Етикет соціального працівника

Тема №12

Основні питання

1. Етикет у соціальній роботі. Принципи етикету.

2. Спілкування як фактор професійної майстерності соціального педагога.

3. Імідж соціального працівника.

Етикет (з франц. ярлик, етикетка) - сукупність правил поведінки, що стосуються зовнішнього прояву ставлення до людей (поводження з оточуючими, форми поведінки та привітання, поведінка в громадських місцях, манери та одяг) (12, 279). Термін "етикет" у сучасному розумінні цього слова вперше був використаний на одному з прийомів короля Людовіка XIV, коли придворним та запрошеним були подані карточки (етикетки) з переліком правил поведінки при дворі.

Етикет є феноменом, обумовленим культурно та історично. Разом із зміною суті суспільних відносин змінюється і їх форма, що відображена в етикеті. Сучасний етикет став простішим, практичним, демократичним та універсальним порівняно з етикетом попередніх століть.

У діяльності сучасного спеціаліста етикет відіграє все важливішу роль, сприяючи розвитку конструктивних, доброзичливих відношень з партнерами. Дотримання етикету сприяє створенню творчої атмосфери у трудовому колективі.

Особливо важливим є розуміння суті етикету та культури поведінки для посадової особи. У спілкуванні та взаємовідношеннях з клієнтами, їх близькими, з колегами, представниками різних організацій соціальний працівник є офіційною особою, що виконує покладені на нього обов'язки та представляє свій заклад та державу, від імені яких він діє. Від того, наскільки зовнішній вигляд та поведінка, мова соціального працівника відповідають загальноприйнятим правилам етикету, залежить не тільки довір'я до нього та ефективність роботи, але й загальна думка про соціальні служби та соціальну роботу.

Водночас етикет не догма і тому не може описати всі можливі ситуації. Основні правила сучасного етикету містять у певних формах вимоги не завдавати своїми діями лишніх турбот оточуючим та самому собі. Нинішній етикет вимагає не заучування правил, а творчого їх використання стосовно конкретних ситуацій.

Виділяють наступні принципи етикету соціального працівника:

1) принцип гуманізму;

2) принцип доцільності дій;

3) принцип естетичної поведінки (краси поведінки). Етикет сьогодення вимагає, щоб поведінка, зовнішній вигляд людини (форма) відповідала душевним якостям особистості (змісту).

4) принцип врахування народних звичаїв та традицій. Знання народних звичаїв і традицій сприяє правильній побудові розмови з клієнтом, отриманню відповідей на питання, пропозиції надання допомоги, що не виходять за рамки можливостей системи та відповідають інтересам клієнта (9,163).

Типовими ситуаціями у професійній діяльності соціального працівника вважаються: знайомство, повторна зустріч, консультування, постійне спілкування (у стаціонарному закладі або під час надомного обслуговування), робота з клієнтом у медичному закладі (лікарня, санаторій носить дещо інший характер - соціальний працівник тут виступає у ролі психотерапевта і активного помічника медперсоналу), спілкування з соціальним оточенням клієнта, робота з представниками установ та організацій (носить переважно тривалий, стійкий характер), контакти із спонсорами (в інтересах діяльності соціальних працівників з метою надання допомоги клієнтам), телефонна розмова. Правила поведінки у різних ситуаціях можуть бути різними, але вони не повинні виходити за межі принципів етикету соціального працівника.

Основними вимогами етикету до соціального працівника вважається: точність, володіння собою, естетичність у зовнішньому вигляді та поведінці; дотримання загальних норм та правил етикету; готовність та підготовленість до виконання своїх професійних обов'язків; продуманість, чіткість у діяльності; уважність, врахування інтересів та можливостей осіб, з якими співпрацює; відсутність фамільярності та вульгаризму.

Необхідною умовою формування, існування й розвитку особистості виступає спілкування. Спілкування - взаємодія людей, під час якої здійснюється обмін думками, почуттями, переживаннями, способами поведінки, звичками, а також задовольняються потреби особистості у підтримці, солідарності, співчутті, дружбі тощо.

Позитивного результату у процесі спілкування можна досягти лише за умови дотримання етичних принципів спілкування:

1. Дотримання культури спілкування.

2. Позитивне ставлення до співрозмовника.

3. Уміння поважати та цінувати людей.

4. Визнання людської гідності.

5. Запобігання непотрібної критики та пошуку помилок.

6. Похвала, схвалення добрим словом, підтримка.

7. Заохочення співрозмовника говорити про те, що є для нього цікавим.

8. Принцип співчуття.

9. Уміння визначати психологічний тип співрозмовника та пристосовувати свою поведінку до цього типу.

10. Знання прийомів завоювання прихильності.

Дата добавления: 2014-01-07