Необхідність і сутність визначення часової вартості грошей

ТЕМА 4. ВИЗНАЧЕННЯ ВАРТОСТІ ГРОШЕЙ У ЧАСІ ТА ЇЇ ВИКОРИСТАННЯ У ФІНАНСОВИХ РОЗРАХУНКАХ

Заходи для нарощування чистого грошового потоку

Шляхи підвищення суми чистого грошового потоку підприємства:

- зниження суми постійних витрат;

- зниження рівня змінних витрат;

- здійснення ефективної податкової політики, яка забезпечує зниження рівня сумарних податкових виплат;

- здійснення ефективної цінової політики, яка забезпечує підвищення рівня дохідності операційної діяльності;

- використання методу прискореної амортизації основних засобів;

- скорочення періоду амортизації нематеріальних активів, які використовуються підприємством;

- продажу тих видів основних засобів і нематеріальних активів, які не використовуються;

- посилення претензійної роботи з метою повного і своєчасного стягнення штрафних санкцій.

1. Необхідність і сутність визначення часової вартості грошей.

2. Компаундирування та дисконтування.

Концепція вартості грошей (ВГ) у часі полягає в тому, що ВГ з плином часу змінюється з урахуванням норми прибутку на фінансовому ринку, в якості якої звичайно виступає норма позичкового % (чи просто проценту). Процент – сума доходу від надання капіталу у борг чи плата за використання позичкового капіталу у всіх його формах. Відповідно до цієї концепції одна і та ж сума грошей у різні періоди часу має різну вартість. Ця вартість тепер завжди вища, ніж у майбутньому періоді.

Концепція ВГ у часі відіграє основну роль у практиці обчислень. Вона визначає необхідність обліку фактора часу у процесі виконання довгострокових фінансових операцій шляхом оцінки і порівняння ВГ на початок фінансування з ВГ при їх поверненні у виді майбутнього прибутку, амортизаційних відрахувань, основної суми боргу тощо.

Вплив фінансового ризику проявляється у двох напрямках:  

формування рівня дохідності фінансових операцій підприємства

генерування прямої загрози банкрутства підприємства, оскільки фінансові втрати є найбільш відчутними

Розглядаючи реальну вартість грошей, підприємці повинні брати до уваги не тільки руйнівні дії інфляції, а також здатність інвестування, адже мета фінансового менеджменту — це можливість з грошей робити додаткові гроші. Багато підприємств мають кілька варіантів вкладення грошей, їх мета на цей час - обрати з цих варіантів найприбутковіший.

Основними причинами втрати вартості грошей є:

1) Рівень інфляції. Інфляція – тенденція до зростання цін протягом певного періоду часу.

2) Ризик – можливість того, що кредит не буде повернено, незважаючи на обіцянки це зробити.

3) Часова перевага споживачів – мати витрати на блага у теперішньому часі, ніж робити це в майбутньому.

4) Можливість отримання прибутку – доходи, одержані в економіці та інвестиції, вкладені у виробничі запаси.

Інфляція пов'язана із загальним підвищенням цін у країні. Коли зростають ціни, падає вартість грошової одиниці. Враховуючи те, що в майбутньому ціни зростатимуть, вартість грошової одиниці в наступні роки буде ще нижчою, ніж у попередні. Таким чином, купівельна спроможність грошової одиниці сьогодні вища, ніж виявиться завтра.

Ризик, або невпевненість у майбутньому, також зменшують вартість грошей. Через невпевненість у майбутньому ризик з часом зростає. Більшість підприємців прагне уникнути ризику, тому вище цінує гроші, які є сьогодні, ніж ті, що мають бути в майбутньому. Ті суб'єкти підприємницької діяльності, які погоджуються віддати свої наявні гроші сьогодні в обмін на їх більшу кількість у далекому майбутньому, жадають вищої компенсації у вигляді певної винагороди за цей ризик.

Перші два види ліквідності пов’язані з безальтернативними варіантами об’єктів цієї ліквідності (уже сформованим цілісним майновим комплексом або окремими видами активів), а третій вид ліквідності пов’язаний з вибором альтернативних об’єктів, який забезпечує різний рівень ефективності запланованих фінансових операцій. Ця альтернативність управлінських рішень визначає необхідність постійного врахування фактора ліквідності при здійсненні інвестиційних операцій.

Концепція оцінки фактора ліквідності полягає в об’єктивній оцінці її рівня по запланованих об’єктах інвестування з метою забезпечення необхідного рівня дохідності по них, який покриває можливу затримку грошового обороту при реінвестуванні капіталу.

ліквідності підприємства(можливість його швидкої реалізації при банкрутстві чи самоліквідації)

ліквідності активів(яка забезпечує поточну платоспроможність підприємства)

ліквідності запланованих об’єктів інвестування(яка забезпечує потенційну можливість швидкого реінвестування капіталу, якщо кон’юнктура фінансового ринку змінилася)

Приклади інвестицій з абсолютною ліквідністю

депозитні вклади до запитання, розміщені у найбільш надійних комерційних банках

державні короткотермінові облігації з високою ставкою дохідності (які високо котируються на фондовому ринку) і т.п.  

2.Компаундирування та дисконтування

Компаундирування є однією з груп завдань, щодо визначення зміни вартості грошей у часі.

Компаундирування — визначення майбутньої вартості грошей.

Просте компаундирування — визначення майбутньої вартості грошей вкладених одночасно на певний термін під певний процент.

FV_n = PV (1 + i) ⁿ = PV (FVIF_{i, n}).

FV – майбутня вартість; PV – теперішня вартість; n – період; і – відсотки.

Дисконтування — визначення поточної (теперішньої вартості грошей).

Дисконтування поділяється на визначення поточної вартості грошей отриманих у майбутньому одночасно (просте дисконтування) та отриманих у майбутньому через рівні проміжки часу.

Дисконтування отриманих у майбутньому через рівні проміжки часу можуть бути в кінці кожного періоду — це визначення теперішньої вартості звичайних ануїтетів, або РУ звичайної (відстроченої) ренти та на початку кожного періоду — це визначення РУ вексельної ренти.

Теперішня вартість – це сума, що є в наявності сьогодні і може зрости при певних умовах до майбутньої вартості. Дія визначення тепер вартості називається дисконтуванням. Процес дисконтування протилежний процесу компаундирування – визначення майбутньої вартості з теперішньої. Необхідність дисконтування виникає при придбанні короткострокових зобов’язань (векселів), розрахунки за якими здійснюються в майбутньому.

Формула дисконтування:

PV = FV * 1/ (1+in) – проста ставка %.

PV = FV * 1/ (1+i)ⁿ – складна ставка %.

Різниця між майбутньою і початковою вартістю називається дисконтом.

Процес визначення теперішньої вартості за умови визначеної майбутньої вартості називається дисконтуванням.

Розрізняють просте (математичне) та банківське дисконтування.

Математичне дисконтування передбачає:

Р = S/(1+in), де S — нарощувана сума.

1/(1 + in) = k_d — коефіцієнт дисконтування при простих відсотках;

Р = S/(1+in)ⁿ, — початкова сума вкладу при складних відсотках;

1/(1+i)ⁿ, — коефіцієнт при складних відсотках.

Банківське дисконтування:

для простих відсотків Р = S*(1 – d), де d – дисконт;

для складних відсотків Р = S*(1 – d) ⁿ

Ануїтет – рівномірні платежі чи надход-ня грошей ч/з однакові інтервали часу при використанні однакової % ставки. Представлення послідовності грошових потоків у виді ануїтету суттєво спрощує процес нарощування (дисконтування) вартості, дає можливість використати набір спрощених формул зі стандартними знаннями окремих спеціальних показників.

Компаундирування ануїтетів – визначення майбутньої вартості грошей, вкладених рівними частками через рівні проміжки часу під певний відсоток (звичайна рента, вексельна рента)

FVAn=PMT*(((1+i)^n-1)/i)

Звичайна рента – рента, вклади по якій проводяться у кінці кожного періоду. Вексельна рента – та, вклади по якій проводяться на початку кожного періоду.

FV=PV*(1+i/m)^(n*m),

де n – кількість років, m- кількість разів нарахування складного % у рік. З урахуванням інфляції:

FV=PV*((1+i)*(1+TI))^n,

де І - річний темп інфляції.

Дисконтування звичайної ренти - визначення теперішньої вартості грошей, отриманих у майбутньому через рівні проміжки часу в кінці кожного періоду

PVAn=PMT*(1/i-1/(i*(1+i)^n))

Дисконтування вексельної ренти - визначення теперішньої вартості грошей, отриманих у майбутньому через рівні проміжки часу на початку кожного періоду

PVAвекс = PMT*(1/i-1/(i*(1+i)^n))*(1+i)

ТЕМА 5. УПРАВЛІННЯ ПРИБУТКОМ

1. Зміст і задачі управління формуванням прибутку підприємства.

2. Операційний аналіз в управлінні прибутком

3. Управління розподілом прибутку підприємства.

1. Зміст і задачі управління формуванням прибутку підприємства.

Прибуток є показником, що формуєтьсяя на мікрорівні. Узагальнюючи в собі фінансові результати різних видів діяльності, прибуток формує одне з джерел сплати податків та поповнює джерела формування фінансових ресурсів підприємства.

Управління прибутком підприємства розпадається на дві важливі підсистеми: 1) управління формуванням прибутку; 2) управління розподілом прибутку.

Зміст управління формуванням прибутку:

- аналіз складу і структури прибутку підприємства;

- аналіз тенденції зміни обсягу і структури прибутку;

- розрахунок прибутку на основі факторного аналізу (абсолютні та якісні показники прибутковості);

- прогнозування отримання прибутку і визначення резервів його росту;

- здійснення оперативного контролю за формуванням прибутку.

Завдання управління формуванням прибутку:

- збільшення розміру отриманого прибутку в цілому і по окремих видах діяльності;

- зниження втрат прибутку в процесі його формування;

- збільшення розмірів прибутку, отримання якого пов’язане з основною діяльністю;

- стабільне отримання прибутку;

- прискорення отримання прибутку в часі.

виявлення резервів збільшення прибутку за рахунок виробничої діяльності, інвестиційних і фінансових операцій

виявлення резервів нарощування прибутку за рахунок оптимізації постійних і змінних витрат, обґрунтування облікової політики підприємства, цінової та податкової політики

оцінка прибутковості виробничої і комерційної діяльності

визначення підприємницького ризику

зміцнення конкурентних позицій підприємства за рахунок підвищення ефективності розподілу і використання прибутку

Рисунок 5.1. Цілі та завдання управління прибутком підприємства

Опер діяльність – це основна діяльність підприємства з метою якого воно було створене. При операційній діяльності формується три види операційного прибутку:

1) маржинальний прибуток = валовий операційний доход – непрямі податки – постійні операційні витрати;

2) валовий прибуток = валовий операційний доход – сукупна сума операційних витрат;

3) чистий прибуток = валовий операційний прибуток – сума податків, що сплачується за рахунок прибутку.

Механізм управління операційним прибутком пов‘язаний з показниками обсягу реалізації, доходів і витрат підприємства. При управлінні прибутком визначається обсяг реалізації продукції, який забезпечує беззбиткову операційну діяльність (точка беззбитковості).

Запас фінансової міцності = Загальний обсяг реалізації продукції в вартісному виразі, який забезпечує отримання валового операційного прибутку – обсяг реалізації в вартісному виразі, що забезпечує точку беззбитковості.

Фактори, що впливають на розмір операційного прибутку:

- обсяг реалізації продукції;

- сума і рівень чистого операційного прибутку;

- сума і рівень змінних операційних витрат;

- сума постійних операційних витрат;

- співвідношення між змінними і постій операційними витратами;

- сума податків, яка сплачується за рахунок прибутку.

Дата добавления: 2014-01-07