Інвестиційний клімат та інвестиційний рейтинг: вплив на інвестиційну безпеку держави

Показники рівня інвестиційної безпеки держави, які використовують для розрахунку індексу інвестиційної безпеки

Динаміка індикаторів інвестиційної безпеки України

Показники	Одиниця виміру	Порогове значення	Фактичне значення
Притік прямих іноземних інвестицій	млрд. дол. США	≥10	7,8	5,6	9,9	10,9	4,8
Притік прямих іноземних інвестицій на душу населення	дол. США	≥200-500
Притік прямих іноземних інвестицій відносно ВВП	%	≥6	9,1	5,2	6,9	6,0	4,1
Інвестиції в основний капітал відносно ВВП	%	≥25	21,1	23,0	26,2	24,6	16,6

Даний індекс визначається на основі оцінки 23 показників, які характеризують інвестиційну активність, інвестиційний клімат, стан економічного розвитку, інвестиційні ризики та очікування інвесторів (див. табл. 7.3.2).

Таблиця 7.3.2

Категорії показників	Питома вага	Показники
Інвестиційна активність		1. Притік прямих іноземних інвестицій за останній рік (абсолютне значення, у % до ВВП, на душу населення) 2. Притік прямих іноземних інвестицій за останні три роки (абсолютне значення, у % до ВВП, на душу населення) 3. Експорт прямих інвестицій (абсолютне значення, у % до ВВП, на душу населення) 4. Інвестиції в основний капітал (у % до ВВП)
Інвестиційний клімат	0,8	1. Індекс корупції 2. Індекс економічної свободи 3. Індекс глобальної конкурентоспроможності 4. Індекс легкості ведення бізнесу
Стан економічного розвитку	0,6	1. Темпи зростання ВВП 2. Темпи інфляції 3. Стан платіжного балансу
Суверенний кредитний рейтинг	0,5	1. Кредитний рейтинг Moody's 2. Кредитний рейтинг Standard & Poor's 3. Кредитний рейтинг Fitch
Очікування інвесторів	0,5	1. Дослідження інвестиційних перспектив UNCTAD 2. Індекс довіри прямих іноземних інвестицій A.T. Kearney

Згідно результатів дослідження Україна належить до групи країн із низьким рівнем інвестиційної безпеки держави. Це, у свою чергу, свідчить проте, що у коротко та середньостроковій перспективі не вдасться підвищити рівень інвестування. В 2009 році найбільш критичними зонами в області забезпечення інвестиційної безпеки України були: значне падіння ВВП, високий рівень інфляції, низький суверенний кредитний рейтинг, високий рівень корупції.

Інвестування здійснюється в специ­фічних умовах макросередовища, що оцінюється суб'єктами інвестиційної діяльності за допомогою сукупності характери­стик інвестиційного клімату. Процес формування інвестицій­ного клімату необхідно розглядати як важливий елемент від­творення фінансової безпеки держави. Є різні підходи до ро­зуміння суті інвестиційного клімату. Так, інвестиційний клі­мат характеризують як особливу підсистему в інституціональній економіці, що створює передумови для поліпшення вико­ристання суспільно-економічних відносин у процесі розвитку і науково-технологічного оновлення продуктивних сил суспіль­ства під час активної інвестиційної діяльності, як з боку віт­чизняних, так і зарубіжних інвесторів. При цьому прихильники такого підходу вказують на високу міру динамічності па­раметрів інвестиційного клімату в будь-якій господарській си­стемі.

Інший підхід розглядає формування інвестиційного кліма­ту як багаторівневий процес, виділяючи систему чинників на різних рівнях його формування. У контексті такої логіки ви­окремлюють вісім рівнів, що впливають на формування інве­стиційного клімату чинників: рівень розвитку інвестиційної сфери, рівень розвитку продуктивних сил, стан фінансово-кре­дитної системи, статус іноземного інвестора, стан інвестицій­ного ринку, інвестиційна активність населення, правове поле, політична свобода адміністрації.

Деякі економісти-теоретики пов'язують формування інве­стиційного клімату з мірою привабливості умов здійснення ін­вестиційної діяльності і називають такі критерії його форму­вання — привабливість інвестиційної діяльності з позиції ви­трат, коли до уваги беруться вартість послуг робочої сили, ха­рактеристики податкової системи і субсидування, якість ін­фраструктури, кадрових ресурсів і розвиток фінансових рин­ків; з позиції збуту: характеристика розвитку ринку, потенціал зростання, відкритість країни для міжнародної торгівлі; з по­зиції особливостей політичного ризику і характеру змін інве­стиційного законодавства.

Інвестиційний клімат також визначають як рівень досяг­нення можливості вітчизняних та іноземних юридичних і фі­зичних осіб здійснювати інвестиції у формі коштів, цільових банківських вкладів, паїв, акцій та інших цінних паперів, ру­хомого і нерухомого майна, майнових прав, ноу-хау, досвіду та інших інтелектуальних цінностей, права користування зем­лею та іншими природними ресурсами; сукупність мотивацій­них факторів мобільності внутрішніх та зовнішніх інвестицій.

Інвестиційний клімат розглядають також як сукупність політичних, економічних, юридичних, соціальних та інших чинників, які визначають у кінцевому рахунку ступінь ризику капіталовкладень і можливість їх ефективного використання. Поняття інвестиційного клімату характеризується складністю й комплексністю та розглядається як на макро-, так і на мікро-економічному рівні. На макроекономічному рівні воно містить показники політичного (включаючи законодавство), економіч­ного й соціального середовища для інвестицій.

Для потенційних інвесторів під час аналізу політичної си­туації вирішальну роль відіграють політика держави відносно іноземних інвестицій, можливість націоналізації іноземного майна, участь держави в системах міжнародних договорів з різних питань, стабільність державних інститутів, спадкоєм­ність політичної влади, ступінь державного втручання в еконо­міку та ін.

На інвестиційному кліматі негативно позначаються не тіль­ки прямі обмеження діяльності іноземних фірм, що містяться в законодавстві, а й нечіткість, особливо нестабільність зако­нодавства держави, оскільки вона позбавляє інвестора можли­вості прогнозувати розвиток подій, що знижує рентабельність вкладень.

На мікроекономічному рівні інвестиційний клімат вияв­ляється у двосторонніх відносинах фірми-інвестора й конкрет­них державних органів, господарських суб'єктів-постачальни-ків, покупців, банків, а також профспілок і трудових колек­тивів країни, що приймає. На цьому рівні відбувається конкре­тизація узагальненої оцінки інвестиційного клімату під час реальних економічних, юридичних, культурних контактів іноземної фірми з новим для неї середовищем.

Макро- й мікрорівні інвестиційного клімату сприймаються інвесторами як єдине ціле, оскільки, наприклад, практично будь-які законодавчі зусилля уряду з формування сприятливо­го інвестиційного клімату можуть бути блоковані нормотворчістю місцевої влади, а зусилля на місцевому рівні зі створення пільгового господарського режиму для іноземних інвестицій найчастіше можуть компенсувати деякі недоліки загальноеко­номічного регулювання уряду.

У цілому інвестиційний клімат — це сукупність політич­них, соціально-економічних, соціальних, культурних, органі­заційно-правових і географічних факторів, що притаманні тій чи іншій країні, які приваблюють або відштовхують інвесторів вкладати свої засоби в ту чи іншу господарську систему (еконо­міку країни, регіону, підприємство).

Системоутворювальною категорією понять, що формують стан інвестиційного клімату в економіці, слід вважати інве­стиційну привабливість країни в цілому, регіону, галузі, підприємства або корпорації. У зв’язку з тим, що у визначенні інвестиційного клімату йдеться про фактори, привабливі або непривабливі для інвесторів, то в економічних публікаціях по­няття інвестиційного клімату часто трактується як синонім поняття "інвестиційна привабливість" або інвестиційна при­вабливість розглядається як елемент інвестиційного клімату. Часто до інвестиційного клімату відносять й інвестиційну ак­тивність.

Правомірніше було б розглядати інвестиційний клімат як базу для комплексних оцінок ступеня сприятливої інвестицій­ної діяльності у тій чи іншій економіці (або окремих її підси­стемах), а інвестиційну активність — як фактичний ступінь реалізації інвестиційних можливостей економічних суб'єктів. Так, наприклад Китай та Індія мають найдинамічніші еконо­міки останнього десятиліття, хоча ідеальним інвестиційний клімат в обох країнах назвати важко з різних причин.

Українські вчені пропонують оцінювати інвестиційний клімат України на основі виокремлення результуючого під­приємницького ризику, складовими якого є соціально-полі­тичний, внутрішньо економічний та зовнішньо-економічний ризики. Серед економічних параметрів основна увага під час оцінювання інвестиційного клімату приділяється загальному стану економіки, ситуації у валютній, фінансовій й кредитній системах, митному режиму, можливостям використання ро­бочої сили (вартість послуг робочої сили та її співвідношення із середнім рівнем кваліфікації робітників і продуктивністю праці).

Характер інвестиційного клімату обумовлюється стабіль­ністю чинного законодавства, ефективністю існуючої інвести­ційної політики держави, окремих секторів і галузей економі­ки, регіонів та суб'єктів господарювання, наявністю дієвої си­стеми управління інвестиціями, розвитком страхування інве­стиційних ризиків, характером інвестиційного співробітни­цтва, наявністю спеціалізованих банківських установ, фондів і трастів, інвестиційних компаній і дилерів, ступенем вирішен­ня питання про приватну власність на земельні ділянки, ста­більністю і конвертованістю національної валюти, а також сту­пенем привабливості інвестиційних проектів. Сила і спрямо­ваність впливу цих численних факторів на інвестиційний клімат нерівнозначна. На жаль, доводиться констатувати, що не­гативних впливів на сьогодні більше, ніж позитивних.

Структура інвестиційного клімату визначається якісним рівнем розвитку багатьох чинників, наведених на рис. 7.4.1.

Формування інвестиційного клімату відбувається під впли­вом сукупності об'єктивних чинників (за безумовного наяв­ності їх різних суб'єктивних інтерпретацій), що описують ос­новні особливості інвестиційної системи держави. Інвестицій­ний клімат має дві основні характеристики: реальні умови функціонування капіталу і державну політику відносно регу­лювання інвестиційних процесів в інтересах національної еко­номіки.

Рис. 7.4.1. Структура інвестиційного клімату

Час від часу в економічній практиці відбувається гальму­вання передачі заощаджень, а в подальшому й інвестицій, а тим самим і відносної суспільної ефективності інвестиційного розвитку. Саме через конфлікти суспільний клімат, породже­ний умовами (загрозами, ризиками) інвестування, не сприяє зростанню, безумовно економічно обґрунтованому, інвестицій­ної діяльності, навіть дещо гальмує його. Це явище можна на­звати інвестиційною недієздатністю (інерцією) суспільства.

Традиційно проведення експертно-аналітичного оцінювання інвестиційного клімату пов’язане з виведенням інтегрального показника ризику та відповідним ранжуванням країн шляхом визначення їх інвестиційного рейтингу через аналіз факторів їхнього політичного, економічного, соціально-культурного, інституціонального середовища, ресурсів та інфраструктури. Деталізація факторів, їх компонування, методи їх кількісної та якісної оцінки залежать від цілей та конкретних завдань тієї чи іншої інформаційно-аналітичної системи.

Найвідомішими авторитетними системами оцінок інвестиційного клімату є рейтинги Institutional Invest, Euromoney та BERI.

Рейтинг Institutional Invest – це насамперед рейтинг (оцінка) кредитоспроможності країн. Він складається за участю експертів ста провідних міжнародних банків. Такі оцінки робляться кожних півроку за комплексним показником, що враховує різні аспекти і параметри платіжної спроможності та інвестиційної привабливості 135 країн. На початок 1997 року середній індекс платіжної спроможності країн підвищився і досяг рівня, зафіксованого до біржового краху осені 1987 року. Цікаво, що найвищі індекси приросту платіжної спроможності спостерігалися у окремих країнах центральної і східної Європи (Хорватія, Словаччина, Польща).

Рейтинг Euromoney базується на дослідженні трьох груп індикаторів: ринкових – 40%; кредитних – 20%; політико-економічних, які включають політичний ризик, економічне становище та прогноз економічного розвитку – 40%.

При формуванні рейтингу в інформаційній системі BERI (Business Environment Risk Index) оцінюються політична стабільність, ставлення до зарубіжних інвестицій, націоналізація, девальвація, платіжний баланс, бюрократичні питання, темпи економічного зростання, можливість реалізації угод, витрати на заробітну плату, продуктивність праці, інфраструктура, умови коротко- та довгострокового кредитування (див. табл. 7.4.1).

Національні рейтинги інвестиційного клімату періодично публікують провідні економічні журнали (Fortune, The Economist), авторитетні експертні агентства (Moody’s, Standart and Poor, IBCA).

Таким чином, суперечність між суспільними потребами в інвестиціях та інвестиційною інертністю суспільства виявляється у формі ін­вестиційного клімату та може бути мотивом і причиною кон­фліктів, що виявляються на різних рівнях економіки. Саме таке визначення інвестиційного клімату дає змогу пояснити наявність досить значного сектору тіньової економіки.

Таблиця 7.4.1

Дата добавления: 2014-01-07