Зміни платіжного балансу

Для досягнення позитивного балансу між грошима, що ввозяться в країну (вїздний туризм) і вивозяться з країни (виїздний туризм) потрібно особливу увагу приділити залученню зарубіжних туристів, щоб як можна більше грошей в країну ввозилось і тратилось. Правильно продумана, динамічна і професійно здійснювана політика в сфері розвитку національного туризму приносить державі велику економічну вигоду. Поряд з показниками про кількість прибуття туристів широко використовуються дані про надходження грошових коштів від міжнародного туризму. З метою упорядкування обліку в платіжному балансі всіх країн надходжень і витрат по статті "Туризм" Міжнародний валютний фонд (МВФ) напрацював відповідні рекомендації. Згідно з цими рекомендаціями в актив платіжного балансу входять наступні статті: - надходження від продажу туристичних товарів і послуг; - надходження від експорту товарів туристичного попиту й обладнання для туристичних підприємств;- надходження від продажу інших послуг і підготовка кадрів, надання послуг спеціалістів даної країни зарубіжним країнам;- транспортні витрати іноземних відвідувачів;- інвестиції іноземного капіталу в туристичну індустрію;- проценти від кредитів, що надаються іншим країнам. У пасиві платіжного балансу існують такі статті:- витрати на придбання туристичних товарів і послуг; -витрати на імпорт товарів, необхідних для міжнародного туристичного споживання, в тому числі на прямий та непрямий імпорт; -витрати на придбання інших послуг: на підготовку кадрів, оплату праці іноземних спеціалістів; -транспортні витрати на перевезення місцевого характеру; -інвестиції за кордоном у туристичну індустрію; -витрати на довгострокові іноземні кредити: проценти, відшкодування капіталу.

Під надходженнями статистика ВТО має на увазі "доходи країн від споживчих витрат туристів (тобто від оплати за товари і послуги), що здійснюються ними при перебуванні на території будь-якої держави. Надходження включають доходи від денних відвідувачів, або екскурсантів, але виключають заробітну плату в валюті службовців туристичної індустрії і дохід від міжнародного транспорту".

Для конкретизації споживчих витрат ВТО розробила наступну класифікацію витрат: 1) в готелях, ресторанах і кафетеріях; 2) на рекреаційні, розважальні і культурні послуги; 3) на купівлю продовольчих товарів, напоїв і цигарок; 4) на послуги міжнародного транспорту - цей пункт обліковується окремо; 5) інші витрати на транспорт; 6) на купівлю засобів для особистого транспорту; 7) на організацію турів; 8) на інші послуги, включаючи оренду, паливо й електроенергію. На Міжнародній конференції з статистики подорожей і туризму, яка пройшла у червні 1991 р. в Оттаві (Канада), було запропоновано повний проект класифікації туристичних витрат: 1) на міжнародний громадський транспорт; 2) на внутрішній транспорт; 3) на придбання особистих транспортних засобів; 4) на розміщення; 5) на харчування; 6) на рекреаційні культурні і спортивні заходи; 7) на дрібні купівлі та інше. З наведеного визначення видно, що враховуються тільки споживчі витрати туристів, а додаткові витрати на туризм здійснюють підприємства і фірми туристичної індустрії.

Для повної характеристики платіжного балансу потрібно визначити додаткові категорії і, перш за все, дати загальне поняття балансу. Баланс — кількісне вираження відносин між сторонами будь-якої діяльності, які повинні врівноважувати одна одну. Усі міжнародні господарські зв'язки країни відображаються в різних балансах міжнародних розрахунків. Баланс міжнародних розрахунків — це статистична звітність, що відображає співвідношення грошових вимог і зобов'язань, надходжень і платежів однієї країни у відношенні до інших. На практиці розрізняють два види балансів міжнародних розрахунків: 1) розрахунковий баланс; 2) платіжний баланс.

Розрахунковий баланс враховує експорт і імпорт товарів та послуг, надання і отримання позик та інвестицій за певний термін часу або на певну дату. В цьому балансі відображається звітність про співвідношення вимог і зобов'язань однієї країни у відношенні до інших незалежно від термінів надходження платежів. До його складу входять як погашені, так і непогашені платежі; сальдо розрахункового балансу відображає міжнародний розрахунковий стан країни. Його активне сальдо свідчить про те, що країна може очікувати подальших валютних надходжень. Від'ємне сальдо характеризує країну, як боржника і в майбутньому їй потрібно буде здійснювати валютні платежі.

Платіжний баланс — це співвідношення суми платежів, здійснених даною країною за кордоном, та надходжень, отриманих нею з-за кордону за певний період.

Платіжний баланс включає: • розрахований (сплачений) експорт і імпорт товарів та послуг; • фактично проведені надходження і платежі; • фактично отримані або видані кредити та інвестиції. Платіжний баланс являє собою статистичну таблицю основних показників за певний термін часу. У цій таблиці відображається: 1. Операції з товарами, послугами і доходами між даною країною і іншими країнами-партнерами (разом). 2. Зміну власності й інші зміни, що належать даній країні, в монетарному золоті, спеціальних правах запозичення, а також у фінансових вимогах і зобов'язаннях відносно інших країн. 3. Однобічні перекази і компенсуючі записи, котрі необхідно провести для збалансування операцій і змін, які взаємно не компенсуються. Загальними вимогами до складання балансу є: 1. Агрегування усіх операцій. 2. Зібрання і аналіз даних за певний період часу. 3. Облік чистого сальдо міжнародних вимог і зобов'язань.

При складанні платіжного балансу повинні враховуватися певні методологічні основи. В сучасних умовах країни, що взаємодіють з МВФ, керуються його п'ятою постановою, що була прийнята ще в 1993 році. Для відображення нових явищ в світових відносинах і в світовій статистиці потрібно було переглянути структуру і класифікацію платіжного балансу. Складений за сучасною методологією платіжний баланс більше поєднаний з системою національних розрахунків.

В основу складання платіжного балансу покладені два методологічні принципи. Перший принцип відображає всі зовнішньоекономічні операції за певний період часу (місяць, квартал, рік). Це показує, що в платіжному балансі відображаються всі економічні операції, що здійснюються за певний термін часу між резидентами даної країни і нерезидентами. Другий принцип — метод подвійного запису, коли кожна зовнішньоекономічна операція, що належить до платіжного балансу, записується до нього двічі. Один запис показує, які зміни в активах і пасивах країни викликає ця операція. Другий запис зрівноважує першу і показує, якими засобами регулюються взаємні вимоги і зобов'язання між країнами, що виникають внаслідок зовнішньоекономічної операції.

Платіжний баланс активний, якщо валютні надходження перевищують платежі, і пасивний, якщо платежі перевищують надходження. Згідно з прийнятими у міжнародній практиці принципами подвійної бухгалтерії будь-яке збільшення активів або зменшення зобов'язань відображається у дебеті, а зменшення активів або збільшення пасивів — у кредиті балансу. Дебетова частина платіжного балансу відповідає поняттям «платежі», «витрати», і тому цифри, що зараховують на неї, супроводжуються знаком «мінус». Кредитова частина відповідає поняттям «надходження», «доходи», цифри, шо зараховують на неї, або мають знак «плюс», або не мають ніякого знака. Загальна сума кредиту повинна дорівнювати загальній сумі дебету платіжного балансу.

Розглянемо структуру платіжного балансу. Залежно від характеру операцій платіжні баланси складаються з двох основних розділів: 1 — «Платіжний баланс на поточних операціях», або «Поточний платіжний баланс»; 2 — «Баланс руху капіталів (короткострокові та довгострокові операції) та кредитів». Кожен з цих двох розділів, у свою чергу, поділяється на підрозділи.

Розглянемо розділ «Поточний платіжний баланс», або «Рахунок поточних операцій». Його підрозділи, або статті, узагальнюють дані про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися на умовах, прийнятих у міжнародній практиці угод без відстрочування платежів, що не передбачають надання або залучення коштів у іноземній валюті в кредитній формі. Він містить насамперед дані про експорт та імпорт товарів та послуг, про вантажні та пасажирські міжнародні перевезення, іноземний туризм та платежі за кордон, надходження коштів з інших країн без товарного забезпечення (заробітна плата, відсотки, дивіденди).

Рахунок поточних операцій поділяється на дві частини: 1. Платежі та надходження за зовнішньоторговельними операціями, або торговий баланс (merchandise trade balance, рахунок торгівлі). Він містить інформацію про експорт та імпорт товарів (як цивільних, так і військових). Експорт призводить до припливу грошових коштів, отже, утворює статтю кредиту; імпорт — до їх відпливу; і формує статтю дебету; їх баланс називається торговим, або видимим балансом. Отже, торговий баланс — це чиста вартість експорту тільки товарів за вирахуванням їх імпорту. Цей баланс підводиться під статтями торгових потоків, а усі решта статей залишаються «під рискою». 2. Баланс послуг та некомерційних операцій, доходи та платежі за інвестиціями (рахунок невидимої торгівлі). Він містить статті, які відображають надання або отримання послуг з міжнародних перевезень, страхування, фрахту, туристичних, банківських, консультаційних та інших видів; виплати та надходження відсотків, дивідендів тощо за отримання або надання кредитних послуг. Статті кредиту утворює невидимий експорт, статті дебету — невидимий імпорт. Отже, баланс невидимої торгівлі — це чиста вартість експорту послуг за вирахуванням їх імпорту плюс надходження від інвестицій за кордоном за вирахуванням виплат за надані інвестиції плюс сальдо трансфертних платежів. Баланс рахунку поточних операцій складають підсумувавши два баланси — торговий та баланс невидимої торгівлі.

Розглянемо розділ «Баланс руху капіталів та кредитів», або як його інколи називають «Рахунок по зовнішньоторгових угодах з активами та пасивами». Статті цього розділу платіжного балансу відображають зміни вартості фінансових активів та зобов'язань країни внаслідок зовнішньоекономічних операцій, які передбачають перехід права власності. Інакше кажучи, рахунок капіталу необхідний для визначення зведених результатів операцій з фінансовими активами та пасивами, які здійснюються резидентами та їхніми іноземними діловими партнерами за певний період. Рахунок капіталу поділяється на дві основні частини: 1. Рахунок руху довгострокового капіталу (long-term), або прямі інвестиції та інші довгострокові капітальні вкладення. Основними статтями руху довгострокового капіталу є прямі інвестиції та позики. Інвестиції, які вкладаються іноземними громадянами або фірмами в економіку даної країни (наприклад, спорудження південнокорейською компанією свого автомобільного заводу в Україні), — це стаття кредиту. Проте, репатріація отриманого від цієї інвестиції прибутку утворює дебетову статтю невидимого імпорту. Капіталовкладення, які здійснюються резидентами за кордон, утворюють статтю дебету, а переказ з-за кордону прибутків за ними — кредитову статтю невидимого експорту. Об'єднаний баланс рахунку поточних зовнішньоекономічних операцій та довгострокового капіталу утворює основний, або базисний баланс (basic balance). Базисний баланс є мірою довгострокової міжнародної економічної стабільності країни. Він приблизно відображає продуктивність праці, забезпеченість ресурсами та факторами виробництва, переваги покупців, міжнародну конкурентоспроможність, ставлення до економіки в аспекті надійності інвестицій тощо. 2. Рахунок руху короткострокового капіталу (short-term), або інші короткострокові капіталовкладення. Він відображає фонди (інструменти грошового ринку), які переміщуються в результаті реальних угод (наприклад, у вигляді платежів експорту та імпорту), а також рух внаслідок операцій з довгостроковим капіталом (наприклад, відплив для оплати прямих капіталовкладень та приплив в результаті отримання доходів від закордонних інвестицій). Крім цього, рух короткострокового капіталу відображає спекулятивні потоки, пов'язані з прагненням суб'єктів господарювання зіграти на міжнародній різниці на рівні короткострокової відсоткової ставки або на зміні валютних курсів в результаті політичної нестабільності.

Після балансу руху капіталів та кредитів йде стаття «Помилки та пропуски», яка необхідна для вирівнювання дебету та кредиту. У статистичному обліку платіжного балансу відомості про експорт можуть надходити з митних запасів, а сама оплата може здійснюватися з іншого джерела. Крім того, у записах операцій можуть бути помилки, а багато позицій взагалі мають оцінюватися приблизно, наприклад, витрати туристів, що відвідали країну. Саме це і викликає необхідність введення у статистичний облік платіжного балансу особливого рахунка «Помилки та пропуски». Після цього рахунка йдуть статті, які відображають державне фінансування у платіжному балансі: • стаття «Пункти, що дублюються», яка стосується певних змін державних резервів, містить інформацію щодо переоцінки золотовалютних резервів, розподіл та використання СПЗ SDR, рух золотовалютного резерву; • стаття «Виняткове фінансування», яка відображає надзвичайні джерела покриття сальдо; • стаття «Зобов'язання, які є резервами іноземних держав» відображає претензії іноземних державних організацій до активів даної держави; • стаття «Загальна зміна резервів» показує зміни у резервних запасах країни, причому не у резервах як таких, а лише зміни їх вартості або обсягу.

Нижче наводиться схема платіжного балансу, що розроблена МВФ, і у загальних рисах повторює систему побудови статей платіжних балансів провідних країн з деякими змінами. Ці зміни роблять схему універсальнішою, що дає змогу порівнювати баланси розвинених країн та країн, які розвиваються. Аналізуючи вихідні дані, надані країнами, експерти МВФ вносять уточнення, використовують неофіційні публікації, перегруповують статті платіжних балансів та виконують інші коректувальні дії, що дає можливість робити висновок про масштаби досліджуваних процесів.

Дата добавления: 2014-01-06