Основні поняття і визначення

Метою соціального аналізу є визначення прийнятності ва­ріантів реалізації проекту з погляду користувачів, населен­ня регіону, де здійснюється проект, розробка стратегії реа­лізації проекту, що дає змогу здобути підтримку населення, досягти цілей проекту та поліпшити характеристики його соціального середовища.

Проектний аналіз – методологія, яка застосовується для визначення, порівняння та обгрунтування альтернативних управлінських рішень і проектів, що дозволяє, в свою чергу, здійснювати вибір і приймати вивірені рішення в умовах обмеженості ресурсів.

РЕЗЮМЕ

Тести

1. До аспектів проектного аналізу не відноситься:

а) технічний;

б) комерційний;

в) ергономічний;

г) екологічний.

2. Метою маркетингового аналізу є визначення можливостей:

а) обсягу реалізації продукції підприємства;

б) обсягу реалізації проектної продукції;

в) обсягу реалізації продукції підприємства-конкурента;

г) обсягу ВВП.

3. Завданням маркетингового аналізу є дослідження:

а) ринку;

б) добробуту населення;

в) наявності інфляційних процесів;

г) рівня позикових ставок.

4. Метою технічного аналізу є визначення:

а) інвестиційного обґрунтування проекту;

б) можливостей здійснення проекту;

в) технічного обґрунтування проекту.

5. При проведенні технічного аналізу проекту передбачаються:

а) розгляд процедур укладення контрактів;

б) аналіз витрат і вигод;

в) оцінка компонентів проекту;

г) аналіз розташування проекту.

6. При проведенні технічного аналізу проекту розглядаються:

а) рівень технологій, які передбачені проектом;

б) умови фінансування об’єктів будівництва;

в) методи контролю якості будівництва та монтажу устаткування;

г) ступінь підтримки проекту органами місцевого само врядування.

7. Величина виробництва та реалізації продукції по обсягу, номенклатурі та асортименту, строкам випуску згідно з потребами споживача – це:

а) виробнича програма випуску продукції;

б) виробнича потужність підприємства;

в) обсяг попиту населення.

8. Виробнича програма повинна бути обґрунтована з точки зору наявності:

а) матеріальних ресурсів;

б) фінансових ресурсів;

в) усіх необхідних ресурсів.

9. Розгляд правових та організаційних аспектів проектної діяльності є завданням::

а) інституційного аналізу;

б) правового аналізу;

в) економічного аналізу;

г) соціального аналізу.

10. Визначення прийнятності варіантів реалізації проекту з погляду користувачів, населення регіону, де здійснюється проект – це мета:

а) інституційного аналізу;

б) правового аналізу;

в) економічного аналізу;

г) соціального аналізу.

11. Оцінка можливості здійснення проекту в існуючому політичному, економічному та правовому середовищі, здатності організації власне реалізувати проект – це мета:

а) інституційного аналізу;

б) правового аналізу;

в) економічного аналізу

г) соціального аналізу.

12. Характеристика політичних та економічних факторів, що впли­вають на проект – це одне із завдань:

а) інституційного аналізу;

б) правового аналізу;

в) економічного аналізу;

г) соціального аналізу.

13. Інституційний аналіз проекту передбачає:

а) визначення ринків збуту продукції;

б) визначення впливу зовнішніх факторів на успішність виконання проекту;

в) визначення досконалості технології виробництва;

г) визначення впливу внутрішніх факторів на успішність виконання проекту.

14. Оцінка зовнішніх факторів при проведенні інституційного аналізу проекту передбачає вивчення:

а) політичних і правових умов реалізації проекту;

б) стиля керівництва проектом;

в) розподілу функцій учасників проекту;

г) кваліфікації розробників проектної документації.

15. Визначення рентабельності й ефективності проекту з погляду інвесторів та організації, що реалізує проект, а також оцінка по­точного й прогнозованого фінансового стану підприємства є метою:

а) інституційного аналізу;

б) фінансового аналізу;

в) економічного аналізу;

г) екологічного аналізу.

16. Кількісні характеристики і соціальна структура населення є аспектом:

а) інституційного аналізу;

б) правового аналізу;

в) економічного аналізу;

г) соціального аналізу.

17. Виявлення основних факторів, що викликали зміни у фінансо­вому стані й результатах підприємства чи проекту, є одним з аспектів:

а) інституційного аналізу;

б) фінансового аналізу;

в) економічного аналізу;

г) екологічного аналізу.

18. Аналіз рентабельності діяльності здійснюється на основі по­казника:

а) валового обсягу реалізації продукції;

б) валової реалізації продукції;

в) валового прибутку;

г) чистого прибутку.

19. Прогнозують обсяг продажів, порівнюють його з витратами за проектом та визначають джерела покриття вірогідних витрат для оцінки:

а) фінансової спроможності проекту;

б) рентабельності проекту;

в) ліквідності проекту;

г) чистого прибутку від проекту.

20. Вивченням впливу проекту на суспільну економіку країни в цілому, чи регіону певної території займається:

а) інституційний аналіз;

б) фінансовий аналіз;

в) економічний аналіз;

г) екологічний аналіз.

21. Базовою концепцією економічного аналізу є:

а) концепція альтернативної вартості;

б) концепція граничної вартості;

в) концепція оптимізації витрат;

г) концепція оптимізації структури капіталу.

22. Визначення сприятливості даного проекту здійсненню цілей розвитку національної економіки є метою:

а) інституційного аналізу;

б) фінансового аналізу;

в) економічного аналізу;

г) екологічного аналізу.

23. Особливістю економічного аналізу проекту є:

а) урахування інфляції;

б) урахування прогресивності технічних та технологічних рішень;

в) розгляд проекту з точки зору зростання загального добробуту, його національної привабливості;

г) урахування соціальних наслідків у районі його розташування.

Проект — це одноразовий комплекс взаємопов’язаних заходів, спрямований на досягнення конкретних результатів при встановленому матеріальному (ресурсному) забезпеченні з чітко визначеними цілями протягом заданого періоду часу.

Функціонування організації та проекту значною мірою відрізняють­ся один від одного за такими критеріями, як тип вирішуваних проблем, характер діяльності, ступінь інтенсивності використання ресурсів, мо­жливості використання накопиченого досвіду, ціна помилок і т. ін.

Доосновних ознак проекту слід віднести кількісну вимірюваність, часовий горизонт дії, цільову спрямованість, життєвий цикл, системне функціонування проекту, його елементний склад, існування в певному зовнішньому середовищі та ін. Залежно від того, як реалізація одного проекту впливає на результати іншого, розрізняють проекти: незалежні, взаємовиключаючі, умовні, заміщуючі, синергічні. Проекти класифі­куються ще й за такими критеріями: клас, тип, вид, масштаб, склад­ність, тривалість.

Здійснення проекту проходить в оточенні динамічногозовніш­нього та під впливом внутрішнього середовищ. Для успішної реа­лізації проекту необхідно визначити і врахувати будь-яку можливу дію цих середовищ щодо проекту та його оточення. До факторів найближчого оточення проекту належать сфери фінансів, збуту, ви­робництва, матеріального та кадрового забезпечення, інфраструкту­ри, а також керівництво підприємства; до внутрішнього середовища — економічні та соціальні умови реалізації проекту, його організаційна структура, учасники, стиль керівництва проектом, методи та засоби комунікації.

Учасники проекту реалізують різні інтереси у процесі здійснення проекту, формують власні вимоги відповідно до цілей і мотивації і впливають на проект, виходячи зі своїх інтересів, компетенції та ступе­ня залучення до проекту. Їх склад, ролі, розподіл функцій і відповідаль­ність залежать від типу, виду, масштабу й складності проекту, а також від фаз його життєвого циклу

Метою вивчення курсу “Проектний аналіз” є надання системного уявлення про принципи, методи і засоби прийняття рішень, що дають змогу раціональніше використовувати наявні ресурси для задоволення суспільних та особистих проблем.

Вивчення проектного аналізу дозволяє: ознайомитися з основними концепціями; методами і підходами, які використовуються у світовій практиці при аналізі проектних рішень; виявити найважливіші проблеми, пов’язані з реалізацією інвестиційних проектів на різних рівнях; оволодіти практичними, аналітичними навичками, інструментарієм, потрібним для проведення передінвестиційних рішень.

У проектному аналізі терміни “інвестиції”, “інвестиційний проект” застосовуються як узагальнені поняття і відображають використання ресурсів з метою отримання вигод у майбутньому, протягом тривалого періоду часу.

Концепція проектного аналізу являє собою набір методичних принципів, які визначають послідовність збору та способів аналізу даних, методів визначення інвестиційних пріоритетів, способів урахування широкого кола аспектів до прийняття рішень про реалізацію проекту. Вона концентрується на з’ясуванні витрат на здійснення проекту та вивченні результатів з різнобічних позицій: інтересів акціонерів (або інших власників); економіки в цілому; організацій, які беруть участь у здійсненні проекту; природного та соціального зовнішнього середовищ, в яких здійснюватиметься проект.

Одним з головних завдань проектного аналізу є встановлення цінності проекту, яка визначається різницею його вигод та витрат.

Методологія проектного аналізу ґрунтується на системі таких принципів: альтернативність, обумовленість, маржинальність, порівняння ситуації “з проектом” та “без проекту”.

Проект — це одноразовий комплекс взаємопов’язаних заходів, спрямований на досягнення конкретних результатів при встановленому матеріальному (ресурсному) забезпеченні з чітко визначеними цілями протягом заданого періоду часу.

Функціонування організації та проекту значною мірою відрізняють­ся один від одного за такими критеріями, як тип вирішуваних проблем, характер діяльності, ступінь інтенсивності використання ресурсів, мо­жливості використання накопиченого досвіду, ціна помилок і т. ін.

Доосновних ознак проекту слід віднести кількісну вимірюваність, часовий горизонт дії, цільову спрямованість, життєвий цикл, системне функціонування проекту, його елементний склад, існування в певному зовнішньому середовищі та ін. Залежно від того, як реалізація одного проекту впливає на результати іншого, розрізняють проекти: незалежні, взаємовиключаючі, умовні, заміщуючі, синергічні. Проекти класифі­куються ще й за такими критеріями: клас, тип, вид, масштаб, склад­ність, тривалість.

Здійснення проекту проходить в оточенні динамічногозовніш­нього та під впливом внутрішнього середовищ. Для успішної реа­лізації проекту необхідно визначити і врахувати будь-яку можливу дію цих середовищ щодо проекту та його оточення. До факторів найближчого оточення проекту належать сфери фінансів, збуту, ви­робництва, матеріального та кадрового забезпечення, інфраструкту­ри, а також керівництво підприємства; до внутрішнього середовища — економічні та соціальні умови реалізації проекту, його організаційна структура, учасники, стиль керівництва проектом, методи та засоби комунікації.

Учасники проекту реалізують різні інтереси у процесі здійснення проекту, формують власні вимоги відповідно до цілей і мотивації і впливають на проект, виходячи зі своїх інтересів, компетенції та ступе­ня залучення до проекту. Їх склад, ролі, розподіл функцій і відповідаль­ність залежать від типу, виду, масштабу й складності проекту, а також від фаз його життєвого циклу

Розробка і експлуатація проекту може бути представлена у вигляді сукупності робіт, яку називають життєвим циклом проекту. Життєвий цикл проекту – це період часу від задуму проекту до його закінчення, який може характеризуватися мо­ментом здійснення перших витрат за проектом (поява проекту) і отриманням останньої вигоди (ліквідація проекту).

Життєвий цикл проекту – концепція, що розглядає проект як послідовність фаз, подій та етапів, кожна з котрих має свою на­зву та часові межі.

Незалежно від розміру, обсягу й вартості виконуваних операцій будь-який проект у власному розвитку проходить пері­оди задуму, підготовки, реалізації, закінчення та ліквідації. Всі ці стани проекту, як правило, поділяються на складові, які дістали назви «фаза», «стадія» та «етап». Їх визначають за принципом виділення певних точок, при проходженні яких в роботі з проектом потрібні нові ресурси: виконавці, фінанси, інформація.

Сьогодні не існує єдиного підходу до розподілу процесу реа­лізації проекту на складові елементи. Це пояснюється відміннос­тями у підходах учасників проекту до поділу проекту на найваж­ливіші відправні точки, які дозволяють планувати, відслідко­вувати, контролювати та оцінювати розвиток проекту й, якщо не­обхідно, коригувати його реалізацію.

Частіше проектний цикл поділяють на три фази: передінвестиційну, інвестиційну та експлуатаційну, які, в свою чергу, роз­галужуються на стадії. Даний підхід активно застосовується у практиці проектного аналізу. Передінвестиційна фаза включає такі стадії:

- перед ідентифікація;

- ідентифікація; _­

- підготовка проекту;

- розробка та експертиза;

- детальне проектування.

Інвестиційна фаза охоплює роботи, які можна об’єднати у такі стадії:

- підготовка і проведення тендерів;

- інженерно-технічне проектування;

- будівництво;

- набір і навчання персоналу.

Основними стадіями експлуатаційної фази є:

- здача в експлуатацію (є граничною між інвестиційною та експлуатаційною фазами, тому може перебувати і в тій, і в іншій);

- виробнича експлуатація;

- заміна та оновлення техніки і технологій;

- розширення та інновації;

- заключна оцінка проекту.

Тривалість робіт по підготовці проекту, не є нормативною величиною і залежить від великої кількості обставин, насамперед, від виду і складності проекту та складу його учасників

Наявна практика визначення витрат на передінвестиційні дослідження свідчить, що вони можуть плануватися у процентах від вартості проекту. Так, вартість формування інвестиційного задуму з підготовкою інвестиційної пропозиції й документа про наміри може коштувати від 0,2 до 1% вартості проекту, дослідження інвестиційних можливостей, складання короткого техніко-економічного попереднього обгрунтування – 0,25-1,5%, докладне техніко-економічне обгрунтування доцільності інвестиційних рішень (залежно від масштабу проекту) від 1,0 – 3,0% для невеликих проектів до 0,2 – 1% для великих.

Цінність проекту визначається як різниця між позитивними результатами (вигодами) та негативними результатами (затратами). Оскільки метою проектного аналізу є встановлення розміру перевищення додаткових вигод від реалізації проекту над додатковими затратами, необхідними для його здіснення, то належить визначити методику розрахунку додаткових вигод і додаткових затрат.

Концепція альтернативної вартості є центральною у проектному аналізі, оскільки кожна вартість, яка використовується для фінансового (з точки зору фірми) чи економічного аналізу (з урахуванням впливу на національний дохід), є альтернативною вартістю. Альтернативна вартість – це втрачена вигода від використання обмежених ресурсів для досягнення однієї мети замість іншого, найкращого з тих, що лишилися, варіанта їх застосування. Оскільки альтернативна вартість виражається за допомогою якого-небудь мірила, її іноді називають “тіньовою ціною”, “ціною втраченого шансу”, “ціною економічної ефективності”.

У проектному аналізі розрізняють явні і неявні вигоди і затрати. Явними називають матеріальні вигоди (затрати) обумовлені зменшенням (збільшенням) витрат або отриманням додаткових доходів (витрат), величина яких значною мірою очевидна, що дозволяє досить легко визначити їх фінансове значення. До неявних вигод (затрат) належать побічні вигоди (затрати), які супроводжують проект. Вони пов'язані, як правило, з економічними або соціальними наслідками проекту і мають непрямий характер. Неявні вигоди (затрати) обов'язково відображаються в економічній оцінці проекту, коли його привабливість оцінюється з позицій суспільства в цілому.

Явні вигоди від проекту виникають від: збільшення обсягів випуску, що сприяє зниженню собівартості виробництва продукції; можливості підвищення ціни на продукцію, що виробляється; зміни кваліфікації працівників, що дає змогу підвищити якість продукції; зміни у часі реалізації; зміни місця реалізації та ін.

Витрати можна класифікувати за такими ознаками: можливість відображення у бухгалтерській звітності (бухгалтерські та економічні); ступінь динамічності залежно від збільшення чи зменшення обсягів виробництва (постійні, змінні); період здійснення (довгострокові, короткострокові); спосіб віднесення на одиницю продукції (середні, граничні); походження (експлуатаційні, фінансові); ступінь покриття реальної вартості; можливість розподілу. У проектному аналізі існують особливості врахування деяких витрат. Головною своєрідністю цих розрахунків є розгляд запланованих витрат з точки зору альтернативної вартості.

Через наявність значних проміжків часу між інвестуванням коштів і їх поверненням інвестору з прибутком через реалізацію продукції, що створюється в результаті здійснення проекту, виникає необхідність враховувати зміну цінності коштів у часі. Концепція оцінки грошей у часіґрунтується на тому, що вартість грошей з плином часу змінюється з урахуванням норм прибутку на ринку грошей. В основі концепції зміни вартості грошей за часом лежить такий принцип: гривня, яку маємо сьогодні коштує більше гривні, яку будемо мати в майбутньому, наприклад через рік, на величину того прибутку, який вона може принести, якщо її інвестувати. В цілому на зміну вартості грошових засобів, окрім названого, впливають ще ряд факторів, основними з яких є ризик, інфляція, ступінь ліквідності.

Вказаний принцип породжує концепцію оцінки вартості грошей за часом. Суть концепції полягає в тому, що вартість грошей за часом змінюється з урахуванням норми прибутку на грошовому ринку. Враховуючи, що інвестування є довготривалим процесом, при оцінці інвестицій приходиться порівнювати вартість грошей на початку інвестування із вартістю грошей при їх поверненні у вигляді майбутнього доходу і прибутку. В процесі порівняння грошових коштів при їх вкладанні і поверненні використовують два основних поняття: майбутня вартість або майбутня цінність і сучасна (теперішня) вартість або сучасна цінність грошей.

Майбутня вартістьявляє собою суму інвестованих у теперішній момент коштів, в яку вони мають перетворитися через певний проміжок часу з урахуванням певної ставки процента доходу. Компаундування (нарахування ) – операція, що дозволяє визначити величину остаточної майбутньої вартості коштів за допомогою складних процентів.

Теперішня вартість – це сума майбутніх грошових надходжень, приведених з урахуванням певної ставки процента дисконту (скидки) до теперішнього періоду. Дисконтування витрат і доходів – операція, що дозволяє визначити сучасну цінність коштів, що являють собою майбутні (через деякий час) доходи або витрати..

У проектному аналізі використовують дві ставки доходу або скидки: реальну процентну ставку (r) – ставку доходу на капітал без урахування інфляції та номінальну процентну ставку(k) – ставку доходу з позицій інвестора на приватному ринку, яка включає інфляцію (i) і тому визначається підсумовуванням реальної ставки процента та величини темпу інфляції. На величину процентної ставки впливають дохідність і характер інвестицій, величина і темп інфляції, ризик пов’язаний з інвестиціями.

Оцінка фінансово-економічної ефективності, а, через неї, і доцільності реалізації інвестиційних проектів є найбільше відповідальним етапом у процесі прийняття інвестиційних рішень на основі аналізу альтернативних варіантів вкладення коштів. Від того, наскільки об’єктивно і всебічно зроблена така оцінка, залежать терміни повернення вкладеного капіталу і темпи розвитку підприємства.

Сьогодні в усьому світі як стандарт використовується концепція фінансово-економічного обґрунтування інвестиційних проектів, розроблена Міжнародною спеціалізованою організацією ООН по промисловому розвитку – UNIDO.

Ця методика використовується як при оцінці інвестицій у нові підприємства, так і при інвестуванні в розширення, оздоровлення, модернізацію чи перепрофілювання існуючих підприємств. Розрахунок ефективності інвестиційних проектів відповідно до методики UNIDO визнається закордонними інвесторами (у тому числі групою фінансових установ Всесвітнього банку). Це полегшує проходження проектів по лінії міжнародної експертизи.

Методика UNIDO будується на наступних передумовах:

▪ приведення до сучасної (теперішньої) вартості як капіталу (потоку інвестиційних коштів), що інвестується так і суми зворотних грошових потоків, які мають його окупити;

▪ вибір для цього диференційованої ставки дисконтування для різних інвестиційних проектів;

▪ оцінка повернення капіталу, що інвестується, на основі показника чистого зворотного грошового потоку, який формується за рахунок сум прибутку й амортизаційних відрахувань у процесі експлуатації інвестиційного проекту.

Теорія аналізу проектних рішень передбачає використання системи аналітичних показників-критеріїв, що дозволяють оцінити прийнятність капітальних вкладень. До найбільш розповсюджених і популярних критеріїв фінансово-економічної ефективності UNIDO відносять:

· чисту сучасну (теперішню) вартість проекту –NPV (net present value),

· індекс рентабельності - PI (profitability index);

· внутрішню норму прибутку (рентабельності) – IRR (internal rate of return);

Найбільш відомим і найчастіше застосовуваним у практиці прийняття інвестиційних рішень є показник чистої сучасної вартості (NPV). Цей показник відображає приріст багатства фірми в результаті реалізації проекту, оскільки він являє собою різницю між сумою грошових надходжень (чистих зворотних грошових потоків), що виникають при реалізації проекту і приводяться (дисконтуються) до їх сучасної вартості, тобто до моменту початку проекту, та сумою вcіх інвестиційних витрат, необхідних для здійснення цього проекту, також приведених до того ж моменту часу.

Індекс рентабельності інвестицій – PI розраховується як відношення сучасного значення зворотних грошових потоків до суми сучасного значення інвестиційних коштів, вкладених у проект.

Внутрішня норма рентабельності (прибутковості,) – IRR – така величина ставки дисконтування, при якій чиста сучасна вартість проекту дорівнює нулю. Цей показник дає аналітикам еталон для порівняння альтернативної вартості капіталу, що відповідає ставці дисконту, прийнятій в проекті, зі значенням внутрішньої норми рентабельності. Економічну природу внутрішньої норми рентабельності можна визначити як максимальний відсоток за кредит, який можна виплатити за термін рівний життєвому циклу проекту, за умови, що весь проект здійснюється тільки за рахунок цього кредиту. Сучасна методологія аналізу проектів рекомендує спільне застосування критеріїв NPV і IRR,.

Ризик при аналізі проектів є об’єктивним явищем, природа якого зумовлена не детермінованістю (неоднозначністю) подій майбутнього. Проектний ризику загальному розумінні – це не­безпека небажаних відхилень від очікуваних станів у майбутньому.

Ризики викликаються різними обставинами і для їх ідентифікації, аналізу і розробки заходів по зниженню використовується класифікація ризиків за різними ознаками: залежно від місця прояву, за видом виробництва, за тяжкістю прояву, за формою впливу, за можливістю страхування (захисту), за складністю, за ступенем контролю, за інтенсивністю прояву наслідків, за рівнем прояву, за ступенем передбачуваності, за регулярністю, за часом прояву.

У сучасній економічній практиці аналіз ризику поділя­ють на два види:

- якісний, головне завдання якого визначення чинників ризику, етапи і роботи, під час виконання яких ризик виникає, тобто встановити потенційні зони ризику, після чого ідентифікувати усі можливі ризики;

- кількісний, який застосовується для визначення чисельних розмірів окремих ризиків і ризику проекту в ціло­му. При кількісному аналізі ризику можуть використовува­тися різноманітні методи. Найбільш поширеними є: аналіз за допомогою бета-коефіцієнта, аналіз чутливості реагуван­ня, аналіз сценаріїв, метод експертних оцінок.

Під зниженням ступеню ризику розуміють скорочення ймовірності його виникнення та обсягу можливих втрат. Основні методи зниження проектного ризику:

- запобігання – просте відхилення від діяльності або обставин, що спричиняють ризик;

- передача – переклад відповідальності за ризик на іншу сторону, головним чином на страхову компанію;

- скорочення – проведення власних спеціальних заходів для обмеження розміру ризику, створення спеціальних сис­тем запобігання збитку (системи контролю, безпеки, тех­нічні засоби охорони, пожежегасіння та ін.);

- утримання – зберігання відповідальності за ризик, го­товність і спроможність покрити всі можливі збитки за ра­хунок власних коштів.

Для зниження ступеня ризику застосовуються також різно­манітні засоби захисту: страхування, хеджування, розподіл ризиків між учасниками угод, гарантії, лімітування, резервні фонди, застава та ін.

Аналіз беззбитковості є методикою, яка широко використовується для аналізу співвідношення між обсягом про­дажу та прибутковістю. Усі показники беззбитковості мають спіль­ну мету: отримати відповідь на запитання, наскільки погано повинні йти справи з продажем товару, щоб проект почав завдавати збитків, чи при якому обсягу виробництва і реалізації продукції будуть досягнуті заплановані показники рентабельності капіталу.

Розрізняють грошову, бухгалтерську і фінансову точки беззбитковості. Вони визначаються на певний часовий період: рік, квартал і т. п.

Грошова точка беззбитковості – це такий обсяг виробництва і реалізації продукції, при якому відшкодовуються лише постійні витрати без амортизації.

Бухгалтерська точка беззбитковості – це такий обсяг виробництва і реалізації продукції, при якому повністю відшкодовуються постійні витрати включно з амортизацією.

Фінансова точка беззбитковості – це такий обсяг виробництва і реалізації продукції, при якому відшкодовуються постійні витрати й інвестований капітал з прибутком у розмірі, що запланований у проекті.

Аналіз зазвичай виконується за деякою загальною схемою, що охоплює ряд спеціальних розділів, в яких оцінюються різні аспекти проекту. Основними з них є: маркетинговий, технічний, інституційний, екологічний, правовий, соціальний, фінансовий та економічний.

Завданням маркетингового аналізу є дослідження ринку, а метою — визначення можливих обсягів реалізації проектної продукції, товарів, послуг

Метою технічного аналізу є визначення технічного обгрун­тування проекту. Різноманітність технологій, видів сирови­ни та обладнання ускладнює типізацію технічного аналізу інвестиційного проекту. При проведенні технічного аналізу рекомендується такий перелік питань:

- місце розташування та масштаб проекту;

- технологія, обладнання, організація його експлуатації та ремонту;

- організація підготовки й здійснення проекту;

- графік виконання проекту та схема підприємства;

- підготовка та освоєння виробництва;

- матеріально-технічне постачання;

- розрахунок витрат на виконання проекту та поточних витрат виробництва і збуту;

- забезпечення якості майбутньої продукції

Завданням екологічного аналізу є:

- визначення обсягу можливої потенційної шкоди нав­колишньому середовищу при реалізації проекту;

- прийняття потрібних засобів для запобігання чи пом’якшення цієї шкоди.

Завданням правового аналізу є насамперед розгляд право­вих та організаційних аспектів проектної діяльності. Вплив державної політики на інвестиційні процеси з ча­сом суттєво зростає,

Особливостями сучасного розвитку є децентралізація промислового виробництва. Ця тенденція характерна для промислово розвинутих країн, де однією з головних задач є зменшення забрудненості оточуючого середовища в районах промислової концентрації шляхом виносу частини промис­лових підприємств за межу великих міст. Державна політи­ка, як правило, стимулює цей процес шляхом надання різ­них пільг, стимулювання при вкладанні інвестицій. Це слід ураховувати при виборі варіанта проекту.

Метою інституційного аналізу є оцінка можливості здійснення проекту в існуючому політичному, економічному та правовому середовищу, впливу зовнішніх чинників на процес реалізації проекту.

Фінансовийаналіз інвестиційного проекту – це сукупність прийомів і методів оцінки його ефективності (перевищен­ня доходів над витратами) за весь термін життя проекту у взаємозв’язку з діяльністю підприємства – об’єктом інвес­тування.

Метою фінансового аналізу є визначення рентабельності й ефективності проекту з погляду інвесторів та організації, що реалізує проект, а також оцінка поточного й прогнозовано­го фінансового стану підприємства.

Фінансовірезультати проекту несуть на собі вплив не тільки економікипідприємства, але й економіки суспільства, у якому реалізується проект. Крім того, сам проект може впливати на суспільну економіку: країни в цілому чи регіону певної території. Тобто виникає необхідність оцінки взає­модії проекту й економіки чи країни, а саме, — ступеня ефек­тивності проекту для суспільства. Цю задачу виконує еконо­мічний аналіз. Метою економічного аналізу є визначення:

- сприятливості даного проекту здійсненню цілей розвитку національної економіки;

- існування альтернативних шляхів досягнення таких само економічних вигод з меншими витратами.

Альтернативні проекти – проекти, існування яких виключає мож­ливість існування інших.

Акція – цінний папір, що засвідчує право її власника на володіння часткою статутного фонду акціонерного товариства і дає право на участь в управлінні ним і одержанні частини його прибутку.

Аналіз беззбитковості проекту – це методологія дослідження зв’язку обсягу ви­робництва, собівартості продукції та прибутку при зміні цих показників у процесі виробництва.

Ануїтет – це така послідовність грошових потоків, коли окремі види грошових потоків, що оцінюються у часі, здійснюються послідовно через певні інтервали часу та в рівних обсягах.

Безповоротні витрати – це вже зроблені витрати, які неможливо відшкодувати прийняттям чи неприйняттям даного проекту.

Взаємовиключні проекти – це такі проекти, прийняття одного з кот­рих виключає прийняття іншого.

Взаємопов'язані проекти – проекти, відхилення чи прийняття яких залежить від прийняття рішення про інші. Ці проекти оціню­ють як один та приймають єдине рішення.

Генеральний підрядник – юридична особа, пропозиція якої прийня­та замовником для реалізації проекту.

Грошовий потік – це різниця між грошовими надходженнями та витратами.

Довгострокові інвестиції – це вкладання капіталу на період більше за 1 рік.

Додаткові грошові потоки – це грошові потоки, що стосуються інве­стиційного проекту.

Дисконтна ставка – ставка відсотка (частка одиниці), за якою майбутня вартість грошей зводиться до її сучасної реальної вартості.

Дисконтування витрат і доходів – методика розрахунку сучасної вартості інвестиційних витрат і майбутніх зворотних грошових потоків з урахуванням зміни цінності коштів у часі.

Ефективний попит – це кількість конкретної продукції, яку спожи­вач може купити за певною ціною, на певному ринку, за пев­ний період.

Ефективність реальних інвестицій – поняття, що характеризує різні аспекти доходності інвестицій. Для їх визначення використовуються переважно методи, побудовані на дисконтуванні витрат і доходів.

Життєвий цикл проекту – час між моментом появи проек­ту (першими затратами на проект) та моментом його ліквідації (отриманням останніх вигод).

Зовнішні джерела формування інвестиційних ресурсів – позикові та залучені джерела фінансування інвестиційних проектів.

Загальний грошовий потік – це фактичні чисті грошові кошти, що надходять у фірму чи витрачаються нею протягом певного пе­ріоду.

Заміщувальні рішення – це рішення, прийняття яких тим чи іншим чином сприяє досягненню різних цілей.

Замовник проекту – головна зацікавлена у здійснені проекту та до­сягнення його мети особа, що буде користуватися його резуль­татами.

Інвестиція – господарська операція, що передбачає придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав і цінних паперів в обмін на кошти або майно.

Інвестиційна діяльність – послідовна сукупність дій її суб’єктів (інвесторів і учасників) по здійсненню інвестицій з метою одержання доходу чи прибутку або досягнення соціального ефекту.

Інвестиційна стратегія – формування системи довгострокових цілей інвестиційної діяльності й вибір найбільш ефективних шляхів їхнього досягнення.

Інвестиційний портфель – сукупність різних типів цінних паперів, емітованих різними компаніями, і придбаних відповідно до інвестиційної політики власника.

Інвестиційний проект – це інвестиційна акція, що передбачає вкладання певної кількості ресурсів, а саме інтелектуальних, фінансових, матеріальних, людських, для одержання запла­нованого результату та досягнення певних цілей в обумовлені строки.

Інвестиційні ресурси – це усі види грошових та інших активів, за­лучених для здійснення вкладень в об’єкти інвестування.

Інвестор проекту – юридична або фізичнаособа, що здійснює інвестиції у проект і за­цікавлена у максимізації прибутків від даного проекту.

Ініціатор проекту – це автор ідеї проекту, його попереднього об­грунтування та пропозицій щодо його здійснення.

Інноваційні проекти – це проекти пов’язані з трансформуванням наукових досліджень та розробок або інших науково-техніч­них досягнень у новий чи удосконалений продукт, впровадже­ний на ринок, у новий удосконалений технологічний процес, що використовується у практиці діяльності, або у новий підхід до соціальних послуг.

Капітальна (реальна) інвестиція – господарська операція, що передбачає придбання за кошти або майно будинків, споруд, інших об’єктів нерухомої власності, основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Керівник проекту – юридична особа, якій замовник та інвестор делегують повноваження щодо управління проектом: планування, контроль, та координацію дій учасників проекту.

Команда проекту – специфічна організаційна структура, очолюва­на керівником проекту, що створюється на період здійснення проекту.

Контрактор проекту – особа, що за угодою із замовником бере на себе відповідальність за виконання певних робіт за проектом.

Короткострокові інвестиції – це вкладання капіталу на період не більше одного року (короткострокові депозитні вклади тощо).

Кумулятивний грошовий потік – це сукупна цінність чистих грошових потоків за проектом протягом його життєвого циклу.

Ліквідність інвестицій – здатність об’єктів інвестування бути реалізованими протягом короткого часу без втрати реальної вартості.

Ліцензори – організації, що видають ліцензії на право володіння земельною ділянкою, проведення торгів, виконання певних видів робіт та послуг, тощо.

Майбутня вартість грошей – це цінність інвестованих в теперішньому часі коштів, в яку вони обернуться через певнийперіод часу з ура­хуванням певної ставки проценту (розраховується за формулою складних відсотків).

Малі проект – це невеликі за масштабом, прості та обмежені об­сягами проекти.

Маржинальний дохід на одиницю продукції – це різниця між ціною одиниці продукції та середніми змінними витратами.

Мегапроекти – це цільові програми, що містять декілька взаємо­пов’язаних проектів, що об’єднані однією метою, ресурсами та часом.

Мета проекту – це бажаний та доведений результат, досягнутий у межах певного строку при заданих умовах реалізації проекту.

Місія – це генеральна ціль проекту, чітко визначена умова його існування.

Незалежні проекти – проекти, відхилення чи прийняття яких не впливає на прийняття рішення про інші.

Непрямі інвестиції – це інвестування, опосередковане іншими осо­бами, — інвестиційними або фінансовими посередниками.

Неявні вигоди – це неодержані доходи від найкращого аль­тернативного використання активу, внаслідок чого відбув­ся неявний грошовий приплив.

Номінальна ставка – це норма прибутку, яка включає в себе інфля­цію.

Номінальна сума грошових коштів – це їхня оцінка без урахування зміни покупної спроможності грошей.

Ноу-хау – сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, виробничого досвіду, які необхідні для організації певного виду виробництва, але не запатентовані.

Облігація – цінний папір, що засвідчує факт заборгованості і зобов’язання боржника виплатити кредитору певний відсоток від боргу і погасити борг після закінчення визначеного періоду.

Операційний грошовий потік – це фактичні надходження або витра­ти грошових коштів у результаті поточної (операційної) діяль­ності фірми.

Опціон – це угода про продаж або купівлю права на купівлю або продаж ф'ючерсного контракту до визначеної дати за обгово­реною ціною, з оплатою покупцем відповідної премії.

Органи влади – сторона, що як учасник проекту задовільнює свої інтереси шляхом одержання податків з учасників проекту, висуває вимоги до безпечності та екологічності продукції, яку може купити потенціальний споживач з урахуванням його доходів, протекціоністської політики та інших факторів.

Показники фінансово-економічної ефективності інвестиційного проекту за методологією UNIDO – чиста сучасна вартість, індекс рентабельності, внутрішня норма прибутку проекту.

Портфельна інвестиція -фінансова інвестиція, що передбачає придбання цінних паперів і інших фінансових інструментів за кошти на біржовому ринку.

Проект – це комплекс взаємопов’язаних заходів, розроблених для досягнення певних цілей протягом заданого часу при встанов­лених ресурсних обмеженнях.

Проекти реального інвестування – здійснюються на основі інвесту­вання в реальні активи (основні фонди, підприємства тощо).

Простий відсоток – сума, що нараховується на первісну (теперіш­ню) вартість у кінці кожного періоду виплат, обумовленого умовами вкладання грошових коштів.

Пряма інвестиція – фінансова інвестиція, що передбачає внесення коштів чи майна безпосередньо в статутний фонд юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою. Прямі інвестиції звичайно здійснюються без інвестиційних посередників.

Реалізація проекту – це виконання необхідних робіт для досягнен­ня цілей проекту.

Реальна цінність грошових коштів – це їхня оцінка з урахуванням зміни покупної спроможності грошей під впливом інфляції.

Реальні інвестиції – вкладання коштів у реальні активи, як матері­альні, так і нематеріальні (іноді вкладення коштів у нематері­альні активи, пов’язані з науково-технічним прогресом, ха­рактеризують як інноваційні інвестиції).

Реінвестиція - господарська операція, що передбачає здійснення капітальних чи фінансових інвестицій за рахунок доходу (прибутку), отриманого від раніше виконаних інвестиційних операцій.

Ризики інвестиційного проекту – імовірність визначеного рівня утрат фірмою частини своїх ресурсів, недоодержання доходів або поява додаткових витрат при реалізації інвестиційного проекту.

Ризик втрати доходу – один з рівнів ризику, який називається критичним і полягає у можливості втрати очікуваної суми доходу за інвестиційним проектом, що розглядається.

Ризик втрати прибутку – рівень ризику, який вважається допустимим і полягає в можливості втрати очікуваної суми чистого прибутку.

Ризик втрати капіталу – найвищий рівень ризику, який називається катастрофічним і полягає в можливості втрати власних активів у результаті банкрутства.

Ринок реальних активів – ринок, що пропонує інвестиційні товари і послуги: нерухомість, земельні ділянки під забудову (іпотечний ринок); устаткування, будівельні матеріали, дослідницькі, конструкторські, будівельні, монтажні, пуско- налагоджувальні та інші роботи і послуги (підрядний ринок); нові технології, ліцензії, патенти на винаходи і відкриття, досвід, знання, “ноу-хау” (ринок інтелектуальних цінностей), робочу силу.

Ринок фінансових активів підрозділяється на грошовий ринок (ринок цінних паперів - боргових зобов’язань термінами погашення менш одного року), ринок капіталів (довгострокових цінних паперів і корпоративних акцій) і кредитний ринок (боргових зобов’язань по довгострокових кредитах).

Синергетичні проекти – це проекти, прийняття одного з котрих збільшує ефективність прийняття іншого.

Складний відсоток – сума приросту грошових коштів, що утво­рюється за умов, коли сума простого відсотку не сплачується наприкінці кожного періоду, а приєднується до суми основно­го внеску та наступного періоду сама приносить дохід.

Складні проекти – це проекти у яких присутня наявність технічних, організаційних або ресурсних завдань, рішення яких передбачає нетривіальні підходи та підвищенні витрати на їхнє вирішення.

Стратегія діяльності підприємства – це формування довгостроко­вих цілей і розробка шляхів їхньої реалізації.

Стратегія проекту – генеральний напрямок дій з ціллю одержання визначених місій і системою цілей резуль­татів проекту.

Страхування – це відносини із захисту майнових інтересів госпо­дарських суб’єктів і громадян при настанні визначених подій (страхових випадків) за рахунок грошових фондів, страхових внесків (страхових премій).

Субконтрактор проекту — вступає в договірні відношення з контрактором або субконтрактором більш високого рівня.

Теперішня вартість грошей являє собою суму майбутніх грошових надходжень, приведених до теперішнього періоду за допомо­гою певної процентної ставки, яку називають дисконтною.

Точка беззбитковості – це обсяг реалізації, при якому доходи під­приємства дорівнюють його витратам.

Традиційний грошовий потік – це сума чистого доходу та нарахова­ної амортизації.

Управління проектами – це методологія організації, планування, керівництва, координації трудових, фінансових та матеріаль­но-технічних ресурсів протягом проектного циклу, спрямова­на на ефективне досягнення його цілей шляхом застосування сучасних методів, техніки та технології управління для досяг­нення певних результатів щодо складу та обсягу робіт, вар­тості, часу, якості та задоволення учасників проекту.

Учасники проекту – юридичні та фізичні особи, що забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на основі доручення інвестора.

Фінансова інвестиція – господарська операція, що передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів чи інших фінансових інструментів.

Фінансові інвестиції – вкладення коштів у різноманітні фінансові інструменти (активи).

Фінансові проекти – здійснюються на основі фінансових інвес­тицій, під якими слід розуміти вкладання коштів у різно­манітні фінансові інструменти, серед яких найбільшу частку займають цінні папери.

Ф’ючерсний контракт – угода між продавцем і покупцем фізично­го товару або фінансового активу, з одного боку, і кліринговою палатою ф’ючерсної біржі – з іншого.

Хеджування – система укладання термінових контрактів і угод, що враховує можливість у майбутньому зміни курсів (цін), які зустрічні тим, що несуть ризик.

Чистий грошовий потік – це загальні зміни у залишках грошових коштів фірми за певний період.

Цінні папери – грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником, мають юридичну силу, складені за встановленою формою і дають їх володарям однобічний набір прав по відношенню до осіб, що випустили ці документи (емітентів цінних паперів).

Рекомендована і використана література.

1. Про інвестиційну діяльність: Закон України // Відомості Верховної Ради, 1992, № 10, ст. 138; 1998, №33, ст. 226; 1999, №31, ст. 248.

2. Про інноваційну діяльність: Закон України // Відомості Верховної Ради, 2002, № 36, ст. 266.

3. Верба О. А., Загородніх О. А. Проектний аналіз: Підручник.- К.: КНЕУ, 2000. – 322 с.

4. Конспект лекцій з дисципліни “Проектний аналіз”, для студентів заочної форми навчання напрямку підготовки 6.030 504 “ Економіка підприємства ” варіативний напрямок підготовки “Економіка паливо-енергетичного комплексу ”. / Лисяков В. П. Донецьк, ДонНТУ, 2011. – 104 с.

5. Экономика промышленного предприятия: Учеб. пособие / Под ред. проф. Ф. И. Евдокимова, проф. Т. Б. Надтоки. – Изд.2-е, перераб. и доп. – Донецк: «Друк-Инфо», 2005. – 434 с.

6. Воркут Т. А. Проектний аналіз: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, що навчаються за напрямком “Транспортні технології”. К.: Український Центр духовної культури, 2000. – 440 с.

7. Чорна М. В. Проектний аналіз: навчальний посібник. – Харків, Консум, 2003. – 228 с.

8. Липсиц И.В., Коссов В.В. Инвестиционный проект: методы подготовки и анализа. М.: Издательство БЕК, 1996. – 304 с.

9. Конспект лекцій з дисципліни “Фінанси, грошовий обіг та кредит: Інвестування” для студентів спеціальності 7.050107 “Економіка підприємства“ спеціалізацій “Економіка гірничої промисловості”, “Маркетинг підприємства” денної і заочної форм навчання / Лисяков В. П. Донецьк, ДонНТУ, “ДРУК- ІНФО”, 2006. – 107 с.

Дата добавления: 2014-01-06