Вилочкова залоза

Інтероцептори — групи рецепторів у внутрішніх органах, тканинах, судинному руслі. Інтероцептори разом з центральними структурами, що обробляють їх інформацію, утворюють систему вісцерального аналізатора.

Інтероцептивний аналізатор

Інтероцепція — це здатність організму сприймати і обробляти сигнали від внутрішніх органів і внутрішнього середовища, що е основою його регуляторних процесів..

Як і екстероцептори, інтероцептори поділяються за модальністю на механорецептори (барорецептори дуги аорти, рецептори розтягання легень, сечового міхура), хеморецептори (сонних клубочків, бронхів, тканин); терморецептори (печінки та інших внутрішніх органів); больові рецептори (шлунка, серця тощо).

Крім периферичних в організмі є центральні інтерорецептори — нейрони деяких відділів головного і спинного мозку, здатні сприймати зміни складу й параметрів цереброспінальної рідини, що їх омиває: глюко-, термо- та осморецептори гіпоталамуса, нейрони вентробічної ділянки довгастого мозку, які реагують на зміни хімічного складу крові й цереброспінальної рідини.

Більша частина імпульсів від вісцеральних рецепторів потрапляє до ЦНС чотирма шляхами: через IX і X пару черепно-мозкових нервів, черевний і тазовий нерви. Більшість аферентних інтероцептивних імпульсів проходить через перемикальне задньобічне вентральне ядро таламуса, а кіркове представництво інтероцепції розміщене у лімбічній системі й сенсомоторній зоні кори великого мозку.

Інтероцептори виконують дві основні функції: становлять основну ланку вегетативних рефлексів, які відіграють важливу роль у підтриманні гомеостазу, а також впливають на певні структури ЦНС, надаючи інформацію про стан внутрішніх органів.

Питання для самоконтролю:

1. Який діапазон мають звукові частоти?

2. Де містяться слухові рецептори і на що вони реагують?

3. Який механізм забезпечує розрізнення звуків за висотою та голосністю?

4. Яке призначення вестибулярного аналізатора?

5. У яких випадках подразнюються рецептори присінка та півколових каналів внутрішнього вуха?

6. Де міститься центральна частина вестибулярного аналізатора?

7. Що являють собою пропріорецептори і де вони знаходяться?

8. На що реагують рецептори м’язових веретен?

9. Де розташовані нейрони 1-го, 2-го, 3-го порядку і центрального відділу рухового аналізатора?

10. Які основні види чутливості виділяють у рецепторній функції шкіри

11. Де знаходяться нюхові рецепторні клітини і що є їх адекватним подразником?

12. Смакові рецептори є первинно- чи вторинночутливими?

13. Які виникають відчуття при подразненні різних смакових рецепторів?

14. Де розташовані інтероцептори?

15. Які розрізняють інтероцептори за модальністю?

Література для самостійного опрацювання:

1. Кучеров І.С., Шабатура М.Н., Давиденко І.М. Фізіологія людини: Навчальний посібник для студентів факультетів фіз. виховання пед. інститутів. – Київ: Вища школа, 1981. – 408 с.

2. Солодков А.С., Сологуб Е.Б. Физиология человека. Общая. Спортивная. Возрастная.: Уч.–М.:Терра-Спорт, Олимпия-Пресс, 2001.– 520 с.

3. Чайченко Г.М. та ін. Фізіологія людини і тварин: Підручник. – К.: Вища школа, 2003. – 463 с.

4. Плахтій П. Фізіологія людини. Обмін речовин і енергозабезпечення м’язової діяльності: Навчальний посібник.–К.:ВД “Професіонал”, 2006.–464с.

5. Плахтій П., Кучерук О. Фізіологія людини. Нейрогуморальна регуляція функцій: Навчальний посібник.–К.: ВД “Професіонал”, 2006.–336с.

Вилочкова залоза розташована у верхній частині грудної порожнини позаду грудини. До її складу входить лика кількість лімфоцитів та епітеліальних, тілець. Останнім часом одержано гормон цієї залози — тімозин. Залоза бере участь у процесах кровотворення (лімфопоезу, а також ерітропоезу), виробленні антитіл і збереження імунологічної інтеграції організму. Вона також впливає на ріст, хоча механізм цього впливу не розкрито. Вважають, що вилочкова залоза виробляє якийсь гормональний фактор, що стимулює ріст тіла. З'являється вона на шостому тижні ембріонального розвитку, найбільшої маси досягає в 11 років. З досягненням статевого дозрівання естрогени та андрогени викликають атрофію спеціалізованих клітин, які замінюються фіброзною та жировою тканинами. Причому жіночі гормони в цьому відношенні значно сильніші, ніж чоловічі.

Шишкоподібне тіло (епіфіз).

Шишкоподібне тіло розташоване між передніми горбами згір'я проміжного мозку. З нього виділено велику кількість біологічно активних речовин, які за своїм складом відносяться до поліпептидів. Шишкоподібне тіло впливає на багато функцій організму, особливо в ранньому дитячому віці. Це зумовлено його зв'язками з проміжним мозком і впливом на весь комплекс ендокринних залоз (гіпофіз, щитовидну залозу, кору надниркових залоз, вилочкову залозу). Його дія проявляється в гальмуванні статевого розвитку, запобіганні передчасного статевого дозрівання. Пригнічуючий вплив на статеву систему справляють не тільки мелатонін і серотонін, а і інші біологічно активні речовини шишкоподібного тіла шляхом пригнічення в аденогіпофізі секреції гонадотропних гормонів. Вони пригнічують таким же шляхом діяльність щитовидної залози, а також лімфоїдної тканини вилочкової залози. Останнім часом доведено, що серотонін бере участь у добових змінах активності гіпоталамо-гіпофізарно-надниркового комплексу, тому вважають, що шишкоподібне тіло бере участь у регуляції „біологічного годинника організму”.

Дата добавления: 2014-01-07