Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Методи пізнання соціально-економічних процесів




Закони, принципи і категорії політичної економії

Економічні категорії – це абстрактні, логічні, теоретичні поняття, які в узагальненому вигляді виражають суттєві властивості економічних явищ і процесів. Наприклад: товар, власність, капітал, прибуток, ринок, попит та ін.

Особливості економічних категорій:

- відображають не природні властивості речей і предметів, а суспільні виробничі відносини як головний предмет політичної економії;

- мають об’єктивний характер через те, що вони відбивають об’єктивну дійсність і відносини, що існують поза нашою свідомістю;

- значна частина категорій політичної економії мають історичний характер. Це означає, що вони відповідають певним історичним умовам і відображають різні ступені економічного життя суспільства.

Економічні закони – відбивають найсуттєвіші, стійкі, постійно повторювані причинно-наслідкові взаємозв’язки і взаємозалежності економічних процесів і явищ. Закони виражають сутність економічних відносин.

Класифікація законів за часом дії:

- всезагальн і (функціонують у всіх економічних системах: закон зростання потреб, закон зростання продуктивності та ін.);

- загальні (функціонують у кількох економічних системах, де існують для них відповідні економічні умови);

- специфічні (функціонують лише у межах однієї економічної системи);

- стадійні (функціонують на окремих стадіях даної економічної системи).

Форми використання економічних законів:

· Емпірична форма пізнання та використання економічних законів - несвідоме, інтуїтивне використання економічних законів у своїй практичній діяльності.

· Наукова форма пізнання та використання економічних законів - свідоме використання економічних законів на основі їх вивчення, пізнання механізму їх дії, з метою підвищення ефективності економічної діяльності.

Властивості економічних законів:

- існують об’єктивно, тобто не залежать від волі і свідомості людей;

- відбивають причинно-наслідкові зв’язки процесів, що постійно повторюються (в цьому зв’язку один процес є причиною, інший – наслідком);

- мають історичний характер.

Економічні принципи – теоретичні узагальнення, що містять певні допущення, усереднення, які відображають загальні тенденції розвитку економічної системи. Як і економічні закони, вони теж відображають взаємозв’язки економічних явищ, але менш стійкі і мають менш обов’язковий характер.

Методологія політичної економії це галузь знань про методи, способи, і принципи дослідження соціально-економічних процесів і явищ.

Метод (від грецького metodos – шлях дослідження) – це сукупність прийомів, засобів і принципів, за допомогою яких досліджуються економічні категорії і закони функціонування та розвитку економічних систем. Методи пізнання соціально-економічних процесів класифікуються як:

загальнонаукові (використовуються всіма науками) і специфічні (застосовуються при дослідженні предмета певної науки);

емпіричні (ті, що ґрунтуються на фактах) і теоретичні (які є інструментом дослідження сутності явищ, розкриття основ їх функціонування і розвитку);

кількісні (в т.ч. статистичні і математичні: ґрунтуються на пізнанні кількісних властивостей об’єкта дослідження) і якісні.

· Діалектичний метод (від грецького dialektike – мистецтво міркування, мистецтво діалогу) — один з основних методів пізнання реальності, який ґрунтується на врахуванні усіх можливих точок зору на предмет дослідження. Всебічний аналіз різноманітних точок зору призводить до формування двох протилежних позицій, які прийнято визначати як тезу та антитезу. Діалектичний метод пізнання реалізується наступним чином. В процесі пізнання виокремлюється певне явище; формується щодо даного явища судження (точка зору), яке ідентифікується як теза; в процесі подальшого пізнання об’єкта формулюється антитеза – поняття, судження, зміст якого протилежний тезі. Останнім етапом в дослідженні об’єкта є пізнання взаємозв’язку між тезою та антитезою – пізнання синтезу. Таким є безперервний процес осягнення істини, що повторюється на вищому рівні. Використання діалектичного методу в аналізі соціально-економічних процесів має за мету:

– дослідження всіх існуючих сторін (варіантів) розвитку об’єкта;

– врахування всіх можливих точок зору (позицій) щодо нього;

– розгляд об’єкта дослідження як динамічної системи: в процесі зародження, розвитку, занепаду і відмирання;

– на основі всебічного аналізу об’єкта дослідження формулювання об’єктивних принципів його розвитку.

· Структурно-функціональний метод досліджує системний характер будь-якого соціально-економічного явища, аналізуючи функції всієї сукупності елементів, які взаємодіють в рамках цілісної системи. Цей метод акцентує увагу на характеристиках окремих структурних елементів системи та на функціональних зв’язках між ними.

У відповідності до структурно-функціонального методу визначаються певні закономірності функціонування об’єкта дослідження як цілісної системи. Серед них:

– цілісність системи, що виявляється в існуванні тісного взаємозв’язку між елементами даного утворення;

– здатність до набуття системою якісно-нових ознак, які не характерні для окремих її елементів;

– взаємодія елементів системи не лише один з одним, а й із середовищем;

– нерівномірність зовнішнього впливу на систему в залежності від напряму дії: на систему загалом чи на окремі її елементи;

– зміна всієї системи, що не є адекватною сумі змін її елементів;

– саморух системи (розвиток не від зовнішнього поштовху, а через внутрішній механізм), її спрямованість (загальна мета), організація та управління.

· Емпіричний та теоретичний методи пізнання. Емпіричний методвиходить з постулату, що формулювання принципів будь–якої науки ґрунтується на спостереженнях, фактах, які фіксуються, описуються, піддаються експерименту. В свою чергу, висунуті гіпотези піддаються перевірці також через факти або певні явища. На емпіричному рівні дослідження економічних процесів і явищ поверхневе, без розкриття глибинних сутнісних, причинно-наслідкових зв’язків. Дана форма пізнання при цілісному науковому підході доповнюється теоретичним методом, суть якого полягає в комплексному використанні і розвитку існуючого понятійного апарату, системному використанні філософських і загальнаукових принципів, законів діалектики, внаслідок чого досліджуються сутнісні, глибинні закономірності розвитку економічних процесів, розкриваються причинно-наслідкові зв’язки. Емпіричний і теоретичний методи доповнюють один одного.

· Метод наукової абстракції (від лат. abstractio — віддалення) полягає в уявному виділенні найбільш суттєвих ознак досліджуваного явища і відхиленні (абстрагуванні) від несуттєвих сторін, тимчасових чи випадкових явищ, що дозволяє вивчати процес в «чистому» вигляді, розкрити його сутність, не відволікаючись на другорядні, неістотні ознаки. За його допомогою формується ідеальний образ реальності.

· Індукція – це метод пізнання від окремого до загального, від знання нижчого рівня до знання вищого рівня. Пізнання починається з нагромадження та систематизації фактів, на основі яких потім формулюється загальна теорія: певні принципи, закони, поняття.

· Дедукція – метод пізнання від загального до одиничного. На основі логіки, інтуїції, спираючись на вже з’ясовані сутнісні ознаки економічних явищ і процесів формулюється гіпотеза щодо нових чинників чи зв’язків, яка перевіряється за допомогою фактів, а потім приймається або відхиляється як невірна.

· Аналіз і синтез – методи пізнання, що взаємно передбачають, обумовлюють і доповнюють один одного. При аналізі – об’єкт дослідження розкладається на складові частини, кожна з яких вивчається окремо. При синтезі – відбувається об’єднання різних елементів, сторін об’єкта в єдине ціле з урахуванням взаємозв’язків між ними. Залежно від ступеня пізнання об’єкта і глибини проникнення у його сутність використовуються декілька видів аналізу і синтезу:

прямий, або емпіричний аналіз і синтез на стадії поверхневого ознайомлення з об’єктом;

зворотний, або елементарно-теоретичний аналіз і синтез на стадії встановлення зв’язків детермінації;

структурно-генетичний аналіз і синтез на стадії осягнення сутності явища.

· Історичний метод вивчає процеси, що характеризують історію розвитку суспільства, у тій історичній послідовності у якій вони виникли, розвивались і змінювались один за одним у житті.

· Логічний метод досліджує економічні процеси в їхній логічній послідовності, прямуючи від простого до складного, звільняючись при цьому від історичних випадковостей, відхилень не властивих цьому процесові. За словами Ф. Енгельса, логічне – це те ж саме історичне, тільки очищене від випадковостей, повторів і зигзагів, що супроводжують історію суспільства.

· Економічне моделювання – побудова уявного об’єкта, який імітує реальний об’єкт, характеристики якого, числові чи фізичні, максимально наближені до оригінала. Моделювання економічних процесів і явищ здійснюється на основі їх формалізованого опису за допомогою математики й економетрики з використанням формул, графіків, логічних виразів. Моделювання дозволяє глибше дослідити основні риси й закономірності розвитку реального об’єкта пізнання. Застосовується для: пояснення станів і принципів функціонування економічних об’єктів; для вирішення конкретних проблем розвитку економіки; для прогнозування розвитку та управління економічними об’єктами та процесами на основі встановлення функціональних зв’язків і розрахунку параметрів залежності між ними.

· Економічний експеримент – штучне відтворення економічних процесів і явищ з метою вивчення їх за оптимально сприятливих умов для подальшого практичного впровадження. За допомогою експеримента: з’ясовуються причинно-наслідкові зв’язки між різноманітними економічними, соціальними та іншими чинниками; перевіряється на практиці обґрунтованість наукових гіпотез, принципів, законів; визначається дієвість і ефективність заходів економічної політики, спрямованих на досягнення визначених цілей.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 1620; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.009 сек.