Прибуток як економічна категорія

Витрати виробництва, їх сутність і види.

Витрати виробництва – це грошове вираження витрат виробника на придбання виробничих ресурсів, у результаті яких здійснюється виробництво і реалізація продукції.

До виробничих ресурсів відносяться:

- робоча сила – це особистий фактор виробництва;

- засоби виробництва (предмети і засоби праці)- це матеріально-речовий фактор виробництва.

Види витрат виробництва:

- зовнішні (або явні) - це витрати на оплату економічних ресурсів, постачальники яких не є власниками фірми (грошові витрати на придбання сировини, палива, обладнання, трудових і транспортних послуг і т.д.). Саме ця сума витрат обліковується бухгалтерією;

- внутрішні (або неявні) – витрати фірми на використання власних (неоплачуваних) ресурсів. Неявні витрати включають недоотримані підприємцем доходи при найвигіднішому альтернативному застосуванні власних ресурсів;

- економічні – витрати, які повинен здійснити виробник, щоб відволікти ресурси від альтернативного їх використання. Це сума явних та неявних витрат фірми. Економічні витрати відрізняються від зовнішніх на величину альтернативної вартості власних ресурсів.

Відповідно до даних видів витрат виокремлюють бухгалтерський та економічний підхід до врахування витрат фірми:

бухгалтерський підхід - передбачає включення в затрати тільки зовнішніх витрат;

економічний підхід - передбачає врахування зовнішніх та внутрішніх витрат, пов’язаних з можливістю альтернативного використання ресурсів.

В економічній теорії існують різні концепції прибутку.

Меркантилісти вважали, що прибуток виникає в сфері обігу, а його безпосереднім джерелом є зовнішня торгівля. Представники класичної політичної економії А.Сміт і Д.Рікардо визначали прибуток як частину вартості, що залишається після вирахування заробітної плати. Автор теорії трьох факторів Ж.-Б.Сей визначив прибуток як результат функціонування трьох факторів виробництва: праці, землі, капіталу, які приносять дохід своєму власнику у формі процента (доходу на капітал) та підприємницького доходу (винагороди за талант, діяльність і керівництво процесом виробництва). Дж.Мілль визначив прибуток як винагороду підприємця за утримання від споживання. К.Маркс визначив прибуток як дохід капіталіста, що виникає в результаті експлуатації найманих робітників і привласнення додаткової вартості. Сучасні західні дослідники трактують прибуток форму доходу підприємця за його послуги, ініціативу в поєднанні економічних ресурсів; винагороду за новаторство, управлінський талант; плату за ризик у підприємницькій діяльності.

З кількісної точки зору прибуток – це чистий дохід підприємця на вкладений капітал, різниця між загальною виручкою від реалізації (валовим доходом) і сукупними витратами фірми.

PR=TR-TC,

де PR — прибуток фірми; TR — виручка від реалізації; ТС — сукупні витрати.

Види прибутку:

– бухгалтерський прибуток;

– економічний прибуток;

– нормальний прибуток;

– монопольний прибуток.

Бухгалтерський прибуток - це різниця між валовим доходом (виручкою від реалізації продукції) та бухгалтерськими (зовнішніми) витратами виробництва.

Нормальний прибуток – це мінімальний дохід, який стимулює підприємця продовжувати справу, залишаючись у певній сфері бізнесу. Нормальний прибуток входить до складу внутрішніх витрат фірми.

Економічний прибуток визначається як різниця між валовим доходом та економічними (зовнішніми і внутрішніми, включаючи нормальний прибуток) витратами виробництва. Економічний прибуток як правило перевищує нормальний прибуток в результаті кращого застосування економічних ресурсів, вибору оптимального варіанту їх поєднання, застосування інновацій. Зростання прибутку вище нормального провокує приплив капіталів в дану сферу діяльності і, як наслідок, зниження ринкових цін. Це призводить до зникнення економічного прибутку і відтоку капіталів у інші прибуткові сфери діяльності. Наслідком є зниження пропозиції товарів, підвищення ринкових цін і збільшення економічного прибутку. Такий механізм є дійсним лише в умовах конкуренції і відсутності бар’єрів до переміщення капіталу.

Монопольний прибуток – це прибуток фірми, яка займає монопольне (виключне) становище на ринку.

Маса прибутку – це абсолютний розмір прибутку в грошовому вираженні.

Норма прибутку характеризує ступінь прибутковості капіталу і визначається як відсоткове відношення маси прибутку до всього авансованого капіталу.

П ' = П / К × 100%

де П' - норма прибутку; П - маса прибутку; К - величина авансованого капіталу.

Біль широко використовується показник рентабельності, який набуває важливого значення при визначенні конкурентоспроможності підприємства в умовах ринкової економіки:

Р = П / (с/б) ×100%

де с/б – собівартість продукції;

П – маса прибутку;

Р – рентабельність.

Розрізняють:

– рентабельність виробництва;

– рентабельність продукції;

– рентабельність основних і оборотних активів;

– рентабельність інвестицій.

Функції прибутку:

– стимулююча: бажання отримати прибуток стимулює до підприємницької діяльності, до виробництва товарів і послуг, які користуються попитом на ринку, до впровадження інновацій, скорочення витрат, підвищення якості продукції;

– регулююча: розмір прибутку є орієнтиром для виробника. Через механізм попиту, ціни і переливу капіталу узгоджується структура виробництва і споживання;

– прибуток є матеріальною основою до розширення виробництва і його модернізації;

- координації: це механізм узгодження інтересів підприємця, окремого колективу, найманого робітника і суспільства в цілому.

Дата добавления: 2014-01-07