Опорний конспект лекції

Розділ 13. Зайнятість, відтворення робочої сили та їх регулювання державою.

Програмна анотація

Зайнятість: сутність, форми та ефективність. Безробіття, його види і наслідки. Ринок праці. Попит на робочу силу. Фактори попиту. Пропозиція робочої сили. Фактори пропозиції. Стан рівноваги ринку праці. Вартість робочої сили. Ціна праці. Заробітна плата: сутність та форми. Сутність і механізм державного регулювання зайнятості. Теорії зайнятості і безробіття.

Зайнятість як економічна категорія– це сукупність економічних, соціальних і правових відносин з приводу забезпечення працездатного населення робочими місцями та створення умов для їх діяльності, пов’язаної із задоволенням особистих і суспільних потреб, яка приносить їм дохід у грошовій і іншій формах.

Характеристики робочої сили:

- Кількісні параметри: працездатне населення; економічно активне населення; кількість працюючих (зайнятих); кількість населення допрацездатного віку (потенційна робоча сила); вікова структура зайнятого населення; гендерна структура зайнятого населення.

- Якісні параметри: стан фізичного розвитку (стан здоров’я); рівень освіти; рівень кваліфікації; здатність самовдосконалюватися в процесі розвитку (перекваліфіковуватись); здатність вдосконалювати предмети і засоби праці; інноваційна культура (здатність до сприйняття та продукування інновацій).

Структура працездатного населення:

- економічно активне населення: працюючі (населення обох статей, яке протягом певного періоду забезпечує пропозицію робочої сили для виробництва товарів і послуг); безробітні (громадяни, які не працюють, але активно шукають роботу);

- добровільно непрацюючі: працездатне населення, яке не бажає працювати і не шукає роботу за даних умов праці та рівня заробітної плати.

Рівень використання трудових ресурсів характеризується співвідношенням між кількістю працездатного населення (чи економічно активного населення) і кількістю зайнятих.

Основні характеристики зайнятості:

· Повна зайнятість – передбачає забезпечення роботою усіх, хто здатен і бажає працювати (усього економічно активного населення). Повна зайнятість – це ситуація, коли трудові та інші виробничі ресурси використовуються повністю, економіка країни функціонує на межі своїх виробничих можливостей. Показник повноти зайнятості: відношення кількості зайнятих до загальної кількості працездатного населення.

· Неповна зайнятість – стан, коли економіка не може забезпечити всіх бажаючих працювати роботою. При цьому певна кількість робочої сили (працездатного населення) вимушено залишається без роботи.

· Раціональна зайнятість характеризує таку кількість зайнятих і їх структуру, що: забезпечуютьсуспільно корисний характер праці; сприяють формуванню оптимальної структури виробництва. В умовах раціональної зайнятості робоча сила розподілена між секторами економіки у відповідності до існуючих потреб та з урахуванням перспектив технологічного розвитку; працівники вмотивовані до підвищення своїх професійно – кваліфікаційних здібностей.

· Ефективна зайнятість – це інтегрований показник повноти та раціональності використання робочої сили. Це зайнятість, що задовольняє потребам суспільного виробництва за кількістю і якістю робочої сили і забезпечує найбільший обсяг виробництва.

· Фактична зайнятість – існуюча в даний момент зайнятість, що характеризується водночас елементами ефективного і неефективного розподілу робочої сили.

Форми зайнятості:

· Стандартна повна (традиційна) зайнятість характеризується роботою лише на одному підприємстві, у виробничому приміщенні роботодавця; стандартним навантаженням протягом дня, тижня, року.

· Нетипові форми зайнятості характеризуються нестандартними умовами праці, ненормованістю робочого часу і є, по суті, прихованими формами безробіття. До них відноситься:

- часткова зайнятість (регулярна зайнятість за наймом при скороченій тривалості робочого дня, неділі і т.д.);

- тимчасова зайнятість (характеризується обмеженим терміном трудового договору);

- випадкова зайнятість (характеризується нерегулярністю і різноманітністю трудової діяльності).

· Самозайнятість, до якої належать: підприємці – організатори власного виробництва; працівники, що працюють не за наймом; співвласники колективних підприємств; господарі особистих підсобних господарств.

Безробіття — соціально-економічне явище, пов'я­зане з перевищенням пропозиції робочої сили відносно попиту на неї; стан незайнятості частини економіч­но активного населення. Безробітною вважається особа_, яка досягла законодавчо встановленого віку, не працює за гро­шову винагороду і докладає активних зусиль її знайти.

Типи безробіття:

- Добровільне безробіття виникає внаслідок того, що робітники не хочуть працювати за пропоновану їм заробітну плату, але стали б до роботи, якби вона була вищою.

- Фрикційне безробіття зумовлене мобільністю робочої сили - рухом робочої сили через невідповідність рівня заро­бітної плати або умов праці вимогам робітників; територіальним переміщеннями населення; зміною виду діяльності і необхідністю певного часу для пошуку відповідного нового місця роботи.

- Структурне безробіття виникає як результат змін попиту на окремі професії внаслідок структурних зрушень в економіці.

Дані типи безробіття виникають внаслідок закономірних процесів, що відбуваються в економіці і формують оптимальний резерв робочої сили на рівні природного безробіття.

- Циклічне(кон’юнктурне) безробіття пов'язане зі спадами ділової активності в умовах циклічних коливань. Воно виникає в ре­зультаті зниження попиту на працю внаслідок падіння сукупного попиту на продукцію і негнучкості ре­альної заробітної плати в бік її зниження.

- Часткове безробіття, коли громадяни вимушені працювати неповний робочий день через відсутність роботи.

- Приховане безробіття виявляється в існуванні нетипових форм зайнятості та перевищенні фактичної зайнятості над раціональною зайнятістю (понад потребу в робочій силі);

- Технологічне безробіття, пов’язане з витісненням із виробництва живої праці та заміни її автоматичним обладнанням під впливом науково-технічного прогресу

Рівень фактичного безробіття визначається процентним відношен­ням числа офіційно зареєстрованих безробітних до чисель­ності економічно активного населення.

Р_{б =} Б / Н_{е.а. · 100 %}

де Р₆ — рівень фактичного безробіття; Б — чисельність безробітних; Н_е.а. — чисельність економічно активного населення.

Наслідки безробіття: недовиробництво ВВП; зростання державних витрат на утримання безробітних; зниження життєвого рівня громадян; втрата кваліфікації безробітними; погіршення стану здоров’я, морального і психологічного клімату; зростання соціальної напруги, злочинності, психічних захворювань та інших соціальних патологій.

Закон Оукена визначає вплив рівня безробіття на обсяги виробництва ВВП: в ситуації, коли фактичний рівень безробіття перевищує природний рівень на 1%, виробництво ВВП знижується на 2,5% від потенційно можливого обсягу ВВП, що досягається в умовах повної зайнятості.

Ринок праці та особливості його функціонування:

Ринок праці як економічна категорія являє собою систему економічних і правових відносин між продавцями (власниками) робочої сили і її покупцями (роботодавцями) з приводу купівлі-продажу специфічного товару - робочої сили. На ринку праці (як і на будь-якому іншому ринку товарів і послуг) діє закон попиту і пропозиції, який визначає рівень заробітної плати (ціну робочої сили).

Функції ринку праці:

- забезпечує формування механізму конкуренції (використовуються найбільш здібні й кваліфіковані);

- забезпечує раціональне розміщення трудових ресурсів;

- стимулює робітників до зростання своєї кваліфікації, розумових здібностей (від якості робочої сили залежить заробітна плата);

- визначає залежність між результатом праці і оплатою;

- встановлює рівноважну ціну робочої сили в залежності від співвідношення попиту та пропозиції на неї.

Пропозиція робочої сили характеризується чисельністю осіб, які потребують працевлаштування за кожного можливого рівня оплати праці.

Чинники, що визначають пропозицію робочої сили: чисельністю економічно активного населення; професійно – кваліфікаційними якостями робочої сили; вартістю засобів існування, необхідних для забезпечення працездатності людини (цінами на споживчі товари і послуги); звичками, традиціями, релігією; державним регулюванням ринку праці і впливом профспілок.

Величина пропозиції робочої сили напряму залежить від рівня ціни робочої сили, тобто заробітної плати. Висхідна крива пропозиції робочої сили характеризує пряму залежність між цими показниками.

Попит на робочу силу – це платоспроможна потреба робото­давців в працівниках певної професії і квалі­фікації.

Чинники, що визначають попит на робочу силу: чисельності покупців робочої сили; сукупного попиту в економіці; технічної оснащеності виробництва та можливостей певної взаємозамінності живої праці і знарядь праці (залежно від рівня цін на них); продуктивності праці; ринкової вартості товару, що створюється робочою силою.

Величина попиту на робочу силу визначається рівнем ціни робочої сили, тобто заробітної плати. Спадна крива попиту на робочу силу характеризує зворотну залежність між цими показниками.

Рис.13.1. Механізм взаємодії попиту і пропозиції на ринку праці.

Точка перетину кривих попиту та пропозиції робочої сили характеризує досягнення рівноваги на ринку праці – ситуацію, коли за даного рівня заробітної плати кількість бажаючих працювати дорівнює величині попиту на робочу силу. У ситуації, коли пропозиція робочої сили перевищує попит на неї, з'являється надлишок робочої сили, тобто безробіття. В випадку перевищення попиту на робочу силу над пропозицією виникає дефіцит робочої сили (див. рис. 13.1.).

Вартість робочої сили визначається вартістю засобів існування, необхідних для відтворення працівника та членів його сім’ї.

Споживча вартість робочої сили полягає у її здатності створювати вартість більшу, ніж її власна.

Механізм ціноутворення на ринку праці:

- Ціна робочої сили визначається на основі співвідношення попиту і пропозиції робочої сили.

- Держава регулює мінімальну заробітну плату у відповідності до прожиткового мінімуму - вартості мінімально необхідного набору продуктів харчування та витрат на непродовольчі товари і послуги, що відповідають за структурою бюджетам низькодохідних сімей.

- Ціна робочої сили має покривати затрати на її відтворення (матеріальні: їжа, житло, одяг; духовні: освіта, культура, медицина, професійне вдосконалення).

Дата добавления: 2014-01-07