Цетанове число 30 35 40 45 55 60 80

Дизельний індекс 20 30 40 50 62 70 80.

Оптимальне значення цетанового числа – 40-50. Використання палива з цетановим числом менше 40 призводить до жорсткої роботи двигуна, а більше 50 – до збільшення питомої витрати палива за рахунок зменшення повноти згоряння. Влітку можна успішно застосовувати паливо з цетановим числом 40, а взимку, для забезпечення пуску холодного двигуна, цетанове число повинно бути більше 45.

Цетанові числа можуть бути підвищені двома способами: регулюванням вуглеводневого складу або введенням спеціальних присадок.

Перший спосіб оснований на тому, що різні групи вуглеводнів мають різну самозаймистість. Вуглеводні за ознакою пониження цетанового числа розташовуються в такому порядку: нормальні парафіни – ізопарафіни – нафтени – ароматичні. Таким чином, цетанове число палив можна суттєво підвищити, збільшуючи концентрацію нормальних парафінів і понижуючи вміст "ароматиків". Але із-за підвищеної температури застигання нормальних парафінів, у порівнянні з іншими групами вуглеводнів, значний їх вміст у зимових марках дизельних палив недопустимий.

Другий спосіб забезпечує підвищення цетанового числа за рахунок присадок, механізм дії яких оснований на їх здатності порівняно легко виділяти зі свого складу кисень. Найбільш поширені присадки – ізопропил- та циклогексилнітрати, але їх вводять у невеликих кількостях, оскільки ці речовини понижують температуру спалаху і підвищують коксівність палива.

4. 6. Асортимент дизельних палив та їх умовне позначення.

Згідно з ДСТУ 3868-99, який затверджено і впроваджено наказом Держстандарту України від 8 квітня 1999 року №179, чинним від 01.09.1999 року, для швидкохідних дизелів автомобільної техніки виготовляються такі марки дизельного палива:

Л – літнє, рекомендується до використання при температурі повітря не нижче мінус 5°С. За згодою із споживачем, допус­кається виробляти дизельне паливо з температурою застигання не вище 0°С, за мінімальної температури повітря на місці застосування не нижче 5°С;

З – зимове, рекомендується для використання при температурі повітря не нижче мінус 15°С.

В умовному позначенні дизельного палива марки Л зазначається масова частка сірки і температура спалаху в закритому тиглі, а дизельного палива марки З – частка сірки і температура застигання.

Для прикладу: умовне позначення дизельного літнього палива з масовою часткою сірки до 0,10% і температурою спалаху 40°С –

Паливо дизельне Л-0,10-40 за ДСТУ 3868-99;

умовне позначення дизельного зимового палива з масовою часткою сірки до 0,20% і температурою застигання мінус 25 %

Паливо дизельне З-0,20-(25) за ДСТУ 3868-99.

При позначенні арктичних палив вказується тільки граничний вміст сірки, наприклад:

Паливо дизельне, А-0,4 ГОСТ 305-82.

За вмістом сірки палива поділяються на підгрупи:

I — масова частка сірки не більше 0,2 %;

II — масова частка сірки не більше 0,5 %;

III — масова частка сірки не більше 1,0%.

Міжнародна класифікація

Європейський стандарт ЕN-590 діє в країнах Європейської Економічної Співдружності з 1996 року. Стандарт передбачає випуск дизельних палив для різних кліматичних регіонів. Загальними для цих палив є вимоги до: температури спалаху - не нижче 55°С, коксівності 10%-ного залишку - не більше 0,3%, зольності - не більше 0,01%, вмісту води - не більше 200 ррт, механічних домішок - не більше 24 ррт, корозії на мідній пластинці - клас 1, стабільність до окислювання - не більше 25 г осаду/м². Введені обмеження на вміст сірки в дизельних паливах - не більше 0,05%. Для районів з помірним кліматом передбачено виробництво 6 марок дизельного палива: А, В, С, D, Е і F з граничною температурою фільтрованості відповідно +5, 0, -5, -10, -15 і-20°С.

4.7. Стабільність, схильність до утворення відкладень та корозійність.

Сучасні товарні дизельні палива — це середньодистилятні нафтові фракції з високою фізичною стабільністю. Хімічна стабільність дизельних палив, одержаних з малосірчистої нафти, досить висока. Навіть після зберігання протягом п'яти і більше років вони практично не змінюють своїх показників якості, тоді як дизельні палива, що містять значну кількість ненасичених вуглеводнів і меркаптанів, суттєво змінюють свої властивості в тих же умовах.

На утворення відкладень впливають такі фізико-хімічні властивості палива, як фракційний склад, в'язкість, наявність сірчистих сполук, смолистих речовин (фактичних смол), ненасичених вуглеводнів тощо.

Чим вище вміст сірки в паливі, тим більше нагару і лаку утворюється при його згорянні. Сірка впливає не тільки на кількість утворення нагару, а і на його властивості, оскільки сірчисті сполуки підвищують щільність нагару. Враховуючи все це, вміст сірки в дизельних паливах обмежується. При згорянні гідроочищених палив нагароутворення понижується в 1,5-2,0 рази.

Серед сірчистих сполук найбільший вплив на нагароутворення виявляють меркаптани ( Тиолы (меркаптаны) — сернистые аналоги спиртов общей формулы RSH, где R — углеводородный радикал, например, метантиол (метилмеркаптан) (CH3SH), этантиол (этилмеркаптан) (C2H5SH) и т. д.,). В присутності останніх прискорюється окислення нестабільних сполук дизельного палива (ненасичених компонентів вторинних способів переробки нафти) і, тим самим, збільшується швидкість утворення відкладень. Тому вміст меркаптанової сірки в дизельному паливі не повинна перевищувати 0,01 %. Видалення меркаптанів із сірчистого палива призводить до того, що в 2-5 разів зменшується товщина лакових плівок на голках розпилювачів форсунок, а температура осмолення їх підвищується на 25-30°С.

Схильність дизельного палива до нагароутворення залежить також від його коксівності і зольності.

Коксівність — це здатність палива утворювати в умовах нагрівання (800-900°С) без доступу повітря залишок у вигляді вугілля (коксу). Для дизельних палив коксівність залежить від їх фракційного складу, вмісту смолистих і нестабільних сполук.

Причини корозійності дизельних палив ті ж, що і в бензинів: наявність водорозчинних кислот і лугів, органічних кислот і сірчистих сполук. Присутність водорозчинних кислот і лугів у паливі виявляють за реакцією водної витяжки і наявність їх за стандартами не допускається.

Вирішальний вплив на корозійну агресивність дизельних палив має вміст і характер сірчистих сполук. Корозійна агресивність дизельних палив підвищується зі збільшенням загального вмісту сірки. Активних сірчистих сполук (сірководню, елементної і меркаптанової сірки) при надходженні палива з виробництва повинно бути так мало, щоб корозійне випробування (пробу на "мідну пластинку") воно витримувало.

Контрольні запитання:

1. Що привело до використання важких фракцій перегонки нафти в якості

палива для двигунів?

2. Яка специфіка робочого процесу дизельного двигуна?

3. З яких фаз складається процес сумішоутворення в дизельному двигуні?

4. Які вимоги ставляться до дизельних палив?

5. Якими параметрами характеризується прокачувальна здатність дизельного

палива?

6. Які параметри характеризують низькотемпературні властивості палив?

7. Якими параметрами характеризується фракційний склад дизельного

палива?

8. Як протікає процес згоряння палива у дизельному двигуні?

9. Що таке цетанове число дизельноо палива?

10. Яким чином можна впливати на цетанове число?

11. Які є марки дизельних палив?

12. Наведіть приклад позначення дизельного палива і розшифруйте його.

13. Які фактори впливають на утворення нагару і відкладень у дизельних

паливах?

Дата добавления: 2014-01-06