Життя і творчість

П Л А Н

Тема. ДОСТОЄВСЬКИЙ ФЕДІР МИХАЙЛОВИЧ

(1821 – 1881)

1. Життєвий і творчий шлях.

2. Роман «Злочин і кара».

3. Індивідуалістичний бунт головного героя.

4. «Двійники» й «антиподи» Родіона Раскольникова.

5. Жанрові особливості роману.

Федір Достоєвський — видатний російсь­кий мислитель-гуманіст, творчість якого про­йнята почуттям любові до людини і невимов­ного болю за неї.

У художньому розвитку людства важко на­звати іншого письменника, якого б стільки читали; і немає в історії світової літератури іншого митця, творчість якого була б такою су­перечливою, а біографія такою драматичною; не знала література й подібної спадщини, нав­коло якої відбувалися б такі гарячі дискусії, ідеологічні битви, які почалися ще за життя автора і тривають до сьогодні.

За природою свого індивідуального таланту Достоєвський уві­йшов в історію літератури як художник трагедійний, безмежно чут­ливий до найтонших людських переживань. Своїми творами він ніби говорив сучасникам і майбутнім поколінням: у цьому жорсткому світі все так ганебно і страшно влаштовано, що людина змушена безмежно страждати. І до нього ніхто в світовій літературі не міг з такою силою зобразити цю безмірність людського страждання.

Жив він у надзвичайно складний і жорстокий час, сповнений винятково драматичних подій. І сам був постаттю дуже складною і суперечливою. В листі до Фонвізіної (лютий,1854) він писав:«Я скажу вам про себе, що я – дитя століття, дитя зневіри і сумнів у до цього часу і навіть (я знаю, це) до могили. Яких жахливих мук коштувала і коштує мені тепер ця жадоба вірити, яка тим сильніша в моїй душі, чим більше в мені доказів протилежних».

Народився Федір Михайлович Достоєвський 11 листопада 1821 року в Москві. Його батько працював лікарем у Марийський лікарні для бідних, на території якої пройшли дитячі роки хлопчика. З дитинства він пізнав, а згодом і розділив життя і думи «бідних людей», що стане однією з провідних тем у творчості письменника.

З надією вивести сина «в люди» батько проти його волі везе до Петербурга і влаштовує слухачем Головного інженерного училища. Згодом письменник, скаже, що то «була помилка». Його вабила література.

Свій творчий шлях він почав повістю «Бідні люди» (1846), що була схвально сприйнята М. Некрасовим і В. Бєлінським, яким спо­добалось зображення в ній соціальної трагедії «маленької людини». Повість здобула авторові популярність. Успіх був надзвичайним, його запрошують у петербурзькі літературні салони. Відбулось знайомство з І. Тургенєвим та багатьма видатними на той час митцями і критиками. Але наступні його твори: «Двійник» (1846), «Хазяйка» (1847), «Білі ночі» (1848), «Неточка Незванова» (1849) — не були прийняті критикою.

Розрив з В. Бєлінським зовсім не означав переходу Ф. Достоєвського на реакційні позиції. Намагаючись осмислити ідеї соціалістич­ного та комуністичного суспільства в Росії письменник зблизився з гуртком Петрашевського. На засіданні гуртка петрашевців До­стоєвський читав відкритий лист В. Бєлінського до М. Гоголя, який було офіційно заборонено.

Після арешту петрашевського гуртка 23 квітня 1849 року Достоєвському було висунуто звинувачення у розповсюдженні забо­роненого листа і винесено вирок до страти, але за кілька хвилин до страти її відмінили за високим розпорядженням. Ці десять страш­них хвилин очікування смерті увійшли в творчість письменника як символ людських страждань.

На письменника очікували нові випробування. В Різдвяну ніч його сильно побили та етапом відправили до Сибіру. Чотири роки каторги в Омську, далі — солдатчина в Семипалатинську.

Наприкінці 1859 р. Федір Достоєвський повертається до Пе­тербурга, де виступає на літературних вечорах. Перебування на засланні призвело до докорінних змін у світогляді Ф. Достоєвського. Упродовж 1859-1865 років сформувалася нова система ідей на під­ставі осмислення уроків каторги та революційної ситуації в Росії. Цей період літературної творчості письменника називають «другим дебютом», до якого належать такі твори: «Записки з Мертвого дому» (1861-1862); «Зимові нотатки про літні враження» (1863); «Записки з підпілля» (1864).

Можна сказати, що Достоєвський із 40-х років повернувся з Сибіру відразу в роки 60-ті. В Росії за цей час відбулися великі соціаль­ні й політичні зміни. Ширився революційно-демократичний рух, очолюваний Чернишевським, Добролюбовим, Некрасовим. На ці роки припадає повернення з заслання Шевченка, який разом з росій­ськими друзями виступає проти царського деспотизму, кріпосництва.

Достоєвський відразу ж розпочав активну літературну та гро­мадську діяльність. Разом з братом Михайлом він організував і ви­давав журнали «Время» (1861-1863) та «Эпоха» (1864-1865), у яких друкувалися твори не лише Достоєвського, а й інших відомих пись­менників того часу. У журналі «Время» письменник виступає проти революційно-демократичного руху, пропагує ідею християнства, «покори» російського народу (ідеї революції йому чужі). Згодом свої ідеї письменник відстоює і в журналі «Эпоха».

У1862-1863рр. письменник, здійснюючи закордонні мандрівки, цікавиться європейським життям, людьми, їх побутом та звичаями. Виходять у світ «Зимові нотатки про літні враження» (1863), «писки з підпілля» (1864), які набагато випередили проблематику та образну систему наступних романів.

До 1865 року у Ф. Достоєвського сформувалася нова система ідей, яка знайшла своє літературне втілення у романах, які ще називають «великим п’ятикнижжям»:

«Злочин і кара» (1866),

«Ідіот» (1868),

«Біси» (1870-1872),

«Підліток»(1874-1876),

«Брати Карамазови» (1878-1880).

Творчість — це життя Достоєвського. Він реалізує свій давній задум — роман «3лочин і кара», який із січня 1866 р. починає друкуватися в «Русском вестнике» і здобуває авторові світову славу. Борги та кредитори змусили письменника поїхати до Європи, де були написані,| визначні романи «Ідіот» і «Біси». Але поза батьківщиною Достоєвський не міг довго жити й працювати, і він повертається до Росії.

З 1873 р. починає працювати над «Щоденником письменника». Спочатку твір друкують у журналі «Гражданин», а з 1876 р. він вихо­дить самостійним виданням. Його художня форма унікальна. Поряд із публіцистичним, літературно-критичним матеріалом тут містяться «сюжети» з життя сучасної дійсності, а також художні твори, «щоденникова проза»: «Бобок», «Сон смішної людини», «Хлопчик з Христа на ялинці» та ін.

У 1875 р. виходить роман «Підліток», в якому відображені головні філософські, соціальні духовні пошуки письменника.

До автора славетних романів прийшло загальне визнання: він був відомий у Росії й на Заході. Але здоров'я письменника погіршу­валось, давалися взнаки каторга та тяжкі роки боротьби за життя і творчість. У 1879-1880 рр. Достоєвський працював над романом «Брати Карамазови», останнім твором, який залишився незавер­шеним. 9 лютого 1881 р. Достоєвський помер.

«Злочин і кара»

Дата добавления: 2014-01-06