Інвестиційна та експлуатаційна фази проекту

Інвестиційна фаза, або фаза впровадження проекту, передбачає широкий спектр консультаційних і проектних робіт, головним чином у сфері управління проектом. Під час цієї фази виконуються такі пункти:

- установлення правової, фінансової, організаційної бази для здійснення проекту;

- придбання та передача технології;

- придбання землі, будівельні роботи і встановлення обладнання;

- виробничий маркетинг, а також забезпечення постачання та формування адміністрації фірми;

- набір і навчання персоналу;

- задача в експлуатацію й пуск підприємства.

Придбання технологій, обладнання, вибір відрядників на будівельні роботи повинні здійснюватись на конкурентній основі на підставі тендерів. На стадії підготовки і проведення тендерів найбільш важливу роль відіграє широке залучення вітчизняних і міжнародних постачальників сировини, матеріалів, обладнання, які пропонують свою участь у даному проекті. Переговори та укладання угод пов’язані з правовими зобов’язаннями, що виникають при передачі технології, будівництві будівель, закупівлі та встановленні машин й обладнання, а також при фінансуванні. На цій стадії здійснюється підписання угод між інвестором або підприємцем, з одного боку, та фінансовою установою, консультантами, постачальниками сировини та інших ресурсів, з іншого.

Стадія інженерно-технічного проектування передбачає підготовку ділянки, остаточний вибір технології та обладнання, здійснення всього діапазону робіт з планування і складання графіка будівництва, а також підготовку маршрутно-технологічних карт, масштабних креслень та різноманітних схем.

Стадія будівництва містить підготовку ділянки для забудови, спорудження будівель та інші цивільні будівельні роботи, а також поставки й монтаж устаткування згідно з визначеними програми та графіками.

Виробничій маркетинг безпосередньо аналізує готовність ринку до появи продукту проекту, а також визначає заходи, що сприяють проведенню ефективної збутової політики, організацію просування товару на ринок. На цій стадії визначаються критичний рівень поставок цього продукту, а також можливі методи стимулювання продажу, в тому числі реклама, цінове стимулювання покупців, продавців та посередників.

Набір і навчання персоналу проводиться одночасно з етапом будівництва й може мати вирішальне значення для очікуваного зростання продуктивності та ефективності роботи підприємства. Особливо важлива дана стадія для великомасштабних проектів, що пов’язані із залученням значної кількості робітників, до яких висуваються серйозні вимоги у професійній та кваліфікаційній підготовці. Навчання є невід’ємною частиною інвестиційної фази для проектів, які використовують нові технології, ноу-хау, що потребують особливих навичок у персоналу, а також нових прийомів роботи, що підвищують ефективність проектів взагалі.

Здача в експлуатацію і пуск підприємства, як правило, стислий за часом, але технічно важливий період здійснення проекту.

Здача проекту в експлуатацію охоплює такі види робіт:

-передексплуатаційні перевірки;

- пробні пуски;

- експлуатаційні випробування;

- прийняття в експлуатацію.

Для здачі підприємства в експлуатацію необхідна поставка ресурсів, матеріалів та виконання будівельних робіт. Ефективний і збалансований розподіл у часі цих робіт потребує складання графіка здійснення цього процесу. Найбільш простий і популярний метод поділу процесу реалізації проекту на різноманітні дії й роботи та визначення тривалості кожної з них називається графіком Ганта. Для складних проектів корисна розробка сіткового графіку, який може оброблятися за допомогою комп’ютера.

Добре планування й ефективне управління проектом повинні гарантувати, що всі стадії інвестиційної фази будуть здійснені згідно з наміченим регламентом. Для успішного впровадження проекту потрібна ефективна координація різноманітних видів діяльності, яка може бути досягнута тільки за ретельного календарного планування з використанням вказаних графіків і методів їх оптимізації і періодичного перерахунку в процесі виконання проекту. Якщо в передінвестиційній фазі головним критерієм оцінки її успішності є якість та надійність проекту, то на інвестиційній фазі першочергового значення набуває чинник часу, що пов’язано з потребою втримати проект у межах прогнозних даних, які отримані в техніко-економічному обґрунтуванні.

Експлуатаційна фаза повинна розглядатися як з точки зору короткотермінових, так і довготермінових засад. Перші стосуються початку виробництва, коли можуть виникати проблеми, пов’язані із застосуванням нової технології, роботою устаткування або недостатню кваліфікацію персоналу. Більшість цих проблем формуються ще у фазі здійснення проекту.

Довготерміновий підхід стосується обраної стратегії та загальних витрат на виробництво й маркетинг, а також надходження від продажів. Ці чинники безпосередньо пов’язані з прогнозом, зробленим в передінвестиційній фазі. Якщо стратегії та перспективні оціни виявляються помилковими, внесення будь яких коректив буде не тільки затрудненим, але й вкрай дорогим.

На цій фазі виділяють такі стадії:

- виробнича експлуатація створених виробничих потужностей;

- заміна та оновлення діючого обладнання;

- розширення та інновації в технологічному ланцюгу підприємства;

- заключна оцінка проекту.

Виробнича експлуатація фактично визначає, наскільки результати проекту відповідають поставленим цілям. Функціонування підприємства у виробничому режимі потребує дотриманням контролю за структурою витрат, раціоналізації поточних виробничих і маркетингових витрат, що дозволяє досягти рентабельної роботи, реалізувати фінансову спроможність проекту, яка, в свою чергу, дає змогу отримати плановий прибуток від інвестицій.

Стадія заміни та оновлення відіграє значну роль при реалізації великомасштабних проектів, які мають важливе значення як для окремих підприємств, так і для галузей промисловості, регіонів і країни в цілому. Оскільки процес підготовки та інвестування для таких проектів може тривати не один рік, у момент експлуатації виникає необхідність оновлення процесу, що містить технічну і технологічну перевірку, інвестування або вилучення капіталовкладень, додаткове навчання, введення попереджувального технічного обслуговування та контролю якості, поліпшення фінансового та організаційного управління. Вказані задачі вирішуються менеджерами діючого підприємства з залученням, при необхідності, сторонніх експертів.

Розширення як складова експлуатаційної фази можливе у випадку, коли необхідно збільшення кількості основної та побічної продукції, що випускається, без змін номенклатури, виробничої програми шляхом додавання обсягів однотипної продукції і т. ін. Розширення можливе за допомогою таких способів:

- удосконалення технології;

- збільшення потужності всього виробництва;

- введення нового змінного графіка роботи;

- підвищення виробничої потужності найслабкіших ланок виробничого ланцюга.

З часом через безперервний науково-технічний процес у підприємства виникає потреба в інноваціях у вигляді диверсифікації продукції з виробництвом її нових видів, впровадження нових технологій і т. ін. Підприємницький стиль управління підприємством виходить з того, що потрібні постійні інноваційні зміни.

Заключна оцінка проекту провадиться після реалізації проекту і фактично є ретроспективним аналізом усіх виконаних за проектом робіт. Здійснення проекту, з одного боку, надає можливості встановити фактори успіху або причини провалу проекту (слугуватиме інформаційною базою для розробки наступних проектних рішень), з іншого боку, визначити, наскільки ефективно використовувались ресурси для досягнення поставлених проектних цілей (є основою звіту про витрати коштів для інвесторів та інших учасників проекту).

Заключна оцінка проекту дає змогу відповісти на такі важливі питання:

1. Чи були чітко визначеними цілі проекту і чи можливим було їх досягнення?

2. Чи були найкращими відібрані технічні рішення прийнятими для проекту?

3. Чи правильно були оцінені екологічні, соціально-економічні та комерційні умови реалізації проекту?

4. Чи отримали учасники проекту вигоди, передбачені проектом?

5. Чи мала місце перевитрата ресурсів (у тому числі фінансових) на підготовку та реалізацію проекту?

6. Чи досягнуто заплановану норму рентабельності, чи отримали інвестори заплановану віддачу вкладеного капіталу?

Найбільш важливим моментом в кінці проекту є збір інформації, що дозволяє на підставі узагальнення успішного або невдалого досвіду проектних рішень уникнути помилок при підготовці та розробці майбутніх проектів.

Чітко встановлених норм і нормативів для визначення часу і вартості передінвестиційних досліджень не існує. Ця величина залежить від таких чинників:

- масштаб і природа проекту;

-вид, межі та глибина передінвестиційних досліджень;

- категорія замовника та підрядника досліджень;

- час і зусилля, потрібні для збирання й аналізу інформації.

Витрати на супроводження проекту та його реалізацію значно відрізняються за фазами й стадіями життєвого циклу проекту.

Кожна фірма, замовник, інвестор самостійно визначають для себе величину тих витрат, які спрямовують на передінвестиційні дослідження. Виокремимо деякі суб’єктивні чинники, що впливають на цю величину:

1) досвід консультантів або експертів, які проводять дослідження;

2) масштаб передбачуваної роботи;

3) складність досліджуваної галузі;

4) конкуренція між консультантами й експертами, умови роботи консалтингових фірм;

5) зацікавленість консультантів у проведенні подальших досліджень і співробітництві із замовником;

6) компетенція у проведені переговорів з консультантами, що здійснюють передінвестиційні дослідження.

Витрати на передінвестиційні дослідження можуть фінансуватися:

§ інвестором;

§ замовником;

§ сторонніми організаціями, що зацікавлені в реалізації проекту.

Часто зустрічається спільне фінансування, яке дозволяє розподілити витрати на передінвестиційні дослідження між інвесторами і замовниками.

Висновки

Розробка і експлуатація проекту може бути представлена у вигляді сукупності робіт, яку називають життєвим циклом проекту.

Життєвий цикл проекту – це період часу від задуму проекту до його закінчення, який може характеризуватися мо­ментом здійснення перших витрат за проектом (поява проекту) і отриманням останньої вигоди (ліквідація проекту). Життєвий цикл проекту – концепція, що розглядає проект як послідовність фаз, подій та етапів, кожна з котрих має свою на­зву та часові межі.

Незалежно від розміру, обсягу й вартості виконуваних операцій будь-який проект у власному розвитку проходить пері­оди задуму, підготовки, реалізації, закінчення та ліквідації. Всі ці стани проекту, як правило, поділяються на складові, які дістали назви «фаза», «стадія» та «етап». Їх визначають за принципом виділення певних точок, при проходженні яких в роботі з проектом потрібні нові ресурси: виконавці, фінанси, інформація.

Сьогодні не існує єдиного підходу до розподілу процесу реа­лізації проекту на складові елементи. Це пояснюється відміннос­тями у підходах учасників проекту до поділу проекту на найваж­ливіші відправні точки, які дозволяють планувати, відслідко­вувати, контролювати та оцінювати розвиток проекту й, якщо не­обхідно, коригувати його реалізацію.

Частіше проектний цикл поділяють на три фази: передінвестиційну, інвестиційну та експлуатаційну, які, в свою чергу, роз­галужуються на стадії. Даний підхід активно застосовується у практиці проектного аналізу.

Передінвестиційна фаза включає такі стадії:

§ передідентифікація;

§ ідентифікація; _­

§ підготовка проекту;

§ розробка та експертиза;

Дата добавления: 2014-01-06