Особистісно-моральні якості працівника соціальних служб

Тема №8

Основні питання

1. Соціальний працівник як особистість і професіонал.

2. Структура особистісних якостей соціального працівника.

3. Характеристики окремих особистісних рис соціального працівника.

Кваліфікаційний рівень соціального працівника залежить не тільки від знань, умінь, навичок, а й від морального образу, який визначає його особистісні якості. Професійний рівень соціальної роботи вимагає, щоб цю професію обирали люди з особливими особистісними якостями. Діяльність соціального працівника, соціального педагога - це зона довір'я між людьми, шлях до їх взаєморозуміння, взаємодопомоги і взаємо відповідальності. Особистісно-моральні якості соціального працівника повинні забезпечувати його професійну придатність.

Професійна необхідність творчого підходу до вирішення моральних проблем вимагає наявності внутрі­шньої потреби діяти завжди високоморально, регулювати свої дії з урахуванням моральних норм та системи ціннос­тей. При цьому моральна потреба та моральна мотивація діяльності характеризують соціального працівника як особистість.

Моральна поведінка соціального працівника визнача­ється певними моральними і душевними якостями його особистості, які поєднують загальнолюдські та специфічні професійні моральні якості, Основними у визначенні морального образу особистості соціального працівника є уявлення про обов'язок, справедливість, совість, честь, добро і зло. Морально-етичний образ соціального праців­ника формується під впливом традицій, принципів соціальної роботи, принципів етики соціальної роботи.

Розкриваючи особистість соціального працівника, С.Б. Єлканов, Ю.Н. Кулюткін, А.К. Маркова, Р.В. Овчарова, О.І. Холостова та інші пропонують певні структури його якостей. В цілому особистісні якості спеціаліста соціальних служб можна поділити на групи:

- професійно необхідні якості готовності до соціальної діяльності;

- соціально-психолого-педагогічні якості, необхідні у практичній діяльності (роботі з клієнтом або групою клієнтів, взаємодії з колегами);

- якості, необхідні для професійного та особистісного зрос­тання соціального працівника, його самовдосконалення.

До першої групи відносяться психологічні характери­стики, загальнопедагогічні якості, які виступають складо­вою частиною придатності особистості до даного виду діяльності. Сюди включаються вимоги, які ставляться до соціального працівника професійною діяльністю:

- до професійної самосвідомості (комплекс уявлень про себе як професіонала; мотивація, спрямування)

- до пізнавальних процесів (сприйняття, пам'ять, мислення, уявлення тощо);

- до емоційно-вольових процесів та психоемоційних станів (стриманість, стабільність, стресостійкість, самовладання, життєрадісність, цілеспрямованість, наполегливість, рішучість, активність та інші).

До другої групи належать:

- професійно важливі якості - індивідуальний стиль діяльності та спілкування, стійке поєднання завдань, засобів та способів соціальної діяльності, здатність до активного впливу на клієнта та залучення всіх можливостей з метою вирішення його проблем;

- творчий потенціал особистості (комплекс унікальних здібностей, в тому числі креативних, який дозволяє вирішувати соціальні завдання на нестандартному рівні).

До третьої групи особистісних якостей відносять:

- психолого-педагогічні якості спрямовані на створення ефекту особистої привабливості (комунікабельність, емпатичність, зовнішня привабливість, красномовність);

- індивідуальні психологічні властивості (темперамент, характер, психічні процеси та стани, здатність володіти собою);

- психоаналітичні якості - самокритичність, адекватна самооцінка та рівень домагань, здатність до самоаналізу, саморегуляції, самоконтролю поведінки та інші.

Стиль поведінки соціального працівника, який формується під впливом його особистісних якостей, професійних та індивідуальних цінностей та інтересів, чинить великий, вплив на всю систему відношень. Мотиви діяльності соціального працівника характеризують його особистісні якості, які опосередковано проявляються у соціальній роботі як його інтереси.

Важливими для соціального працівника є наступні особистісні характеристики:

§ гуманістична спрямованість особистості (чесність, любов до людей, доброта, емпатія);

§ особиста і соціальна відповідальність (совість, об'єктивність, самокритичність);

§ почуття власної гідності та повага гідності інших людей (тактовність, уважність, спостережливість, терпимість, ввічливість);

§ готовність зрозуміти інших та прийти на допомогу (терпіння, комунікабельність, справедливість);

§ емоційна стійкість (витримка, самовладання, оптимізм, життєрадісність);

§ особиста адекватність та соціальна адаптивність (самооцінка, сила волі, прагнення до самовдосконалення, творче мислення).

Основними особистісно-моральними якостями соціального працівника є наступні риси.

Чесність - уміння спеціаліста говорити правду, необхідні у великому й у малому.

Совість - почуття і усвідомлення моральної відпові­дальності за свою поведінку і вчинки перед самим собою, перед навколишніми людьми, суспільством; моральні переконання, принципи, погляди особистості.

Об'єктивність - неупередженість пізнання, відповідність його об'єктивній дійсності. Синонім істинності в науці, у моральних стосунках - правдивості.

Справедливість - неупередженість, безсторонність, відповідність моральним і правовим нормам людських стосунків.

Тактовність - почуття міри, вміння вибрати правильний підхід до кого-небудь, делікатність у поведінці, уміння особи вести себе належним чином, виявляючи повагу до інших і зберігаючи почуття власної гідності.

Уважність і спостережливість — спрямованість і зосе­редженість на певних об'єктах при одночасному абст­рагуванні від інших; дослідження предметів та явищ об'єктивної дійсності, який полягає в їх навмисному і цілеспрямованому сприйманні; необхідні соціальному працівнику у його щоденній практичній діяльності.

Терпимість - здатність терпимо, поблажливо ставитися до чужих звичок, звичаїв, поглядів.

Витримка і самовладання - вияви вольових рис характеру людини, що полягає у здатності свідомо керувати влас­ними почуттями, настроями і приводити їх у відповідність з конкретними життєвими ситуаціями.

Самокритичність - вияв творчої активності людини, показник її ідейно-політичної і громадянської зрілості, відповідальності перед суспільством, колективом, своєю совістю.

Адекватність самооцінки - рівень судження людини про міру наявності у неї тих чи інших якостей, властивостей у співвідношенні їх з певним еталоном, зразком.

Терпіння - необхідне у повсякденній діяльності, оскільки багато з клієнтів важкі у спілкуванні з вікових, емоційних та інших причин.

Комунікабельність - здатність до спілкування з іншими людьми, товариськість. Не є природженою, формується в процесі життя і діяльності в соціальній групі (колективі).

Сила волі необхідна соціальному працівнику у практич­ній діяльності для виконання об'єктивно необхідних дій, здатність не відступати перед перешкодами, що виникають у процесі діяльності, і доводити почату справу до кінця.

Емпатія (співпереживання) - розуміння відношень, почуттів, психічних станів іншої особи - досягнення емоційного стану, проникнення у переживання іншої людини.

Творче мислення - невід'ємна характеристика соціального працівника, який у кожному конкретному випадку повинен приймати оптимальне рішення, враховуючи найменші нюанси справи, для досягнення найвищого результату.

Якості особистості соціального працівника багато в чому визначають успіх його взаємодії з клієнтом і є необхідною умовою його професійної придатності. Форму­вання моральних якостей відбувається шляхом засвоєння духовних цінностей суспільства і професії, перетворення їх у процесі діяльності в переконання і потреби. Якості особистості соціального працівника, виявлені стосовно клієнта, його оточення і всього суспільства, сприяють підвищенню рівня суспільної моральності і тим самим - вирішенню ряду соціальних проблем.

Особистість соціального працівника цілісна. Якості, яких вимагає від спеціаліста професійна діяльність, не зникають за межами закладу соціального захисту, вони живуть у його поведінці й діях постійно, у будь-яких ситуаціях і відношеннях, формуючи у громадській думці образ соціального працівника як високоморальної особистості.

Дата добавления: 2014-01-07