Соціальна політика та її вплив на економічну і фінансову безпеку держави

Основні поняття і терміни

Стратегія соціально-економічного розвитку і фінансова безпека людини у контексті зміцнення економічної безпеки держави

Загрози фінансовій безпеці людини: соціально-економічні наслідки для суспільства

Соціальні критерії та індикатори оцінки фінансової безпеки людини

Соціальна політика та її вплив на економічну і фінансову безпеку держави

ТЕМА 3. СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА ТА ПРОБЛЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ ЛЮДИНИ

Соціальна безпека, державна соціальна політика, державні соціальні гарантії, види соціальних гарантій, соціальні індикатори та порогові значення індикаторів стану фінансової безпеки людини, загрози фінансовій безпеці людини, соціальна стратегія.

Сучасний світ переживає період трансформації та глобалізації еко­но­міч­них, соціальних, екологічних та ін. процесів. Ця тенденція відчутно зро­сла протягом останніх десятиліть. Усе вагомішу роль відіграють тран­сна­ці­о­нальні зв’язки в науково-технічній, інформаційній, торговельній, культурній та ін. сферах. Але одночасно зросли регіональні соціально-економічні диспропорції як всередині окремих країн, так і в глобальних масштабах.

В умовах глобалізації особливої актуальності набувають проблеми соціального розвитку, а питання соціальної безпеки, як складової націо­наль­ної економічної безпеки, висуваються на перший план. Окремі елементи соціального за­хис­ту, які виникли ще в минулому сторіччі, переросли на кінець ХХ століття у розгалужені системи соціального забезпечення і захисту людей у роз­ви­ну­тих країнах, а соціальна безпека стає пріоритетною серед інших видів національної безпеки.

Проблеми соціальної безпеки до недавнього часу були предметом вив­чен­ня переважно для західних спеціалістів. В Україні дослідники звернулися до них лише кілька років тому, враховуючи їхню важливість і актуальність.

Соціальна безпека стає на захист людей як найвищої цінності будь-якої країни. Відтак, головною пріоритетною ціллю соціальної безпеки є захист життя, здоров’я, добробуту, прав і свобод людини. Це складає сутність соціальної системи регулювання відносин між людьми, їхнього життєза­без­пе­чен­ня і соціалізації.

Конституція України (ст. 1, 3) визначає Україну як соціальну державу та визначає людину, її життя, честь і гідність, недоторканість і безпеку найвищими соціальними цінностями та встановлює, що права і свободи людини, їхні гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Об’єктами соціальної безпеки є люди, їхні спільноти і відносини, соціальні потреби і соціальні інфраструктури (освіта, виховання, культура, торгівля, охорона здоров’я, спосіб життя).

Таким чином, соціальна безпека як важлива складова економічної безпеки держави – це такий стан розвитку держави, при якому держава здатна забезпечити гідний та якісний рівень життя населення незалежно від впливу внутрішніх та зовнішніх загроз.

Американський дослідник С. Дойл зазначає, що держава знаходиться в соціальній безпеці, якщо вона має можливість „здійснювати заходи розвитку соціальної сфери, освіти та економіки без зовнішнього впливу, забезпечити своїх громадян житлом, продуктами харчування, роботою, захищати їхні громадянські права та особисті свободи”.

Відомий економіст Дж. Гелбрейт вважав, що США „завжди робили помилку, коли говорили про пряму залежність прогресу від валового національного продукту”, „прогрес повинен оцінюватися по кількості людей, яким забезпечено повноправне місце в суспільстві”.

Соціальна безпека, так само як і економічна, значною мірою залежить як від внутрішньої ситуації в країні, так і від зовнішніх факторів. Саме внутрішні процеси і фактори мають пріоритетне значення для забезпечення соціальної безпеки держави. Соціальна безпека є, перш за все, результатом активної внутрішньої соціальної політики і політичної стабільності, ефективного економічного розвитку. Соціальна безпека характеризується сталим розвитком, „імуніте­том” до впливу таких внутрішніх і зовнішніх факторів, що порушують фун­кці­онування процесу суспільного розвитку, підривають досягнутий рівень життя населення і тим самим викликають підвищення соціальної напру­же­нос­ті в суспільстві, а також становлять загрозу самому існуванню держави.

Соціальна безпека, так само як і економічна безпека, нерозривно пов’язана із категоріями національних потреб і національних інтересів. Однак базою для макроекономічних досліджень у сфері соціальної безпеки є мікроекономічні харак­те­ристики населення: стан розвитку сім’ї та окремої людини. Природно й те, що метою конкретної людини є досягнення осо­бис­то­го матеріального благо­получ­чя, а потреба в безпеці (в тому числі фінан­со­вій), згідно з теорією американського вченого Абрахмана Маслоу, посідає друге місце після простих фізіологічних потреб. Саме тому фінансова без­пе­ка людини – це важлива складова частина соціальної і економічної безпеки держави, центром якої є людина та її потреби, якість задоволення яких впливає на соціально-економічний розвиток держави та її соціальну безпеку.

Разом з тим варто зазначити, що проблеми, а тим паче фінансові аспекти соціальної безпеки людини та сім’ї як цілісної системи вітчизняною наукою вивчалися недостатньо. Тому міждисциплінарний підхід до проблем фінансової безпеки людини та домогосподарства, інтеграція демогра­фічних, соціо­ло­гіч­них і економічних даних про їх розвиток сприятимуть комплексному дослідженню соціальних проблем, виробленню та реалізації політики щодо захисту економічних інтересів громадян і їх сімей та забезпечення фінансової безпеки як на мікро-, так і на макрорівні.

Важливим критерієм та умовою забезпечення економічної і фінансової безпеки людини й суспільства в цілому, його соціальної стабільності є соціальні гарантії. Без перебільшення можна стверджувати, що високий рівень соціальних гарантій – осно­ва суспільного добробуту й кінцева мета фінан­сової політики держави. Цю ідею дещо наївним постулатом сформулював на початку ХІХ століття англій­сь­кий філософ Ієремія Бентам, який писав: „Найбільше щастя найбільшій кількості членів суспільства – ось єдина мета, до якої повинен прагнути уряд”. В су­час­но­му суспільстві розвиток соціального забезпечення, види і форми соціаль­них гарантій в державі визначаються двома основними факторами – рівнем еко­но­міч­ного розвитку та характером фінансової політики, що проводиться в державі.

Світовий досвід свідчить, що держава повинна гарантувати кожному гро­мадянину соціальні гарантії, що повинні здійснюватися за такими напрям­ка­ми.

Соціально-економічні гарантії є методом забезпечення з боку держави різноманітних потреб громадян на рівні соціально визнаних норм і є свого роду гарантією фінансової безпеки кожної людини і громадянина. Гарантії держави полягають в тому, що вони, по-перше, створюють умови для самозабезпечення життєво необхідними благами для задоволення власних потреб; по-друге, вилучаючи у громадян частину створеного ними доходу, держава повертає їм (поза зв’язком із вилученою частиною) блага й послуги у формі освіти, дошкільного виховання, охорони здоров’я, культурного обслуговування, соціаль­но­го страхування та забезпечення; по-третє, за рахунок вилучення у деяких гро­ма­дян частини їхнього доходу держава надає певну кількість благ і послуг тим громадянам, які за станом фізичного здоров’я не спроможні самі забезпечити себе всім необхідним (пенсії інвалідам з дитинства, утримання будинків для інвалідів і людей похилого віку, надання різних видів допомоги).

В умовах незалежної держави створення національної системи соціальних гарантій має першочергове значення для забезпечення фінансової безпеки кожного громадянина, його сім’ї, добробуту суспільства. Основні принципи такої системи закладені в Конституції України, де записано, що громадяни України мають право:

ü на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (ст. 48);

ü на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42);

ü на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них причин, а також у старості та в інших випадках, перед­ба­че­них законодавством. Пенсії, інші види соціальних виплат і допомоги, що є ос­нов­ним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового, встановленого законодавством (ст. 46);

ü на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Дер­жа­ва створює умови для ефективного й доступного усім громадянам медичного об­слу­говування. У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична до­по­мога надається безкоштовно; наявна мережа таких закладів не може бути змен­шена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності (ст. 49);

ü на освіту. Повна загальна середня освіта є обов’язковою. Держава за­без­пе­чує доступність і безплатність дошкільної, повної загальної середньої, про­фе­сій­но-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі (ст. 53).

Згідно Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” (2000р.) державні соціальні гарантії – це встановлені за­ко­на­ми мінімальні розміри: оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені зако­на­ми та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму (ст. 1). Статтею 17 цього ж Закону визна­че­но, що до числа основних державних соціальних гарантій включаються: міні­маль­ний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподат­ко­вуваний мінімум доходів громадян; розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.

Гарантувати фінансову безпеку кожної людини і громадянина, сім'ї і суспільства в цілому – це значить підтримувати соціальну стабільність, соціаль­ний баланс в суспільстві. Балансування може бути досягнуте шляхом моні­то­рин­гу основних індикаторів, регулювання факторів, своєчасного виявлення, поперед­жен­ня та нейтралізації загроз соціальній безпеці.

Дата добавления: 2014-01-07