Внутрішні механізми нейтралізації фінансових ризиків

Принципи та політика управління фінансовими ризиками

Управління фінансовими ризиками підприємства являє собою процес передбачення і нейтралізації їх негативних фінансових наслідків, зв'язаний з їхньою ідентифікацією, оцінкою, профілактикою і страхуванням.

Управління фінансовими ризиками підприємства ґрунтується на визначених принципах, основними з яких є:

1. Усвідомленість прийняття ризиків.

2. Керованість прийнятими ризиками.

3. Незалежність управління окремими ризиками.

4. Порівнянність рівня прийнятих ризиків з рівнем прибутковості фінансових операцій.

5. Порівнянність рівня прийнятих ризиків з фінансовими можливостями підприємства.

6. Економічність управління ризиками.

7. Облік тимчасового фактора в управлінні ризиками.

8. Облік фінансової стратегії підприємства в процесі управління ризиками.

9. Облік можливості передачі ризиків.

Політика управління фінансовими ринками являє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає в розробці системи заходів щодо нейтралізації можливих негативних фінансових наслідків ризиків, зв'язаних зі здійсненням різних аспектів фінансової діяльності.

Формування і реалізація політики управління фінансовими ризиками передбачає здійснення наступних основних заходів:

1. Ідентифікація окремих видів ризиків, зв'язаних з фінансовою діяльністю підприємства.

2. Оцінка широти і вірогідності інформації, необхідної для визначення рівня фінансових ризиків.

3. Вибір і використання відповідних методів оцінки імовірності настання ризикової події по окремих видах фінансових ризиків.

4. Визначення розміру можливих фінансових утрат при настанні ризикової події по окремих видах фінансових ризиків.

5. Дослідження факторів, що впливають на рівень фінансових ризиків підприємства.

6. Установлення гранично припустимого рівня фінансових ризиків по окремих фінансових операціях і видам фінансової діяльності.

7. Вибір і використання внутрішніх механізмів нейтралізації негативних наслідків окремих видів фінансових ризиків.

8. Вибір форм і видів страхування („передачі") окремих фінансових ризиків підприємства.

9. Оцінка результативності нейтралізації й організація моніторингу фінансових ризиків.

Внутрішні механізми нейтралізації фінансових ризиків являють собою систему методів мінімізації їхніх негативних наслідків, що обираються і здійснюваних у рамках самого підприємства.

Система внутрішніх механізмів нейтралізації фінансових ризиків передбачає використання наступних основних методів.

1. Запобігання ризику. До числа основних з таких мір відносяться:

• відмовлення від здійснення фінансових операцій, рівень ризику по яких надмірно високий.

• відмовлення від використання У високих обсягах позикового капіталу.

• відмовлення від надмірного використання оборотних активів у низько ліквідних формах.

• відмовлення від використання тимчасово вільних грошових активів у короткострокових фінансових вкладеннях.

2. Лімітування концентрації ризику. Система фінансових нормативів, що забезпечують лімітування концентрації ризиків, може включати:

• граничний розмір (питома вага) позикових коштів, використовуваних у господарській діяльності.

• мінімальний розмір (питома вага) активів у високоліквідній формі.

• максимальний розмір товарного (комерційного) або споживчого кредиту, наданого одному покупцеві.

• максимальний розмір депозитного внеску, розташовуваного в одному банку.

• максимальний розмір вкладення коштів у цінні папери одного емітента

• максимальний період відволікання коштів у дебіторську заборгованість

3. Хеджування. Цей термін використовується у фінансовому менеджменті в широкому і вузькому прикладному значенні. У вузькому прикладному значенні термін хеджування характеризує внутрішній механізм нейтралізації фінансових ризиків, заснований на використанні відповідних видів фінансових інструментів (як правило, похідних цінних паперів — деривативів). У залежності від використовуваних видів похідних цінних паперів розрізняють наступні механізми хеджування фінансових ризиків:

• хеджування з використанням ф'ючерсних контрактів.

• хеджування з використанням опціонів.

• хеджування з використанням операції „своп".

4. Диверсифікованість.

• диверсифікованість видів фінансової діяльності.

• диверсифікованість валютного портфеля („валютного кошика") підприємства.

• диверсифікованість депозитного портфеля.

• диверсифікованість кредитного портфеля.

• диверсифікованість портфеля цінних паперів.

• диверсифікованість програми реального інвестування.

5. Розподіл ризиків. Механізм цього напрямку нейтралізації фінансових ризиків заснований на частковому їхньому трансферті (передачі) партнерам по окремих фінансових операціях.

• розподіл ризику між учасниками інвестиційного проекту.

• розподіл ризику між підприємством і постачальниками сировини і матеріалів

• розподіл ризику між учасниками лізингової операції.

• розподіл ризику між учасниками факторингової (форфейтингової) операції.

6. Самострахування (внутрішнє страхування).

• формування резервного (страхового) фонду підприємства.

• формування цільових резервних фондів.

• формування резервних сум фінансових ресурсів у системі бюджетів.

• формування системи страхових запасів матеріальних і фінансових ресурсів по окремих елементах оборотних активів підприємства.

• нерозподілений залишок прибутку, отриманої в звітному періоді.

7. Інші методи внутрішньої нейтралізації фінансових ризиків.

• забезпечення зажадання з контрагента по фінансовій операції додаткового рівня премії за ризик.

• одержання від контрагентів визначених гарантій.

• скорочення переліку форс-мажорних обставин у контрактах з контрагентами

• забезпечення компенсації можливих фінансових утрат по ризиках за рахунок системи штрафних санкцій, що передбачається

Дата добавления: 2014-01-07