Загальна характеристика аналізаторів

Тема: Загальна характеристика аналізаторів. Зоровий аналізатор

Лекція № 3

План:

1. Загальна характеристика аналізаторів.

2. Зоровий аналізатор.

ЦНСбезперервно одержує інформацію про всі зміни оточуючого організм середовища, а також про стан процесів, що перебігають у його тканинах і органах. Ця інформація сприймається особливими фізіологічними апаратами - сенсорними системами Завдяки тому, що подразнення багатьох з них викликає певні почуття, уявлення, тобто різні форми чуттєвого відображення навколишнього світу, вони одержали назву органів чуттів. Проте чутливі утворення, які сприймають· подразнення, є лише частиною фізіологічного апарату, який виконує складну функцію оцінки якісних і кількісних характеристик цих подразнень. Тому І. П. Павлов, пiдкреслюючи необхiднiсть урахування уcix ланок, що сприймають подразнення, передають їх у вiдповiднi зони кори великого мозку i аналiзують одержану iнформацiю, запропонував назвати їх аналiзаторами.

Аналiзатор складається з трьох частин: периферичної (рецептopiв), провiдниковоїl (нервових клiтин i волокон) i центральної (скупчення нейронiв у кopi великого мозку).

Вищий аналiз i формування вiдчуттiв вiдбуваються у кopi великого мозку.

Значення аналiзаторiв для норм.альної дiяльностi органiзу. Пiдтримання дiяльного стану центральної нервової систем и, а також i органiзму в цiлому, можливо тiлько при певному мінімумi подразнення рецепторiв. При повному виключеннi вcix аналiзатоpi людина впадає в сон.

Загальнi властuвостi аналiзаторiв. Аналiзатори мають ряд характерних загальних властивостей: висока чутливicть, адаптацiя, контрастність ритмiчна активнiсть, вiдтворення послiдовних образiв.

Рецептори вcix аналiзаторiв надзвичайно чутливi до адекватних, тобто специфiчних для даного органу чуттiв, подразникiв.

Ритмічна активність. У відповідь на дію подразника рецептори генерують серію ритмічних розрядів - імпульсів. Чим сильніший подразник, тим частіша імпульсація. Таким чином, рецептори інформують центральну нервову систему про силу подразника.

Спонтанна імпульсація. Для деяких рецепторів характерна самостійна активність без нанесення подразників, яка дістала назву спонтанної імпульсації. Вона є також одним з важливих механізмів оцінки сили подразника, оскільки забезпечується зміна імпульсації рецептора в двох напрямках - підвищення і зниження його активності. Безперервна ритмічна активність рецепторів підтримує діяльний стан ретикулярної формації.

Адаптація - пристосування аналізаторів до постійно діючого подразника. В деяких аналізаторах при тривалій дії подразника зникає його відчуття.· Такі аналізатори, як нюховий і дотиковий адаптуються досить швидко. Вестибуло- і пропріорецептори взагалі не здатні до адаптації. Фізіологічні механізми адаптації полягають у зменшенні частоти імпульсів, які надходять у центральну нервову систему від рецепторів.

Контрастність. Це явище полягає в тому, що подразник тієї самої сили викликає різні відчуття при зміні умов його сприймання. Наприклад, навіть слабкий звук відчувається значно сильніше на фоні повної тиші. В основі явища контрасту лежать процеси одночасної і послідовної індукції..

Слідові процеси в аналізаторах. Для всіх аналізаторів характерним Є відтворення послідовних образів. Це. проявляється в тому, що відчуття не зникають після припинення дії подразника. При цьому переривчасті подразнення сприймаються як неперервні, виникає цілісне відчуття.

Взаємодія аналізаторів. Вплив різних факторів зовнішнього середовища, як правило, сприймається не одним, а кількома аналізаторами. Тому вони між собою завжди взаємодіють. У результаті цієї взаємодії відчуття стають більш повними, а суб'єктивні образи більш адекватними реальним предметам.

2. Зоровий аналізатор.

Зоровий аналізатор є найбільш інформативним в організмі. Він забезпечує сприйняття кольору, форм, величини предметiв, вiдстанi до них, взамного їх розташування в просторi.

Будова перuферичнїi частuн.и зорового аналiзатора. Очне яблуко розташоване в очнiй ямцi, яка надiйно захищає його вiд зовнiшнiх пошкоджень. Воно мaє три оболонки: волокнисту, судинну i внутрiшню (сітківку)

Волокниста оболонка, або склера, спереду переходить у прозору рогівку. Судинна оболонка переходить у вiйкове тiло i райдужну оболонку. Райдужна оболонка забарвлена. В центрi райдужки мiститься отвip - зiниця, через яку променi свiтла попадають на кришталик. Внутрiшня оболонка складаться з свiтлочутливих i нервових клiтин, аксони яких, збираючись, утворюють зоровий нерв. у мicцi виходу зорового нерва з очного яблука вiдсутнi свiтлочутливi клiтини. Це мicце називають слiпою плямою. На днi ока поблизу його оптичноi Bici свiтлочутливих клiтин найбiльше. Це пляма (жовта пляма) - мicце найкращого бачення.

Оптична система ока. Чiтке зображення предметiв на сiткiвцi забезпечуться оптичною системою ока. Вона складається з рогівки водянистої вологи, кришталика i склистого тiла. Променi світла, переходячи з одного середовища в iнше, заломлюються і фокусуються на сітківці.

Акомодацiя. Для чiткого сприйняття предметiв необхiдно, щоб їхнє зображення завжди фокусувалось на сiткiвцi, в її центрi. Люди здатнi чiтко розрiзняти предмети, якi знаходяться на рiзнiй вiдстанi вiд ока, завдяки здатностi кришталика змiнювати свою кривизну. При цьому змiнються заломлююча сила, а зображення завжди фокусується на сiткiвцi. ця здатнicть ока називається акомодацiєю.

Кришталик - еластичне прозоре тiло, Maє. форму двоопуклоi лiнзи. Biн знаходиться в еластичнiй тонкостiннiй сумцi, зв'язанiй з коловою вiйчастою зв'язкою, яка прикрiплена до вiйчастого м'яза. При переведеннi погляду з далеко розташованих вiд ока предметiв на близько розташованi цей м'яз скорочується, ослаблюється вiйчаста зв'язка i кришталик, внаслiдок еластичних властивостей, стає бiльш опуклим. При цьому збiльшується його заломлююча сила i зображення фокусується на сітківцi.

Короткозорiсть i далекозорiсть. У нормальному оцi чiтке зображення вiддалених предметiв можливе при повному розслабленнi акомодацiйного механiзму. Але в багатьох людей внаслiдок збiльшення поздовжньої Bici ока або перенапруження вiйкового м'яза паралельнi променi вiд предметiв фокусуються перед сітківкою тому зображення предмета розпливаться. Це порушення нормального заломлення (рефракцiї) променiв називають короткозорicтю.

У далекозорому оцi променi вiддалених предметiв заломлюються за сiткiвкою. Це вiдбуваться внаслiдок зменшення поздовжньої вici ока. Для корекції порушень перед короткозорим оком розмiщують ввігнуту (розсiюючу) лiнзу, а перед далекозорим двоопуклу, збiльшуючу заломлення променiв лiнзу.

Зiничнuй рефлекс. У райдужнiй оболонцi мicтиться два гладеньких м'язи: коловий (циркулярний) i радiальний. Циркулярний м'яз iннервуться парасимпатичними волокнами окорухового нерва, радiальний - симпатичними. При зменшеннi oсвітленості, психiчних збудженнях зiниця рефлекторно звужуться або розширються, тим самим регулюючи iнтенсивнiсть потоку свiтла в око.

Спрuйняття свiтла i кольору. Променi свiтла через оптичну систему ока попадають на ciтківку ока. Сітківкa складаться з кiлькох шарiв клiтин рiзних за формою i функцiєю. зовнiшнiй шар епiтелiальних клiтин мicтить чорний пiгмент - фусцин, який поглинає променi, сприяючи бiльш чiткому зображенню предметiв. Наступний шар IJредставлено свiтлочутливими клiтинами - паличками i колбочками, за якими знаходиться шар бiполярних i далi шар ганглiозних нервових клiтин. Вiдростки rанглiозних клiтин утворюють зоровий нерв. Один бiполярний нейрон контактує з багатьма паличками i колбочками, а одна rанглiозна клiтина, в свою чергу, багатьма бiполярними. По горизонталi бiполярнi i ганглiознi клiтини також зв'язуються мiж собою за допомогою горизонтальних i амакринових нервових клiтин.

У сiткiвцi людини нараховується приблизно 130 млн. паличок i 7 млн. колбочок. Розташованi вони нepiвнoмipно. В центрi сітківки (У жовтій плямi) мiстяться в основному колбочки, а на її периферiї палички.

Фоторецептори мicтять зоровий пурпур: палички - родопсин,:колбочки - йодопсин. Це речовини, якi в своєму складi мають бiлок опсин i окислений вітамін А - ретинен. Механiзм перетворення eнepгiї свiтла на нервовий iмпульс являє собою досить складний ланцюг фiзико-хiмiчних процесiв. Схематично їх послiдовнicть можна описати таким чином. Родопсин i йодопсин перебувають у фоторецепторах у неактивнiй формi. Пiд впливом енергї сонячних npoменів вони переходять в активну форму, здатну змiнювати проникнicть мембран фоторецепторiв для iонів натрiю i тим самим викликати рецепторний потенцiал, який далi гeнepyє збудження в гангліозних нейронах сiткiвки. При цьому родопсин розщеплються на бiлок опсин i вітамін А. Ресинтез родопсину вiдбувається через ряд бiохiмiчних реакцiй.

Чутливicть паличок до свiтла в тисячу разiв бiльша, нiж у колбочок. Вони включаються в основному у cутінках. Палички сприймають широкий спектр свiтлових променiв (вiд 300 до 800 нм). Тому при збудженні їх виникає вiдчуття бiлого свiтла (безкольорове вiдчуття).

Колбочки реагують тiльки на певну довжину хвилi i цим самим зумовлюють виникнення кольоровостi предметiв. Iснують три типи колбочок. Однi з них реагують переважно на червоний колiр, другi - на зелений i тpeтi - на фiолетовий. Цi три кольори були названi основними. При iзольованiй дії хвиль рiзної довжини кожний тип колбочок збуджуться неоднаково. Внаслiдок цього кожна довжина хвилi сприйматься як особливий колiр. Якщо вci три типи колбочок збуджуються одночасно i в однаковiй мipi, виникає вiдчуття бiлого кольору. Оптичним змiшуванням ·основних кольорiв можна одержати вci кольори спектра i їхнi.вiдтiнки.

У деяких людей можуть бути вiдсутнi колбочки, якi сприймають один, два або навіть всі триосновні кольори. Все оточуюче для таких людей здаться сipим. Таке вiдхилення сприйняття кольорiв називають дальтонiзмом. Воно зустрiчаться у 8% чоловiкiв i 0,5 % жiнок.

Питання для самоконтролю:

1. Яке значення мають аналізатори для нормальної діяльності організму?

2. З яких частин складається будь-який аналізатор?

3. Чим характеризується процес адаптації в аналізаторних системах?

4. Які структурні елементи входять до складу оптичної системи ока?

5. Яка причина таких аномалій рефракції, як короткозорість та далекозорість?

6. Для корегування короткозорості використовують увігнуті чи опуклі лінзи?

7. В яких клітинах сітківки відбувається генерація збудження?

8. Що лежить в основі кольорового зору?

9. Що зветься дальтонізмом?

10. Які фоторецептори мають більшу світлову чутливість палички чи колбочки?

Література для самостійного опрацювання:

1. Кучеров І.С., Шабатура М.Н., Давиденко І.М. Фізіологія людини: Навчальний посібник для студентів факультетів фіз. виховання пед. інститутів. – Київ: Вища школа, 1981. – 408 с.

2. Солодков А.С., Сологуб Е.Б. Физиология человека. Общая. Спортивная. Возрастная.: Уч.–М.:Терра-Спорт, Олимпия-Пресс, 2001.– 520 с.

3. Чайченко Г.М. та ін. Фізіологія людини і тварин: Підручник. – К.: Вища школа, 2003. – 463 с.

4. Плахтій П. Фізіологія людини. Обмін речовин і енергозабезпечення м’язової діяльності: Навчальний посібник.–К.:ВД “Професіонал”, 2006.–464с.

5. Плахтій П., Кучерук О. Фізіологія людини. Нейрогуморальна регуляція функцій: Навчальний посібник.–К.: ВД “Професіонал”, 2006.–336с.

Дата добавления: 2014-01-07