Особливості правового регулювання праці жінок

Розділ VІІІ. ОХОРОНА ПРАЦІ

Кратна матеріальна відповідальність за трудовим правом

Стаття 135 та ч. 4 ст. 135-3 КЗпП України є правовою базою застосування кратного обчислення розміру шкоди, запо­діяної роботодавцю розкраданням, умисним зіпсуванням, недостачею або втратою окремих видів майна та інших цінностей, а також у випадках, коли фактичний розмір шкоди перевищує її номінальний розмір.

Спеціальний порядок обчислення розміру заподіяної шкоди встановлений Законом України від 6 червня 1995 р. "Про визна­чення розміру збитків, завданих підприємству, установі, ор­ганізації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей". Положеннями цього Закону визначено характер порушень — недбалість у роботі, порушення спе­ціальних правил, інструкцій, розкрадання, знищення, недостача, наднормативні втрати (за винятком тих, що стались в процесі технологічного процесу) та вид робіт (операції, пов'язані з за­купівлею, продажем, обліком, перевезенням, доставкою або ви­користанням в процесі виробництва дорогоцінних металів, ювелірних побутових та промислових виробів, валютні операції), які дають підстави для притягнення працівників до відпові­дальності за цим Законом. Закон також встановлює спеціальні коефіцієнти для кратного обчислення розміру заподіяної шкоди (наприклад, коефіцієнт 2 стосовно вартості металу в чистому вигляді або коефіцієнт 3 — стосовно вартості валютних цін­ностей та інші).

Кратний розмір обчислення шкоди застосовується також на підставі Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. № 116. Відповідно до вказаного Порядку обчислюється шкода від розкрадання, знищення, недостачі основних фондів, продукції, яка виробляється для внутрішньовиробничих потреб, спиртової продукції, плодово-ягідних консервантів, бланків цінних паперів.

Особливості правового регулювання праці жінок спрямовані на врахування повноцінного відтворення трудового потенціалу, здіснення повної продуктивної зайнятості жінок, поліпшення умов праці жінок та врахування фізіологічних особливостей жіночого організму, у тому числі у зв'язку з материнством. Норми, що регулюють охорону праці жінок, можна розподілити на 2 групи:

• ті, що регулюють працю всіх працюючих жінок;

• ті, що регулюють праці жінок у зв'язку з їх материнством.
Особливістю правого регулювання праці усіх працюючих жінок є:

1) заборона застосування праці жінок на певних роботах. Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29 грудня 1993 р. № 256 затверджено Перелік важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороня­ється застосування праці жінок. Не дозволяється застосовувати працю жінок на підземних роботах, крім деяких з них, що пов'язані з виконанням нефізичних робіт, робіт із санітарного та побутового обслуговування;

2) обмеження використання праці жінок на нічних роботах. Стаття 175 КЗпП України забороняє залучення жінок до роботи у нічний час. Водночас встановлені винятки, що допускають застосування праці жінок у тих галузях економіки, де це викли­кано особливою необхідністю, і дозволяється як тимчасовий захід. Перелік цих галузей, видів робіт із зазначенням максималь­них термінів застосування праці жінок у нічний час затверд­жується Кабінетом Міністром України. Положення законодав­ства щодо обмеження застосування праці жінок у нічний час не поширюються на жінок, які працюють на підприємствах, де зайняті лише члени однієї сім'ї;

встановлення граничної ваги перенесення жінками вантажів. Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 10 грудня 1993 р. № 241 затверджені Граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками. Наприклад, сумарна вага вантажу, який переміщується з робочої поверхні протягом кож­ної години робочої зміни, не повинна перевищувати 350 кг.

Трудовим законодавством встановленні особливості праці жінок у зв'язку з материнством. Вони встановлені для вагітних жінок і жінок, що мають малолітніх дітей, жінок, що всиновили дітей. Зокрема, встановлені:

1) гарантії при прийманні на роботу і заборона звільнення вагітних жінок та жінок, які мають дітей;

2) право вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до З років, на переведення на легшу роботу;

3) пільги і компенсації у сфері робочого часу і часу відпо­чинку, а саме:

• заборона залучати вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до 3 років, до нічних, надурочних робіт, робіт у вихідні дні і направляти їх у відрядження;

• заборона залучати жінок, що мають дітей, віком від 3 до 14 років або дітей-інвалідів, до надурочних робіт

• направлення таких жінок у відрядження можливе лише з їх згоди;

• право жінок працювати на умовах неповного робочого часу;

• першочергове право жінок на надомну роботу;

• право жінок, що мають дітей віком до 1,5 року, на перерви для годування дитини, що включаються до робочого часу і оплачуються за середнім розміром заробітної плати;

• право на соціальні відпустки у зв'язку з материнством (відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 календарних днів після (у разі ненормальних пологів або народження 2 чи більше дітей) — 70 календарних днів; відпустку для догляду за дитиною до досяг­нення нею 3-річного віку; додаткову відпустку працівникам, які мають дітей, тривалістю 5 календарних днів);

• право жінок на відпустки без збереження заробітної плати (матері, що мають 2 і більше дітей віком до 15 років або дитину - інваліда — тривалістю до 14 календарних днів щорічно; для здійснення домашнього догляду за дитиною — тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше як до до­сягнення дитиною 6-річного віку; для догляду за хворою дити­ною — тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не
більше 30 календарних днів);

пільговий порядок одержання щорічних відпусток — право на одержання щорічних відпусток за другий і наступні роки роботи в зручний для них час, право на перенесення щорічної відпустки у випадку настання строку відпустки у зв'язку з вагітністю і пологами.

Роботодавці за власний кошт можуть запроваджувати для жінок роботу на умовах скороченого робочого часу, встанов­лювати інші пільги та гарантії.

Дата добавления: 2014-01-07