Складові фінансової безпеки держави та їх загальна характеристика

Фінансова безпека є надзвичайно складною багаторівневою системою, яку утворюють ряд підсистем, кожна з котрих має власну структуру і логіку розвитку. Фінансова безпека держави включає такі складові: бюджетну, податкову, бор­го­ву, фінансову безпеку бан­ківської системи, валютну, грошово-кредитну безпеку, інвестиційну безпеку, фінансову безпеку стра­хового та фондового ринку.

Під поняттям бюджетна безпека слід розуміти стан забезпечення пла­то­спро­можності держави з урахуванням балансу доходів і видатків дер­жав­но­го й місцевих бюджетів та ефективності використання бюджетних коштів. В ціло­му бюджетна безпека держави зумовлюється розміром бюджету, рівнем пере­роз­по­ділу ВВП через бюджет, розміром, характером та рівнем дефіциту бюджету, методами фінансування останнього, масштабами бюджет­ного фінансування, процесом бюджетотворення, своєчасністю прий­нятт­я та характером касового виконання бюджету, рівнем бюджетної дисци­пліни.

Податкова безпека держави визначається ефективністю податкової політики держави, яка має оптимально поєднувати фіскальні інтереси держави та індивідуальні, корпоративні інтереси платників податків. З позицій фіскальної достатності проблема податкової безпеки зводиться до забезпечення держави таким обсягом податкових надходжень, який є оптимально необхідним згідно з вимогами проголошеної економічної доктрини. При цьому варто пам’ятати, що на фіскальну безпеку держави впливають численні податкові, часто-густо необ­ґрун­товані, пільги. Разом з тим, податкова безпека держави передбачає опти­мі­за­цію рівня оподаткування, адже надмірне підвищення норми оподат­ку­ван­ня веде до збільшення тіньової економіки, згортання легального бізнесу, ма­со­вого ухи­лен­ня від сплати податків, а відтак – до скорочення податкової бази.

Під борговою безпекою держави варто розуміти певний рівень дер­жав­ної внутрішньої та зовнішньої заборгованості з урахуванням вартості її обслуговування й ефективності використання внутрішніх і зовнішніх запозичень та оптимального співвідношення між ними, достатній для вирішення нагальних соціально-економічних потреб, який дозволяє зберегти стійкість фінансової системи кра­їни до внутрішніх і зовнішніх загроз, забезпечити певний рівень відносної неза­леж­ності держави, зберігаючи при цьому економічну можли­вість країни здій­сню­вати виплати на погашення ос­нов­ної суми і відсотків, не загрожуючи втратою суверенітету одночасно підтримуючи на­леж­­ний рівень платоспро­мож­ності та кредитного рейтингу.

Фінансову безпеку банківської системи в цілому та її окремих складових слід розглядати у двох аспектах. По-перше, з точки зору фінансових наслідків її (їх) діяльності для країни в цілому та окремих клієнтів і контрагентів. По-друге, з точки зору недопущення та відвернення реальних і потенційних загроз фінансовому стану усієї банківської системи країни, Національного банку України та банківським установам. Загалом сутність фінансової безпеки банківської системи полягає у забезпеченні найефективнішого використання ресурсного потенціалу, створенні сприятливих умов для реалізації економічних інтересів банківських установ, попередженні внутрішніх і зовнішніх загроз банківській системі, створенні умов її стабільного й ефективного функціонування.

Валютна безпека держави – це, по-перше, ступінь забезпеченості держави валютними коштами, достатніми для додержання позитивного сальдо платіжного балансу, виконання міжнародних зобов’язань, накопичен­ня необхідного обсягу валютних резервів, підтримання стабільності націо­нальної грошової одиниці; по-друге, стан курсоутворення, який максимально захищає від потрясінь на міжнародних валютних ринках і створює оптимальні умови для поступального розвитку вітчизняного експорту, широкомасштабного припливу в країну іноземних інвестицій, інтеграції України до світової економічної системи.

Грошово-кредитна безпека – це такий стан грошово-кредитної системи, який характеризується стабільністю грошової одиниці, доступністю кредитних ресурсів та таким рівнем інфляції, що забезпечує економічне зрос­тання та підвищення реальних доходів населення. При цьому величина по­зич­кового процента має бути достатньою для насичення трансакційного по­пи­ту на гроші й переходу до політики „довгих грошей”, а розмір грошової ма­си повинен бути достатнім для обслуговування нею господарських оборотів.

Під інвестиційною безпекою слід розуміти досягнення рівня інвестицій, що дозволяє оптимально задовольняти поточні потреби еко­номіки в капітальних вкладеннях за обсягом і структурою з урахуванням ефективного використання і повернення коштів, які інвестуються, опти­маль­ного співвідношення між розмірами іноземних інвестицій у країну і вітчиз­няних за рубіж, підтримання позитивного національного платіжного балансу. Водночас, з точки зору забезпечення фінансової безпеки держави, форму­вання системи інвестиційної безпеки в Україні обов’язково слід здійснювати з урахуванням необхідності дотримання виваженої антиінфляційної полі­ти­ки, досягнення скорочення бюджетного дефіциту.

Фінансова безпека фондового ринку – це оптимальний обсяг його капіталізації (з огляду на представлені на ньому цінні папери, їх структуру та рівень ліквідності), здатний забезпечити стійкий фінансовий стан емітентів, власників, покупців, організаторів торгівлі, торговців, інститутів спільного інвестування, посередників (брокерів), консультантів, реєстраторів, депози­тарі­їв, зберігачів і держави в цілому. Оцінюючи безпеку фондового ринку в цілому, треба вести мову про безпеку ринку державних цінних паперів і ринку корпоративних цінних паперів, а також решти його сегментів: ринків акцій, облігацій, векселів, казначейських зобов’язань, ощадних сертифікатів, біржового та позабіржового ринків.

Під фінансовою безпекою страхового ринку у цілому і конкретного страховика, зокрема, слід розуміти такий рівень забезпеченості страхових компа­ній фінансовими ресурсами, який дозволив би їм у разі потреби відшкодувати обумовлені у договорах страхування збитки їх клієн­тів і забезпечити ефективне функціонування. Фінансова безпека ринку стра­хо­вих послуг, що залежить від багатьох об’єктивних і суб’єктивних, внут­ріш­ніх і зовнішніх чинників, перш за все визначається станом його розвитку, фі­нан­совою результативністю та ефек­тив­ністю діяльності. Водно­час вона зу­мов­лена і реальним фінансовим станом господарюючих суб’єктів.

Враховуючи багатоаспектність поняття фінансової безпеки, складність взаємозв’язків і взаємозалежності різних її елементів, а також необхідність консолідації економічних і фінансових інтересів громадян, підприємств, регіонів і держави в напряму забезпечення стійкого економічного розвитку, до складу фінансової безпеки (окрім перелічених вище) доцільно включити такі структурні компоненти:

- фінансову безпеку людини/окремого громадянина та домогос­по­дар­ства;

- фінансову безпеку підприємства;

- фінансову безпеку регіону.

У стратегічному плані рівні фінансової безпеки індивідуума, під­приємства і держави неподільні, оскільки як для здійснення індивідуальних відтворювальних процесів, так і їхнє перетворення на процес суспільного відтворення можливі лише за умови органічного об’єднання інтересів держави, суб’єктів господарювання та громадян. Зважаючи на те, що фінансовою основою існування держави як інституту є передусім надхо­дження від податків і зборів до державного бюджету, то стає цілком очевидною зацікавленість держави у забезпеченні довгострокової фінансової безпеки підприємств і населення як платників податків.

Забезпечуючи фінансову безпеку держави, важливо, перш за все, акцентувати увагу на особистісну безпеку кожного громадянина. Згідно з теорією американського вченого Абдрахмана Маслоу, потреба людей у безпеці (в тому числі фінансовій) посідає друге місце після простих фізіо­ло­гіч­них потреб. Саме політика держави у забезпеченні цієї безпеки і відрізняє один тип держави від іншого. Фінансова безпека людини – це такий стан життє­ді­яль­ності громадянина, при якому забезпечується правовий та еко­но­міч­ний захист його життєвих інтересів, дотримуються конституційні права, забезпечується гідний і якісний рівень життя незалежно від впливу внутрішніх та зовнішніх загроз. При цьому функцією держави є забезпечення певних соціальних стандартів і соціальних гарантій, і зокрема: мінімального розміру заробітної плати і пенсій на такому рівні, щоб працездатній людині достатньо було цих коштів на створення і утримання сім’ї, а пенсіонеру – на достойну старість. Найсут­тє­ві­ши­ми загрозами фінансовій безпеці громадян і держави в цілому є порушення прав споживача, невиплата пенсій і заробітної плати, безробіття, знецінення заощаджень, падіння реальних доходів населення і зубожіння, посилення диференціації доходів та майнового розшарування суспільства й інше. Фінан­сова безпека кожної людини багато в чому залежить від загального стану економіки та фінансової політики, що проводиться в державі.

Фінансова безпека підприємства – забезпечення умов збереження комер­цій­ної таємниці, інтелектуальної власності та інформації; захищеність підпри­єм­ства від негативного впливу зовнішнього середовища, тобто здатність під­при­ємства протистояти несприятливому зовнішньому впливу, а також здатність швидко реагувати на різноманітні зовнішні загрози. З позицій ресурсно-функціонального підходу фінансову безпеку підприємства розгля­да­ють як процес найбільш ефек­тивного використання корпоративних ресур­сів для уникнення загроз і забез­пе­чення стабільного функціонування підприємства в поточному та майбут­ньому періоді. Фінансова безпека підприємства залежить від ефективності використання ка­пі­талу, якості корпо­ра­тив­но­го управління і фінансового менеджменту, оновлення технологій та інфор­ма­цій­ної бази. Важливими умовами і елементами в забез­пе­чен­ні ефективного функціонування підприємства є оцінка і управління еко­но­міч­ни­ми ризиками та адаптація до змін ринкової кон’юнктури.

Стан фінансової безпеки держави в цілому визначається фінансовою безпекою окремих регіонів, їх тісною взаємозалежністю і забезпеченням стійкого розвитку усіх її регіонів. Фінансова безпека регіону – фінансова самос­тій­ність (автономія), яка в першу чергу проявляється у здійсненні контролю над ресурсами регіону і визначається можливостями найбільш повно викорис­то­ву­ва­ти конкурентні переваги регіону; це стабільність регіональної економіки, яка передбачає надійність усіх елементів еко­но­міч­ної системи, захист усіх форм влас­ності, створення гарантій для ефективної підприємницької діяльності, стри­му­вання впливу дестабілізуючих факторів; здатність до розвитку і прогресу, тобто самостійно реалізувати і захищати регіональні економічні інтереси, здій­сню­ва­ти модернізацію виробництва, ефективну інвестиційну та інноваційну по­лі­ти­ку, розвивати інтелектуальний і трудовий потенціал регіону.

У контексті вищезазначеного варто зауважити, що синхронний безпечний рівень життя громадян, функціонування підприємств, організацій і установ, розвиток регіонів і окремих секторів економіки, а також держави в цілому може бути забезпечений лише в ідеалі. Реально ж критеріальні вимоги до фінансової безпеки одних суб’єктів часто не співпадають з іншими. Тобто те, що на даний момент є вигідним і безпечним для пересічного громадянина, конкретного підприємства, регіону, сектора економіки, не завжди є таким для держави.

Дата добавления: 2014-01-07