Вестибулярний аналізатор

Будова вестибулярного апарату. До складу внутрiшнього вуха входять переддвер'я (присінок), пiвколовi канали, маточка i мiшечок, якi є вестибулярним апаратом i виконують функцiю органа рiвноваги. У порожнинах маточки i мiшечка мiстяться волосковi клiтини цилiндричної i кулеподiбної форми. До них пiдходять закiнчення чутливих волокон присінково-завиткового нерва (VIII). Волоски рецепторних клітин зануренi у драглисту мембрану, яка має кристалiчнi включення - отолiти. В пiвколових каналах волосковi клiтини зiбранi у так званi ампулярнi гребiнцi, над якими знаходиться ампулярна мембрана, або купула, здатна коливатись при змiщеннях ендолiмфи пiвколових каналiв. Рецептори мiшечка та маточки реагують на змiни сили тяжiння. Збудження волоскових клiтин вiдбуваеться пiд впливом змiщення отолiтовоi мембрани, при натягуваннi волосків в результатi вiдвисання мембрани i при надавлюваннi мембрани на волоски. Таким чином, апарат присінка сприймає змiни сили тяжiння у вcix трьох площинах.

Волосковi клiтини пiвколових каналiв реагують на змiни швидкості, прискорення руху органiзму в горизонтальнiй площинi i при обертальних рухах. Пiд впливом руху змiщується ендолiмфа, а ризом з нею i купула, що призводить до згинання волоскiв, виникнення в них рецепторного потенцiалу.

Оскiльки пiвколовi канали розташованi в трьох взамно перпендикулярних площинах, то рецепторний апарат їх peaгyє на змiни кутових прискорень у любому напрямку. Чутливicть вестибулярного апарату до прискорення становить близько 0,01 g.

Вестuбулярнi рефлексu. Ядро присінково-завиткового нерва розташоване у довгастому мозку i мaє численнi зв'язки iз спинним мозком, з мозочком, нервовими центрами, що регулюють роботу внутрiшнiх opraнів, ядрами окорухових нepвів. Тому подразнення рецепторiв вестибулярного апарату проявляється численними рефлекторними реакцiями. При збiльшеннi тиску отолiтової мембрани на волосковi клiтини (при швидкому пiднiманнi вгору) рефлекторно пiдвищуться тонус згиначiв кiнцiвок, тулуба, шиї. Змiна тиску в протилежному напрямку виклика пiдвищення тонусу розгиначiв. Це так званi «лiфтнi рефлекси».

Збiльшення тиску на рецептори в сферичних мiшечках (при змiщеннях голови i тулуба в горизонтальнiй площинi) рефлекторно підвищує тонус відвідних м'язів кінцівок, бокових м'язів тулуба, шиї тієї сторони, на якій відбулося збільшення тиску. При зниженні тиску тонус м'язів знижується. За допомогою цих рефлексів зберігається рівновага тіла під час ходіння і бігу.

Збудження рецепторів ампули шляхом зміни кутових прискорень викликає вимушені ритмічні рухи очних яблук (ністагм очей) і голови. При цьому розрізняють два типи рухів, повільні У бік, протилежний напрямку обертання, і швидкі - за напрямком обертання. Ця реакція є формою пристосування до орієнтації в просторі під час швидких рухів за допомогою зорової сенсорної системи.

При сильних подразненнях вестибулярного, апарату виникають рефлекторні реакції, які погіршують стан організму,- закачування, або так звана «морська хвороба». Вона викликає м'язову слабість, запаморочення, блідість, нудоту, блювоту.

Вестибулярний апарат має велике значення при виконанні фізичних вправ. Тому зниження порогу чутливості його є однією з задач тренування. Цьому сприяють фізичні вправи, пов'язані з різними обертаннями, швидкими поворотами та іншими спеціальними вправами.

В умовах космічних польотів сила земного тяжіння не проявляється. Тому вестибулярний апарат не подразнюється. Виникає дефіцит аферентної імпульсацїі з вестибулорецепторів, що може призвести до порушення нормального протікання фізіологічних функцій. Для того щоб підтримати нормальний функціональний стан вестибулярного апарату, використовуються спеціальні вправи.

Дата добавления: 2014-01-07