Вплив змін цін на величину прибутку підприємства

Моніторинг цін

Одним з результатів постійного державного моніторингу за цінами є розрахунок так званого споживчого кошика.

Споживчий кошик — набір товарів, що характеризує типовий рівень і структуру місячного (річного) споживання людини або сім'ї. Використовується для розрахунку мінімального споживчого бюджету (прожиткового мінімуму), виходячи із вартості споживчого кошика у актуальних цінах. Застосовується як база для порівняння розрахункових і реальних рівнів споживання.

На основі даних по споживчому кошику та споживчому бюджеті розраховуються такі показники, як мінімальна зарплата і мінімальні пенсії. Поняття споживчого кошика існує у багатьох країнах світу. Проте ці «кошики» мають певні національні особливості.: споживчий кошик американця нараховує 300 продуктів і послуг, француза — 250, англійця — 350, німця — 475. Український споживчий кошик нещодавно був розширений до 297 найменувань продуктів.

Наприклад, у споживчому кошику британця передбачені витрати на підключення до інтернету, покупку мр-3-плеєра та гітару, а також послуги садівника. Навіть найменш забезпечені німці мають право на цифровий фотоапарат та відеокамеру, сканер та принтер, а також тонометр. Французи закладають у споживчий кошик послуги перукаря, косметичні засоби та харчі для котів та собак. «Стурбовані» здоровим способом життя американці мають у кошику тютюнові та горілчані напої, а також витрати на мобільний та комп'ютерний зв'язок.

Крім того експерти вважають, що найраціональнішою є така структура споживання, коли на харчі витрачається до третини доходів, непродовольчі товари (одяг, меблі) — 47 %, і решта — на послуги. В українському ж споживчому кошику левова частка доходів (понад 65 %) витрачається на харчі, а деякі непродовольчі товари та послуги не згадуються взагалі. Наприклад, вважається, що пенсіонерам не потрібні ані плавки, ані купальники, школярі можуть обійтися двома підручниками на рік, а студенти взагалі мають обходитися без підручників. Платна медицина та платна вища освіта взагалі не згадуються, бо, згідно із Конституцією, вони в Україні мають надаватися безкоштовно.

ТЕМА 6. АНАЛІЗ ВЗАЄМОЗВ'ЯЗКУ «ВИТРАТИ-ОБСЯГ ВИРОБНИЦТВА-ПРИБУТОК»

6.1 Мета і методи аналізу взаємозв'язку «витрати – обсяг виробництва – прибуток»

6.2 Графічний аналіз взаємозв'язку «витрати – обсяг виробництва-прибуток»

6.1. Мета і методи аналізу взаємозв'язку «Витрати – обсяг виробництва – прибуток»

Аналіз взаємозв'язку «Витрати – обсяг виробництва - прибуток» - це метод системного дослідження витрат, обсягу діяльності і прибутку підприємства.

Аналіз «Витрати – обсяг виробництва - прибуток» використовують для визначення впливу, який мають зміни у витратах, ціні товару, обсягі виробництва і номенклатурі товарів, що випускаються, на величину одержуваного від реалізації товару прибутку, а також для оцінки зміни одного з цих чинників або декількох чинників разом.

Даний аналіз використовується для визначення:

1) обсягу реалізації, який забезпечує відшкодування всіх витрат;

2) обсягу реалізації, що забезпечує отримання певної (очікуваної) величини прибутку;

3) величини прибутку при певному заданому обсягі реалізації;

4) впливу змін величини витрат, обсягу і цін реалізації на прибуток підприємства;

5) оптимальної структури витрат.

Основним елементом аналізу взаємозв'язку «Витрати – обсяг - прибуток» є аналіз беззбитковості.

Аналіз беззбитковості заснований на розділенні витрат на постійні й змінні, а також розрахунку точки беззбитковості, яка визначає критичний обсяг реалізації.

Точка беззбитковості ( поріг рентабельності - Vтб ) – обсяг реалізації, при якому доходи підприємства рівні його витратам, а прибуток рівний "0". Вона може бути виражена в натуральних (кількість продукції) і грошових (виручка) одиницях вимірювання і розрахована двома способами.

I спосіб. У загальному вигляді виручка від реалізації продукції є сумою всіх витрат (постійні плюс змінні), а також прибутку підприємства, який воно чекає одержати в разі реалізації заданого обсягу продажів:

(6.1)

де В – виручка від реалізації продукції, грн.;

Пост – величина постійних вітрат за певний період часу, грн.;

ЗМ – загальні змінні витрати, грн.;

Пр – величина одержаного прибутку підприємством, грн..

Оскільки в точці беззбитковості прибуток рівний нулю, то можна сказати, що при даному обсягі виробництва виручка рівна сукупним загальним витратам. Враховуючи те, що виручка є добуток обсягу реалізації на ціну одиниці продукції, а загальні змінні витрати є добуток змінних витрат на одиницю продукції на обсяг виробництва, формулу (6.1) можна перетворити таким чином:

(6.2)

де V – обсяг виробництва (реалізації) продукції за даний період часу, од.;

ЗМод – змінні витрати на одиницю продукції, грн..

Виразивши з даної формули обсяг виробництва, який є в даному випадку критичним обсягом, одержимо формулу розрахунку точки беззбитковості:

(6.3)

II спосіб Заснований на визначенні показника маржинального прибутку.

Маржинальний прибуток – перевищення виручки від реалізації над всіма змінними витратами, пов'язаними з даним обсягом продажів, інакше кажучи, різниця між виручкою від реалізації і змінними витратами:

(6.4)

Беручи до уваги формулу (6.1), можна сказати, що маржинальний прибуток рівний сумі постійних витрат і прибутку підприємства, в разі реалізації заданого обсягу продажів. Оскільки в точці беззбитковості прибуток підприємства рівний нулю, то маржинальний прибуток буде рівний величині постійних витрат. Маржинальний прибуток в цілому по підприємству можна представити як добуток маржинального прибутку одиниці продукції (МПод) на обсяг проведеної продукції. У такому разі, критичний обсяг виробництва може бути розрахований за формулою

(6.5)

У разі визначення порогу рентабельності в грошовому вираженні використовується формула

(6.6)

Для визначення критичного обсягу продажів використовується такий показник, як коефіцієнт маржинального прибутку (Кмп), що визначається як відношення маржинального прибутку одиниці продукції до ціни, що показує, яка частина маржинального прибутку знаходиться в ціні:

(6.7)

У такому разі поріг рентабельності (з урахуванням коефіцієнта маржинального прибутку) розраховуватиметься згідно з формулою

(6.8)

Аналіз взаємозв'язку «Витрати – обсяг виробництва - прибуток» дозволяє визначати не тільки критичний обсяг виробництва, але й цільовий обсяг виробництва (Vціл), який дозволить підприємству одержати заплановану очікувану величину прибутку:

(6.9)

Наведені формули розрахунку точки беззбитковості використовуються у випадках, якщо підприємство виробляє один вид продукції. Якщо ж підприємство виробляє два і більш видів продукції, то поріг рентабельної роботи підприємства може бути розрахований через показник середньозваженого маржинального прибутку (МПсред):

(6.10)

де МПi- маржинальний прибуток i-го виду продукції;

j - питома вага даного виду продукції в загальному обсягу виробництва.

Таким чином, критичний обсяг у разі багатопродуктового виробництва в цілому по підприємству визначається згідно з формулою

(6.12)

Точка беззбитковості по кожному виду продукції (V_ТБ) розраховується як точка беззбитковості в цілому по підприємству, помножена на питому вагу даного виду продукції:

(6.13)

Для визначення впливу на прибуток підприємства зниження продажів використовують поняття запасу міцності.

Запас міцності (ЗП) – це величина, на яку фактичний (запланований - Vфакт) обсяг реалізації перевищує критичний обсяг:

(6.14)

Запас міцності відображає граничну величину можливого зниження обсягу продажів без ризику понести збиток. Разом з абсолютним значенням показника запасу використовують коефіцієнт запасу міцності.

Коефіцієнт запасу міцності (К_ЗМ) – це співвідношення запасу міцності й фактичного або запланованого обсягу реалізації:

(6.15)

Коефіцієнт запасу міцності є мірою ризику нерентабельної роботи підприємства. Значення цього показника знаходиться в межах від мінус нескінченності до плюс одиниці.Чим більше значення має коефіцієнт запасу міцності, тим менше вірогідність того, що підприємство нестиме втрати в разі зменшення обсягу реалізації.

Аналіз взаємозв'язку "Витрати – обсяг - прибуток" має недоліки, що засновані на деяких допущеннях:

1. Поведінку постійних і змінних витрат можна виміряти точно.

2. Обсяг реалізації рівний обсягу виробництва.

3. Змінні витрати і ціна не змінюються протягом певного періоду часу.

4. Асортимент продукції також незмінний.

5. Витрати і виручка від реалізації мають лінійну залежність від обсягу виробництва.

6. Відсутній облік залежності між ціною і попитом на даний товар, внаслідок чого ціна на нього може виявитися завищеною.

Дата добавления: 2014-01-07