План лекції

1. Поняття радіоактивного забруднення довкілля.

2. Джерела радіоактивного забруднення довкілля.

3. Вплив іонізуючого випромінювання на довкілля та організм людини.

Вплив радіоактивного випромінювання дуже небезпечний. Нині, головними джерелами радіоактивного забруднення біосфери є радіоактивні аерозолі, які потрапляють в атмосферу під час випробувань ядерної зброї, аварій на АЕС та радіоактивних виробництвах, а також радіонукліди, що виділяються з радіоактивних відходів, захоронених на суші і у морі, відпрацьованих атомних реакторів і устаткування. Радіоактивні опади залежно від розміру часток і висоти їх виносу в атмосферу мають різний час осідання та радіус поширення.

Проблема переробки радіоактивних відходів виникла одночасно з початком освоєння атомної енергії, але до цього часу не знайдено промислових методів утилізації небезпечних видів радіоактивних відходів.

Радіоактивні відхдои, котрі утворюються в процесі експлуатації АЕС, складають значну частину всих радіоактивних відходів.

На відміну від інших відходів, токсичність котрих залежить від їх хімічних і бактеріологічних властивостей, радіоактивні відходи не можуть перероблятися з метою зниження їх токсичності. Джерелами радіоактивних відходів на АЕС є продукти нейтронної активації, котрі утворюються поза ТВЕЛами – тепловидільними елементами ядерного реактора, в яких відбувається процес поділу та відновлення ядерного палива, і продукти поділу, котрі частково виділяються з ТВЕЛів в теплоносій. Джерелами радіоактивних відходів є також науково – дослідні організації, ППр, медичні заклади, котрі розташовані у великих містах та промислових центрах, де сконцентровані промисловість та населення. В зв’язку з цим необхідно забезпечувати радіаційну безпеку не лише персоналу, котрий працює з радінуклідами, але й всьому населенню цих промислових зон шляхом навчання безпечному поводженню з радіоактивними відходами.

За силою та глибиною впливу на організм іонізуюче випромінювання вважається найсильнішим. Різні організми мають неоднакову стійкість до дії радіоактивного опромінення, навіть клітини одного організму мають різну чутливість. Кінцевий результат опромінення (крім віддалених наслідків) за­лежить не стільки від повної дози, скільки від її потужності, тобто часу, протягом якого вона накопичена, а також від характеру її розподілу. Це пов'язано з тим, що в живих організмах у відповідь на опромінення, як і на інші подразники середовища, включаються захисні механізми системи адап­тації чи компенсації, які мають забезпечити стабільність внутрішнього сере­довища організму і відновити зруйновані функції. Результат залежить від співвідношення кількості ушкоджених тканин і захисно-відновної здатності організму.

Дата добавления: 2014-01-07