Показники оцінки продуктивності праці на окремих господарствах (службах) залізниці

Праці

Характеристика факторів, що впливають на продуктивність

Ріст продуктивності праці є головним чинником приросту обсягу продукції і поліпшення її якості, тому темпи її росту визначають темпи розвитку суспільного виробництва і підвищення його ефективності. При розгляді питання про підвищення продуктивності праці необхідно виявляти фактори, що роблять істотний вплив на зміну продуктивності праці.

Різноманітні фактори, що впливають на зміну продуктивності праці, можна підрозділити на наступні основні групи: державна економічна політика, структурні фактори і зміна обсягу виробництва, технічний рівень виробництва, організаційний рівень виробництва, соціальні фактори, інші фактори.

Державна економічна політика являє собою проведену урядом країни генеральну лінію економічних дій і мір, що починаються для досягнення намічуваних цілей, задач і вирішення соціально-економічних проблем. У державну економічну політику входять наступні основні частини: фінансово-бюджетна, кредитно-грошова, структурно-інвестиційна, соціальна, антимонопольна, екологічна, приватизаційна, регіональна, зовнішньоекономічна.

Структурні фактори зв'язані з припиненням чи скороченням попиту на одні види продукції і появою чи збільшенням попиту на інші. Структурні фактори характеризують зміну виробництва продукції як по обсягу, так і по номенклатурі і якості і призводять до зміни співвідношень між різними видами продукції.

Технічний рівень виробництва зв'язаний із застосуванням прогресивної технології і нової техніки, з використанням нових видів сировини і матеріалів. Технічний рівень виробництва досягається впровадженням нових прогресивних технологій, використанням нових видів сировини і матеріалів, автоматизацією і механізацією виробництва, модернізацією устаткування, заміною морально застарілого устаткування новим. Вплив технічного рівня виробництва на зміну продуктивності праці характеризується наступними основними показниками: енергооснащеністю і електроозброєністю праці, матеріалоємністю, рівнем механізації праці, рівнем автоматизації виробництва. Організаційний рівень виробництва включає рівень організації керування виробництвом, рівень організації виробництва, рівень організації праці. Рівень організації управління виробництвом припускає удосконалення структури апарата управління, а також системи управління виробництвом, поліпшення оперативного управління виробничим процесом, впровадження автоматизованих систем керування виробництвом. Рівень організації виробництва характеризується поліпшенням як матеріальної, технічної і кадрової підготовки виробництва, так і організації виробничих підрозділів і розміщення устаткування в основному виробництві, удосконаленням організації допоміжних служб і господарств. Рівень організації праці припускає поліпшення поділу і кооперації праці, використання передових прийомів і методів праці, удосконалення організації й обслуговування робочих місць, застосування технічно обґрунтованих норм витрат праці, використання гнучких форм організації праці, поліпшення професійного підбора кадрів, їхньої підготовки і підвищення кваліфікації, поліпшення умов праці, раціоналізацію режимів праці і відпочинку.

Соціальні фактори включають умови праці, якісний рівень персоналу, відношення працівників до праці. Умови праці являють собою сукупність елементів виробничого середовища і трудового процесу, що роблять вплив на функціональний стан організму людини. Умови праці поділяють на санітарно-гігієнічні, психофізіологічні, естетичні, соціально-психологічні.

Кваліфікація працівників дуже впливає на продуктивність праці. Рівень кваліфікації працівників визначається у відповідності зі ступенем складності робіт, які вони можуть виконувати, характеризується рівнем оволодіння знаннями і трудовими навичками за професією (спеціальності) і виміряється розрядом у тарифній сітці. Середній тарифний розряд працівників, що визначає рівень кваліфікації трудового колективу, повинний бути доповнений показником середнього тарифного розряду роботи, тому що фактично працівники можуть використовуватися на роботах, що тарифікуються нижче чи вище привласненого розряду. Відношення працівників до праці відбивається на трудовій дисципліні, використанні робочого часу, інтенсивності праці.

У локомотивних депо продуктивність праці розраховують по експлуатаційній діяльності, по ремонтній діяльності й у цілому по депо. Продуктивність праці працівників, зайнятих на експлуатаційній (поїзний) роботі й у цілому по депо, визначають розподілом тонно-кілометрів брутто в межах роботи локомотивних бригад відповідно на середньоблікову чисельність на експлуатаційній роботі і на середньоблікову чисельність працівників локомотивного депо. Продуктивність праці на ремонтній роботі розраховують розподілом обсягу ремонту рухомого складу в приведених одиницях ремонту на середньоблікову чисельність працівників, зайнятих ремонтом локомотивів.

Продуктивність праці працівників вагонного депо визначаються розподілом кількості приведених вагонів, що проїхали через пункти технічного огляду, на середньоблікову чисельність працівників експлуатаційного контингенту. Продуктивність праці працівників у пасажирських і рефрижераторних депо вимірюють у вагоно-кілометрах на всьому шляху проходження, що приходяться на одного працівника експлуатаційного контингенту.

Продуктивність праці в дистанціях сигналізації і зв'язку визначають як відношення обсягу робіт, вираженого через трудомісткість технічного обслуговування в технічних одиницях, до чисельності працівників, зайнятих на експлуатації; продуктивність праці працівників експлуатаційного штату дистанцій електропостачання – кількістю приведених об'єктів обслуговування (технічних одиниць) чи величиною доходів у розрахунку на одного працівника середньоспискового складу.

Таблиця 10.2

Дата добавления: 2014-01-06