспалько, М.В. Кларін, А.С. Нісімчук, О.М. Пєхота) виокремлюють кілька основних історичних етапів.

Перший період (1940 - 1950 рр.). Для нього характерне впровадження в практику школи різноманітних технічних засобів надання інформації – запису та відтворення звуку, проекції зображень, що об'єднуються поняттям «аудіовізуальні засоби». Хоча технічні засоби, що прийшли в тогочасну школу мали своїм першим призначенням побутове використання (програвачі, проектори, телевізори тощо), їх застосування в процесі навчання було незвичним, новим явищем, що давало відчутні позитивні результати. Це стало підставою для тлумачення терміна «технологія в навчанні» як досягнення інженерної думки в навчальному процесі.

Другий період (1950 - 1960 рр.). Цей етап розвитку педагогічної технології тісно пов'язаний зі створенням і поширенням програмного навчання. Ідея програмного навчання стала підставою для створення нових технічних засобів, що забезпечували її реалізацію. Було створено аудіовізуальні засоби, що спеціально призначалися для навчальної мети: засоби зворотного зв'язку, електронні класи, навчальні машини, лінгафонні кабінети, тренажери тощо.

Отже, у цей період на відміну від терміна «технологія навчання», тотожного поняттю «технічні засоби навчання», під «технологією освіти» стали розуміти науковий опис (сукупність засобів і методів) педагогічного процесу, слідування чому дає запланований результат. Якісно змінилось і ставлення до технічних засобів навчання: відтепер вони не мали провідної ролі в розвитку педагогічних технологій, а здійснювали технічне забезпечення нових педагогічних ідей, концепцій, підходів.

На початку 60-х років термін «педагогічна технологія» друкувався на сторінках закордонної преси в назвах багатьох педагогічних журналів. У США це журнал «Педагогічна технологія», у Великій Британії, Японії, Італії – «Педагогічна технологія та програмне навчання». 1967 року в Англії створено Національну раду з педагогічної технології, у США – Інститут педагогічної технології. Тоді виникло загальне спрямування на «технологічне» розуміння повністю програмного навчального процесу. Отже програмований підхід передбачав уведення упорядкованого набору дидактичних матеріалів, що звичайно було занадто спрощеним розумінням програмного навчання. На протиставлення йому було запропоновано «технологічне» розуміння повністю розробленої програми навчання, якою передбачалося:

- постановка повного набору навчальних цілей;

- добір критеріїв їх оцінювання;

- чітке визначення умов навчання.

Разом ці складові утворювали поняття «повністю відтворюваного навчального набору».

Для третього періоду (1970 - 1980 рр.) властиві три особливості. По перше, відбувається розширення бази педагогічної технології. Крім аудіовізуальної освіти та програмного навчання, фундамент педагогічної технології надбудували інформатика, теорія телекомунікацій, системний аналіз і педагогічні науки (психологія навчання, теорія керівництва пізнавальною діяльністю, організація навчального процесу, наукова організація педагогічної праці). По-друге, змінюється методична основа педагогічної технології, здійснюється перехід від вербального до аудіовізуального навчання. По-третє, починає активно здійснюватись підготовка професіональних педагогів-технологів.

Відтоді стає масовим випуск новітніх аудіовізуальних засобів, таких, як відеомагнітофон, карусельний кадропроектор, поліекран, електронна дошка, рейкова система кріплення схем, блокнотна дошка для писання фломастером, синхронізатори звука й зображення. Саму технологію навчального процесу починають розробляти на основі системного підходу. Для дослідників педагогічна технологія – це вивчення, розробка й запровадження принципів оптимізації навчального процесу на основі новітніх досягнень науки й техніки.

У самій педагогічній технології сформувалась настанова: вирішувати дидактичні проблеми в руслі керівництва навчальним процесом із чітко заданими цілями. Досягнення поставлених цілей має чітке описання та визначення. Нове розуміння педагогічної технології вже перестало бути просто застосуванням технічних засобів навчання, а стало процесом «визначення принципів і розробка прийомів оптимізації освітнього процесу завдяки аналізу фактів, що підвищують ефективність освітнього процесу, шляхом конструювання й запровадження прийомів і матеріалів, а також оцінюванням методів, що запроваджуються» (1978).

У 80-х роках розпочався четвертий етап в еволюції поняття «педагогічна технологія». Його характерні риси – створення комп'ютерних лабораторій і дисплейних класів; звільнення кількості та якості педагогічних програмних засобів.

Важливі дати в еволюції поняття педагогічної технології:

1946 р. - запровадження плану аудіовізуальної освіти в університеті штату Індіана США (автор - Л.К. Ларсон);

1954 р. - висунення ідеї програмного навчання (автор - Ф. Скіннер).

1961 р. - відкриття відділення технології навчання в університеті Південної Каліфорнії (керівник - Д.Д. Фінн);

1968 р. - розробка й упровадження мови програмування ЛОГО в школі (Массачусетський технологічний інститут США, керівник - С. Пейперт);

1976 р. - створення першого персонального комп'ютера "Apple" (автори - С. Джобс, С. Уозник);

1981 р. - застосування з навчальною метою спеціальних програмних засобів дисплейних класів;

1990 р. - упровадження інтерактивних технологій в освіті.

Історія розвитку та формування в сучасному розумінні поняття «педагогічна технологія» у світовому освітньому просторі невід'ємно пов'язана зі здійсненням технологічного підходу в освіті. Усвідомлення необхідності технологізації процесу навчання виникло воднораз із усвідомленням того, що, із одного боку, кінцевий результат (знання, уміння, навички) можна сформувати різними шляхами, а, із іншого, – від вибору певної методики залежить швидкість і якість кінцевого результату. На цей факт науковці звертали увагу щоразу, коли виникала нова форма організації навчання чи новітня ефективна авторська методика. Умовно здійснення технологічного підходу поділяється на кілька етапів, кожен із яких характеризується певним нововведенням у системах освіти й у зв'язку із цим педагогічними поглядами, переконаннями, очікуваними тенденціями, що виникали найбільш чітко ці періоди простежуються на прикладі етапів зацікавленості педагогічними технологіями в системі освіти США.

Для першого етапу здійснення технологічного підходу в освіті, що припадає на 20-60-ті роки ХХ століття, властивим є тенденція до підвищення рівня якості викладання. Саме йому надавали переважного значення серед можливих шляхів поліпшення ефективності навчання. Практичне здійснення такого підходу відбувалося шляхом піднесення інформаційного рівня навчання за послуговування засобами масової комунікації. Зрозуміло, що цьому етапу здійснення технологічного підходу властива тенденція інтеграції до процесу навчання технічних засобів, що логічним результатом мала покращання результатів процесу навчання.

Другий етап (60-70-ті роки ХХ століття)характеризується перенесенням акценту на процес навчання, що було пов'язано з розвитком концепції програмного навчання. У межах програмного навчання висувалася чітко обґрунтована вимога суворого врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів. Звернення уваги на такі відмінності привело до усвідомлення факту, що процес навчання визначає методику навчання і є критерієм успіху в цілому. Логічним результатом цієї тенденції стало поглиблення індивідуалізації та персоніфікації навчального процесу в системі освіти США, що також спостерігалось і в інших країнах. Як засіб індивідуалізації навчання навчальна програма була поділена на порції, до яких було укладено інструкції, дібрано дидактичний матеріал, аудіовізуальні та інші засоби навчання. Ці порції дістали назви «модулів», «одиниць навчання», «навчальних пакетів». Другому етапу, властива ідея теоретичної розробки та практичної реалізації раціонально організованого особистісно орієнтованого процесу навчання. Педагогічним науковим знанням відводилася провідна, визначальна роль, а технічному забезпеченню процесу навчання – друге місце. За таких умов технологічний підхід отримав близьке до сучасного тлумачення визначення. У його основі науковці вбачали необхідність побудови алгоритму послідовних дій, що забезпечували б очікуваний результат – посилення ефективності процесу навчання.

Третій етап, сучасний, характеризується розширенням сфери педагогічної технології. Від здійснення функції обслуговування процесу навчання педагогічні технології на сучасному етапі перейшли до інших важливих функцій, а саме: планування, організації процесу навчання, розробка методів і навчальних засобів, що дають можливість реалізувати генетично закладену програму розвитку особистості.

Тривалий час (на кожному з названих етапів) існувала потреба у визначенні ролі технічних засобів у навчанні, оскільки в межах педагогічної технології неодмінно застосовуються технічні засоби, чим і пояснюється посилена увагу до них. Слід зазначити, що дослідження можливостей застосування технічних засобів навчання в історії здійснення технологічного підходу найбільш інтенсивно тривали в періоди впровадження в процес навчання певних технологічних нововведень. Тоді науковці схильність переоцінювання значення технічних засобів навчання, розглядаючи їх системоутворювальними факторами, що мають вирішальне значення для ефективного функціонування процесу навчання. Із історією є також приклади, коли вирішальними під час створення педагогічної технології були певні авторські концепції, теоретичні ідеї, а технічні засоби розроблялись на наступних етапах як необхідне доповнення. Як результат, погляди щодо ролі технічних засобів в організації процесу навчання кардинально змінювались.

Завдання й запитання для самоконтролю

1. Назвіть характерні ознаки основних історичних етапів розвитку педагогічної технології як окремої науки.

2. Визначте роль технічних засобів навчання в розвитку педагогічної технології на кожному з її основних історичних етапів.

3. Чим, із вашого погляду, можна пояснити існування різних підходів до розробки педагогічної технології?

4. Назвіть провідні чинники, що обумовлюють необхідність розвитку освітніх технологій.

5. У чому різниця між стратегією формування та стратегією розвитку з точки зору сучасної педагогічної теорії та практики.

6. Що історично стало поштовхом для виникнення технологічного підходу в освіті?

7. Як можна сформулювати провідну тенденцію розвитку освітніх технологій на сучасному історичному етапі?

Дата добавления: 2014-01-07