Економічні основи конкуренції

Конкуренція – (від лат. сoncurrentia - змагання) - економічне суперництво і боротьба між товаровиробниками та продавцями товарів і послуг за найвигідніші умови виробництва і збуту продукції, за привласнення найбільших прибутків, в процесі якого стихійно регулюються пропорції суспільного виробництва. Основним завданням конкуренції є завоювання ринку у боротьбі за споживача, перемога над конкурентами, забезпечення сталого прибутку. Позитивні риси конкуренції проявляються в наступному: вона є рушійною силою ринкової економіки. В умовах конкуренції перемагає тільки той виробник, хто створює якісну продукцію і (або) продукцію з найменшими витратами виробництва. Це спонукає виробників до використання науково-технічних досягнень, запровадження передових технологій; корисність конкуренції для суспільства проявляється у стимулюванні економії матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, постійному оновленні асортименту продукції.

Негативні риси конкуренції в сукупності характеризують це явище як протистояння, боротьбу, суперництво за найбільш вигідні умови виробництва та збуту товарів і полягають у наступному: відбувається диференціація виробників і витіснення дрібного капіталу великим; наявність підприємств з різним ступенем ефективності супроводжується банкрутством одних і збагаченням інших, зростанням безробіття, посиленням інфляції; диференціація фізичних і розумових здібностей людей як носіїв робочої сили призводить до майнового розшарування населення що посилює соціальну напругу в суспільстві.

Закон конкуренції - об'єктивний економічний закон розвинутого товарного виробництва, який виражає внутрішньо необхідні сталі і суттєві зв'язки між відокремленими товаровиробниками в їх боротьбі за одержання найбільшого прибутку, внаслідок чого вони змушені знижувати витрати виробництва, поліпшувати якість товарів і послуг.

Форми конкурентної боротьби:

- цінова конкуренція – боротьба між товаровиробниками за споживача шляхом зменшення витрат виробництва, зниження цін на товари і послуги без істотної зміни їх якості і асортименту. Вона здійснюється багатьма способами: зниження цін, локальні зміни цін; сезонний розпродаж; надання більшого обсягу послуг за існуючими цінами; подовження термінів споживчого кредиту;

- нецінова конкуренція – боротьба між товаровиробниками шляхом досягнення вищої якості продукції, поліпшення умов продажу (за незмінних цін), технічного рівня, технологічної довершеності виробництва. Серед методів нецінової конкуренції виділяють: підвищення якості та надійності продукту; вдосконалення методів збуту; надання послуг; розширення сфери післяпродажного обслуговування; подовження терміну гарантії служби виробів; надання споживчих кредитів, використання реклами тощо;

- сумлінна конкуренція, основними методами якої є: зниження цін; підвищення якості продукції; розвиток до- й післяпродажного обслуговування; створення нових товарів і послуг з використанням досягнень НТП;

- несумлінна (нечесна) конкуренція вирізняється нецивілізованими методами боротьби з конкурентами серед яких: економічне (промислове) шпигунство; підробка (фальсифікація) продукції конкурентів; підкуп і шантаж; обдурювання споживачів; фінансові махінації з діловою звітністю; валютні махінації; підкуп чиновників державного апарату з метою отримання урядових контрактів; приховування дефектів тощо;

- внутрішньогалузева конкуренція представляє собою боротьбу між товаровиробниками в одній галузі виробництва за зниження витрат виробництва, цін, поліпшення якості продукції, розширення ринків збуту тощо. Внаслідок внутрігалузевої конкуренції різні індивідуальні вартості товарів перетворюються на єдину ринкову вартість. Підприємства, на яких індивідуальна вартість товарів нижча від ринкової, отримують додатковий прибуток, а ті, на яких вона вища, не можуть відшкодовувати власні витрати, поступово втрачають свої позиції на ринках збуту і банкрутують;

- міжгалузева конкуренція, яка зумовлена наявністю відмінностей норм прибутку в різних галузях виробництва, представляє собою конкурентну боротьбу між товаровиробниками різних галузей промисловості за ринки збуту, сфери вкладання капіталу, величину прибутку. З метою отримання найбільшого прибутку підприємці вкладають капітали у найприбутковіші галузі промисловості, що спричиняє переливання капіталу з галузей з низькою нормою прибутку в галузі з вищою.

Дата добавления: 2014-01-07