Тема 1. Характеристика використання пально-мастильних матеріалів

ВСТУП.

Тема 10 Спеціальні технічні рідини для автотранспорту 57

Тема 11 Вимоги до нафтопродуктів, оцінка їх якості 63

Тема 12 Організація раціонального використання пально-мастильних 71

матеріалів.

Розділ 2 Гумові, лакофарбові та інші неметалеві матеріали 82

Тема 13 Лакофарбові матеріали 82

Тема 14. Конструкційно-експлуатаційні матеріали. 89

Розділ 3. Техніка безпеки та охорона навколишнього середовища при 96

використанні автомобільних експлуатаційних матеріалів.

Тема 15. Техніка безпеки при використанні автомобільних 96

експлуатаційних матеріалів.

Тема 16. Охорона навколишнього середовища при використанні 100

автомобільних експлуатаційних матеріалів.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 106

Дисципліна «Використання автомобільних експлуатаційних матеріалів та економія паливно-енергетичних ресурсів» дозволяє студентам спеціальності: 5.07010602 «Обслуговування та ремонт автомобілів і двигунів» одержати основні знання про хімічний склад, способи одержання і використання матеріалів, що застосовуються в процесі експлуатації автотранспортних засобів.

Мета викладання дисципліни полягає в формуванні у студентів знань та навиків, що базуються на науковій основі, тобто знань з експлуатаційно-технічних властивостей паливно-мастильних матеріалів (далі - ПММ), їх впливу на роботу і зношування двигуна та інших агрегатів автомобілів, витрати паливно-мастильних матеріалів, раціональне їх використання з урахуванням економічних та екологічних факторів, що є особливо важливим в умовах нових методів господарювання.

Завданням дисципліни є надбання знань (з подальшим використанням на виробництві) з основних експлутаційно-технічних властивостей ПММ і технічних рідин та їх впливу на роботу і зношування двигуна та інших агрегатів автомобіля, оточуюче середовище, витрати ПММ і технічних рідин. Такі знання потрібні для правильного зберігання та раціонального використання ПММ і технічних рідин з урахуванням моделей автомобілів та їх технічного стану, режиму роботи, кліматичних умов; для визначення кондиційності ПММ в умовах експлуатації і можливості їх використання (а в разі потреби доведення до необхідних показників якості ПММ та технічних рідин, що мають відхилення від стандартів); для можливості використання в умовах експлуатації нетрадиційних добавок, відповідних присадок з метою економії ПММ, зменшення зношування двигуна та інших агрегатів техніки; для розуміння маркування і позначок експлуатаційних матеріалів, правильного (у разі потреби) змішування та взаємозамінності ПММ і технічних рідин; для прогнозування економічних та екологічних наслідків використання конкретних ПММ та технічних рідин.

Після вивчення дисципліни студент повинен:

Знати: основні експлуатаційно-технічні властивості ПММ та технічних рідин, їх марки і класифікації; використання; вплив на оточуюче середовище; основні продукти автохімії та можливість і необхідність їх використання.

Вміти: на практиці реалізувати набуті знання для правильного вибору марки, сорту ПММ та технічних рідин за всіма класифікаціями, їх правильно при необхідності застосовувати.

Розділ 1. Автомобільне пальне, мастильні матеріали та рідини.

1. Основні завдання, які ставляться при вивченні предмету.

2. Основні питання курсу.

3. Поділ пально-мастильних матеріалів за походженням.

4. Заглиблення в історію розвитку.

5. Сьогоднішній стан нафтової галузі України.

Мета заняття: ознайомити студентів із сукупністю матеріалів, що використовуються при експлуатації автомобілів, та історією розвитку

нафтової галузі в Україні.

1. Основний зміст дисципліни «Автомобільні експлуатаційні матеріали».

Матеріали,що використовуються при експлуатації автомобільного транспорту умовно можна поділити на групи, зображені на класифікаційній схемі (рис.1)

2. Основні питання курсу.

Протягом семестру нами будуть розглянуті такі питання:

Характеристика використання паливо--мастильних матеріалів

Короткі відомості про переробку нафти.

Паливо для карбюраторних та інжекторних двигунів внутрішнього згоряння

Паливо для дизельних двигунів внутрішнього згоряння.

Газоподібне паливо для двигунів внутрішнього згоряння.

Експлуатаційні властивості олив та методи оцінки.

Пластичні (консистентні) мастила.

Спеціальні технічні рідини для автотранспорту

Організація раціонального використання пально-мастильних матеріалів

Гумові, лакофарбові та інші неметалічні матеріали.

Техніка безпеки та охорона навколишнього середовища при використанні

автомобільних експлуатаційних матеріалів.

3. Поділ пально-мастильних матеріалів за походженням.

Для одержання пального та мастил використовуються різні сировинні джерела, в першу чергу, нафта і газ. Серед паливних корисних копалин нафта та газ мають перевагу, передусім, технологією переробки та простотою використання продуктів переробки, більш високою калорійністю. Останнє обумовлене найбільшою кількістю водню, що міститься в них. Водень має найвищу теплоту згоряння порівняно з теплотою згоряння інших елементів та сполук.

4. Класифікація палив.

Паливо – це горюча речовина (основна складова частина якого – вуглець), що здатна до виділення ймовірно більшої кількості тепла, розвиваючи при цьому високу температуру. Крім того, паливо при згорянні не повинне виділяти токсичних сполук. Таким чином, до палива можна віднести не усі речовини, які здатні горіти. Паливо може знаходитися у надрах землі у готовому виді або бути отримане штучно. Палива, в свою чергу, підрозділяють по чотирьох загальних признаках на групи, сорт, марки і види:

1) по походженню – на природні і штучні;

2) по хімічному складу – на вуглеводні і не вуглеводні;

Рис.1.1 – Класифікаційна схема матеріалів, що використовуються в

автомобільному транспорті

3) по агрегатному стану – на газоподібні, рідкі й тверді

4) в залежності від області застосування

Нафта – основна сировина для отримання палив і масел.

Нафта – горюча масляниста рідина, що добувається з надр землі, від темно-бурого до ясно-жовтого кольору з характерним запахом. Нафта – суміш рідких вуглеводнів, атоми вуглецю яких складають основу складних молекул, з'єднаних з воднем і між собою у ланцюгові, кільцеві, гіллясті та інші форми (парафінові, нафтенові і ароматичні), у якій розчинені газоподібні і тверді вуглеводні. У невеликих кількостях містить сірчисті та азотисті з'єднання, органічні кислоти і деякі інші хімічні сполуки.

Хімічний склад нафти (це, в основному, вуглеводні) дає можливість пере-

робити її термічними та хімічними методами на різні палива, мастильні та інші

матеріали високої якості. Палива, одержані з нафти, мають високу теплоту зго-

ряння завдяки високому вмісту водню. Так, при згорянні 1 кг нафтового палива

виділяється більше 41700 кДж, а при згорянні 1 кг вугілля - 33300 кДж.

На жаль, при видобутку нафти певна її кількість залишається в надрах,запаси нафти виснажуються і не відновлюються. Тому особливе місце посідають проблеми розширення енергетичних ресурсів, раціональне використаннянафтової сировини і економії паливно-мастильних матеріалів.

Економію рідкого палива, його збалансоване виробництво та споживання

на найближчі роки можна зобразити трьома напрямками:

перший – поглиблена переробка нафти, включаючи важкі нафти та залишки нафтопереробки;

другий - зменшення витрат палива в двигунах завдяки конструкційним змінам, економічної організації перевезень;

третій - розширення паливних ресурсів за рахунок використання альтернативних палив.

4. Заглиблення в історію.

Точно не відомо, коли людина вперше застосувала летючі нафтові фракції. При дослідженні цього питання ми змушені задовольнятися малюнками, рідше написами. Однак чим стародавніша епоха, до якої ми прагнемо проникнути, тим їх стає менше і зрозуміти їх важче.

В усякому разі, достовірно встановлено, що вже більше 6000 років тому шумерам, що населяли до вавілонян і ассірійців територію між Тигр і Євфрат, був відомий в'язкий смолоподібний нафтовий бітум, що утворюється з виступила на поверхню нафти, після того як з неї зникли найбільш летючі частини. Шумери використовували його як в'яжучу і ущільнюючу речовину.

Застосовували нафту і для лікарських цілей. Бітумними мазями лікували коросту і нариви, а тривалими "ваннами" в нафтових калюжах намагалися позбавитися від болю в суглобах. При захворюваннях шлунку жували пігулки з нафтового бітуму. Тепер здається сумнівним, щоб ці ліки допомагали.

Асфальт застосовувався для будівництва будинків, мостових - прообразу наших асфальтових доріг, каналів, для зміцнення берегів річок та штучних водойм. Рідку нафту, як показують археологічні розкопки, вже тоді використовували як пальне в світильниках.

Ще в 18 столітті до нашої ери знали нафту і в Китаї. Для її видобутку там будувалися спеціальні нафтові колодязі. Китайці вживали нафту для освітлення, як ліки і у військових цілях. Китайські вояки з "вогняних возів" кидали горщики з палаючою нафтою в ряди ворогів.

Під час своїх походів грекам і римлянам стали відомі багато родовищ нафти в Малій Азії. Римляни називали нафту oleum petrae - кам'яне масло. Це назва перейшла в інші мови. Звідси походить і російське "петролеум", а один з продуктів перегонки нафти називається петролейним ефіром.

Римляни привозили нафту і бітум до себе на батьківщину і використовували їх так само, як і підкорені ними народи. У греків і римлян нафту, крім того, застосовувалася для військових цілей.

Згідно літературних джерел, нафта в Галичині була відома ще у тринадцятому столітті. А в наступні століття зафіксовано чимало документальних згадок про те, що її застосовували при лікуванні різних хвороб і як мастило для возів.

Цілком ймовірно, що й на території м. Борислав нафта (місцева назва -„кип'ячка”) була відома ще в давнину. Але справжнім, хоча примітивним, видобутком нафти підприємливі люди почали займатися на кількагектарному громадському пасовиську, в самому центрі міста, де у середині дев’ятнадцятого століття прокопали і спорудили кілька тисяч копанок. Пожвавлення видобутку нафти помітне після будівництва у м. Дрогобич першої нафтоперегонної установки. Її продукцію стала застосовувати північна залізниця в Австрії для освітлення поїздів.

5. Сьогоднішній стан нафтової галузі України.

Потреба України в нафті на сьогодні становить 28 млн.тонн. Власний видобуток покриває приблизно 15 - 18% потреби в нафті. У поставках нафти на НПЗ 85 - 90% — імпорт російської та казахстанської нафти, яка надходить у суміші як сорт URALS за існуючою системою нафтопроводів через територію Росії.

Інші сорти нафти (казахстанська та азербайджанська) на НПЗ України не надходять з огляду на високу, порівняно з сортом URALS, ціну.

Виходячи з перспективного попиту на нафту та прогнозних рівнів видобутку нафти і газового конденсату в Україні, імпорт нафти у 2010 - 2015 рр. становитиме 23,3 та 26,7 млн.тонн відповідно, у 2020р. — 29,1 млн.тонн і у 2030 р. — 30,4 млн.тонн. До потенційних експортерів нафти в Україну можна віднести традиційні Росію і Казахстан, а також Азербайджан і Туркменістан.

Нафтоперевальний комплекс у порту Південний та нафтопровід Одеса — Броди створюють технічні можливості для імпорту нафти, як каспійської, так і з країн Перської затоки та Північної і Західної Африки.

Сучасна нафтопереробна промисловість України представлена шістьма нафтопереробними заводами загальною потужністю первинної переробки 51 — 54 млн т нафти на рік (це перевищує аналогічні потужності Польщі, Угорщини, Чехії та Словаччини взяті разом). Найпотужніші підприємства нафтопереробної промисловості України розташовані в Кременчуку, Лисичанську і Херсоні. Ці заводи виробляють 50 видів нафтопродуктів (всього відомо понад 300 найменувань цих продуктів). В умовах економічної кризи кінця ХХ ст., що вразила постсоціалістичні країни, завантаженість вітчизняних нафтопереробних заводів знаходиться на рівні 25 %.

Кременчуцький НПЗ розташований в однойменному місті Полтавської області і є головним підприємством ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта». Завод розпочав роботу у 1961 році, і перебував у державній власності до 1994 року, коли була створена спільна українсько-татарська компанія. Україна тоді передала до статутного фонду Кременчуцький НПЗ, а Татарстан — акції добувних компаній і грошові кошти.

Лисичанський НПЗ (ПАТ «ЛИНИК») розташований в місті Лисичанськ Луганської області. Підприємство є наймолодшим з нафтопереробних заводів України, його перша черга збудована у жовтні 1976 року. Наразі власником виробничих потужностей Лисичанського НПЗ є ПАТ «ЛИНИК», яке входить у групу компаній ТНК-BP в Україні. Постачання нафти здійснюється нафтопроводом Самара — Лисичанськ, а також залізничним транспортом. Станом на червень 2011 до 80% бензину та до 60% зрідженого газу, що виробляється на заводі, прямує на експорт, головним чином у Росію.

ВАТ «Лукойл-Одеський НПЗ» (м. Одеса, Одеська область), збудований 1935 р., — потужність, станом на 2005 рік, близько 2,8 млн. тон сирої нафти на рік.

ВАТ «Львівський дослідний нафтомаслозавод» (м. Львів, Львівська область), збудований 1896 р.

ВАТ «Нафтопереробний Комплекс Галичина» (м. Дрогобич, Львівська область), збудований 1863 р., — потужність, станом на 2005 рік, близько 3,5 млн. тон сирої нафти на рік.

ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» (м. Надвірна, Івано-Франківська область), збудований 1897 р., — потужність, станом на 2005 рік, — 2,6 млн. тон на рік.

ВАТ «Херсоннафтопереробка» — щорічно може переробляти 7,1 млн. тон нафти (станом на 2005 рік).

Газопереробні заводи:

Бориславський ГПЗ, м. Борислав Львівська область.

Глинсько-Розбишівський ГПЗ, м. Глинськ Полтавська область.

Гнідинцівський ГПЗ, м. Варва Чернігівська область.

Долинський ГПЗ, м. Долина Івано-Франківська область.

Контрольні запитання:

1. Назвіть основні групи автомобільних експлуатаційних матеріалів.

2. Які сировинні джерела використовуються для одержання палива і

мастил?

3. Який приблизний елементарний склад паливних корисних копалин?

4. На які групи можна поділити рідке паливо за призначенням?

5. Які три основні шляхи економії рідкого палива?

6. Які найперші згадки про використання нафти?

7. Коли і де почалось видобування нафти у Західній Україні?

8. Який сьогоднішній стан нафтової галузі України?

9. Як класифікуються нафтопродукти згідно ISO 8681?

10. Назвіть і охарактеризуйте нафтопереробні заводи України.

Дата добавления: 2014-01-06