України у 2006-2010 рр

Структура видатків і заощаджень населення

Структура доходів населення України у 2006-2010 рр.

Структура доходів населення в Україні в 2000-2003 рр.

(у %)

Вид доходів	2000р.	2003р.
Оплата праці	37,1	42,8
Доходи від підприємницької діяльності	2,4	3,2
Доходи від операцій з нерухомістю та цінними паперами	0,7	0,9
Доходи від продажу сільськогосподарської продукції	5,3	5,0
Соціальні допомоги та ін. одержані трансферти	36,0	38,6
Грошова допомога від родичів та знайомих	3,8	4,9
Інші надходження	14,7	4,6

Нажаль, але питома вага заробітної плати у доходах населення становить менше половини від їх загальної величини. Все ще велике значення в бюджетах сімей відіграють натуральні надходження. Натомість не виконують належної ролі ринкові складові – доходи від підприємницької діяльності та від операцій з нерухомістю і цінними паперами.

Упродовж 2005-2008 років прагнення якомога швидше подолати бідність, допомогти найбільш вразливим верствам суспільства віддзеркалилось у приско­ре­ному – порівняно навіть із заробітною платою – зростанні соціальних допо­мог. Наслідком стали істотні зрушення у структурі доходів населення, зокрема значне підвищення питомої ваги соціальних допомог. Частка соціальних допо­мог та інших одержаних поточних трансфертів у цілому в структурі доходів на­се­лення майже досягла рівня доходів від заробітної плати. Негативними наслід­ками цього є підвищення тиску на зростання цін та зниження стимулів до праці.

Таблиця 3.2.3

(у %)

Вид доходів					І квартал 2010
Заробітна плата	42,9	42,6	42,4	41,9	42,5
Прибуток та змішаний дохід	15,3	16,0	15,1	14,6	10,9
Дохід від власності	2,8	3,2	2,5	3,9	3,6
Соціальні допомоги та інші трансферти	39,0	38,2		39,6

Реальна вартість робочої сили певної якості в умовах певної країни складається з поточних витрат на її підтримання та капітальних на відтворення. До поточних витрат відносяться витрати на харчування, придбання непродово­ль­чих товарів та платних послуг (зокрема, житлово-комунальних). До капіталь­них – придбання або будівництво житла, отримання необхідного для даного ринку праці рівня освіти, медичне та пенсійне забезпечення, виховання дітей. У структурі витрат населення в Україні найбільшу питому вагу становлять витрати на придбання харчових продуктів – майже 60%, що є показником бідності згідно з теорією Ангеля (закон розподілу доходів, згідно з яким чим біднішою є сім’я, тим більшу частку її витрат становлять витрати на їжу).

Таблиця 3.2.4

(у %)

Видатки і заощадження					І квартал 2010
Придбання товарів і послуг	80,5	81,1	80,6	79,3	83,0
Доходи від власності (сплачені), поточні податки на доходи	8,8	10,5	3,6	9,2	8,6
Нагромадження нефінансових активів	1,6	1,8	2,0	1,3	0,7
Приріст фінансових активів	9,1	6,6		7,9	6,6
Внески на соціальне страхування	-	-	-	1,3	1,5
Інші поточні трансферти	-	-	-

Зауважимо, що витрати на підтримання та відтворення робочої сили покриваються, в основному, за рахунок заробітної плати. Відповідно при низькому рівні заробітної плати і доходу на душу населення зменшуються витрати на нагромадження, оплату послуг, на купівлю непродовольчих товарів, і навіть на харчування. Так, за підрахунками експертів, середньомісячна заробітна плата в сумі 100 доларів забезпечує попит громадян лише на продо­вольчі товари, 200 доларів – дозволяє планувати придбання одягу, 300 доларів – дає підставу для придбання не лише за критерієм ціни, але й вищої якості, 500 доларів – дозволяє придбати меблі, більш складну і дорогу побутову техніку, транспорт і частину ресурсів використати для організованого відпочинку та на платні послуги.

Однак вітчизняні реалії свідчать про те, що у середньому в Україні витра­ти населення перевищують доходи на 42,3%, а сума тіньових доходів у розра­хун­ку на одну особу становить 45 грн. на місяць, тобто загальна сума дорівнює близь­ко 6,5 млрд. грн. на рік.

По-третє, розподіл населення за рівнем середньодушового сукупного доходу. Впродовж 2000-2008 рр. намітилися позитивні тенденції у розподілі насе­­лення за рівнем середнього сукупного доходу на душу населення. Вони обу­мов­лені, головним чином, переходом частини населення, що знаходилося у групі з невизначеним матеріальним статусом, до групи із середнім рівнем доходів (з 13 до 20% зросла питома вага осіб із середнім рівнем доходів, а част­ка осіб з низькими і найнижчими рівнями доходів зменшилася з 57 до 47%).

Проте, формування соціальної політики у 2005 році під впливом передви­борчого популізму призвело до підтримки бідних верств населення за рахунок перерозподілу доходів середнього прошарку суспільства. Але при цьому не вда­ло­ся принципово змінити ситуацію з бідністю – замість її подолання у ре­зуль­таті зростання заробітної плати та доходів від власності зазначені дії приз­вели до її консервації.

Проте, незважаючи на деякі позитивні зміни, загальний рівень доходів на душу населення у країні залишається вкрай низьким, а відтак рівень життя на­се­лення в Україні (навіть серед постсоціалістичних країн) залишається також вкрай низьким. Не вдалося подолати негативної тенденції зростання рівня розшарування населення, який впродовж 2000-2008 рр. збільшився. Високим залишається рівень бідності – 28,2% (15% перебувають у злиденності).

Дата добавления: 2014-01-07