Облік фінансових результатів діяльності банку

Лекція

6.

4-5.

3.

1.

План

План.

Лекція 24 Облік доходів та витрат банку.

1. Облік доходів банку.

2. Облік витрат банку.

Правила обліку доходів (витрат)

Загальні правила бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України затверджені Постановою Правління НБУ від 18 серпня 2003 р. № 255. Зміни до зазначеної постанови затверджені Постановою Правління НБУ від 17 червня 2004 р. № 279.

Усі доходи банку з огляду на ймовірність їх сплати боржником поділяються на:

- нараховані доходи, що фіксують суму, належну до отримання при настанні термінів, визначених угодами. Отож, за рахунками нарахованих доходів обліковуються ті суми, терміни погашення яких ще не настали (обліковуються за рахунками класів 1, 2, 3);

- прострочені нараховані доходи - виникають у разі непогашений боржником заборгованості за нарахованими доходами у строк, передбачений угодою. На рахунках прострочених нарахованих доходів класів 1, 2, 3 (вони передбачені за тими самими групами рахунків, за якими обліковуються нараховані доходи за відповідним активом) не сплачені у строк суми починають обліковуватися наступного робочого дня;

- безнадійні нараховані доходи - списуються з балансу за рахунок сформованих резервів, коли ймовірність їх сплати практично неможлива (значне погіршення фінансового стану боржника, його збиткова діяльність).

Перелічені категорії щодо нарахованих доходів відображаються у таких правилах обліку доходів:

1. Обліковий запис з нарахування доходів (витрат) здійснюється не рідше одного разу на місяць таким проведенням:

- за нарахованими доходами:

Дебет рахунків нарахованих доходів

Кредит рахунків класу 6 «Доходи»;

- за нарахованими витратами:

Дебет рахунків класу 7 «Витрати»

Кредит рахунків нарахованих витрат.

Обов'язкова умова - відповідність рахунків нарахованих доходів (витрат) і рахунків класу 6 і класу 7 назві активу чи зобов'язання, щодо яких виконується операція з нарахування.

Наприклад, нарахування процентних доходів здійснюється за кредитом групи 206 «Кредити в поточну діяльність, що надані суб'єктами господарювання». Цій процедурі відповідає бухгалтерський запис:

Дебет рахунка 2068 А «Нараховані доходи за кредитами в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання»

Кредит рахунка 6026 АП «Процентні доходи за кредитами в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання».

2. Якщо доходи (витрати) отримані (сплачені) на дату складання балансу, то суми не обов'язково проводити через рахунки нарахованих доходів (витрат), тобто в обліку фіксується запис:

Дебет рахунка 2600 АП «Кошти на вимогу суб'єктів господарювання»

Кредит рахунка 6026 АП «Процентні доходи за кредитами в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання».

Економічний зміст операції: позичальник сплатив проценти за кредит, наданий на поточні потреби за поточний місяць у цьому самому місяці.

3. Статті доходів (витрат) за тими самими операціями протягом року не згортаються.

4. На нетто-основі обліковуються доходи (витрати), що виникають унаслідок здійснення торговельних операцій (група рахунків 620 «Результат від торговельних операцій»).

5. Облік доходів (витрат) ведеться наростаючим підсумком з 1 січня до 31 грудня поточного року. Станом на 1 січня наступного року перевищення загальної суми доходів над загальною сумою витрат або загальної суми витрат над загальною сумою доходів починає обліковуватися відповідно за рахунком 5040 П «Прибуток звітного року, що очікує затвердження» або 5041 А «Збиток звітного року, що очікує затвердження».

6. Отримані доходи та сплачені витрати, які належать до майбутніх періодів, обліковуються як доходи (витрати) майбутніх періодів за рахунками відповідно 3600 і 3500,

7. У разі непогашення заборгованості за нарахованими доходами у терміни, визначені угодами, наступного банківського робочого дня така заборгованість починає обліковуватися як прострочені нараховані доходи:

Дебет рахунка 2069 А «Прострочені нараховані доходи за кредитами в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання»

Кредит рахунка 2068 А «Нараховані доходи за кредитами в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання».

8. Визнання заборгованості за нарахованими доходами не призупиняє процесу подальшого нарахування процентних доходів, але суми нарахованих доходів обліковуються на позабалансових рахунках здійсненням таких бухгалтерських записів:

Дебет рахунків: 9602 А «Нараховані та не отримані доходи за операціями з банками».

9603 А «Нараховані та не отримані доходи за операціями з клієнтами».

Кредит рахунків групи 991.

Критерії, строки та порядок визнання заборгованості за нарахованими доходами сумнівною та безнадійною визначаються обліковою політикою банку відповідно до нормативно-правових актів НБУ, складених з урахуванням вимог законодавства України.

При розрахунку сум процентних доходів і витрат за кредитними і депозитними угодами враховується перший і не враховується останній день дії договору. У банківській практиці можуть використовуватися три методи визначення кількості днів, які беруться в розрахунок під час нарахування сум процентних доходів і витрат:

1) метод «факт/факт» — при нарахуванні процентів виходять з фактичної кількості днів у місяці та у році;

2) метод «факт/360» — при розрахунку виходять з фактичної кількості днів у місяці, а кількість днів у році приймають умовно за 360;

3) метод «30/360» — при розрахунку суми відсотків умовно приймають кількість днів у місяці за 30, а в році — за 360.

Метод визначення кількості днів для нарахування процентів указують в угоді.

Процентні доходи і витрати та прирівняні до них комісії повинні обліковуватися регулярно, не рідше одного разу на місяць, незалежно від періодичності розрахунків, указаній в угоді.

Наприкінці кожного місяця (або щоденно — залежно від облікової політики банку) в обліку здійснюються такі бухгалтерські записи.

При нарахуванні доходів:

Д-т «Нараховані доходи».

К-т «Доходи».

При нарахуванні витрат:

Д-т «Витрати».

К-т «Нараховані витрати».

При отриманні банком сум нарахованих доходів:

Д-т «Поточний рахунок клієнта» (або кореспондентський рахунок банку, або каса).

К-т «Нараховані доходи».

При сплаті банком сум нарахованих витрат:

Д-т «Нараховані витрати».

К-т «Поточний рахунок клієнта» (або кореспондентський рахунок банку, або каса).

У разі непогашення боржником заборгованості за нарахованими доходами в строк, передбачений угодою, наступного робочого дня несплачена сума обліковується на відповідних рахунках з обліку прострочених нарахованих доходів класів 1, 2, 3.

При неотриманні банком сум нарахованих доходів в обумовлений в угоді термін:

Д-т «Прострочені нараховані доходи».

К-т «Нараховані доходи».

Якщо банк не має впевненості в погашенні заборгованості за основним боргом і процентами, ураховуючи фінансовий стан боржника (контрагента банку), то така заборгованість має бути визнана та відображена в обліку як сумнівна щодо отримання.

Якщо заборгованість за нарахованими доходами, що обліковується за відповідними рахунками класів 1, 2, 3, визнана безнадійною, то банк списує її за рахунок сформованих резервів.

Заборгованість, що списана за рахунок спеціальних резервів, банк обліковує за позабалансовими рахунками групи 960 «Не сплачені в строк доходи». Критерії, строки та порядок визнання заборгованості за нарахованими доходами сумнівною, безнадійною визначаються обліковою політикою банку.

Облік процентних доходів. До процентних доходів відносять проценти за користування банківськими кредитами, проценти за придбаними борговими цінними паперами і прирівняні до процентів комісії (які обраховуються так само, як проценти, тобто пропорційно терміну і сумі активу). Комісійні доходи, подібні за природою до процентних, підлягають щомісячному відображенню в банківському обліку, незалежно від періодичності розрахунків за ними, зазначеній в угоді з контрагентом.

Облік комісійних доходів. У складі комісій, які банк одержує за надані послуги, виділяють:

· комісії за одноразові послуги;

· комісії за послуги, які надаються протягом періоду, що обумовлений в угоді;

· комісії за послуги з обов’язковим результатом.

Комісії за одноразові послуги. До цього виду комісій відносять комісії за послуги з обміну валют, за видачу готівкових коштів, за видачу поручительства тощо.

Одержання комісії відображається в обліку записом:

Д-т «Поточний рахунок клієнта» або «Каса»;

К-т «Комісійні доходи».

Облік комісії за послуги постійного характеру. До них належать комісії за розрахунково-касове обслуговування, інкасаторські послуги, орендні платежі тощо.

Облік результатів від торговельних операцій. Результат від торговельних операцій відображається на активно-пасивних рахунках.

Облік дивідендного доходу. Дивіденди, які підлягають одержанню банком за інвестиціями, відображаються в банківському обліку після їх оголошення на загальних зборах акціонерів:

Д-т «Нараховані дивіденди»;

К-т «Дивідендний дохід за акціями та іншими вкладеннями».

Надходження дивідендів на кореспондентський рахунок у банку:

Д-т «Кореспондентський рахунок»;

К-т «Нараховані дивіденди».

Облік процентних витрат. Більша частина процентів до виплати припадає на депозитні операції і за борговими цінними паперами, випущеними банком (векселі, ощадні сертифікати).

Нарахування процентних витрат здійснюється щомісячно:

Д-т «Відсоткові витрати»;

К-т «Нараховані витрати».

У разі перерахування процентів на користь клієнтів:

Д-т «Нараховані витрати»;

К-т «Поточний рахунок клієнта або коррахунок банку».

За борговими цінними паперами, емітованими банком, до складу процентних витрат відносять власне проценти, а також амортизацію дисконту (знижки) чи премії (надбавки) за борговими зобов’язаннями банку. У банку щомісячно нараховують проценти, а також амортизацію дисконту і премії за борговими цінними паперами, емітованими банком. Амортизація дисконту збільшує процентні витрати, а амортизація премії зменшує процентні витрати за цінними паперами власного боргу.

Облік комісійних витрат. У разі сплати комісій у момент отримання послуги банком:

Д-т «Комісійні витрати»;

К-т «Коррахунок банку».

У разі сплати послуг авансом:

Д-т «Витрати майбутніх періодів»;

К-т «Коррахунок банку».

При отриманні послуги банком:

Д-т «Комісійні витрати»;

К-т «Витрати майбутніх періодів».

Облік негрошових витрат. Негрошові витрати пов’язані з формуванням резервів для покриття можливих збитків від кредитних операцій, резервів під сумнівну заборгованість за нарахованими доходами, резервів під знецінення цінних паперів, резервів під можливі втрати за сумнівною дебіторською заборгованістю, резервів на покриття ризиків і втрат.

При формуванні резерву роблять запис за дебетом відповідного рахунка 770 групи «Відрахування в резерви»:

Д-т «Відрахування в резерв»;

К-т «Резерв».

У разі поліпшення якості активу і зменшення ризиковості коригують розрахункову суму резерву:

Д-т «Резерв»;

К-т «Відрахування в резерв».

У разі списання безнадійної заборгованості з балансу за рахунок резерву:

Д-т «Резерв»;

К-т «Сумнівна заборгованість» (приклади 2, 7).

Облік витрат на утримання персоналу банку. У кожній установі банку розробляється штатний розклад працівників та схема посадових окладів і на їх основі, залежно від рівня кваліфікації та складності робіт, формується фонд основної та додаткової заробітної плати.

Усі витрати на оплату праці, у тому числі доплати за кваліфікацію та за обсяги робіт, відносяться на витрати того звітного періоду, коли вони мали місце.

1. Поняття про популяцію.

2. Статева і вікова структури популяції.

3. Динаміка чисельності популяції.

4. Поняття про угрупування організмів.

5. Склад, структура угрупувань, взаємодія організмів в них.

6. Різноманітність і продуктивність екосистем.

Література

1. Кучеренко М.Є., Ю.Г.Вервес та ін. Загальна біологія: Пробн. підруч. Для

11 кл. серед. загальноосвіт. навч. закл.- К.: Генеза, 2001, ст. 140-163.

2. Бригідир Г.З., Гайда Г.В. та ін. Біологія. 10-11 клас. Поурочне планування.

Конспекти уроків. – Т.: Навчальна книга – Богдан, 2000, ст. 135-142.

3. Стахурська В.П., Слабіцька Н.П. Біологія: Посібник-конспект 11 клас.- Т.:

Навчальна книга – Богдан, 2000, ст.93-123.

4. Тагліна О.В. Загальна біологія. 11 клас: плани-конспекти уроків. – Х.:

Ранок, 2001, ст. 143-176.

Вид – сукупність популяцій особин, подібних між собою за будовою, життєвими функціями, місцем у природі, які населяють певну частину біосфери (ареал), вільно схрещуються між собою у природі і дають плодючих нащадків.

Кожен вид організмів у процесі свого історичного розвитку пристосовується до певних умов існування, що визначає його ареал. Взаємодія популяцій виду з усіма екологічними факторами певного середовища існування визначає його екологічну нішу.

Екологічна ніша – просторове і трофічне положення популяції певного виду в біогеоценозі, комплекс його взаємозв’язків з іншими видами і довкіллям.

Чим ближчі екологічні ніші популяцій різних видів, тим гостріша між ними конкуренція за ресурси. Тоді або один вид витісняє інший, або їхні вимоги до умов існування змінюються. Так, екологічні ніші двох видів А і В можуть збігатися (два види вовків), частково збігатися (вовк і лисиця), повністю віддалені (вовк і травоїдні), стикаються (вовк і заєць).

Місцеіснування виду – це частина простору, заселена популяціями даного виду, яка забезпечує їх потрібними ресурсами.

На території, яку займає вид, окремі особини зібрані у більш - менш відмежовані одна від одної групи – популяції.

Популяція – сукупність особин одного виду, які тривалий час мешкають у певній частині його ареалу, частково чи повністю ізольовано від інших подібних угрупувань.

Існування популяцій пов’язане із нерівномірним розподілом сприятливих умов існування (білка звичайна поширена у Євразії і мешкає у широколистяних лісах, які розділені природними бар’єрами).

Види складаються із популяцій.

2.

Показники популяції: чисельність, площа або об’єм (у водоймах), густота (кількість особин, що припадає на одиницю площі чи об’єму), біомаса (маса особин у перерахунку на одиницю площі чи об’єму), народжуваність, смертність, які складають природний приріст.

Кожна популяція має певні структури, які часто змінюються:

1)статева – співвідношення по статі особин.

2)вікова – по віку, важливий показник, що свідчить про майбутнє популяції.

3)просторова – розподіл по території (кочуючі, осідлі, мігруючі види).

4)етологічна – система взаємозв’язків між особинами, яка проявляється в їхній поведінці (особини можуть вести поодинокий або груповий спосіб життя, збиратися у родини, колонії, зграї, табуни, де як правило особини займають певний ранг, це сприяє кращому пристосуванню до умов довкілля).

Чисельність і густота популяцій, які мешкають навіть у стабільних умовах, можуть періодично або неперіодично змінюватися під впливом певних факторів.

Популяційні хвилі – коливання чисельності популяцій (хвилі життя):

Сезонні хвилі – зумовлені особливостями життєвих циклів організмів або сезонними змінами кліматичних факторів (комахи розмножуються наприкінці весни – влітку, взимку чисельність мала).

Несезонні хвилі – спричинені зміною інтенсивності дії різних екологічних факторів (спрямовані протягом тривалого історичного періоду зміни клімату, вплив паразитів чи хижаків, господарська діяльність людини).

На чисельність впливає природний приріст, який може бути позитивним і негативним. Густота популяції залежить від інтенсивності дії кліматичних факторів: але популяції рослин і тварин, які мають тривалий період розвитку, як правило, мають відносно повільне розмноження і слабку чутливість до змін кліматичних факторів (у рисі максимум чисельності спостерігається раз на 10 років і пов’язаний зі зростанням чисельності зайця, який є кормовою базою).

На зміни чисельності впливають взаємозв’язки з популяціями інших видів (паразити і хазяїни, хижаки і здобич). Густота регулюється також територіальною поведінкою тварин (ведмеді, вовки, тигри, зубри подряпинами на деревах або сечею помічають свою територію). Іноді на чисельність впливає стресова поведінка: коли густота перевищує певний рівень, в її особин спостерігається затримка росту, статевого дозрівання, підвищена агресивність і канібалізм. Уникненню надмірної густоти сприяє розселення. Але в цілому в процесі еволюції виробилися пристосування, які дають змогу уникнути необмеженого зростання чисельності, виснаження ресурсів.

Гомеостаз – підтримання чисельності популяції на оптимальному для даного середовища існування рівні.

Залежить від природного приросту, абіотичних факторів, міжвидових і внутрішньовидових зв’язків.

Популяції різних видів існують у природі не відокремлено, а тісно пов’язані, тому формуються угрупування: біоценоз, біогеоценоз, екосистема.

Біоценоз – угрупування взаємопов’язаних між собою популяцій організмів різних видів, які населяють ділянку місцевості з однорідними умовами існування. Їхня основа – зелені рослини (фітоценози): біоценоз соснового лісу, ковилового степу). Є біоценози багаті (тропічні ліси, коралові рифи) і бідні (пустелі, тундри) за видовим різноманіттям. Назва залежить від домінантного виду.

Первинна продуктивність біоценозу – біомаса, створена за одиницю часу автотрофними організмами.

Вторинна – гетеротрофами.

Просторова структура біоценозу – розташування різних видів у просторі – ярусність (надземна, підземна, верхній, середній, нижній ярус рослин, до яких прив’язані тварини).

Видова структура – видове різноманіття і співвідношення чисельності і густоти популяцій різних видів.

Екологічна структура – певне співвідношення популяцій різних екологічних груп:

За типом живлення розрізняють: міксотрофи (здатні синтезувати органічні сполуки і споживати готові – евглена зелена, хламідомонада); гетеротрофи ( серед них сапртрофи – залишками інших організмів, хижаки, паразити, фітофаги ( рослиноїдні), поліфаги ( споживають різну їжу – бурий ведмідь); автотрофи.

Зв’язки між популяціями різних видів у біоценозі можуть бути:

1) антагоністичні – конкуренція, паразитизм, хижацтво. Хижаки і паразити занадто зменшуючи чисельність своєї здобичі підривають в майбутньому і свою чисельність. За законом конкурентного виключення, популяції двох видів з однаковими екологічними вимогами не можуть тривалий час існувати в такому біоценозі (на протязі 20 ст. на території України відбулося витіснення з певних водойм широкопалого річкового рака довгопалим, який виявився менш вимогливим до чистоти води, плодючішим).

2) нейтральні – популяції хижаків різних видів, які живляться різною їжею.

3) взаємовигідн і – бульбочкові бактерії і бобові рослини, комахи і найпростіші джгутикові, які мешкають у їх шлунку.

Популяції біоценозів тісно пов’язані не тільки між собою, а й з умовами неживої природи:

Екосистема – сукупність популяцій організмів різних видів, які взаємодіють між собою і з неживою природою таким чином, що всередині такої системи виникають потоки енергії і колообіг речовин (запропонував у 1935р. англійський еколог А.Тенслі). Згодом російський еколог В.М.Сукачов ввів термін біогеоценоз.

Біогеоценоз – певна територія з відносно однорідними умовами існування, населена взаємопов’язаними популяціями різних видів, об’єднаних між собою фізичним середовищем життя, колообігом речовин і потоками енергії. Основа будь-якого біогеоценозу – фотосинтезуючі організми.

Структура біогеоценозу: 1) абіотична частина ( неорганічні речовини, органічні (залишки організмів, продукти життєдіяльності), мікроклімат (температура, вологість).

2)біотична – різні екологічні групи, об’єднані просторовими і трофічними зв’язками: продуценти ( автотрофні організми), консументи ( гетеротрофні), редуценти ( споживають мертву органіку, бактерії, гриби).

Становлення певного біогеоцезу – тривалий історичний процес, під час якого популяції організмів різних видів пристосовуються до спільного існування, до факторів фізичного середовища.

Формування будь-якого біогеоценозу, як і окремого організму, пов’язане з перетворенням енергії, яка потрібна на процеси росту, розмноження, руху. Енергія надходить зовні. Основним джерелом енергії є сонячне світло. Лише 1% сонячної енергії вловлюють зелені рослини, решта розсіюється у вигляді тепла. Частину енергії рослини використовують на забезпечення процесів життєдіяльності, а частину запасають у вигляді органічних сполук. Гетеротрофи теж запасають лише частину енергії, одержану з їжею (10-20%), решту розсіюють як тепло, витрачають на процеси життєдіяльності. Те саме відбувається при поїданні рослиноїдних тварин хижаками. Тобто, на кожному етапі передачі енергії від одних організмів до інших більша її частина розсіюється і лише 10-20% запасається у вигляді енергії хімічних зв’язків синтезованих органічних сполук.

Ланцюги живлення – послідовності, в яких особини одного виду, їх рештки чи продукти життєдіяльності є об’єктом живлення для інших.

Трофічний рівень – місце популяції у ланцюгу живлення.

І трофічний рівень – продуценти

ІІ - консументи І порядку (рослиноїдні тварини)

ІІІ - консументи ІІ порядку (хижаки)

Наприкінці стоять редуценти.

Оскільки під час передачі енергії з одного трофічного рівня на наступний, вищий, більша частина її втрачається для організмів, то кількість ланок не перевищує 4 – 5. І для нормального функціонування біогеоценозу необхідне постійне надходження певної кількості енергії зовні, яка компенсує її втрати організмами.

У М.Заболоцького є рядки: Жук ел траву, жука клевала птица

Хорек пил мозг из птичьей головы.

У 1977р. американський підводний човен “Алвін” досяг дна Тихого океану на глибині 2500 м. У зоні розходження земної кори в ділянках гідротермальних джерел підводники з подивом відкрили “оази” життя: мідії, гігантські краби, поліхети, актинії. Рослин на такій глибині не було, то чим живляться гігантські гетеротрофи? Справа в тому, що гідротермальні джерела містять сірководень, який використовують бактерії – хемотрофи. Ними живляться найпростіші, найпростішими – дрібні рачки і поліхети, останніми – інші гетеротрофи.

Чи всі ланцюги живлення беруть початок від продуцентів? Ні, тому що енергія в біогеоценозах ніби поділяється на два потоки: один починається з продуцентів, а другий – від мертвої органіки. Тому у біогеоценозах формуються два типи ланцюгів живлення:

1)пасовищного типу (виїдання)- починаються із продуцентів.

2)детритного (розкладання) – із споживачів мертвої органіки, завершуються редуцентами

Оскільки організми одного виду можуть бути ланками різних ланцюгів живлення, то ланцюги переплітаються і утворюють:

Трофічна сітка – переплетення ланцюгів живлення.

Різні біогеоценози мають різну продуктивність, але всім їм властиві певні співвідношення продукції:

Правило екологічної піраміди: на кожному попередньому трофічному рівні кількість біомаси і енергії, які запасаються організмами за одиницю часу, значно більші, ніж на наступному (в середньому в 5-10 разів).

Піраміда є графічним зображенням трофічної структури ланцюга живлення: консументи ІІІ порядку – білий ведмідь – 1 кг

Консументи ІІ порядку – риба – 10 кг

Консументи І порядку – ракоподібні – 100 кг

Продуценти – фітопланктон – 1000 кг.

з дисципліни «Бухгалтерський облік та звітність в комерційних банках»

на тему:

для спеціальності

5.03050801 –“Фінанси і кредит”

Викладач Гой Н.В.

Розглянуто та затверджено

на засіданні циклової комісії

фінансово-облікових та економічних дисциплін

Протокол № ___

від " __ " ___________ 2010 р.)

Голова циклової комісії

______________ М.Ю.Томин

Івано-Франківськ

2010р.

Дата добавления: 2014-01-07