Витрати домогосподарств

Дохід, що залишається у розпорядженні споживача після внесення податків та інших виплат може використовуватися на споживання та на заощадження.

Споживання домогосподарств – це придбання товарів особистого користування, тобто купівля продуктів харчування, одягу, взуття, меблів, предметів культури, побуту, автомобілів, витрати на соціально-культурні і побутові послуги.

Згідно класифікації споживчих витрат, що застосовується в Україні, виокремлюють витрати на:

продовольчі товари, непродовольчі товари, послуги.

Міністерство торгівлі США пропонує іншу класифікацію споживчих витрат: товари короткострокового користування, товари довгострокового користування, послуги.

Структура витрат населення є важливим показником розвитку країни. За певної міри умовності, при порівнянні структури споживчих витрат населення України та США маємо:

Класифікація витрат	Україна	США
товари короткострокового користування	76%	14%
товари довгострокового користування	1,2%	32%
послуги	22%	54%

У відповідності до закону Енгеля дана структура витрат населення України, в якій переважають продовольчі товари та товари короткострокового користування свідчить про низький рівень доходів.

Закон Енгеля – у міру зростанням доходів сім’ї знижується питома вага витрат на харчування та одяг, частка витрат на житло та комунальні послуги змінюється в меншій мірі, частка витрат на нематеріальні послуги суттєво зростає.

Витрати домогосподарств на споживання обумовлені дією ефекту доходу, ефекту заміщення, існуванням споживчого надлишку.

Ефект доходу виражає вплив зміни ціни на реальний дохід споживачів. Якщо рівень цін зростає, а грошові доходи сталі, то реальні доходи домогосподарств зменшуються і навпаки.

Ефект заміни описує ситуацію, коли зростання ціни на товар супроводжується намаганням споживачів замінити його іншим товаром з аналогічними властивостями (товаром замінником: каву – чаєм, масло –маргарином тощо).

Споживчий надлишок – розрив між загальною корисністю блага і його ринковою вартістю, що виражається додатковою вигодою для домогосподарства. Ця вигода виникає, бо споживач отримує більше ніж платить внаслідок дії закону спадної граничної корисності.

Заощадження – це та частина доходу, що залишається у розпорядженні домогосподарства після сплати особистих податків та здійснення витрат на споживання.

Причини заощадження:

- забезпечення доходу на „гірший” день (самострахування);

- отримання прибутку від вкладів (депозитні вклади в банках, купівля цінних паперів тощо);

- акумулювання грошових ресурсів з метою придбання в майбутньому споживчих товарів.

Для забезпечення макроекономічної рівноваги все що виробляється має споживатися. Надлишок нереалізованих товарів призводить до скорочення виробництва і як наслідок до скорочення доходів. Частина доходу, яка не споживається (заощадження), має бути трансформована в інвестиції. Це можливо в разі здійснення заощаджень у придатній до інвестування формі - банківських депозитів. В цьому випадку скорочення споживчого попиту буде компенсовано зростанням інвестиційних витрат.

Дата добавления: 2014-01-07